Трагічна заметіль для «Денвера» та чемпіонська перестрілка в Сіетлі – хто стане Х-фактором в Супербоулі
Огляд фіналів конференцій плей-оф НФЛ.
Цей текст написаний користувачем Tribuna.com. Підтримайте автора плюсами та коментарями, а також підписуйтесь на блог Hail Mary, щоб бути в курсі всіх подій НФЛ.
«Денвер» – «Нью-Інгленд»
Фінал АФК був трохи дивним в тому плані, що перший номер посіву та його господарі були аутсайдерами. «Бронкос» все ще мали чудовий захист, але втрата Бо Нікса виглядала занадто суттєвою.
Особливо з огляду на те, що його бекап – Джарретт Стідхем – не виходив в старті на матч НФЛ більше 700 днів. «Нью-Інгленд» теж не вражав в нападі в попередніх раундах, тому цей матч зводився до дуелі захистів. Але «Петріотс» робили ще дещо – вони не припускались помилок. Це і стало ключовим фактором.
Стідхем починав матч, як і годиться засунутому в глибокий запас бекапу – він промазав першими трьома пасами поспіль. А потім він ввалив 52-ярдову бомбу на Марвіна Мімса. Через один розіграш Джарретт кинув тачдаун і справи «Денвера» неочікувано почали здаватись не так вже і погано. Але ви не можете приховати величезну відсутність ігрової практики у квотербека.
Коли захист «Нью-Інгленда» увімкнув пресинг, Стідхем поплив. В середині другої чверті він скоїв жахливу помилку. Замість того щоб прийняти сек, Джарретт намагався викинути м’яч, що призвело до фамблу. «Петріотс», які до того моменту навіть на половину поля «Бронкос» не могли зайти, отримали миттєвий драйв в червоній зоні.
Це стало переломним моментом. А після перерви снігова заметіль звела ефективність пасової гри майже до нуля. Тож в Стідхема фактично не було нагоди виправити свій косяк. Та і навряд чи він зміг би. Під тиском квотербек кинув всього один точний пас з десяти.
Частково провину за програш зі Стідхемом має розділити і Шон Пейтон. Хоча помилка тренера була не настільки очевидна. На початку другої чверті Пейтон вирішив грати четвертий даун в червоній зоні «Нью-Інгленда».
На папері, рішення виглядало не таким вже і безглуздим, адже набрати треба було всього ярд. Але треба було зважати, що набрати його мав резервний квотербек з очевидними проблемами в грі. Та і плейколлінг виявився поганим. Розіграш «жеребців» провалився одразу після снепу. З огляду на те, що атака «Петріотс» була мертва, перевага в 10 очок могла стати суттєвою. У підсумку, так воно й вийшло.
«Денвер» повністю відчув на собі долю «Чарджерс» та «Тексанс» в цьому плей-оф. Їхній захист показав рівень гри, який мав приносити перемогу. Але їхній напад був жахливо неефективним. Після перерви від нього і не було чого особливо вимагати. Снігова буря звела майже всі можливості для атакувальних розіграшів нанівець. Проте до перерви «Бронкос» мали свої шанси. І лише їхня провина, що вони цим не скористались.
«Нью-Інгленд» багато в чому віддзеркалював свого суперника. Захист «Петріотс» теж був неймовірним. Він проспав той чудовий пас на Мімса, але після цього була тотальна домінація. На своїх останніх восьми драйвах «Денвер» набрав всього чотири перші дауни. Після перерви «Бронкос» набрали в нападі лише 32 ярди. Сніг зіграв свою роль, але це не применшує заслуг захисту «патріотів», який зламав свого суперника.
Напад «Нью-Інгленда» не міг похвалитися таким же рівнем гри, як захист, але він і не заважав. Це золоте правило, яке по черзі порушили і «Х’юстон», і «Денвер» – не зіпсуй. «Петріотс» дотримувались його бездоганно. Мей та його партнери не зробили жодної втрати м’яча. Це було головним.
Загалом Дрейк майже нічого не зробив пасом, але його скрембли були надважливими для успіху команди. Квотербек заніс тачдаун та конвертував третій даун, який дозволив пробити переможний філдгол. Три його скрембли на 28, 16 та 13 ярдів були найдовшими виносами «патріотів» в цій грі. Та й гру закрив теж скрембл Мея, яким той набрав перший даун і позбавив «Бронкос» шансу на один останній драйв.
Квотербек «Нью-Інгленда» в плей-оф аж ніяк не здається MVP. Але щоразу він робив той мінімум, який у підсумку дав «Петріотс» змогу повернутися до Супербоула. Чи вистачить такого підходу для самого фіналу? Сильно сумніваюсь. Але НФЛ вміє дивувати.
Результат: 10:7 на користь «Нью-Інгленда»
«Сіетл» – «Лос-Анджелес Ремс»
Складно було знайти більш рівних суперників, ніж «Сіхокс» та «Ремс». В регулярному сезоні вони обмінялись перемогами, в яких показали феноменально близькі результати. «Баранці» сумарно за ці два матчі переважали «яструбів» всього на одне очко і на один ярд в нападі. Окрім цього, це була зустріч найкращого захисту та найкращого нападу регулярного сезону. Одним словом, додатково підживлювати інтерес до цього матчу не треба було. І він повністю виправдав всі сподівання.
Ще минулого сезону фани захоплювались красивою історією воскресіння кар’єри Сема Дарнольда. Цього року Сем остаточно закінчив свій камбек та ствердився в ролі якщо і не елітного, то дуже-дуже хорошого квотербека. Третій матч проти «Ремс» став його бенефісом.
Дарнольд не припустився жодної суттєвої помилки і жодного разу не втратив м’яча. Він не стушувався під тиском пас рашу і продовжував діяти ефективно навіть в таких умовах. Всі три тачдауни Сем кинув, коли захисник «Лос-Анджелеса» летів прямо на нього. Спокій Дарнольда був помітним, тому тренерський штаб «Сіетла» не боявся дати йому м’яч в руки на останньому драйві гри. Квотербек віддячив за довіру, набравши чотири перших дауни, які спалили час набагато ефективніше, ніж якби «Сіхокс» просто виносили м’яч. Сем більше не бачить привидів. Він бачить Супербоул.
Ще одним героєм «яструбів» став Джексон Сміт-Нджигба. Феноменальний сезон ресивера триває. Джексон став жахом для секондері «Лос-Анджелеса». Його здатність відкритися під пас за будь-яких умов просто фантастична. Не дивно, що Дарнольд абсолютну більшість пасів кинув саме на Сміт-Нджигбу. Ресивер прийняв 10 з 12 пасів, набрав 153 ярди та заніс тачдаун.
Цінність Сміт-Нджигби підкреслює також факт, що він справді універсальний. Штаб «Сіхокс» постійно перекидав його то на фланг, то у слот. Двічі навіть в бекфілд засунув. І з усіх позицій Джексон біг відмінні роути та відкривався під паси. Ресивер стане величезним Х-фактором для «Сіетла» в Супербоулі.
«Лос-Анджелес», як і в попередніх двох матчах, дав жорсткий бій «Сіетлу». Навіть попри всю якість захисту «Сіхокс», «Ремс» стабільно знаходили можливості для просування м’яча. «Баранці» закінчили гру із 479 ярдами в нападі та 26 першими даунами. Велика заслуга в цьому була Метта Стаффорда. Квотербек вирішив атакувати суперника дальніми пасами – здебільшого це працювало. 7 з 11 пасів на 20+ ярдів були точними.
Проблемою для «Ремс» стала нездатність витискати максимум. На початку гри вони двічі обмежились філдголами на драйвах, які перебували на межі червоної зони. Вони також не змогли конвертувати четвертий даун в червоній зоні в останній чверті. Тачдаун на тому драйві міг стати переможним.
Але дійсно фатальною для «баранців» стала їхня спецкоманда. Протягом всього сезону проблеми з нею так і не були вирішені. У фіналі конференції сталась найбільша помилка. Рітернер Сміт не зміг підлаштуватися під пант та випустив м’яч, який одразу підібрав гравець «Сіетла». Всього одним пасом «Сіхокс» перетворили цей фейл «Ремс» на свій тачдаун. Замість драйву, який потенційно міг вивести «Лос-Анджелес» вперед, команда МакВея отримала 11-очковий розрив, який у підсумку так і не відіграла. Ціна помилки в плей-оф НФЛ надзвичайно висока.
Результат: 31:27 на користь «Сіетла»
Шалений та неймовірний сезон практично добіг кінця. Залишився видовищний фінал, який стане рімейком Супербоула 11-річної давнини. Та гра подарувала історії НФЛ безсмертний розіграш імені Малкольма Батлера та вічний мем «Seattle should`ve run the ball». Що залишиться в історії після нової зустрічі «яструбів» та «патріотів»?
Інші пости користувача
