Шалений камбек «Чикаго», майже сенсація та падіння чемпіона – все про вогняний старт плей-оф НФЛ
Вайлдкард вийшов дуже цікавим.
Цей текст написаний користувачем Tribuna.com. Підтримайте автора плюсами та коментарями, а також підписуйтесь на блог Hail Mary, щоб бути в курсі всіх подій НФЛ.
«Кароліна» – «Лос-Анджелес Ремс»
На папері найбільш очевидна пара плей-оф. «Ремс» були беззаперечними фаворитами як у фанів, так і в букмекерів. Але беззастережно повірити в розгромну перемогу «баранців» заважав один маленький факт – вони вже програли «Пантерс» цього сезону. І сталось це на стадіоні «пантер», де мав відбутися і матч плей-оф. Подальший розвиток подій лише підтвердив правоту тих, хто ставив під сумнів обов’язковість перемоги «Лос-Анджелеса».
«Ремс» довелось виживати в цьому матчі через власну нестабільність. Вони відмінно почали матч, набравши очки на трьох з перших чотирьох драйвів. І провели блискучий фінальний драйв, коли не мали права на помилку. Але між цими відрізками було дуже багато помилок та поганої гри.
«Баранці» провалили четвертий даун в червоній зоні суперника наприкінці другої чверті і після цього страждали всю третю чверть. В Стаффорда помітно збився приціл (причиною чого насправді могла бути травма руки), а зазвичай надійні ресивери почали припускатися, даруйте за каламбур, неприпустимих дропів. Особливо дивно було бачити дроп від Накуа, який коштував «Ремс» легкого тачдауну перед перервою.
«Лос-Анджелес» зрештою здолав свої проблеми, але від того не має заспокоюватись. Далі ставатиме лише складніше і ціна кожної помилки буде набагато вищою.
Ще однією причиною для головного болю Шона МакВея залишається його спецкоманда. «Лос-Анджелес» весь сезон страждав від промазаних філдголів, тачдаунів з рітернів та блоків своїх ударів. «Ремс» навіть змінили координатора групи посеред сезону.
Але в грі з «Кароліною» знову стався фейл. Заблокований пант ледь не поховав всі надії «баранців» на продовження боротьби за Супербоул. «Кароліна» покарала «Лос-Анджелес» за цю помилку тачдауном. Зрештою, Стаффорд нівелював проблему, але це не скасовує того факту, що таких помилок в плей-оф взагалі не можна припускатись. А поки вони є, «Ремс» не можуть почуватися спокійно. Попри загальну перемогу, вони аж ніяк не підтвердили свій статус одного з фаворитів на перемогу в Супербоулі.
«Кароліна» програла матч, але виграла симпатії фанів. «Пантерс» зайшли в плей-оф, як переможець найслабшого дивізіону, який цю перемогу ледь не втратив на останньому тижні. Всі очікували тотального розгрому, але «пантери» ледь не створили одну з найгучніших сенсацій останніх сезонів.
Ця гра показала, що попри труднощі «Кароліна» все ж рухається у правильному напрямку. Що стосується і Брайса Янга. Квотербек провів нестабільний сезон, і матч проти «Ремс» був наче мініатюрою всієї цьогорічної кампанії. Але Янг заслужив на повагу тим, що подолав проблеми старту гри і ставав дедалі кращим з кожним новим драйвом. Брайс показав необхідну точність пасів у відповідальні моменти та не боявся скремблити, коли для цього була відповідна нагода.
Хоч у підсумку все і закінчилось поразкою, ні Янг, ні «Кароліна» не можуть себе ні в чому звинувачувати.
Результат: 34:31 на користь «Лос-Анджелес Ремс»
«Чикаго» – «Грін-Бей»
Найстаріше дербі НФЛ цього року було absolute cinema. «Чикаго» та «Грін-Бей» в регулярному сезоні обмінялись перемогами у видовищних та драматичних матчах. Гра в плей-оф мала бути ще кращою, враховуючи статус. Так і сталось. Ми отримали шалений камбек, вірогідність якого в певний момент фінальної чверті оцінювалась у 3%.
«Беарс» цього сезону взагалі не шкодують нерви своїх фанів. «Чикаго» стабільно заганяли себе в скрутне становище ледь не в половині всіх матчів, а потім якимось дивом виривали перемогу. Цей сценарій вони повторили і в плей-оф.
До початку фінальної чверті «ведмеді» виглядали безнадійно. Їхній перший драйв тривав майже 8 хвилин і закінчився всього трьома очками. А захист стабільно відгрібав від Джордана Лава і взагалі не розумів, що з ним робити. Бен Джонсон упоровся і грав четверті дауни в ситуаціях, коли їх було заборонено грати. І навіть коли захист «Беарс» нарешті зрозумів, що робити з Лавом, напад все одно не міг скористатися тими можливостями, які їм давали. Все це вело «Чикаго» до неминучої поразки.
А потім сталось диво. «Чикаго» провели неймовірну чверть, в якій всі показали неймовірний рівень. Девін Дюверне зробив шикарний рітерн панту, який дозволив «Беарс» швидко трохи скоротити розрив завдяки філдголу. Колстон Лавленд хоч і надропав пасів на весь плей-оф наперед, прийняв два надважливих паси, які зробили можливим тачдаун Д’Андре Свіфта. Роум Одунзе підлаштувався та прийняв пас на четвертому дауні, провал якого означав би кінець сезону.
І, звісно, на чолі всього цього був Калеб Вілльямс, який після двох жахливих перехоплень відкопав в собі ген клатчу та провів три драйви для тачдаунів поспіль, запустивши неймовірні паси на Одунзе та Мура. «Беарс» здійснили неймовірне, показавши, що можна провалити більше половини матчу плей-оф і все одно його виграти. Не факт, що спрацює вдруге, але це вже з розряду гіпотетичного. А в реальності «Чикаго» готується до домашнього матчу дивізіонного раунду.
Вілльямс та його напад були фантастичними у фінальній чверті, але не можна ігнорувати захист «Чикаго». Саме вони заклали основу для шаленого камбеку. Після провальної першої половини, вони провели майже бездоганну другу. В них не було відбору м’яча (хоча вони були дуже близькими). Проте вони адаптувались і створили «Пекерс» такі проблеми, які ті не змогли подолати.
«Беарс» увімкнули шалений пресинг Джордана Лава, чим зламали весь напад «Грін-Бей». Лав уникав секів, але двічі отримав флаг за навмисний викид м’яча. Точність пасів квотербека також полетіла вниз. Захист «ведмедів» не давав грати супернику і тримався, поки напад скорочував відрив. Це дуже обнадійливий сигнал для «Чикаго». Захист може дати шанс нападу перемогти. А напад цим шансом здатен скористатися. Тож «Беарс» можуть претендувати на хороший забіг у плей-оф.
Провал «Грін-Бей» був таким, що у підсумку може коштувати Метту ЛаФлеру роботи. Адже це була тренерська поразка. Плейколлінг «Пекерс» дивував майже повною відсутністю виносних розіграшів. Джош Джейкобс провів не найкращий матч, але він був не настільки поганим, щоб майже не давати йому м’яч після перерви. Тим паче, що «пакувальники» мали комфортну перевагу в рахунку і все, що їм треба було робити, це спалювати час. І за таких умов вони примудрились володіти м’ячем в середньому по п’ять хвилин в кожній чверті після перерви.
Здавалось, що ЛаФлер побачив успіх Джордана Лава в першій половині і вирішив нічого не змінювати. Навіть тоді, коли квотербек почав стикатися із шаленим тиском і очевидно мав проблеми. «Пекерс» все одно грали виключно через Лава і не давали йому майже жодної підтримки. Джордан тягнув як міг, але його зусиль було недостатньо. Та ще й кікер МакМанус добряче підставив напад «пакувальників» двома промахами з філдголів.
«Пекерс» мали на руках всі козирі і все одно примудрились злити майже виграний матч. Після такого провалу мають відбутися якісь зміни. Тим дивніше виглядають новини про бажання «Грін-Бей» дати новий контракт ЛаФлеру. Втім, менеджменту «Пекерс» видніше. В них буде додатковий час подумати про майбутнє команди.
Результат: 31:27 на користь «Чикаго»
«Джексонвілль» – «Баффало»
«Біллз» та Джош Аллен нарешті дочекались сезону, коли в плей-оф вони точно не зустрінуться із «Канзас-Сіті». Проте це не означає, що дорога до Супербоулу буде легкою. Статус команди вайлдкард та остання перемога на виїзді в постсізон датована січнем 1993 року не надто сприяли тому, щоб назвати «буйволів» фаворитами. Тим паче в грі з «Джексонвіллем», який мав найкращий захист регулярного сезону проти виносів. Матч майже рівних суперників перетворився на те, що всі і очікували побачити – видовищну драму.
Джош Аллен цього року не виграє MVP, але в грі проти «Джегуарс» він показав, чому він належить до еліти і без цих нагород. Квотербек «Біллз» починав гру з проблемами зі стопою. Протягом відносно невеликого відрізку часу Джош отримав удар по шолому, через який його перевіряли на струс мозку, травмував руку об шолом свого лайнмена і вивернув коліно під час виносного тачдауну.
З усім цим набором травм Аллен показав майже ідеальну гру. Він мав 80% точності пасів, 273 пасових ярди, 33 виносних ярди та три загальних тачдауни. Якби не кілька дропів, статистика квотербека «буйволів» була б ще більш вражаючою. А фінальна чверть показала здатність Джоша тащити команду за будь-яких умов.
В матчі, де виносна гра «Баффало» була фактично відсутня, Аллен показав один з найкращих перформансів своєї кар’єри. Після такого дійсно починаєш вірити, що цього сезону в «Баффало» з Алленом нарешті може все вийти.
Аллен був чарівником і зробив дуже багато для загального успіху «Біллз». Але неможливо промовчати про гру захисту «буйволів». Їхній виступ не був ідеальним. Проти виносів «Джексонвілля» вони так нічого і не зробили. Але пасову гру «ягуарів» вони нейтралізували відмінно. Головним доробком «буйволів» стали два перехоплення. Перше дозволило «Баффало» набрати перші очки в грі. А друге закрило матч, оскільки сталось за хвилину до кінця фінальної чверті. «Біллз» також зупинили конвертацію четвертого дауну у власній червоній зоні в другій чверті, що теж стало ключовим моментом.
«Джексонвілль» залишився розчарованим зараз, але може впевнено дивитися в майбутнє. Вони провели дуже хороший матч, для перемоги їм не вистачило зовсім трохи. «Джегуарс» скористались вразливістю «Баффало» до виносів і нещадно розривали ними суперника. Етьєнн та Тутен набрали на двох 118 ярдів. Можливо, Ліаму Коену варто було взагалі весь матч довбити «Біллз» цим елементом. Але необхідність збалансованої гри ніхто не скасовував.
Лоуренс не провалив матч, проте в деяких моментах мав би зіграти набагато краще. І мова не лише про його два перехоплення. Втім, загальна картина все одно була доволі прийнятною. «Джексонвілль» отримав неочікуваного плеймейкера в особі Паркера Вашингтона, який має стати важливим елементом на майбутнє, а захист «ягуарів» лише підтвердив свою репутацію повністю перекривши Джеймса Кука. Цього року «Джегуарс» програли. Проте вже наступного вони можуть здивувати всю лігу.
Результат: 27:24 на користь «Баффало»
«Філадельфія» – «Сан-Франциско»
Якщо в попередньому матчі ми говорили про тренерську поразку, то тут маємо говорити про тренерську перемогу. Перед Кайлом Шенехеном та його штабом варто зняти капелюха. «Найнерс» були в настільки побитому стані, що мали комплектувати свій захист ледь не рандомними типами з вулиці. І на додачу до цього посеред гри вони ще й втратили одного з небагатьох здорових зіркових гравців. Все це у виїзному матчі проти чинного чемпіона. Будь-яка інша команда в таких умовах майже напевно програла б. Але не «Сан-Франциско».
«Найнерс» не грали в свій найкращий футбол. Бл*ха, та вони і не могли в нього грати з тим списком втрат, до якого в другій чверті додався ще й Джордж Кіттл. Але «Найнерс» були найкращою версією себе, коли це було абсолютно необхідно.
«Сан-Франциско» витягнули внутрішні резерви і матч життя видали ті, від кого цього точно не очікували. Як от від ресивера Демаркуса Робінсона. За весь сезон в нього було 272 ярди на прийомі та жодного матчу, в якому б він набрав принаймні 50 ярдів. Першим же прийомом в грі проти «Філадельфії» він набрав 61 ярд. Гру він завершив із 111-ма ярдами і тачдауном.
А ще був Ерік Кендрікс. Попри те, що він все ж не є якимось ноунеймом, для каліфорнійців він буквально був чуваком з вулиці, якого вимушено впхнули в склад через травми. І Ерік збив фінальний пас Хьортса на четвертому дауні у червоній зоні, чим закрив гру.
Докиньте до цього шалений трік плей, в якому тачдаун на Крістіана МакКефрі кинув ресивер Дженнінгз, і ви зрозумієте, що «Сан-Франциско» показали дива адаптації та виживання. І на цьому фоні зовсім неважливими виглядають два перехоплення від Брока Парді та дуже скромні показники виносної гри. «Найнерс» подолали все і забрали цілком заслужену перемогу.
«Філадельфія» була фаворитом, але не сказати, що її поразка сприймається як гучна сенсація. «Іглз» помітно здали під кінець сезону. А якщо говорити про напад, то розмови щодо його ефективності точились ледь не весь сезон. Власне, він і потопив «орлів».
Проблемою атаки «Іглз» було те, що вони нездатні тримати стабільно хороший рівень. Вони з двох ніг увірвались в гру із «Сан-Франциско», набравши 182 ярди та 14 очок за три драйви. А потім вони жодного разу не набрали перший даун на трьох драйвах поспіль. Ця нестабільність вбивала команду. Особливо з урахуванням того, що захист робив все від себе належне.
«Найнерс» не могли наблизитись до суперника та скоротити відрив в рахунку аж до початку фінальної чверті. Квіньйон Мітчелл зробив два перехоплення, і після них Хьортс з колегами зміг набрати всього 3 очки. Неточні паси, порушення, неефективні виноси, дропи – все це склалось до купи і призвело до того, що «Філадельфія» не змогла пробитись крізь захист, який складався із п’ятих та шостих виборів на позицію.
«Іглз» точно змінять координатора нападу. Темно-зелену футболку точно більше не вдягне Ей Джей Браун, який дропнув все міжсезоння «орлів». Але, можливо, зміни будуть ще глибшими. Принаймні, така поразка має змусити менеджмент «Філадельфії» про них задуматися.
Результат: 23:19 на користь «Сан-Франциско»
«Нью-Інгленд» – «Лос-Анджелес Чарджерс»
«Петріотс» починали плей-оф в трохи дивному статусі невпевненого фаворита. З одного боку, вони виграли свій дивізіон та програли перше місце конференції лише за додатковими показниками. З іншого – єдиною пристойною командою, яку вони перемогли в регулярці, були «Баффало» (окей, докинемо ще «Кароліну» після їхньої гри з «Ремс»). Тож «Нью-Інгленд» наче і був реальною силою, але поки не проходив серйозного випробування. Їм було що доводити в плей-оф. Початок цього процесу виявився трохи змішаним, але все ж вдалим.
«Нью-Інгленд» провів не настільки впевнений матч, як їм хотілося б. Гра «Петріотс» не була позбавлена труднощів. Здебільшого причиною цього був Дрейк Мей. Плей-оф – все ж інший рівень і тиск тут набагато більший, ніж у звичайних матчах. Схоже, що Мей трохи стушувався під цим тиском. На перших двох драйвах він кинув лише один точний пас. Більше того – один з пасів був збитий лайнменом і перетворився в перехоплення ледь не перед самою заліковою зоною.
Дрейк був дуже далеким від своїх стандартів і змусив захист «Петріотс» геройствувати вже з перших хвилин. Не буде перебільшенням сказати, що квотербек «патріотів» провалив першу половину гри. Але на другу він зібрався. Після перерви Мей промазав всього трьома пасами. Він конвертував кілька важливих третіх даунів та кинув тачдаун, який добив нещасних «Чарджерс».
Хоча пробеми все одно були. Дрейк промазав пасом на Остіна Хупера, який теж мав бути тачдауном, і зробив фамбл після секу, який за ним оперативно підчистив лайнмен. Але загалом Мей витягнув цей матч. Проте це не скасовує факту, що в дивізіонному раунді від Дрейка потрібен буде набагато більш чистий футбол.
Якщо «Сан-Франциско» показали, як треба адаптовуватися до гри без основних гравців, «Лос-Анджелес» дав приклад, як цього робити не треба. Лінію нападу «Чарджерс», на яку і припала найбільша частка травм, не обговорював лише лінивий. Власне, а чого її і не обговорювати, якщо рівень гри запасних лайнменів був жахливим.
В плей-оф нічого не змінилось. Лінія «блискавок» трималась до перерви, а потім остаточно посипалась. Кожен снеп перетворювався для Джастіна Херберта на боротьбу за життя. В квотербека взагалі не було часу для пасів. Він не міг стабільно знаходити своїх ресиверів і часто був змушений переходити на скрембл. Інколи Херберту вдавалось витиснути позитив. Але частіше ні. Все закінчилось логічним фамблом після секу в середині фінальної чверті, який виглядав як екзекуція беззахисного квотербека «Чарджерс».
«Лос-Анджелес» із Хербертом досі не виграв жодної гри в плей-оф. Але якщо за неприйнятний злив гри проти «Джексонвілля» Джастіна можна було критикувати, то поразка проти «Нью-Інгленда» навряд чи може бути записана в його пасив. «Лос-Анджелес» має щось зробити зі своєю лінією. Бо це вже починає виглядати гіршим навіть за «Цинциннаті».
Результат: 16:3 на користь «Нью-Інгленда»
«Піттсбург» – «Х’юстон»
Перед плей-оф було зрозуміло, що «Тексанс» буде тягнути захист. Нападу треба лише уникати критичних помилок та брати те, що дає суперник, без героїзму. Перший матч підтвердив, що оборона техасців – потужна потужність. Але він також показав, що навіть просте завдання не накосячити є складним для Страуда і Ко.
Весь матч не полишало почуття, що напад «Х’юстона» умисно намагався похерити всі здобутки своєї оборони. Це був дійсно жахливий виступ. Навіть Херберт, якого регулярно лупцювали захисники «Петріотс», діяв краще за Страуда.
Сі Джей був наче розгублений новачок, який панікує під тиском. Він намагався зробити якісь незрозумілі розіграші в ситуаціях, коли треба було просто падати і приймати сек. Це призвело до двох фамблів та перехоплення. Комунікація між квотербеком та його центром теж була на неприпустимому рівні. «Тексанс» заботчили одразу три снепи, і їм дуже пощастило, що в кожному з випадків першим на м’ячі був Страуд, через що втрачались ярди, але не весь драйв. І зовсім не дивно виглядає той факт, що захист «Х’юстона» заніс стільки ж тачдаунів, як його напад.
Для об’єктивності: не все було виключно погано. Місцями на Страуда сходило натхнення, і він роздавав прекрасні паси. Він також спокійно провив 92-ярдовий драйв, який закінчився тачдауном. Тож місцями фани бачили того сенсаційного Сі Джея, який приємно шокував всіх в своєму дебютному сезоні в НФЛ. Але помилок в нього було все одно занадто багато.
Щастя «Х’юстона», що напад «Піттсбурга» був в стані клінічної смерті. В грі із дійсно хорошою командою навіть захист «Тексанс» може не перекрити таку кількість помилок від Страуда.
«Піттсбург» сподівався, що досвідчений квотербек допоможе їм нарешті перервати ганебну серію поразок у плей-оф. Не допоміг. Насправді, тривожний дзвінок для «Стілерс» пролунав ще за два тижні до постсізон. Роджерс виявився безсилим проти хорошого захисту «Клівленда» – «сталевари» програли матч, в якому вважались беззаперечними фаворитами.
Захист «Тексанс» кращий за «Браунс». І Аарон очікувано нічого не зміг йому протиставити. Квотербек спробував грати швидкими пасами, і це принесло результат на першому драйві, який дійшов до червоної зони техасців і закінчився філдголом. От тільки це був єдтиний драйв, на якому в нападу «Піттсбурга» хочь щось працювало.
Після нього Роджерс потрапив під каток «Х’юстона», який чинив на нього тиск майже на половині всіх розіграшів. Квотербек з цим тиском впорався дуже погано, зробивши два фамбли та кинувши пік-сікс. Тож все, на що спромоглися «Стілерс» – це два філдголи. І вони програли б цей матч, навіть якби напад «Х’юстона» не виходив на поле, тому що захист «Тексанс» заніс два тачдауни.
«Піттсбург» зазнав сьомої поспіль поразки в постсізон. Із сезону 2016 року вони не можуть затриматися в плей-оф хоча б на один матч. «Стілерс» продовжують перебувати у футбольному чистилищі без жодної надії на радикальні зміни.
Результат: 30:6 на користь «Х’юстона»
Попереду дивізіонний раунд – і це буде дуже круто. «Баффало» з магією Аллена проти надійного захисту «Бронкос». Геній виживання «Сан-Франциско» проти найкращого в лізі захисту «Сіетла». MVP Стаффорд проти майстрів шалених камбеків з «Чикаго». І не надто впевнені в собі Страуд та Мей проти дуже впевнених в собі захистів «Петріотс» та «Тексанс».
Інші пости користувача
