П’ять головних інтриг плей-оф НФЛ: Аллен у Супербоулі, рівень «Нью-Інгленда» та претенденти з вайлдкард

Цей текст написаний користувачем Tribuna.com. Підтримайте автора плюсами та коментарями, а також підписуйтесь на блог Hail Mary, щоб бути в курсі всіх подій НФЛ.

Ми дочекалися найцікавішої частини сезону: вже сьогодні матчем «Кароліна» – «Лос-Анджелес Ремс» о 23:30 стартує плей-оф НФЛ!

Цього року постсізон обіцяє бути неймовірним. Вистачить хоча б того факту, що найкращі команди регулярного сезону минулого року взагалі не потрапили до плей-оф («Канзас-Сіті» та «Детройт», якщо ви забули). У сітці плей-оф немає беззаперечного фаворита – тут кожен дійсно може обіграти кожного.

Такий розклад створює багато простору для сенсацій та неймовірних результатів – і, звісно, для величезної інтриги. Перед нами дійсно великий набір цікавих сюжетів, які заслуговують на увагу. Кожен може обрати свій. Я ж презентую вам свій.

Чи протримається «Піттсбург» у плей-оф хоча б один матч?

Якби легендарну фразу із фільму «Залягти на дно в Брюгге» треба було адаптувати під сучасну НФЛ, місце «Тоттенгема» без варіантів посів би «Піттсбург». «Стілерс» при Майку Томліні є хрестоматійним визначенням терміна mid. Після надуспішного старту та двох виходів до Супербоулу за три роки «сталевари» скотилися в сіру посередність. З одного боку, у них досі не було жодного сезону з програшним рекордом. З іншого – остання перемога в плей-оф була в далекому сезоні 2016 року.

Цей факт перетворив згадану вище серію Томліна на мем і жарти про те, що «Піттсбург» свій Супербоул виграє в той момент, коли гарантує собі позитивний рекорд. А далі можна й не грати.

Ще більше тиску додає той факт, що з моменту останньої перемоги «Стілерс» у плей-оф принаймні один матч постсізону виграли 24 команди – тобто 75% усієї ліги. І зовсім неприйнятною для фанів «Піттсбурга» робить ситуацію те, що серед цих 75% є й «Клівленд».

З огляду на регулярний сезон, фани «Піттсбурга» навряд чи можуть бути надто оптимістичними. «Сталевари» відверто провалили ряд матчів: їхній напад майже половину сезону шукав свою гру, а захист, який був візитівкою команди, дозволяв собі забагато помилок. До того ж спосіб, у який «Стілерс» потрапили до плей-оф, досі свіжий у пам’яті.

Але з іншого боку у «Піттсбурга» був ряд дійсно сильних матчів. Роджерс довго «запрягав», проте все ж адаптувався і показав, що його рівень ще не похований віком. Саме завдяки Аарону напад «Стілерс» не виглядає настільки безнадійним, як у попередніх сезонах. Тому «Піттсбург» може принаймні нав’язати бій за вихід до дивізіонного раунду.

Чи залишиться «Нью-Інгленд» таким же крутим у плей-оф, як у регулярному сезоні?

Майк Врабел прийшов і навів порядок. Після страждань пізнього Белічіка та невдалого експерименту з Джеродом Мейо «Петріотс» нарешті знайшли свого тренера.

Врабел був перевіреним варіантом, враховуючи його успіхи в «Теннессі». Тому відносно швидкого перезапуску «Нью-Інгленда» варто було очікувати. Проте загальний успіх «Петріотс» виявився дійсно вражаючим: чемпіонство дивізіону та найкращий рекорд у лізі на ряду із «Денвером» та «Сіетлом» навряд чи можна було прогнозувати.

У «Нью-Інгленда» зібрався гарний сплав молодості та досвіду. Головним драйвером успіху став Дрейк Мей. У другому сезоні в НФЛ квотербек розкрився на повну. Він увійшов до ТОП-5 ліги за пасовими ярдами та тачдаунами і вважається одним із фаворитів на здобуття MVP.

Напад «Петріотс» під керівництвом Мея став другим найрезультативнішим у регулярному сезоні, поступившись лише «Ремс». З урахуванням доволі надійного захисту нескладно зрозуміти, чому «Нью-Інгленд» є одним із фаворитів цього плей-оф.

Але, як завжди, є «але». І ви вже здогадалися, про що йдеться. Так, фани “Патріотс”, від розмов про рівень опонентів вашої улюбленої команди нікуди не дітися.

За весь регулярний сезон «Петріотс» зіграли лише 3 матчі проти команд із виграшним рекордом – і два з них були проти «Баффало». «Нью-Інгленд» розділив серію з «Біллз», вигравши та програвши по одному матчу.

І тут такий прикол: ця перемога стала єдиною для «Петріотс» над командою з виграшним рекордом. Заради справедливості до цієї категорії можна ще додати перемоги над «Кароліною» та «Тампа-Бей». Якби Південь НФК не був Півднем НФК, якась із цих команд теж мала б виграшний рекорд. Проте загальної картини це не змінює.

«Нью-Інгленд» не переміг у регулярці команду, яка була б дійсно сильною. Звісно, це не їхня провина, що у них був «розклад Мікі Мауса». Але через це нейтральні фани не можуть визнати «Петріотс» реальною силою цьогорічного постсізону. Вони повірять у силу «Нью-Інгленда» лише якщо побачать перемогу в плей-оф – принаймні над «Чарджерс».

Чи виграє Джош Аллен свій перший Супербоул?

У це питання через слеш можна було б додати Ламара Джексона, але Тайлер Луп прибрав цю необхідність.

Тотальна домінація Патріка Махоумса в АФК призвела до того, що всі інші талановиті квотербеки конференції були позбавлені шансів позмагатися за головний трофей ліги. Цю блокаду лише раз вдалося пробити Джо Бурроу.

Якщо брати конкретно Джоша, то Патрік був його криптонітом: 4 із 6 поразок в плей-оф Аллену завдав саме Махоумс. Але зараз Махоумса на шляху немає. Більше того, Бурроу та Вотсон, які завдали Аллену дві інші поразки, теж поза межами постсізону.

Дорога до тріумфу відкрита? Well, yes – but actually, no.

На шляху Аллена наразі немає жодного квотербека, який перемагав його в плей-оф. Але він ще ніколи не починав шлях до Супербоулу з шостого місця. Це всього другий випадок, коли «Баффало» з Алленом є командою вайлдкард. Перший закінчився швидким вильотом від «Х’юстона».

Не на користь Аллена грає і його особиста статистика. Провалу не сталося, але за показниками це все ж один із найгірших сезонів Джоша з 2020 року, коли почалася домінація «Баффало».

Та й сезон вийшов трохи дивним. «Біллз» примудрилися програти кризовим «Маямі» та «Атланті» і цілих три чверті не могли набрати жодного очка проти «Філадельфії», захист якої чудово демонструє рівень плей-оф.

Проте «Баффало» з Алленом усе одно залишаються силою, з якою треба рахуватися. Вони виграли 12 матчів – більше, ніж у двох сезонах, коли ставали чемпіонами дивізіону. В нападі вони набрали 481 очко, що більше, ніж у всіх командах плей-оф АФК, окрім «Нью-Інгленда». У ростері «Біллз» є найкращий раннінбек сезону – Джеймс Кук. А Джош Аллен все ще Джош Аллен: не MVP цього року, але все одно надзвичайно сильний квотербек.

Тож цей рік дійсно може стати саме тим, коли він здобуде свій перший Супербоул.

Чи зможе команда з вайлдкард виграти Супербоул?

За всю еру Супербоула, яка почалася в 1967 році, команди вайлдкард лише 7 разів вигравали головний матч сезону. Останньою була «Тампа-Бей» на чолі з Томом Бреді, яка пробилася до фіналу з п’ятого місця в 2020 році. Після того були спроби «Сан-Франциско» та «Вашингтона», які обірвалися у фіналі конференції. Цей бар’єр майже завжди був нездоланним для команд вайлдкард.

З 2000 року лише чотири рази команди з п’ятого чи шостого місця доходили до Супербоула. І тут найцікавіше: коли вони таки виходили – вони завжди вигравали. Це зробив «Піттсбург» у 2005-му, «Нью-Йорк Джаянтс» у 2007-му, «Грін-Бей» у 2010-му та вже згадана «Тампа» у 2020-му.

Цього сезону представництво команд вайлдкард виглядає сильним як ніколи. Тут уже згадані «Баффало» з Алленом. Також є «Х’юстон» з абсолютно найкращим захистом АФК, який всього на 3 очки пропустив більше, ніж «Сіетл» із першого місця НФК. Потужний дует Заходу НФК – «Ремс» та «Найнерс». «Лос-Анджелес» взагалі міг би очолити конференцію, якби не змазав кінцівку сезону. І навіть попри це Меттью Стаффорд все одно лишається фаворитом на здобуття MVP сезону.

Дивлячись на цей список, неможливо викреслити жодну команду з числа реальних претендентів на тріумф. Зрозуміло, що в кожної є свої слабкості: «Тексанс» мають дуже посередній напад, «Біллз» часто провалюються в захисті, а «Найнерс» можуть збирати команду зі свого резерву травмованих гравців. Але повторюю – ніхто з них не позбавлений шансів.

Чи дійсно захист виграє чемпіонства?

Всі ми чули відомий вислів: напад виграє матчі, а захист виграє чемпіонства. Але якщо дивитися на останні роки в НФЛ, з цією тезою можна посперечатися.

За останні 5 років лише двічі перемагали команди, захист яких дійсно можна було назвати найкращим у лізі. При цьому ні «Філадельфія» минулого року, ні «Канзас-Сіті» за рік до цього технічно не мали найнадійнішого захисту, посідаючи другу сходинку (менше очок за сезон пропускали «Чарджерс» та «Рейвенс» відповідно). Але це вже прискіпування.

А от якщо заглянути в 2022 та 2021 роки, то захист тріумфаторів був далеким від статусу найкращого. «Ремс» у 2021-му були другими з кінця серед команд плей-оф своєї конференції за пропущеними очками, а «Чіфс» у 2022-му – третіми з кінця.

Цього року ця теза проходить ідеальне випробування. У кожній конференції є дві команди, які вивели мистецтво захисту на ультимативний рівень. Одна з них – фаворит на перемогу в Супербоулі.

«Сіетл» справді виглядає командою, яку неможливо зупинити. Це не класична захисна команда – в нападі вони теж сильні, але оборона все ж грає першу роль. Вона була основою навіть у матчах, які завершувалися розгромом (привіт грі з «Атлантою») і демонструвала високий рівень навіть у програних поєдинках (привіт першій грі з «Лос-Анджелес Ремс»).

«Сіхокс» не є статистичними лідерами ні за допущеними ярдами, ні за секами, ні за відборами м’яча. Але вони пропустили найменше очок серед усіх команд ліги – і це найголовніше. Просто неможливо набирати очки проти «яструбів». У поєднанні з першим номером посіву це виглядає чудовою заявкою на підсумковий успіх.

В АФК ситуація ще цікавіша. «Х’юстон» – чисто захисна команда. Роль їхнього нападу зводиться до категорії «не зіпсуй»: треба просто уникати критичних помилок, а все інше зробить захист.

Оборона пропустила всього на 3 очки більше, ніж «Сіхокс». Крім того, «Тексанс» мають найкращий захист за допущеними ярдами та третій за кількістю відборів м’яча. Проти них складно не лише набирати очки, а й просуватися полем вперед.

В регулярному сезоні вони вже обіграли дві інші команди вайлдкард своєї конференції та розділили серію з «Джексонвіллем». Варто також враховувати, що «Х’юстон» набрав хід саме під кінець сезону: завершили регулярку 9-матчевою серією перемог. На цій хвилі вони входять у плей-оф із дуже непоганими стартовими позиціями.

І так, я не забув про «Денвер». «Бронкос» входять до ТОП-3 майже за всіма захисними метриками та з великим відривом лідирують за кількістю секів. На фоні стабільно нестабільного нападу оборона «Бронкос» була головною запорукою успіху в усіх тих one-score матчах, яких за сезон назбиралось аж 11. Не буде перебільшенням сказати, що в плей-оф успіх «Денвера» також перш за все залежатиме від їхнього захисту.

Підписуйтесь на Hail Mary в Telegram