Традиція “Детройта”, сенсація від “Кароліни” та криза “Індіанаполіса”. Огляд тринадцятого ігрового тижня НФЛ
Традиція тижня: “Детройт” знову програв на День подяки
Безсмертний мем з Гріффінів актуальний майже щороку. З 2017 року “Лайонс” лише раз виграли на День подяки. Та й то здебільшого завдяки фейлу тренерського штабу “Чикаго”. Якщо ж брати загальну статистику за все 21 століття, то в “левів” всього 7 перемог. Тож поразку “Детройта” на День подяки дійсно можна вважати традицією, яка не порушилась і цього року.
“Детройт” фактично прирік себе повільним стартом. “Лайонс” на перших двох драйвах пробили панти, Джаред Гофф не кинув жодного точного пасу, а Амон-Ра Сент-Браун залишив поле з травмою ноги і більше не повернувся. За цей час “Грін-Бей” зміг вирватись вперед на 10 очок і жодного разу не віддав лідерство до самого кінця гри. При цьому не можна сказати, що “Детройт” провалив матч. На місце Сент-Брауна вийшов Джеймесон Вілльямс, який провів один з найкращих матчів в кар’єрі. Ресивер став основною ціллю Гоффа і у підсумку був відповідальним за більш ніж половину всіх ярдів на прийомі “Лайонс”. Сам Гофф теж зібрався після невдалого початку. Попри постійний тиск з боку захисту “Грін-Бей” та три секи, Джаред провів впевнений матч практично без помилок. В певний момент гри в нього було 15 точних пасів поспіль, включно з двома тачдаунами в цій серії. Зусиль Гоффа та Вілльямса навіть могло б вистачити для камбеку, якби в “левів” не відмовила їх фірмова функція - конвертація четвертих даунів. “Детройт” провалив четверті дауни в третій та фінальній чвертях. На контрасті з “Пекерс”, які реалізували всі свої четверті дауни - це стало ключовим в цій грі. Ну і зникнення з гри Джаміра Гіббса (68 ярдів на 20-ти виносах) теж не допомогло. “Детройт” не провалив матч, але певні окремі фактори склались до купи і призвели до фатального результату. “Лайонс” цілком реально ризикують не потрапити до плей-офф після того, як рік тому були першим номером посіву конференції.
Один з факторів перемоги “Грін-Бей” був згаданий вище - бездоганна конвертація четвертих даунів. Якщо ж брати всю картину загалом, то перемогу для “Пекерс” вирвали їхні дві найбільші зірки - Джордан Лав та Майка Парсонс. Квотербек провів свій найкращий матч в сезоні. Він безжально розрізав захист суперника точними пасами в ключові моменти гри. В середині матчу Джордан зі своїм нападом провів чотири драйви поспіль, які закінчились тачдаунами. Ця серія встановила і у підсумку зберегла ледь не до самого кінця 10-очкову перевагу “пакувальників”. Лав також точно кинув 4 з 6 пасів на 20+ ярдів і саме він закрив гру 16-ярдовим пасом на вирішальному четвертому дауні.
Щодо Парсонса, то заради таких матчів “Грін-Бей” і відвалив за нього два піки першого раунду. Майка вийшов на перший план у найбільш відповідальний момент. Він зробив два секи у фінальній чверті, один з яких позбавив шансів “Детройт” на тачдаун за три хвилини до кінця гри. Парсонс зробив 10 тисків на квотербека та конвертував в них майже половину всіх своїх спроб пас рашу. Не кажучи вже про те, що вся увага лінії нападу “Детройта” була прикута до Парсонса, через що його напарники отримували більшу свободу дій. Майка особисто доклав руку до того, що захисту “пакувальників” вдалось майже повністю викреслити з гри фактор Джаміра Гіббса. “Грін-Бей” здобув дуже впевнену перемогу. Не за рахунком, а саме за якістю гри. Це найбільш оптимістичний факт для “Пекерс” перед вирішальним відрізком регулярки.
Рівновага тижня: “Канзас-Сіті” програв “Далласу” і знову зрівняв кількість перемог і поразок в сезоні
Тільки-но “Чіфс” отримали надію, що їм все ж вдасться прослизнути в плей-офф, як їм одразу зацідили піддих. “Вожді” програли матч, який не можна було програвати. І тепер їхні шанси на постсізон хоч і не зникли, але перебувають на межі клінічної смерті.
Гра з “Далласом” для “Канзас-Сіті” була дещо схожою на попередній матч з “Індіанаполісом”. “Чіфс” знову загнали себе в скрутне становище перед фінальною чвертю, після чого почали камбечити магією Махоумса. Проте була одна суттєва відмінність - камбек не вдався. “Вожді” провалили лише один драйв, але цього було досить. Цей драйв став передкульмінацією всіх невдач “Чіфс” за цей матч. Кульмінація сталась на фінальному драйві “Ковбойс”, коли захист “вождів” двічі скоїв перешкоду пасу і подарував “Далласу” легкі перші дауни. Порушення в цілому стали срібною кулею для “Чіфс”. Їх було аж 10 на 119 ярдів (дехто скаже, що не всі порушення дійсно були, але “Чіфс” давно втратили право скаржитись на арбітраж). На флаги наклались вже звичні проблеми в нападі, через що у “Канзас-Сіті” в середині гри було чотири драйви поспіль, які завершились пантами. До цього додалась нездатність захисту зупинити Дака Прескотта, який розкусив план “вождів” та вдало йому протидіяв, і у підсумку вийшло те, що вийшло. Рекорд “Канзас-Сіті” зараз відповідає всім завітам Таноса - відмінно збалансовані 6-6. Щоправда, він не відповідає хорошим шансам на плей-офф.
“Даллас” теж не міг дозволити собі програти цей матч. “Ковбойс” також знаходяться в режимі порятунку сезону і ця перемога значно підвищила їхні шанси на підсумковий успіх. Хоча починалось все сумно. Прескотт своїм другим пасом в грі кинув перехоплення. Дак став жертвою бліцу захисту “Чіфс”. Але після цього квотербек “ковбоїв” відмінно протидіяв цьому елементу гри “вождів”. Прескотт майстерно уникав тиску, а з ним і ситуацій 3rd and long. Дак швидко позбувався м’яча та впевнено рухав напад вперед. Навіть коли Прескотт все ж потрапляв під тиск, він все одно був майже ідеальним. Квотербек точно кинув 10 з 12-ти пасів під тиском пас рашу, включно з двома тачдаунами. Масною крапкою став точний пас на Джорджа Пікенса для першого дауну на фінальному драйві, який гарантував перемогу “Далласу” (Пікенс топчик, до речі). З огляду на те, що захист “Ковбойс” продовжує прогресувати і теж робить ключові розіграші (перемогу було б дуже складно здобути без швидкого three and out “Чіфс” на початку фінальної чверті), “Даллас” перетворюється в реально претендента на плей-офф. Попереду ключовий матч з “Детройтом”, де фактично і вирішиться доля надій на постсізон для “ковбоїв”.
Повернення тижня: Джо Бурроу повернувся в старт “Цинциннаті” після травми та допоміг команді перемогти “Балтимор”
Фани “Бенгалс” нарешті дочекались. Бурроу остаточно відновився від травми та повернувся на поле. Повернувся за не дуже сприятливих умов. Рекорд 3-8 робив шанси “тигрів” на плей-офф меншими за статистичну похибку. Коли Джо спитали, чи не краще було б за таких умов пропустити залишок сезону та не ризикувати новою травмою, він відповів просто: “Нам платять великі гроші, щоб ми грали в гру дитинства”. І Джо показав, що гроші йому платять не дарма.
Очевидно, що майже три місяці поза грою не могли не позначитись на Бурроу. Джо на початку гри з “Балтимором” був помітно “заіржавілим”. Він сильно покладався на короткі паси і навіть попри це мав проблеми з точністю. “Бенгалс” до перерви чотири рази заходили в червону зону суперника і не змогли витиснути з цього жодного тачдауну. Але з плином часу Бурроу все більше віднаходив ігровий ритм. Квотербек налаштував приціл, підключив середні та дальні паси, і став значно краще використовувати свої можливості. Після перерви він провів два драйви для тачдаунів поспіль, якими фактично закрив гру. Не дивно, що Бурроу найбільше довіряв Джа’Марру Чейзу, якому кинув більшість пасів. Їхня зв’язка дійсно швидко відновила зв’язок після невеликої пробуксовки на початку. З іншими ресиверами Бурроу ще треба буде трохи попрацювати, хоча ознаки швидкого відновлення порозуміння теж є - тачдауни полетіли зовсім не на Чейза, а на Тінслі та Йошіваса. Повернення Джо надихнуло навіть захист “тигрів”, який видав свій найкращий матч з початку сезону (5 відборів м’яча та всього 14 допущених очок - це вам не жарти). Якби Бурроу повернувся трохи раніше, “Бенгалс” могли би втрутитись в боротьбу за плей-офф. Зараз такий сценарій здається дивом. Але ж дива іноді трапляються, чи не так?
Для всіх були очевидні проблеми “Балтимора” останніх тижнів. Напад “Рейвенс” був блідою тінню самих себе, через що результат здобувався в муках. Не останньою причиною цього був стан Ламара Джексона. Квотербек боровся з травмами коліна та гомілки, а перед грою з “Цинциннаті” додалась ще і травма пальця. З таким багажем неможливо грати на 100%. Тож не дивно, що Джексон виглядав погано. В Ламара не пішло ні з пасом, ні з виносом. Статистика ярдів виглядала не надто депресивно, а от три втрати м’яча виглядали. Якщо з перехопленням квотербек “круків” ще може знайти собі якісь виправдання, то два фамбли у власній червоній зоні виправдати неможливо. Навіть коли Джексон робив щось успішне, його саботували власні партнери. Ламар мав йти з поля принаймні з одним тачдауном, але тайт-енд Лайклі припустився дурної помилки та зробив фамбл менш ніж в ярді від залікової зони “Цинциннаті”. “Балтимор” регулярно сам стріляв собі в ногу. “Бенгалс” не перетворили жодну втрату м’яча “Рейвенс” на тачдаун. Попри цілих п’ять відборів, “тигри” набрали з цього лише 12 очок. Гра була відкрита до кінця третьої чверті. Але “Рейвенс” в поточному стані просто нездатні виривати близькі матчі в більш-менш пристойних опонентів. Наразі катастрофи ще не сталось. В “Балтимора” попереду ще два матчі з “Піттсбургом” і друга гра з “Цинциннаті”. Перемога в цих трьох матчах майже гарантує “крукам” корону Півночі АФК. Проблема в тому, що наразі “Балтимор” зовсім не виглядає командою, здатною ці три перемоги здобути.
Заявка тижня: “Чикаго” виграли п’ятий матч поспіль, здолавши чинних чемпіонів з “Філадельфії”
“Беарс” поки що роблять мабуть найбільш вражаючу перебудову сезону. З відвертого аутсайдера дивізіону “ведмеді” перетворились не лише на його лідера, а й на одну з найкращих команд конференції. До минулого тижня з цією тезою ще можна було сперечатись, вказуючи на рівень опонентів “Чикаго”, яких вони перемогли (виграшний рекорд з них наразі має лише “Даллас”). Але після гри на Чорну п’ятницю аргумент більше не приймається. Якщо ви хлопнули чинного чемпіона - з вами зобов’язані рахуватися.
“Чикаго” проти “Філадельфії” показали, що вони здатні вигравати будь-яким способом. Їхня головна зірка - це Каллеб Вілльямс. Це не обговорюється і те, що основна гра будується через квотербека, теж є очевидним. Але проти “Іглз” ставка була зроблена на виносну гру. І як же добре вона спрацювала! Раннінбеки “ведмедів” і в попередніх матчах були в повному порядку, а з “орлами” так взагалі перевершили самих себе. Свіфт та Монангай на двох набрали цілих 255 ярдів із 40 виносів. Вони зняли значну частину відповідальності з плечей Вілльямса та забезпечили “Чикаго” тотальне домінування в категорії часу володіння м’ячем. І все це було зроблено проти дуже хорошого захисту “Філадельфії”. При цьому, Калеб Вілльямс теж не загубився. Він провів не найкращий свій матч, проте все одно зміг зробити вау-розіграш. Мова про пас на Коула Кмета у фінальній чверті. Коли все вказувало на те, що це буде чекдаун, Вілльямс побачив, як його тайт-енд виграв дуель проти сейфті і відкрився у заліковій зоні. Калеб запустив ідеальний пас на 28 ярдів. Це був його єдиний тачдаун в грі і він фактично зняв питання про переможця. Бен Джонсон дійсно вивів цей напад на абсолютно новий рівень. З урахуванням того, що захист “Беарс” є лідером ліги за кількістю відборів м’яча, і в цьому матчі вони додали до свого активу ще перехоплення та фамбл (зупинивши туш пуш!!!), “Чикаго” стає дуже схожим на команду без помітних вразливостей.
“Філадельфія” йшла на перерву під гучне “бууу” своїх фанів на домашньому стадіоні. Поки хтось скаже, що фани “Іглз” зажерлись і робити таке всього через 9 місяців після перемоги в Супербоулі не комільфо, інші скажуть, що “Філлі” на це заслужили. Хоча мабуть варто трохи конкретизувати - напад “Філлі” це заслужив. Захист “орлів” хоч і отримав повну торбу виносних ярдів, все ж тримав мінімальний розрив в рахунку аж до початку фінальної чверті. В той час як напад “Іглз” не робив майже нічого. Вони конвертували лише третину третіх даунів, закінчили чотири драйви з 3 and out і загалом мали проблеми навіть з елементарними розіграшами. Хьортс знову промазав купою пасів, а виносна гра не змогла його підстрахувати. При цьому “Іглз” місцями все одно показували якісний футбол, особливо, коли припікало. Але вони не могли тримати стабільний рівень. Ей Джей Браун, попри всю драму навколо своєї персони, провів відмінний матч із 132-ма ярдами та двома тачдаунами. Могло б бути ще краще, але в певні моменти гри Хьортс чомусь вирішував, що кращим рішенням буде пошукати якогось нового ресивера, ніж просто кидати м’яч Брауну. Коли “Іглз” зробили фамбл під час туш пушу - це вже було остаточне “приїхали”. І звісно їм аж ніяк не допомогла “вражаюча” точність кікера Елліотта, який згадав минулий сезон і промазав два з трьох своїх ударів (хоча останній промах філдголу вже нічого не вирішував). Не виключено, що саме через промазаний екстрапоінт Нік Сіріанні ухвалив контраверсійне рішення грати 2-очкову конвертацію при розриві в рахунку в 9 очок. Він не довіряв своєму кікеру. Ну або ж тренер “Іглз” просто поплив і ухвалив ідіотське рішення. Як би там не було, а “Філадельфія” зазнала дуже поганої поразки, яка ставить під сумнів здатність цієї команди не те що захистити титул, а хоча б подолати перший раунд плей-офф.
Сенсація тижня: “Кароліна” перемогла “Лос-Анджелес Ремс”
“Ремс” були однією з найгарячіших команд ліги. Вони не програвали з п’ятого тижня. Вони жодного разу не поступались в рахунку під час матчів з шостого тижня. Вони були на першому місці в конференції. І все це обламала “Кароліна”.
“Пантерс” - унікальна команда цього сезону. Вони програли мертвим “Аризоні” та “Нью-Орлеану”, але при цьому двічі навернули лідерів своєї конференції. Спочатку була шокуюча перемога над “Грін-Бей”. Тепер - не менш шокуюча звитяга над “Лос-Анджелесом”. “Кароліна” ідеально втілила свій план. В загальних рисах він був простий як двері - тримай м’яч, вимотуй захист суперника і не пускай Стаффорда на поле. Але планувати - то не мішки ворочати. Що ж, “Пантерс” показали, що мішки ворочати вони теж вміють. Раннінбеки “пантер” стабільно під’їдали ярди та підтягували свій напад на прийнятну відстань на ключових даунах. Тут вже була потреба в ідеальному виконанні від Брайса Янга. Квотербек повністю виправдав довіру тренера та не провалив жодного важливого розіграшу. Він конвертував обидва четвертих дауни в другій половині, перетворивши їх на тачдауни. Він конвертував 6 з 8 третіх даунів, теж кинувши тачдаун на одному з них. Янг промазав всього п’ятьма пасами з 20-ти. Коли “Кароліна” потребувала першого дауну, щоб виграти матч, м’яч теж отримав Брайс. І він кинув точний пас. Напад “Пантерс” провів відмінний матч, вигризаючи потрібний результат всіма можливими способами. З урахуванням допомоги від захисту, який хоч і пропустив 28 очок, але при цьому спровокував три надважливі втрати м’яча, цього вистачило, щоб звалити перший номер посіву конференції. Оплески вам, “Пантерс”.
“Лос-Анджелес” може знайти багато причин, чому гра з “Кароліною” завершилась саме так. Але мабуть найбільш непередбаченою з них став провал Меттью Стаффорда. В квотербека “Ремс” була вражаюча серія з 27-ми тачдаунів поспіль без перехоплення. Вже на першому драйві він подовжив цю серію до 28-ми результативних пасів, що є новим рекордом НФЛ. І після цього Стаффорд раптово поплив. На двох драйвах поспіль він кинув два перехоплення, одне з яких стало пік-сіксом. До цього матчу Метт за весь сезон кинув два перехоплення. Потім він наче прийшов до тями, але знову перекреслив всі зусилля команди фамблом на вирішальному драйві у фінальній чверті. Це був один з найгірших матчів Стаффорда в сезоні. І підстрахувати його не було кому. “Ремс” не лише втратили лідерство в конференції, а й поставили під загрозу чемпіонство дивізіону. Гра з “Сіетлом” в середині грудня тепер стає вирішальною. Звісно, якщо “баранці” перед цим не утнуть дурниці і не програють “Детройту”.
Проблеми тижня: “Індіанаполіс” програв третій з останніх чотирьох матчів і втратив лідерство в дивізіоні
Чим ближче до плей-офф, тим тривожніше стає фанам “Кольтс”. Команда, яка блискуче почала сезон і штампувала перемоги одна за одною, почала звалюватись в піке. Зараз всі, хто вказував на рівень опозиції “Інді” в першій половині сезону, мають повне право на фразу “А я казав!”.
Як і в попередньому матчі, “Кольтс” виявились нездатними пробитись крізь класний захист. Із “Канзас-Сіті” спад почався перед фінальною чвертю, яку “жеребчики” провалили в хлам. Із “Х’юстоном”, в якого оборона на порядок краща за “Чіфс”, “Інді” мали труднощі від самого початку. 16 очок - це найгірший показник результативності “Кольтс” в цьому сезоні. В команди зникла її головна риса - відмінна збалансованість. Якщо бути точнішим, то зникла виносна гра. Навряд чи після останнього місяця Джонатан Тейлор може розраховувати на MVP. В усіх трьох програних матчах раннінбек набрав менше ста ярдів. З “Тексанс” він зупинився на позначці у 85 ярдів. Наче й непогано, але з 21 виносу можна було б нашкребти і побільше. А без виносної гри зусиль Деніела Джонса було недостатньо. Квотербек воскресив кар’єру, але при цьому не варто забувати, що від самої першої гри він просто добре виконує свою роботу. Витягнути матч в соло Джонс все ще не може. Напад “Кольтс” більше не нестримна сила. Як його перезапустити - головне питання, на яке штабу Шейна Штайхена треба знайти відповідь. Від цього залежать не лише шанси “Індіанаполісу” на чемпіонство дивізіону, а й взагалі на плей-офф.
“Х’юстон” дочекався повернення Сі Джея Страуда, який пропустив три матчі через струс мозку. Квотербек повернувся в непоганій формі. Не відмінній, бо жодного тачдауну від нього так і не було, але в непоганій. Страуд був впевненим в грі через короткий пас, чим контролював час гри та зберігав м’яч у своїх руках. Напад “Тексанс” далекий від визначення “вибуховий”, але з таким відмінним захистом від них треба небагато - уникати помилок і давати своїм захисникам достатньо часу для відпочинку. З “Кольтс” їм це вдалось. І тепер техасці, які в певний момент здавалось вже відвалились від боротьби за плей-офф, раптово опинились всього в одній перемозі від лідера дивізіону та на межі потрапляння в картину плей-офф. Якщо захист “Х’юстона” залишиться настільки ж неперевершеним, а напад - хоча б не гірше рівня “ну таке”, то ми точно побачимо команду зі штату самотньої зірки в постсізон.
Виживання тижня: “Денвер” переміг “Вашингтон” в овертаймі через провал 2-очкової конвертації “Коммандерс”
“Бронкос” беззаперечно проводять свій найкращий сезон з часів перемоги в Супербоулі в сезоні 2015 року. Принаймні, з точки зору рекорду. З точки зору якості гри до “жеребців” виникають питання. “Денвер” четвертий матч поспіль виграє з перевагою не більш ніж 3 очки. І якщо такі напряжні перемоги проти “Канзас-Сіті” та “Х’юстона” можна вважати очікуваними, то “Лас-Вегас” та “Вашингтон” точно треба було перемагати набагато впевненіше.
“Денвер” буквально вижив в матчі проти відвертого аутсайдера. Якби “Вашингтон” не вирішив піти all-in в овертаймі, і якби не чудова гра Ніка Бонітто, в нас міг би статись апсет не менший за “Кароліну”. “Бронкос” провели матч проти “Коммандерс” наче на гойдалках. Захист “жеребців”, який без сумнівів є їхньою найсильнішою ланкою, в цілому тримався добре. Але він не зміг закрити гру на фінальному драйві, дозволивши супернику пройти 71 ярд, попутно конвертувавши два четвертих дауни, та пробити філдгол, який перевів гру в овертайм. І в самому овертаймі вони теж не зупинили столичну команду, пропустивши паси на 20 та 38 ярдів. Напад “Денвера” вже в звичній для себе манері проспав майже всю першу половину гри, перш ніж почати щось показувати. І це не перестає дивувати, адже клас в “Бронкос” є. Але в них прям алергія на те, щоб стабільно його показувати. Нікс провів два прекрасних драйви перед і одразу після перерви, і при цьому кинув вражаючий тачдаун на Кортленда Саттона. А потім він кинув перехоплення точнісінько в руки Боббі Вагнеру, наче якийсь незадрафтований новачок. За всю фінальну чверть, коли треба було закривати гру, “Денвер” не набрав жодного очка і лише раз дійшов хоча б до середини поля. І після цього в овертаймі вони розірвали “Вашингтон” п’ятьма пасами. “Бронкос” мають другий найкращий рекорд в лізі і майже гарантоване чемпіонство дивізіону в кишені, але при цьому не зникає почуття, що їх можуть хлопнути в першому ж раунді плей-офф. Дуже дивний цей “Денвер”.
По “Вашингтону” все було зрозуміло ще кілька тижнів тому. “Коммандерс” гідно бились і цілком заслуговували на сенсаційну перемогу, але, але... Столична команда наразі може бути лише прикладом того, як в НФЛ все може миттєво змінитися. Лише рік тому “Вашингтон” дивував всіх своїм прогресом та зупинився всього в одному кроці від боротьби за Супербоул. А зараз “Коммандерс” лише на одну перемогу випереджають вже звичних аутсайдерів з “Нью-Йорк Джаянтс” та не мають жодних реальних шансів на боротьбу за плей-офф. Зрозуміло, що постійні травми Джейдена Деніелса і інших ключових гравців зіграли свою роль. Але НФЛ такі виправдання не приймає. “Коммандерс” вже можуть планувати, що їм треба зробити перед наступним сезоном.
Результати тринадцятого ігрового тижня виглядають наступним чином
Турнірне становище в дивізіонах наступне.
Американська конференція
Національна конференція
Наступний тиждень насичений суперматчами між прямими конкурентами в боротьбі за плей-офф та чемпіонство дивізіонів. Відкриється все двобоєм “Детройта” та “Далласа”, які розіграють між собою місце у вайлдкард. Потім на нас чекають одразу три дуелі за поул-позицію в боротьбі за чемпіонство дивізіонів - “Балтимор” приймає “Піттсбург”, “Джексонвілль” - “Індіанаполіс” і “Грін-Бей” - “Чикаго”. А в праймтайм неділі “Х’юстон” може вбити останній цвях в кришку труни “Канзас-Сіті”.
Інші пости користувача
