Перші команди в плей-офф, повернення Ріверса та остаточне прощавай “Канзас-Сіті”. Огляд п’ятнадцятого ігрового тижня НФЛ
Провал тижня: “Тампа-Бей” втратила 14 очок переваги в останній чверті і програла “Атланті”
Після цієї гри я готовий ставити на те, що “Бакканірс” програють чемпіонство дивізіону “Пантерс” та пролетять повз плей-офф. Не через те, що це була п’ята поразка в останніх шести матчах. А через те, якою ця поразка була. “Тампа” примудрилась злити матч, в якому її суперник буквально робив все, щоб програти.
Одразу поясню свій тейк з попереднього абзацу. Вистачить сказати лише те, що у “Фелконс” було 19 (!) флагів. Це новий рекорд франшизи та найбільша кількість порушень, яка команда скоїла в одному матчі в цьому сезоні. Через ці порушення “соколи” не дорахувались двох секів, втратили 30-ярдовий забіг Біжана Робінсона в другій чверті за рівного рахунку, вибили себе з відстані філдголу наприкінці третьої чверті та зберегли для “Тампи” драйв, який закінчився тачдауном, подарувавши їм конвертацію третього дауну. Додайте сюди дроп Девіда Сіллса, який мав бути тачдауном, одразу три фамбли, з яких “Бакс” примудрились не підібрати два, та дві провалені 2-очкові конвертації. “Атланта” зробила майже кожну можливу помилку. Хіба що перехоплення від Казінса не вистачало. І попри все це вони перемогли. Перемогли, коли на фінальному драйві вони були на третьому дауні і до першого треба було набрати 28 ярдів (ага, ті самі 3-28). Це був повний абсурд, але в НФЛ логіка не завжди присутня.
Абсурдним був і виступ Кайла Піттса. Хоча фани “соколів” мабуть назвуть це довгоочікуваною реалізацію потенціалу, хоч і в дуже окремо взятому випадку. Тайт-енд поки не виправдовує очікувань, які були на старті його кар’єри в НФЛ. Піттс мав змінити саме сприйняття позиції тайт-енда. А на виході вийшло, що “Атланта” навіть відмовилась автоматично продовжувати його контракт новачка на рік. Кайл стане вільним агентом, і після цієї гри він може прописати трохи більшу суму в графі “очікувана зарплатня”. Піттс провів найкращий матч в кар’єрі, встановивши особисті рекорди за кількістю прийомів (11), ярдів на прийомі (166) та тачдаунів (3). Всі пасові тачдауни “Фелконс” в цій грі прийняв Піттс. Він прийняв пас на згаданому вище 3rd&28 та зробив трохи більш реалістичною конвертацію четвертого дауну. Кайл був нестримним, навіть коли “Бакканірс” почали приділяти йому значно більше уваги. Для “Атланти” ця перемога не мала ніякого значення, але для Піттса вона може стати запорукою непоганого контракту в березні наступного року.
Якщо докопуватись до причин такого провалу “Бакс”, то переломним моментом стало перехоплення Мейфілда. Бейкер кинув дійсно поганий пас і обрав для цього найбільш непідхожий момент. Пік стався акурат між двома тачдаунами “Атланти”. Він був виключно помилкою квотербека. Але не лише він був винен в поразці. Мейфілд отримав дуже небагато захисту від своєї лінії, через що відгрібав від пас рашу “Фелконс” ледь не весь матч. Він прийняв 5 офіційних секів, а по факту їх було 7, бо два скасували через фоли, про що вище вже згадувалось. Через постійний тиск Мейфілд не зміг ефективно побудувати пасову гру і майже не мав зиску з того, що вперше в сезоні у нього був весь набір його основних ресиверів (Еванс, Годвін, Егбука, МакМіллан). Виносна гра не була достатньо ефективною, щоб підтримати пасову. Ну і провал захисту на фінальному драйві на Мейфілда теж не повісиш. Все ж допустити конвертацію четвертого дауну з 14-ти ярдів на останньому драйві гри - це провал. Як і не підібрати фамбл суперника у своїй червоній зоні за 5 хвилин до кінця гри. Це була помилка, яка за свою критичністю перебивала навіть перехоплення Бейкера. У великій картині для “Бакканірс” нічого не змінилось. Чемпіонство дивізіону все одно залежить від результату двох матчів з “Пантерс”. Але як готуватись до вирішальних матчів на тлі такої ганебної поразки? Риторичне питання.
Камбек тижня: “Баффало” перемогли “Нью-Інгленд”, поступаючись по ходу гри 0:21
В цій грі “Петріотс” могли не лише гарантувати собі місце в плей-офф, а й вперше з 2019 року стати чемпіонами дивізіону. Проте “патріотам” доведеться зачекати. Хоч вони і проводять прекрасний сезон, “Петріотс” показали, що вони все ж є молодою командою з браком досвіду великих матчів.
До перерви “Нью-Інгленд” не давав жодних приводів сумніватися в тому, хто виграє матч. “Петріотс” не набрали очки всього на одному драйві і мали комфортну перевагу у 17 очок після другої чверті. Дрейк Мей виглядав як MVP, розвалюючи захист “Баффало” як своїми пасами, так і скремблами (на рахунку квотербека було 2 виносних тачдауни). До нього приєднався ТреВеон Хендерсон, який видав 52-ярдовий забіг для тачдауну. І на фоні стабільного захисту, який тричі поспіль змусив “Баффало” пробивати панти, здавалось, що цей напад вчинить розгром та забере чемпіонство дивізіону у вражаючому стилі. Але після перерви вся міць “Петріотс” зникла. Захист втратив здатність постійно тиснути на Аллена, чим давав тому можливості тероризувати секондері своїми пасами. Їхній захист проти виносу розвалився, чим із задоволенням скористався Джеймс Кук. Захист “патріотів” треба було реально рятувати, але напад команди так само розчинився. Якщо винести за дужки феноменальний 65-ярдовий тачдаун Хендерсона, “Нью-Інгленд” не зробив нічого. Мей набрав всього 47 пасових ярдів і кинув перехоплення. Два драйви закінчились швидкими пантами. І коли в команди залишався останній шанс врятувати цей матч, “Петріотс” злили чотири дауни менш ніж за хвилину. “Нью-Інгленд” все одно стане чемпіоном Сходу АФК, а їхнє місце в плей-офф вже фактично зацементоване. Але цей матч став необхідним ляпасом перед плей-офф, щоб спустити “патріотів” на землю.
“Баффало” ще раз показали, що їх за будь-яких обставин не можна списувати до кінця гри. Попри жахливий старт та відставання в 21 очко, “Біллз” повністю перевернули хід матчу після перерви. Якщо взяти останній драйв другої чверті, то в “буйволів” було 5 драйвів поспіль, на яких вони занесли тачдауни. За півтори чверті вони не лише повністю ліквідували дефіцит, а й вийшли вперед. Аллен показав, чому йому минулого року дали MVP, а Джеймс Кук - чому він один з найкращих раннінбеків ліги. Коли ці двоє грають в свій найкращий футбол - “Баффало” завжди в грі. Навіть якщо повністю провалили цілу половину матчу. А коли до цих двох підключається ще й захист, то “Біллз” стають справжнім монстром, здолати якого дуже і дуже складно.
Ювілей тижня: “Чикаго” вперше з 2018 року виграли 10 матчів в сезоні
Коли перед цим сезоном Калеб Вілльямс сказав, що Бен Джонсон встановлює нові стандарти для “Чикаго”, щоб вони були командою із 10-ма, 11-ма, 12-ма перемогами за сезон, реакцією більшості фанів було іронічне “а за скільки років будуть здобуті ці 10 перемог?”. Що ж, іронія була даремною. “Беарс” в перший же сезон із новим тренером впевнено перейшли відмітку в 10 перемог.
Коли Джонсон поміж купи претендентів на нього обрав “Беарс”, головною причиною цього вибору був Калеб Вілльямс. Тренер бачив в квотербеці потенціал і бажав його розкрити. Йому це вдалось. Вілльямс дійсно показав вражаючий прогрес, порівняно з дебютним сезоном в лізі. Попри люту холоднечу, Калеб кинув кілька ідеально точних пасів. І він часто кидав їх за межами покету, тікаючи від елітного пас рашу “Клівленда”. Головним хайлайтом став прекрасний пас на Ді Джей Мура, який Вілльямс кинув на самому краю поля, і поцілив точно в руки ресивера, якого крили двоє захисників. “Чикаго” робили ставку на Калеба і він цю ставку виправдав. Його здатність не здаватись і знаходити варіанти для розіграшів поступово переходить на елітний рівень. На тлі захисту, який може і не є найнадійнішим в лізі, але має феноменальну здатність відбирати м’яч (проти “Браунс” було 3 відбори), ця риса Вілльямса набуває ще більшої важливості. Адже очки з таких додаткових драйвів зазвичай і є тими, які здобувають для команди перемогу.
“Клівленд” вже давно ні на що не претендує як команда, але в ньому є принаймні дві цікаві особистості, які не дають остаточно забити на “Браунс”. Перша - це Шедур Сандерс. Контраверсійний новачок отримав свій шанс і намагається ним скористатись. Спостерігати за цим весело, оскільки Сандерс не боїться ризикованих рішень. Через це в “коричневих” було кілька вибухових розіграшів. Щоправда, розіграшів, які хочеться забути, було більше. Тому Шедур закінчив матч з нулем тачдаунів та трьома перехопленнями (хоча одне з них взагалі не було його провиною, захисник “Чикаго” просто вирвав м’яч з рук Джуді після точного пасу квотербека). Друга особистість має набагато більшу вагу, оскільки збирається переписати історію НФЛ. Майлз Гарретт проти “Чикаго” записав собі в актив 1,5 секи і йому залишилось набрати рівно стільки ж, щоб встановити новий рекорд ліги. Спостерігаючи за всім цим, стає трохи сумно, що гравець такого калібру вирішив обрати гроші та застрягнути в безнадійній франшизі, а не боротися за Супербоул. Але це вибір Майлза. В іншому, “Клівленд” не представляє більше ніякої цікавості. Черговий провальний сезон, черговий пошук нового тренера, чергова перебудова.
Безнадія тижня: “Цинциннаті” вперше з 2017 року не набрали в матчі жодного очка та втратили всі шанси на плей-офф
Не сказати, щоб в “Бенгалс” були прям реальні шанси на плей-офф. Вони їх майже повністю злили в попередньому матчі. Але такий кінець сезону все одно дуже болючий. І яка ж зла іронія в тому, що сезон “тигрів” добив той, хто мав його рятувати.
Проти “Баффало” Цинциннаті” відмінно тримались, поки Бурроу не спіймав запару і не злив матч двома перехопленнями. Проти “Балтимора” команда трималась гірше, але все одно трималась. Поки Бурроу не поховав її пік-сіксом. Квотербек помітно не в своїй тарілці, через що весь напад “Бенгалс” став дезорганізованою групою. “Тигри” заходили на відстань в 40 ярдів “Балтимора” чи менше п’ять разів. З цих п’ятьох драйвів вони набрали нуль очок, пробивши пант, кинувши два перехоплення та проваливши два четвертих дауни. Чейз зробив кілька дропів та став причиною одного з перехоплень. Йошівас дропнув пас, який мав приносити 30+ ярдів. Ну і сам Бурроу відзначився вже згаданим пік-сіксом, який “Балтимор” протягнув через 95 ярдів. І все це відбувалось на фоні цілком пристойного виступу захисту, який хоч і не зупинив “Рейвенс”, але тримав їх достатньо довго, щоб спробувати зробити камбек. Вперше в епоху Бурроу “Цинциннаті” не набрали в грі жодного очка. На тлі контраверсійних коментарів самого Джо, про те, що йому більше не весело грати у футбол, вже потроху починаєш задумуватись - а чи не кінець це епохи Бурроу в “Бенгалс”?
“Балтимор” зберіг шанси на плей-офф і зробив це в класичному для себе стилі - виносною грою. Ламар Джексон за весь матч зробив всього 12 спроб пасу. Це не завадило йому кинути два тачдауни (і одне перехоплення), але основним двигуном “Рейвенс” все ж були виноси. Деррік Генрі принаймні на один матч повернув свою праймову форму і всього за 11 виносів набрав рівно 100 ярдів. Його бекап, Кітон Мітчелл, теж доклався до загального результату, набравши 66 ярдів. І хоч не дуже активно, але і Джексон взяв участь в цьому дійстві двома скремблами. “Рейвенс” конкретно в цій грі нарешті віднайшли ту формулу, яка завжди приносила їм успіх - хороша виносна гра + надійна оборона. Захист “круків” проти “Цинциннаті” видав перформанс, гідний плей-офф, зробивши 2 перехоплення, 3 секи та постійно створюючи тиск на Бурроу. Напад був не на рівні плей-офф, але й цього вистачило для перемоги. Це може бути фундаментом на найбільш відповідальний відрізок сезону.
Гарантія тижня: “Денвер” переміг “Грін-Бей” і першим в АФК гарантував собі місце в плей-офф
“Бронкос” мали дуже цікаву серію. Вони виграли 10 матчів поспіль. При цьому в кожному з цих матчів вони поступались в рахунку певний проміжок часу. Для когось це може бути свідченням потенційної слабкості команди та віщує швидкий злив в плей-офф. Для інших - це здатність виривати необхідний результат та міняти хід гри на свою користь. Як би там не було, а “Бронкос” не стали міняти свій фірмовий стиль. Вони виграли 11-й матч поспіль, в якому теж довгий час поступались в рахунку.
Головною силою “Денвера” є захист. Він не раз і не два рятував команду та тримав адекватний розрив в рахунку, поки напад нарешті не прокидався. Свій вау-момент в оборони “жеребців” був і в цій грі. Перехоплення Патріка Сюртейна на початку третьої чверті повністю перевернуло хід гри і дало необхідний імпульс команді. Але до цього перехоплення, захист “Бронкос” був дуже вразливим. Вони дозволили “Пекерс” набрати очки на п’ятьох драйвах поспіль. І тут стався нечастий сценарій для цього сезону. “Денвер” почав рятувати його напад. Бо Нікс провів відмінний матч. Навіть попри певну кількість поганих пасів. Нікс показав видатну здатність уникати тиску та знаходити своїх ресиверів. “Грін-Бей” не давав йому легкого життя, проте квотербек вдало маневрував в покеті, або ж тікав з нього, коли це було треба, і кидав паси на ходу. Ресивери не зраджували довіри свого квотербека і робили все, щоб прийняти пас. Саме через старання Нікса та корпусу ресиверів, “Денвер” не випав з боротьби та дочекався такого необхідного вау-момента від захисту. Єдине, що можна закидати атаці “Бронкос” - це два провали четвертого дауну у фіналі гри. Життя “Денвера” було б набагато легшим, якби вони конвертували хоча б один з них. Але тут вже захист підстрахував свій напад, спровокувавши два аналогічних провали в “Пекерс”. “Денвер” може і не виглядає непереможним джагернаутом, але він виглядає цілісною командою. І цього може вистачити, щоб боротись за Супербоул.
Для “Грін-Бей” найбільшою проблемою є не сам факт поразки, через яку вони знову звалились на сьоме місце конференції. Проблемою на межі катастрофи є список гравців, яких вони втратили через травми. “Пакувальники” залишились без стартового правого текла Зака Томаса, ресивера Крістіана Вотсона та головної зірки захисту - Майкі Парсонса. При чому у випадку з Парсонсом сталась дійсно катастрофа - він порвав хрестоподібні зв’язки. Його відсутність була одразу помітною. “Пекерс” не могли тримати той рівень тиску на Нікса, який був в першій половині, із Майкою на полі. Після його втрати “Грін-Бей” пропустив тачдауни на трьох драйвах поспіль. Замінити Парсонса неможливо і це значний удар по “Пекерс”. Навряд чи настільки сильний, щоб “пакувальники” взагалі не потрапили до плей-офф, але в самому постсізоні їм точно буде дуже сумно без зіркового пас рашера.
Гарантія тижня №2: “Лос-Анджелес Ремс” перемогли “Детройт” і першими в НФК гарантували місце в плей-офф
Якщо в АФК гарантувати місця в плей-офф могли одразу дві команди, то в НФК це були виключно “Ремс”. “Баранці” махаються в надконкурентному Заході НФК, де жодна команда не може дозволити собі поразки. Мабуть, це було навіть більшою мотивацією, ніж рання гарантія місця в плей-офф. Як би там не було, а “Лос-Анджелес” показав проти якісної команди чому він наразі займає перше місце не лише в дивізіоні, а й в конференції.
“Ремс” до перерви зав’язли в жорсткому рубилові, де “Детройт” добряче нам’яв їм боки. “Баранці” пропустили 271 ярд та вели в рахунку лише трохи більше двох хвилин за всю першу половину. А після перерви “Лос-Анджелес” раптово увімкнув тотальну домінацію і зніс суперника за одну чверть. В окремо взятій третій чверті “Ремс” набрали 179 чистих ярдів, а “Лайонс” - 5. Думаю, можна не казати, що “леви” за цей період не набрали жодного очка. Тоді як “баранці” їх назбирали аж 17. Це був переломний момент, після якого перемога вже не могла вислизнути з рук каліфорнійців. Стаффорд після невдалого початку та перехоплення третім пасом в грі, швидко відновився та повернувся до форми MVP. Пука Накуа не довелось щось відновлювати, оскільки він весь матч був феноменальним. Наразі він є якщо і не найкращим ресивером в лізі, то точно входить в ТОП-3. 181 ярд проти “Лайонс” це підтвердили. Наземна гра зусиллями Кайрена Вілльямса та Блейка Корума стабільно генерувала необхідні ярди та завершували драйви тачдаунами. І не забуваємо про захист, який повністю вимкнув “Детройт” після перерви і тримав їх на короткому повідку поки розрив в рахунку не став комфортним. “Ремс” дійсно виглядають найкращою командою в НФК і не буде перебільшенням назвати їх фаворитами на перемогу в Супербоулі.
Загальна причина поразки “Детройта” вже була названа. Ти не можеш набрати 5 ярдів за чверть і після цього розраховувати на перемогу проти контендера. Якщо розбирати деталі, то тут, як завжди, склались кілька факторів. Найбільшим з них було зникнення Джаміра Гіббса. Захист “Ремс” провів видатну роботу, щоб динамічний раннінбек “левів” був непомітним. Гіббс закінчив матч всього з 58-ма загальними ярдами. Виносом він набрав всього 38 ярдів при 13 спробах. В Девіда Монтгомері справи були не набагато кращі (32 ярди на 7-ми виносах). Майже повна анігіляція виносної гри “Детройта” заклала основу для його поразки. Коли в першій половині у Джареда Гоффа було надійне прикриття від лайнменів, про виносну гру можна було не згадувати. Квотербек “левів” цілком тягнув гру самостійно, розрізаючи секондері “баранців” точними пасами. Коли ж після перерви в лінії з’явились пробоїни, була вже інша розмова. “Ремс” вивели з рівноваги Гоффа і той дав збій. А підстраховки не було із самого початку. І не лише від раннінбеків, а й від захисту, який був відчутно послаблений травмами. “Детройт” не зміг повернутися в картину плей-офф і тепер навіть не контролює свою долю. Три перемоги в останніх матчах не гарантують “левам” путівку в постсізон.
Западлісти тижня: “Нью-Орлеан” переміг “Кароліну” і не пустив її на перше місце в дивізіоні
“Сейнтс” вирішили, що наприкінці сезону їм набагато важливіше піднасрати суперникам по дивізіону, ніж отримати вищий драфт-пік. Два тижні тому в “святих” було всього дві перемоги. І за ці два тижні вони по черзі винесли претендентів на корону власного дивізіону.
“Нью-Орлеан” не може тішити його рекорд, але їх точно тішить те, що вони побачили в останніх двох матчах від свого квотербека. Новачок Тайлер Шук все більше доводить, що він був правильним вибором на драфті. З “Кароліною” він провів прекрасну фінальну чверть. Навіть точніше фінальні 5 хвилин. На двох останніх драйвах Шук практично безпомилково розібрав захист “Пантерс” швидкими та влучними пасами. Значна їх частина полетіла на найкращого ресивера команди, Кріса Олаве, але Тайлер не залишив без уваги і інших гравців. Він використав всі наявні можливості і наприкінці гри не побоявся ризикнути собою, пішовши в скрембл та змусивши захисника “пантер” сфолити на ньому. Цей фол у підсумку встановив хорошу позицію для переможного філдголу. Звісно, що гра Шука не ідеальна. Вона і не може бути ідеальною, бо він новачок. Головним є прогрес, який показує квотербек. І разом з ним прогресує вся команда. В “Сейнтс” попереду ще багато роботи з комплектації ростеру, але якщо вони вгадають із драфтом, то є відчуття, що перебудова команди завершиться швидко. Принаймні свого квотербека “Нью-Орлеан” вже знайшов.
Тижнем раніше фани “Кароліни” дякували “Нью-Орлеану” за те, що той подарував їм золоту нагоду, обігравши “Тампа-Бей”. Що ж, “Сейнтс” дали - “Сейнтс” взяли. “Пантерс” мали всі можливості здобути потрібний результат, проте розвалились під тиском. Поки “Нью-Орлеан” збирав результативні драйви, “Кароліна” за цим лише безпомічно спостерігала. “Пантери” ризикнули на початку фінальної чверті і ризик не виправдався. Замість того, щоб пробити комфортний філдгол, вони зіграли і провалили четвертий даун. Після цього вони не набрали жодного очка і навіть не наблизились до центру поля. Що було дуже сумно для “Пантерс”, адже до фінальної чверті вони грали в доволі ефективний футбол та набрали очки на трьох з чотирьох драйвів. Але ти маєш завершувати такі матчі. “Кароліна” завершити не змогла. Це був не такий катастрофічний провал, як у “Бакканірс” в грі з “Фелконс”, проте і оптимізму від цього в “пантер” не дуже багато. Навіть якщо вони стануть чемпіонами (а я думаю, що все ж стануть), в плей-офф вони не затримаються.
Епічність тижня: Філіп Ріверс зіграв перший матч в НФЛ після 5-річної перерви
“Кольтс” знайшли найбільш неочікуване рішення своєї проблеми з квотербеками. Залишившись без Деніела Джонса, Ентоні Річардсона та Райлі Ленарда, які повилітали з травмами різного ступеню складності, “Інді” повернули в НФЛ чулувіка, якого ми не бачили на полі 5 років. Філіп Ріверс вирішив, що досить сидіти на дивані і саме час показати цій маладьожі, як треба грати у футбол.
Якби це був голлівудський фільм, то ми б побачили, як Ріверс погано починає матч, а потім згадує всі свої скілли, повертає праймову форму і вириває перемогу тачдауном на останній хвилині. Але це був не фільм. В реальному житті 44-річний дядька з пивним черевцем після перерви в 5 років не може грати на найвищому рівні. Хоча Ріверс все одно виглядав пристойно. І фінальний рахунок це підтверджує. Проблема Філіпа була в тому, що він більше не може пуляти дальніми пасами. З 8-ми спроб на 10+ ярдів влучними виявились лише дві. Вся його гра була побудована на коротких пасах. Ними він був майже хірургічно точним (16 з 18). Але “Кольтс” потребували більшого. Особливо наприкінці гри, коли в них був реальний шанс виграти матч. Їм не вистачило буквально одного першого дауну. Тож “Індіанаполіс” із 44-річним квотербеком зумів нав’язати гідну боротьбу та добряче попсувати нерви майже гарантованому учаснику плей-офф. Але не більше. І ця моральна перемога ніяк не допомагає шансам “жеребчиків” врятувати сезон та все ж вирвати путівку в постсізон.
“Сіетл” виграв, але стиль цієї перемоги залишає більше питань, ніж відповідей. Захист “Сіхокс” - чемпіонського рівня. В цьому немає сумнівів. Здебільшого саме він не дав статися сенсації. “Яструби” розуміли, що їм будь за що потрібно вимкнути з гри Джонатана Тейлора. Їм це вдалося. Наче непогані 87 ярдів раннінбека здаються не такими вже і непоганими, якщо подивитися на кількість виносів. Тейлор в середньому за винос набирав 3,5 ярди. Це його другий найгірший показник цього сезону. Лише один винос Тейлора був на 10+ ярдів. Ріверсу “Сіхокс” теж не подарували нагоди спокійно адаптуватися до гри. Та й не забуваємо, що гру офіційно завершило перехоплення від Кобі Браянта. Тому до захисту “Сітела” ніяких питань. Але що це було у виконанні нападу “яструбів”? Другий тиждень поспіль вони йшли на перерву з шістьма очками в активі. З “Атлантою” після перерви вдалось прокинутись і влаштувати розгром. З “Індіанаполісом” вдалось ледве вижити. За статистикою ярдів, наче все і непогано було. В Дарнольда 271 ярд, в Сміт-Нджигби 113 ярдів. Проте необхідної конвертації цих ярдів не було. “Сіетл” не заніс жодного тачдауну. Всі очки були здобутком кікера Джейсона Маєрса, який поклав і переможний філдгол з 56 ярдів. Якщо “Сіхокс” планують затриматись в плей-офф, вони не можуть покладатися лише на філдголи. Поки напад “яструбів” не показав того рівня, який вимагається від контендера. І матч Thursday Night Football проти “Лос-Анджелес Ремс” стане раннім тестом на те, що взагалі “Сіхокс” можуть показати в постсізон.
Фініта тижня: “Канзас-Сіті” втратили всі шанси на плей-офф і Патріка Махоумса через травму “хрестів”
Я спеціально залишив цей матч на самий кінець огляду. Тому що для такої події варто відвести окреме місце. Вперше в епоху Махоумса ми можемо сказати фразу, яка до цього року здавалась неможливою: “Канзас-Сіті” втратили всі шанси на плей-офф”.
Будь-яка династія рано чи пізно закінчується. От і настав час скінчитись династії “Чіфс”. З огляду на весь сезон, результат гри з “Чарджерс” не назвеш сенсацією. “Вожді” втратили свою здатність виживати в складних матчах. Не дивно, що вони не вижили і в грі проти “Лос-Анджелеса”, яка розвивалась за дуже звичним для “Чіфс” сценарієм. Доля гри знову вирішувалась у фінальній чверті і “Канзас-Сіті” самі позбавили себе шансів на перемогу власними помилками. Махоумс вичерпав запаси магії і на початку фінальної чверті кинув перехоплення в червоній зоні. Тачдаун на цьому драйві цілком реально міг виграти для “Чіфс” матч. Але, але... В режимі відчайдушного порятунку на останньому драйві полетіло ще одне перехоплення, яке остаточно поховало “вождів”. Взагалі дивно, що “Чіфс” вирішили грати пасовий розіграш, адже їм для овертайму вистачило б філдголу. І відстань була не ідеальною, але прийнятною для того, щоб його пробити. Можливо, цей розіграш заточувався під Махоумса, який зміг би кинути цей пас вдало. Але його кидав Гарднер Міншью. І це підводить нас до найбільш прикрої для фанів “Канзас-Сіті” події - Патрік Махоумс не дограв матч через розрив хрестоподібної зв’язки лівого коліна. Династія впала разом зі своїм королем. Патрік пропустить всі збори “Чіфс” перед новим сезоном і не факт, що встигне відновитися до його початку. Це аж ніяк не хрест на кар’єрі квотербека. Але це може бути хрест на тій домінантній команді, яка тримала в руках всю АФК довгі роки.
“Чарджерс” не показали захмарного рівня гри. Але вони показали здатність битися до кінця та долати труднощі. Тут найбільш показовим є приклад Джастіна Херберта. Що не кажіть, але в хлопа є величезні cojones. Джастін за дві останні гри відгріб 11 секів. Він взагалі не знає, що таке покет. Від лінії нападу в нього нуль допомоги. Джастін також грає зі зламаною долонею, на якій він переніс операцію. І попри це він затягнув “Чарджерс” на дві перемоги в цих матчах. Його статистика не була фантастичною, але його єдиний тачдаун перед перервою був надважливим, подарувавши “блискавкам” можливість перемоги. Після перерви він стабільно тягнув “Чарджерс” на відстань філдголів, які у підсумку виявились переможними. І навіть коли він не кидав точний пас, він все одно робив важливий розіграш. В середині фінальної чверті Херберт якимось дивом зміг позбутися м’яча та уникнути таким чином сека, щоб не втратити ярди. Джастін тримає на плаву напад “Лос-Анджелеса”. Це все, що треба робити, якщо твій захист грає в агресивний футбол, що приносить результат. “Чарджерс” показали себе злою та непоступливою командою. Саме такі команди і досягають успіху.
Результати п’ятнадцятого ігрового тижня виглядають наступним чином
Турнірне становище в дивізіонах наступне.
Американська конференція
Національна конференція
Наступний тиждень відкриє суперматч із Заходу НФК - “Сіетл” та “Лос-Анджелес Ремс” будуть з’ясовувати, хто з них більш гідний чемпіонства дивізіону. “Чикаго” та “Грін-Бей” зійдуться в рематчі, який може визначити долю Півночі НФК. А “Кароліна” та “Тампа-Бей” зіграють перший матч свого очного протистояння, яке визначить чемпіона Півдня НФК.
Інші пости користувача
