Розгром від “Джексонвілля”, трилер в Баффало та стагнація “Канзас-Сіті”. Огляд одинадцятого ігрового тижня НФЛ
Дебют тижня: “Маямі” та “Вашингтон” зіграли перший матч НФЛ в Іспанії
НФЛ завершила своє цьогорічне турне по Європі і зробила це ще одним дебютом. Якщо на десятому тижні дебют був трохи умовним, адже Німеччина вже приймала матчі ліги в своїх інших містах, то на одинадцятому - абсолютно повноцінним. Іспанія вперше вітала НФЛ у себе та виділила для цього свій головний стадіон - столичний “Сантьяго Бернабеу”. Все було чудово, хіба що окрім самої гри. “Вашингтон” та “Маямі” видали матч, який навряд чи змусить іспанців закохатися в новий вид спорту з першого погляду.
“Коммандерс” та “Долфінс” не можна звинуватити у відсутності бажання грати. Обом командам вже майже нічого не світить цього сезону, тому вони не боялись ризикувати і грали на перемогу. Проблема в тому, що їм банально не вистачило класу, щоб видати пристойний матч. “Маямі” після своєї шокуючої перемоги над “Баффало” знову повернулись до звичного стану. Їхній напад був неефективним, з великими труднощами просував м’яч полем та стабільно тринькав можливості для великих розіграшів. Єдиний, хто не втратив тонусу з матчу з “Біллз” - це Де’Вон Ечейн. Спритний раннінбек був головним мотором “дельфінів” та самотужки набрав майже половину від усіх ярдів в нападі (165). Він не зміг занести потенційно переможний тачдаун за дві хвилини до кінця гри, але компенсував це в овертаймі, встановивши трьома виносами дуже комфортну відстань для вирішального філдголу. Якщо “Маямі” досі сподіваються якимось чином втиснутись у вайлдкард АФК, то їм критично необхідна така стабільність від Ечейна.
Необхідним буде і повторення такого виступу захисту. Оборона “дельфінів” робила крок вперед кожного разу, коли це було потрібно. Вони двічі встояли в ярді від власної залікової зони і не дали “Вашингтону” захопити лідерство. Вони також встояли на фінальному драйві, не підпустивши “командорів” на пристойну відстань для пробиття потенційно переможного філдголу (у підсумку “Коммандерс” не забили 59-ярдовий філдгол). І вони фактично виграли матч в овертаймі, зробивши перехоплення на першому ж розіграші “Вашингтона”.
“Вашингтон” показав суттєве покращення гри в захисті. В попередніх матчах це була ледь не найслабша ланка команди, яка і призвели до серії з п’яти поразок поспіль. Щоб виправити ситуацію, плейколлінг захисту перебрав на себе Ден Квінн. І це спрацювало. Статистично, “Коммандерс” видали свій другий найкращий матч в обороні цього сезону. Вони відносно легко запускали суперника на свою половину поля, але там давали йому жорсткий бій. Як і їхній суперник, “командори” теж встояли в ярді від своєї залікової зони. І вони показали ефективний пас раш, зробивши три секи на Тангаваілоа. Але як і у випадку із “Маямі”, це покращення сталось вже занадто пізно. Тим паче, що сталось воно лише в обороні, тоді як напад досі не може знайти свою гру. “Вашингтон” технічно ще нічого не втратив, але якщо дивитися на речі реально, то столичній команді залишилось лише дограти сезон без особливої мети.
Сенсація тижня: “Джексонвілль” розгромив “Лос-Анджелес Чарджерс”
“Джегуарс” на десятому тижні зазнали приголомшливої поразки від “Тексанс”, розтринькавши 19 очок переваги перед фінальною чвертю. Ця поразка була ударом не лише по впевненості команди, а й по її шансам на плей-офф. “Ягуари” не могли дозволити собі злити ще один матч. Проти “Чарджерс”, які мали 3-матчеву серію перемог, це здавалось складним завданням. Але все вийшло напрочуд легко.
“Джексонвілль” впевнено почував себе по обидва боки м’яча. В нападі вони чітко виконали те, що підвело їх на попередньому тижні. Маючи перевагу після першої половини гри у 8 очок, “Джегуарс” перейшли на консервативний плейколлінг і почали з’їдати прірву часу своїми драйвами. Вони методично розтягували їх і у підсумку всього двома драйвами спалили цілих 16 хвилин ігрового часу. Що ще більш важливо - обидва драйви закінчились тачдаунами. “Ягуари” вдало міксували у виносній грі Етьєнна та Тутена, а Лоуренс був максимально ефективним, коли команді доводилось переходити на паси (хоча чесно, доводилось нечасто). “Джексонвілль” витягнув всі сили із захисту “Лос-Анджелеса” і взагалі не давав м’яч його нападу. Завдяки цьому підходу удава, “Джексонвілль” перетворив відносно рівний матч на тотальний розгром.
Свій внесок в таку необхідну перемогу зробив і захист “Джегс”. Вони дозволили набрати “Чарджерс” всього 135 ярдів в нападі. “Блискавки” конвертували лише 3 з 12-ти третіх даунів, а Джастін Херберт показав один з найгірших матчів своєї кар’єри, набравши всього 81 пасовий ярд. Захист “Джексонвілля” також видав найбільший для себе відсоток тиску на квотербека в цьому сезоні і зробив три секи. “Чарджерс” виглядали безнадійними і захист “Джегуарс” суттєво доклав руку до цього.
Попередній абзац частково натякає, чому “Лос-Анджелес” провалив цей матч. “Чарджерс” відносно довго вдавалось це маскувати, але в грі з “Джексонвіллем” всі проблеми із лінією нападу постали в повний зріст. “Блискавки” втратили двох стартових теклів і це створило неабиякі труднощі в захисті квотербека. “Джегуарс” є однією з найгірших команд ліги, коли мова йде про пас раш. І вони не мали ніяких проблем з тим, щоб повністю перекрити пасову гру “блискавок”, попутно ще й відправивши Херберта в медичний тент одним зі своїх секів. Ні в Херберта, ні в Ленса, який теж отримав ігровий час, не було ніяких можливостей зробити нормальний пасовий розіграш. Цей виступ був тотальною депресією для “Чарджерс”. В них досі виграшний рекорд і вони досі в картині плей-офф АФК. Але якщо це дійсно реальний рівень гри “блискавок” з такою лінією нападу, то бути їм в тій картині недовго.
Трилер тижня: “Баффало” перемогли “Тампа-Бей” в матчі, де лідер змінювався 9 разів
Ми очікували класний матч від цих двох команд - ми отримали класний матч від цих двох команд. “Біллз” та “Бакканірс” видали шикарне шоу, в якому команди стабільно відповідали ударом на удар і де інтрига трималась до самого кінця.
Джош Аллен цього сезону показує свій зірковий рівень не в кожному матчі, але з “Бакканірс” він сяяв на повну. Хоча гру він почав з ідіотської помилки, кинувши перехоплення своїм другим пасом у власній червоній зоні. До честі захисту “Біллз”, вони максимально нівелювали фейл свого квотербека, відбившись на трьох даунах і змусивши “Бакканірс” бити філдгол. Аллен зробив висновки і далі грав майже безпомилково. Джош пробивався через оборону “Тампи” всіма доступними способами. Він стабільно генерував вибухові розіграші, які у підсумку і принесли перемогу “буйволам”. “Баффало” проходили своїми драйвами по 80-90 ярдів і робили це напрочуд швидко завдяки дальнім пасам Аллена. Попри те, що Джош втратив з різних причин Кіона Коулмена і Далтона Кінкейда, які є важливими частинами пасової гри, це ніяк не позначилось на його грі. Джош кинув принаймні один точний пас на дев’ятьох різних гравців. І звісно він не забув про скрембли. Аллен завершив гру з трьома пасовими тачдаунами і трьома виносними тачдаунами. І це вже другий такий матч в його кар’єрі. Коли це було абсолютно необхідно, Джош показав той рівень гри, за який і отримав звання MVP.
“Тампа-Бей” майже нічим не поступалась супернику, але при цьому зробила ставку на інший елемент гри. “Бакканірс” грали з явним ухилом на виноси. Без Бакі Ірвінга основне навантаження отримав його бекап Шон Такер. І він видав найкращий матч своєї кар’єри. Такер скористався всіма проблемами у захисті “Біллз” проти виносної гри і карав їх ледь не кожним виносом. Шон набігав 106 ярдів і заніс 2 тачдауни. Головним хайлайтом раннінбека став 43-ярдовий виніс для тачдауну. Але і за його межами Такер робив багато корисного для просування м’яча. Якщо докинути скрембли Мейфілда та внесок від Рашаада Вайта, то “Бакс” вдвічі перебігали свого суперника, набравши при цьому цілих 134 ярди після контакту із першим захисником. На жаль для “Тампи”, їхня пасова гра не змогла бути настільки ж ефективною. Мейфілд кинув майже стільки ж пасів, скільки і Аллен, але набрав ними майже вдвічі менше ярдів. Бейкер кинув лише одне перехоплення проти двох у Джоша, проте таймінг цього перехоплення був в рази гіршим. Кульмінацією проблем став драйв в середині фінальної чверті, на якому “Бакс” пішли з поля після трьох даунів. “Баффало” скористались цим шансом та вперше за весь матч змогли відірватись на 7+ очок. Остаточний хрест на “Тампі” поставив фамбл Мейфілда за дві хвилини до кінця гри. “Тампа-Бей” не витримала шаленого темпу обміну ударами і попливла в найбільш вирішальний момент. Якщо раніше “Бакканірс” були одноосібними фаворитами Півдня НФК, то зараз їх вже впритул підтискає “Кароліна”. “Тампа” більше не може дозволити собі помилки.
Лідерство тижня: “Лос-Анджелес Ремс” перемогли “Сіетл” і стали одноосібними лідерами дивізіону
З турнірної точки зору, це був мабуть найголовніший матч тижня. “Ремс” та “Сіхокс” підходили до очної гри з однаковим рекордом та в прекрасній формі. Багато хто вважав і продовжує вважати, що саме в очних зустрічах цих команд визначиться доля чемпіонства Заходу НФК. Перша дуель залишилась за “Лос-Анджелесом”.
Попри те, що в обох командах вистачає плеймейкерів в нападі, на перший план що в “Ремс”, що в “Сіхокс” вийшов захист. Він грав блискуче. Для “Сіетла” цього сезону це звична історія. Оборона “яструбів” показала черговий видатний перформанс, який заслуговував на перемогу. За весь матч у “Ремс” було лише два драйви, які тривали довше п’яти розіграшів. Після першої чверті “Сіетл” дозволив набрати супернику всього 115 ярдів і лише 5 перших даунів. Стаффорд перебував під тиском на 42% пасових розіграшів і ледве перевалив за 50% точності пасів. “Сіетл” пропустив 21 очко, але 14 з них були пропущені після перехоплень, які давали “Лос-Анджелесу” володіння всередині 25 ярдів “яструбів”. І при цьому вони повністю нівелювали наслідки ще двох перехоплень (фамбл та пант після трьох даунів). Захист “Сітела” заслужив на перемогу і він заслуговує місця в плей-офф. Питання в тому, щоб напад їм відповідав.
Захист “Ремс” зіграв не менш надійно. Їхня сила полягала в іншому. Вони не перекрили напад “Сіхокс” наглухо. “Сіетл” набрав дуже пристойні 414 ярдів. Але при цьому в них був лише один тачдаун і цілих чотири втрати м’яча. “Лос-Анджелес” зробив своєю мішенню Сема Дарнольда і бив саме по ньому. Вони на постійній основі виганяли квотербека з покета, чим вганяли його в паніку. А потім збирали врожай з панічних пасів. Чотири перехоплення - це повторення найкращого результату франшизи з 2000 року і повторення найгіршого - в кар’єрі Дарнольда. Ці перехоплення були головною різницею в грі квотербеків, адже Стаффорд також не вражав. І вони були головним фактором успіху “баранців”. “Ремс” поставили масну крапку на фінальному драйві, знову зробивши всю роботу за напад. “Сіетлу” не вистачило 1 хвилини та 41 секунди часу, щоб вийти на прийнятну відстань філдголу. Захист “Ремс” змусив їх пробивати рятівний філдгол з 61 ярду. Звісно він був неточним. Коли мова заходила про “Лос-Анджелес”, всі в першу чергу згадували про MVP-рівень Стаффорда. Тепер треба згадувати і про надійність захисту.
До речі, про MVP Метта. Після цієї гри у букмекерів він став фаворитом на здобуття нагороди. З одного боку, дивно, що це відбулось після гри, де в нього було 53% точних пасів та лише 130 ярдів. Але якщо поглянути на статистику тачдаунів-перехоплень, то нічого дивного. Стаффорд кинув два тачдауни та нуль перехоплень. Так, тачдауни йому дуже допоміг організувати захист. А от чиста гра без втрат м’яча - це вже заслуга самого Метта. Кинь він хоча б одне перехоплення, і “баранці” могли програти цей матч. Після цієї гри у Стаффорда тепер є 7-матчева серія, в якій він не кинув жодного перехоплення (і при цьому кинув 22 тачдауни). Стаффорд дійсно грає на видатному рівні.
Виживання тижня: “Балтимор” дотиснув “Клівленд” в останній чверті
“Рейвенс” продовжують свій квест з порятунку сезону. Після повернення на поле Ламара Джексона, “круки” мали два різних матчі - дуже легку перемогу над “Маямі” та жорсткий махач з “Міннесотою”, в якому їм вдалось вижити та забрати перемогу. Гра з “Клівлендом” обіцяла бути з першої категорії. Проте в реальності “Балтимору” пощастило унести ноги.
Напад “Рейвенс” показав дуже слабкий рівень. Якщо в першій зустрічі із надійним захистом “Клівленда” в “круків” не було жодних проблем, то в другій їм довелось багато страждати. Джексон мав проблеми з точністю пасів і кинув два перехоплення (заради справедливості, одне з них було провиною ресивера). Також в грі майже не було фірмової мобільності квотербека. Ламар зробив всього 4 скрембли на 10 ярдів. За причиною такого виступу ходити далеко не треба. Майлз Гарретт та компанія зробили все, щоб життя Джексона та його нападу було максимально незручним. Гарретт зробив 4 секи, а загалом у “Браунс” їх було 5. “Балтимор” у підсумку так і не підібрав ключі до захисту “коричневих”, і майже весь матч обмежувався лише філдголами. Проте вони все ж знайшли варіант, як обдурити “Клівленд” у найбільш вирішальний момент. Результатом креативного плейколлінгу став 35-ярдовий забіг Марка Ендрюса для, як виявилось, переможного тачдауну. Це точно не та перемога, якою можна пишатися, але “Рейвенс” із задоволенням приймуть і таку. Після провального старту вони вже вийшли на рекорд 5-5 і значно покращили свої шанси не лише на плей-офф, а й на чемпіонство дивізіону.
Існує безліч варіацій крилатої фрази про три обов’язкові речі в житті, де до смерті та податків додається щось ще. Сюди цілком можна додавати варіант із “напад “Клівленда” грає як лайно”. Роки йдуть, а “Браунс” так само безнадійні в атаці. Проти “Балтимора” вони набрали лише 187 ярдів. В середньому це було 3,5 ярди за розіграш. Але якщо ви дивились цю гру, то навіть такий результат здається дуже успішним. Єдине, що в “коричневих” працювало хоч трохи - це виносна гра. І працювала вона рівно до перерви. Та й то з певними обмовками, адже “Браунс” так і не змогли занести тачдаун з 6-ти ярдів “Рейвенс” після невдалого прийому панту рітернером “круків”. В пасовій грі не працювало нічого. Ділон Гебріел нашкріб 68 ярдів і був змушений піти в перерві через підозру на струс мозку. Через це стався довгоочікуваний дебют Шедура Сандерса. Фани “Браунс” хотіли побачити у справі свого хайпового новачка і той зіграв абсолютно до свого рівня - піку п’ятого раунду. Сандерс занадто довго тримав м’яч, через що потрапляв під тиск захисників, після чого або ловив хлєбалом сек, або кидав неточний пас. Своїм четвертим пасом в грі він кинув перехоплення. В нього не виходило нічого, аж до фінального драйву, де “Браунс” вже не було що втрачати. Та і той драйв закінчився звичним пасом в нікуди. “Клівленд” виключно завдяки захисту міг би бодатись за плей-офф, якби їхній напад був би хоч трішки компетентним. Але напад безнадійний і на виході маємо рекорд 2-8. Майлз, сподіваюсь, ти дуже задоволений своїм контрактом.
Проблеми тижня: “Канзас-Сіті” програли “Денверу” та майже втратили шанси на чемпіонство дивізіону
Це було відомо раніше і це підтверджується ледь не з кожним новим тижнем - цей сезон є найскладнішим для “Чіфс” в епоху Махоумса. “Канзас-Сіті” починали одинадцятий тиждень за межами картини плей-офф АФК та на солідній відстані від першого місця дивізіону. Прямий матч з “Денвером” був дуже важливим, щоб покращити становище в обох випадках. Але у підсумку, становище лише погіршилось.
“Чіфс” продовжують страждати у виїзних матчах. Цього сезону вони виграли лише одну гру за межами “Ерроухеда”. Виїзд до “Денвера” теж був з розряду “нема чим похвалитись”. “Вожді” зробили дуже багато помилок. Раші Райс та Тревіс Келсі зробили кілька поганих дропів. Патрік Махоумс був рвятований від пік-сіксу на початку третьої чверті порушенням з боку “Бронкос”, але все одно завершив той драйв перехопленням на межі червоної зони. Гаррісон Баткер не забив важливий екстрапоінт у фінальній чверті. Захист був вимотаний і не міг нічого зробити з дальніми пасами Нікса. Зверху все це приправило 10 порушень, частина з яких сталась в червоній зоні “Бронкос” і через які “Чіфс” були змушені бити філдголи, замість спроби занести тачдаун. В “Канзас-Сіті” буквально не було нічого, що могло б їх витягнути та врятувати в цьому матчі. І це вже далеко не перший випадок цього сезону. Більшість фанів, як і букмекери, досі не ризикують остаточно списати “вождів” цього року. Теоретично, їх дійсно зарано відправляти відпочивати, адже місце у вайлдкард досі виглядає досяжним. Але для цього “Канзас-Сіті” треба терміново виправляти свою гру. Часу більше не залишилось.
Переоцінити важливість цієї перемоги для “Денвера” неможливо. Вони не просто перемогли прямого конкурента по дивізіону, а й зберегли найкращий рекорд в лізі. При цьому вони знову не показали якоїсь видатної гри. “Бронкос” цього сезону взагалі є майстрами з витискання максимуму з мінімуму. Це далеко не перший матч, де вони грали посередньо, але у підсумку пішли з поля переможцями. З “Чіфс”, щоправда, були певні обставини, які знижували потенціал “Бронкос”. Без провідного раннінбека Джей Кей Доббінза, “жеребці” залишились без виносної гри. Їхнім найдовшим виносом був 8-ярдовий скрембл Бо Нікса. В таких умовах, важливість пасів квотербека помітно зростала. Нікс прийняв виклик і з честю його витримав. Не все було ідеально, але Нікс точно кинув 5 з 8 пасів на 15+ ярдів. Це було ключовим фактором. Цими пасами “Денвер” конвертував важливі треті дауни та виходив на відстань філдголу. І завдяки такому пасу, а саме 32-ярдовому кидку на Троя Франкліна, “Денвер” і виграв матч. Після цього пасу Латцу треба було забити легкий 35-ярдовий філдгол, що він і зробив. І звісно, всього цього точно б не вистачило, якби не захист “Бронкос”. Оборона “жеребців” кілька разів встояла у своїй червоній зоні та змусила “Чіфс” двічі піти з поля після трьох даунів ц фінальній чверті. Це було абсолютно необхідно і саме це дозволило нападу “Денвера” грати без зайвого тиску та обмежитись лише філдголами. Ви навряд чи закохаєтесь у футбол “Бронкос”, але складно сперечатись з тим, що він приносить результат. Вперше з 2013 року “Денвер” виглядає як команда, яка може не просто пробитись до плей-офф, а й затриматись там.
Результати одинадцятого ігрового тижня виглядають наступним чином
Турнірне становище в дивізіонах наступне.
Американська конференція
Національна конференція
Наступного тижня “Індіанаполіс” матиме шанс відправити в нокаут всі надії “Канзас-Сіті” на цей сезон. “Чикаго” спробує допомогти собі і “Балтимору” та обіграти “Піттсбург”. А в центральному матчі, де жодна з команд не може дозволити собі поразку, зійдуться “Лос-Анджелес Ремс” і “Тампа-Бей”.
Інші пости користувача
