Шалені камбеки, перший чемпіон та невмируща серія Томліна. Огляд шістнадцятого ігрового тижня НФЛ
Камбек тижня: “Сіетл” в овертаймі переміг “Лос-Анджелес Ремс”, програючи у фінальній чверті 16 очок
Цей сезон сповнений неймовірними матчами, які одразу відправляться в золотий архів ліги. Гра між “Сіхокс” та “Ремс” мала бути цікавою. На кону стояло не лише чемпіонство дивізіону, а й перший номер посіву в плей-офф. Але всі очікування були перевершені. Ми побачили фантастичний камбек, вірогідність якого складала лише 3%.
В середині фінальної чверті все здавалось очевидним. “Ремс” мали комфортну перевагу в 16 очок, а Дарнольд кинув своє друге перехоплення в матчі. Мало хто міг передбачити той розвиток подій, який стався. “Сіхокс” всього за дві хвилини змогли зрівняти рахунок. Для цього їм знадобились тачдаун з рітерна панту та дві 2-очкові конвертації, які вони успішно провели. І точно ніхто не міг передбачити те, що сталось в овертаймі. “Сіетл” не просто пережив тачдаун “Лос-Анджелеса” на першому драйві, а й одразу відповів на нього своїм тачдауном, який увінчала третя успішна 2-очкова конвертація! “Сіхокс” стали першою командою в історії ліги, яка провела три успішні 2-очкові конвертації у фінальній чверті та овертаймі. І вони стали першою командою, яка виграла матч, пропустивши перший тачдаун в овертаймі. Це перемога, яка надихає.
“Сіетл” звісно розбиратиме причини, чому вони горіли 30:14 у фінальній чверті і для перемоги довелось робити диво, але це буде згодом, на холодну голову. Одразу після матчу можна було лише порадіти за Сема Дарнольда. Квотербек дійсно виріс. Після перехоплення, яке здавалось поховало “яструбів”, Сем зібрався та набрав 144 ярди, кинув два тачдауни і провів 3 вдалі 2-очкові конвертації. Це його поки найбільш вражаюча перемога в НФЛ. А ще неможливо не відмітити старання Кеннета Вокера. Виносна гра “Сіетла” в цьому сезоні особливо зірок з неба не хапає, але проти “Ремс” вона була важливою частиною загального успіху. Вокер майже самостійно тягнув її, набравши 100 ярдів. До цього він ще додав 64 ярди на прийомі, що робило його ледь не найкориснішим гравцем атаки “Сіхокс”. При цьому його використання було доволі обмеженим - всього 11 виносів та 3 прийоми. Після цього камбеку Вокер має отримати більше навантаження у фіналі сезону.
“Ремс” повністю контролювали хід гри, поки епічно не розвалились у фінальній чверті. Якщо дивитись на статистику, то взагалі не уявляєш, як “баранці” примудрились програти. Стаффорд набрав 457 ярдів, його третій найкращий показник в усій кар’єрі. Накуа взагалі встановив особистий рекорд, набравши 225 ярдів на прийомі. “Лос-Анджелес” жодного разу не втратив м’яч і загалом набрав в нападі 581 ярд - їхній найкращий показник цього сезону. Проте навіть за всіх цих умов, “баранці” недобрали добрячу кількість очок. На першому ж драйві матчу вони провалили четвертий даун, коли вже були на відстані філдголу. Із шести заходів в червону зону “Ремс” витиснули лише 3 тачдауни. Їхній кікер Мевіс промазав свій перший філдгол в цьому сезоні і обрав для цього найбільш незручний таймінг - за дві хвилини до кінця фінальної чверті. На це наклався провал спецкоманди, який коштував координатору роботи (його звільнили одразу після матчу), і “Лос-Анджелес” отримав гіркий досвід, що навіть 16 очок переваги у фінальній чверті може не вистачити для перемоги.
Чемпіони тижня: “Філадельфія” першою в сезоні гарантувала чемпіонство дивізіону
Цілих 20 років на Сході НФК не було команди, яка б виграла два чемпіонства поспіль. В останнє це робила “Філадельфія” в 2003-2004 роках. Символічно, що цю довжелезну серію перервали теж “Іглз”. Хоча якщо поглянути на всі проблеми конкурентів по дивізіону, то було б дивно, якби “орли” не гарантували собі чемпіонство.
“Вашингтон” в цьому сезоні вже давно не є серйозною загрозою. Проте “Філадельфія” все одно примудрилась йти на перерву, поступаючись з рахунком 7:10. Напад “Іглз” досі є сумним видовищем. І навіть попри солідний спурт у другій половині, ця теза лишається актуальною. “Орли” витратили майже всю третю чверть на один драйв. І зберегти його їм дозволили два порушення з боку “Коммандерс”. У фінальній чверті фани побачили принаймні відголосок тієї чемпіонської команди. “Філлі” проводили швидкі результативні драйви, а Сакуон Барклі приберіг свої найкращі розіграші на фінал гри, набравши 92 зі своїх 132-х ярдів саме після перерви. Проте загальне враження залишається змішаним. Це були знекровлені “Коммандерс”, які завершували матч з третім квотербеком. Точно не той рівень опозиції, за яким варто оцінювати команду плей-офф. З наближенням постсізон все сильнішим стає відчуття, що “Іглз” не лише не зможуть захистити титул, а й навряд чи пройдуть далі вайлдкарду.
Щось писати про “Вашингтон” немає сенсу. Команда давно втратила шанси грати за щось серйозне в цьому сезоні і просто закінчує рік. Та ще й закінчує його в складних умовах, оскільки хвиля травм лише зростає. Лише в цій грі вони втратили чотирьох гравців, найбільш помітним з яких був Маркус Маріота. Квотербек не дограв через ушкодження руки. Респект “Коммандерс”, що навіть в таких умовах вони максимально довго опирались “Філадельфії”. Але зиску для них з цього все одно ніякого. Столична команда має дати час Джейдену Деніелсу, щоб остаточно вилікуватись, а потім провести якісне міжсезоння, щоб вийти на новий рівень.
Шаленство тижня: “Чикаго” вдало розіграли онсайд-кік та в овертаймі перемогли “Грін-Бей”
Знову повертаємось до кількості шикарних матчів цього сезону. Їхня концентрація настільки щільна, що на один тиждень може випасти одразу кілька матчів, які претендуватимуть на звання “миттєва класика”. От і на шістнадцятому тижні тільки-но здавалось, що кращого камбека ніж в “Сіхокс” вже не буде, як з’явились “Чикаго”.
“Беарс” повністю змінили сприйняття себе, як команди. Раніше “ведмеді” були тими, хто зливав матчі у найбільш неймовірні способи (далеко ходити не треба - згадаємо минулорічний матч із “Вашингтоном”). Тепер такими ж самими неймовірними способами вони їх виграють. “Чикаго” назбирали рекорд 11-4 і в ньому було багато дивовижних перемог в дуже близьких матчах. “Беарс” просто знаходять якийсь Х-фактор у фіналі. З “Пекерс” ним став онсайд-кік Кайро Сантоса. Він запустив драйв, який завершився розкішним пасом Калеба Вілльямса на четвертому дауні в червоній зоні. Цей драйв перевів матч в овертайм, де квотербек “ведмедів” кинув ще більш імбовий пас на Ді Джея Мура. І це було до біса поетично. Мур зробив складний прийом під тиском захисника, впав на газон з м’ячем і після фіксації тачдауну безсило випустив його з рук та залишився лежати. Гравці “Беарс” дійсно залишили на полі все, що в них було. І нагородою для них став повний контроль над власною долею. Тепер лише від “Чикаго” залежить, чи виграють вони дивізіон. І я ставлю на те, що виграють. “Беарс” в цьому сезоні огортає якась магія, а Калеб Вілльямс шалено прогресує і перетворюється на зірку. В “Чикаго” будується щось дуже цікаве і це має бути одна з найбільш інтригуючих команд найближчих сезонів.
“Грін-Бей”, як і “Лос-Анджелес”, навряд чи зрозумів, як він програв цей матч. Майже весь час “Пекерс” тримали гру під контролем. Навіть коли з гри через струс мозку вибув Джордан Лав, команда не надто просіла в якості. Малік Вілліс на диво непогано увійшов в гру і кинув єдиний тачдаун “пакувальників” в цій грі. Захист “Грін-Бей” теж стабільно тримав марку і дозволив суперникам конвертувати всього один третій даун з десяти. Все зламав той самий онсайд-кік. Для “Пекерс” це був удар нижче пояса. Після нього і захист раптом став не здатен щось протиставити Вілльямсу та Ко, і напад загубив свою ефективність, що призвело до провалу четвертого дауну в овертаймі через поганий снеп. “Грін-Бей” втратив чудову можливість достроково вийти до плей-офф, але з іншого боку добре, що така гра сталась в регулярці. Тим паче що до постсізон “Пекерс” все одно потраплять, просто пізніше. Тож в команди Метта ЛаФлера буде шанс все проаналізувати та зробити так, щоб помилки з цієї гри не повторились в плей-офф.
Поул тижня: “Кароліна” вийшла в лідери Півдня НФК, вигравши у “Тампа-Бей”
Південь НФК був одним з двох дивізіонів, де гонка за чемпіонством була повністю відкрита. “Пантерс” та “Бакканірс” мали абсолютно однаковий рекорд і дві гри між собою попереду. Перемога в першій з них давала солідний поул-позішн в цій гонці. Хоч обидві команди підходили до зустрічі на фоні неприємних поразок, “Пантерс” все ж були в кращому моральному стані. В ще більш кращому настрої “пантери” залишились після гри.
“Кароліна” досі є дуже нестабільною командою і не може збирати якісні матчі на постійній основі. Але їхній прогрес не можна заперечувати. І перш за все це стосується Брайса Янга. Квотербек, на якого поспішили навісити ярлик “баст”, зібрався і почав доводити, що його місце в НФЛ не має викликати сумнівів. З “Тампою” він провів відмінний матч, взявши на себе відповідальність в найбільш важливі моменти. Він кинув ідеальний пас на МакМіллана перед перервою та вивів “Кароліну” вперед. Наприкінці третьої чверті, він втік від двох захисників “Бакканірс”, уникнув секу та кинув тачдаун на відкритого тайт-енда Сандерса. І на завершення Брайс поставив масну крапку 34-ярдовим пасом на фінальному драйві, який встановив прийнятну відстань для переможного філдголу “пантер”. Янг, як і вся його команда, ще нестабільний. Поки що його перформанс описується тією самою легендарною фразою Дженнаро Гаттузо. Але він вже точно не баст. Що буде далі - подивимось.
“Тампа-Бей” продовжує летіти в прірву і схоже вже не здатна зупинити цей політ. Після їхнього провалу в грі з “Фелконс”, Тодд Боулз видав емоційний спіч, більшість в якому складали похідні від слова “fuck”. Не допомогло (якщо взагалі мало допомогти). “Бакс” знову виявились нездатні закрити гру. Вони в цілому контролювали ситуацію майже до кінця третьої чверті. У фіналі гри “буканьєри” могли лише наздоганяти. І під цим тиском “Бакканірс” знову зламались. Потенційно переможний драйв, на який в команди була прірва часу (2 хвилини 20 секунд), закінчився перехопленням Мейфілда. Зараз можна лише з іронічною посмішкою згадувати початок сезону, коли “Бакканірс” були безапеляційними фаворитами дивізіону, а Мейфілду віддавали MVP. Весь свій запас міцності “Тампа” бездарно просрала. І хоч в них досі залишаються реальні шанси поборотися за корону дивізіону (треба перемогти ніяких “Долфінс” та взяти реванш у “Пантерс”), чомусь не віриться, що вони на це здатні. Не після шести поразок в останніх семи матчах.
Серія тижня: Майк Томлін гарантував 19-й сезон поспіль без програшного рекорду
“Стілерс” виконали своє завдання мінімум на сезон. Рекорд “сталеварів” вже точно не буде гіршим за 9-8, а отже Майк Томлін отримав свій 19-й сезон поспіль без програшного рекорду. І в якості бонусу - солідний відрив в боротьбі за чемпіонство дивізіону.
“Піттсбург” ледь не повторив “подвиг” “Ремс” та “Пекерс”, але все ж втримав наприкінці гри здобуту перевагу. Попри невиразний фініш, “сталевари” заслужили на похвалу. В першу чергу - напад. Проти суперника, якому кров з носа була потрібна перемога, Роджерс та компанія показали впевнену гру. Аарон остаточно акліматизувався в новій команді та почав демонструвати свій рівень. Ну, з поправкою на те, що йому вже 41 рік. Роджерс не надто активно задіював дальні паси, але бездоганно розрізав захист “Лайонс” кидками на короткі відстані. Особливо це було важливо на ключових даунах. Роджерс конвертував 10 з 13 третіх даунів та набрав пасами на них 105 ярдів. Квотербек також отримав значну підтримку від виносної гри. “Стілерс” набігали вражаючі 230 ярдів, 143 з яких були на рахунку Джейлена Воррена. Він також заніс два тачдауни. “Піттсбург” наприкінці сезону раптово став командою з доволі варіативним нападом, здатним здобувати результат. Хтозна, може тепер вони нарешті затримаються в плей-офф хоча б на один матч довше.
“Детройт” мав за будь-яку ціну вигравати цей матч. Але не зміг. “Лайонс” намагались битись і більшу частину гри не поступались супернику. Проте вони провалили третю чверть і це стало їхнім вироком. “Леви” в ній тримали м’яч лише 51 секунду. І на додачу ще й дозволили “Піттсбургу” зробити сейфті. Початок фінальної чверті був не набагато кращим - пант після трьох даунів. І після всього цього розрив в рахунку вже був 12 очок. “Детройт” повернувся в гру двома тачдаунами, але було запізно. Захист “Лайонс” не міг зупинити суперника і дозволив тому набрати 323 ярди та 17 очок після перерви. Виносна гра повністю зникла з арсеналу “левів” (жалюгідні 15 ярдів), а Гофф хоч і тащив як міг, проте все одно промазав кілька важливих пасів. “Детройт” реалізував лише один заход в червону зону з чотирьох і закінчив гру провалом четвертого дауну. “Лайонс” отримали жорстке приземлення. Після сезону, де вони були на першому місці в конференції, “леви” майже напевно залишаться без плей-офф взагалі (їхні шанси оцінюють у 8%). Що ж, в них буде ціле міжсезоння, щоб перезавантажитись і зрозуміти, що пішло не так.
Традиція тижня: “Балтимор” знову провалив фінальну чверть та програв матч, в якому мав 11 очок переваги
Колись за право бути взірцем здатності всрати будь-який матч з будь-якою перевагою в рахунку змагались “Чарджерс” та “Фелконс”. Після цього сезону цю “честь” можна одноосібно віддавати “Рейвенс”. В грі, яку було заборонено програвати, “круки” примудрились розтринькати 11 очок переваги у фінальній чверті. І при цьому вони її саме розтринькали, зробивши погані розіграші та ухваливши дивні рішення.
Спочатку нічого не віщувало біди. “Балтимору” вистачило всього 5 розіграшів, щоб занести перший тачдаун в грі. І продовження теж було відмінне - захист перехопив пас Мея перед власною заліковою зоною. А потім почались проблеми. Деррік Генрі зробив перший фамбл з третього тижня, а Ламар Джексон, який вже травмував ледь не кожну частину тіла, не зміг продовжити гру через проблеми зі спиною. “Рейвенс” адаптувались і перемкнулись на те, що може працювати і без їхнього зіркового квотербека - виносну гру. Здебільшого завдяки їй “круки” і отримали згадану перевагу в 11 очок. А от що сталось у фінальній чверті - велика загадка. Після тачдауну на початку фінальної чверті Деррік Генрі більше жодного разу не отримав м’яч. В момент, коли “Петріотс” занесли два тачдауни поспіль, “Балтимор” просто відмовився від використання свого найкращого гравця. Після гри Харбо намагався пояснити це ротацією раннінбеків. Нібито Генрі мав ділити снепи з Кітоном Мітчеллом. Але ж по факту він нічого не поділив. “Рейвенс” розіграли всього два виноси і обидва рази їх робив Мітчелл. Тож Генрі, який мав 128 ярдів та 2 тачдауни був просто викинутий з гри у її найбільш вирішальний момент. Може він би і не врятував команду, але якось дивно було навіть не дати йому шансу це зробити. Тож коли “Нью-Інгленд” почав активно робити камбек, “Балтимор” за цим лише безпомічно спостерігав. Після тачдауну Генрі “Рейвенс” володіли м’ячем всього трохи більше чотирьох хвилин і єдине, що вони зробили - це фамбл. Ця поразка стала логічним фіналом дуже поганого сезону. Попри все ще наявність шансів у “Балтимора” на плей-офф, дуже малоймовірно, що вони туди вийдуть.
Якщо “Балтимор” в цьому сезоні пішов вниз, то “Нью-Інгленд” рухається в протилежному напрямку. Минулого року після 16-го тижня “Петріотс” мали рекорд 3-12. Зараз в них чудово дзеркальні 12-3. Майк Врабел провів відмінну роботу та швидко трансформував команду. “Петріотс” виглядають дійсно збалансованою командою з потрібним сплавом молоді та досвідчених гравців. Дрейк Мей зробив неймовірний стрибок в розвитку і справедливо претендує на MVP. Він перевернув хід гри з “Балтимором” своїм 37-ярдовим пасом для тачдауну в середині фінальної чверті. І цим же пасом він вперше в кар’єрі пробив відмітку в 300 пасових ярдів за матч. Стефон Діггз прийшовся в тему, і хоч вже не видає таких сезонів, як в “Баффало”, все одно доволі впевнено тягне пасову гру “патріотів”. А в бекфілді запалює дует Стівенсона та Хендерсона, хоча проти “Рейвенс” відмітився лише ветеран Рамондре, на рахунку якого був переможний тачдаун. “Нью-Інгленд” впевнено крокує до чемпіонства дивізіону і має шанси вихопити навіть перший номер посіву. Може це ще і не повернення старих “Петс”, але тренд команда взяла правильний.
Результати шістнадцятого ігрового тижня виглядають наступним чином
Турнірне становище в дивізіонах наступне.
Американська конференція
Національна конференція
Наступного тижня “Балтимор” спробує зберегти примарну надію на боротьбу за плей-офф у матчі з “Грін-Бей”. “Х’юстон” сподівається оформити путівку в плей-офф в матчі з “Лос-Анджелес Чарджерс”, які мають свою мотивацію у вигляді боротьби за чемпіонство дивізіону. А “Кароліна” спробує зіпсувати настрій “Сіетлу”, який має перемагати задля збереження першого місця в дивізіоні та конференції.
Інші пости користувача
