Провал “Джексонвілля”, шок від “Маямі” та дебют НФЛ в Берліні. Огляд десятого ігрового тижня НФЛ
Дебют тижня: “Індіанаполіс” і “Атланта” зіграли перший матч регулярного сезону НФЛ в Берліні
Як і у випадку з Ірландією раніше цього сезону, НФЛ в Берліні вже гостювала. В 1990 році, менш ніж через рік після падіння Берлінської стіни, ліга привезла до столиці об'єднаної Німеччини виставковий матч із “Канзас-Сіті” та “Сент-Луїсом”. Але офіційної гри не було аж до цього року. Тому матч “Індіанаполіса” та “Атланти” можна вважати повноцінним дебютом НФЛ в Берліні.
На попередньому тижні “Кольтс” програли “Стілерс” і для багатьох це був перший дзвіночок, що “жеребчики” може не такі вже і класні, як їхній рекорд. Більшу частину матчу з “Атлантою” вони лише підтверджували цю тезу. “Інді” були не готові до того рівня тиску, який чинив на них захист “Фелконс”. В “Кольтс” знову були проблеми із захистом Деніела Джонса, через що квотербек знову був дуже близький до своєї нью-йоркської версії. Джонс закінчив матч із двома втратами (перехоплення, фамбл), але при цьому йому ще дуже пощастило, бо фамблів насправді було 3. “Кольтс” змогли підібрати два з них. Попри це, Джонса все ж не варто лише критикувати. Його виносна гра була на диво ефективною та допомагала “Інді” у ключових моментах. А останній драйв основного часу так і взагалі був бенефісом Джонса. Він зробив 19-ярдовий скрембл, а потім конвертував четвертий даун 10-ярдовим пасом на Воррена. Все це дозволило “Індіанаполісу” пробити комфортний філдгол і перевести гру в овертайм. Тож навіть у відверто поганий день, Деніел Джонс все одно знайшов в собі здатність зробити кілька ключових розіграшів. Це ще одне свідчення перезапуску кар’єри квотербека.
А от хто тащить “Кольтс” без всяких перезапусків, так це Джонатана Тейлор. Раннінбек видав феноменальний матч, який можна прикладати до заявки на MVP сезону. Тейлор ледь не самотужки витягнув “Індіанаполіс” з трясовини, в якій вони загрузли на добрячу половину гри. Лише одна цифра - 286. Саме стільки ярдів в нападі набрав Джонатан в цьому матчі. В нього також було 3 тачдауни, серед яких феноменальний забіг на 83 ярди (поки найдовший виносний тачдаун сезону, якшо шо) в середині четвертої чверті та переможний 8-ярдовий винос в овертаймі. І після цієї гри Тейлор став лідером “Кольтс” за кількістю виносних тачдаунів в історії франшизи. Без такого Джонатана в “Індіанаполіса” не було б такого успіху в цьому році. І саме такий Джонатан є головним фактором, чому про “Кольтс” варто говорити, як про легітимного контендера перед вирішальною частиною сезону.
“Атланта” може лише шкодувати, що в них не було свого Джонатана Тейлора. Через це “Фелконс” не змогли скористатись дійсно хорошим виступом свого захисту. Пас раш “соколів” зробив сім секів та спровокував дві втрати м’яча. Майже на половині пасових розіграшів Джонс перебував під тиском захисників “Фелконс”. Це був рівень гри, який міг приносити перемогу. Але в нападу “Атланти” були інші плани. Здебільшого через те, що Майкл Пенікс теж стикався із тиском захисту “Кольтс”, який змушував його ледь не панікувати. Майже кожен натяк на суттєвий тиск з боку пас рашу змушував квотербека “соколів” тікати з покету і швиряти м’яча куди попало. Все це призвело лише до 42% точності пасів. Та й коли в Пенікса був час на спокійний пас - він все одно мазав. Його єдиною надійною мішенню був Дрейк Лондон. Ресивер зловив майже все, що йому кинули і набрав 104 ярди включно з єдиним пасовим тачдауном “Атланти”. От тільки захист “Індіанаполіса” зрозумів цю схему і майже на кожному третьому дауні почав максимально закривати Лондона. Результат - “Фелконс” провалили всі 8 конвертацій третього дауну, де пас йшов не на Дрейка. Єдиним винуватцем поразки Пенікса робити не варто, але він добряче доклався до того, щоб “Атланта” практично втратила шанси на плей-офф.
Шок тижня: “Маямі” розгромили “Баффало”, здобувши першу перемогу над “Біллз” за три роки
В останнє “Долфінс” перемагали “Біллз” 25 вересня 2022 року. З того часу було 7 поразок поспіль. Додаючи до цього загальний стан команд в цьому сезоні та те, що перед очною зустріччю “Маямі” були стерті на порох “Балтимором”, а “Баффало” впевнено хлопнули “Канзас-Сіті”, підсумок матчу виглядав трохи передбачуваним. Але НФЛ не втомлюється нам нагадувати, що нічого передбачуваного немає. Any given Sunday, мать вашу!
Якщо ви увімкнули цю гру в перерві, то мали бути шоковані, побачивши рахунок 16:0 на користь “Маямі”. “Долфінс” були неочікувано різкими по обидва боки м’яча. Під час дедлайну обмінів “дельфіни” відбивались від інших команд і у підсумку зберегли Джейлена Ваддла і Де’Вона Ечейна. Обидва зіграли вирішальну роль в сенсаційному тріумфі. Ваддл став лідером команди за ярдами на прийомі. Він пробіг прекрасний роут, яким відправив відпочивати корнера Хеірстона, і заніс 38-ярдовий тачдаун. Джейлен загалом був найбільшою загрозою в пасовій грі і знаходив варіанти для прийомів, навіть попри очевидне намагання “Біллз” повністю його перекрити. Ечейн так взагалі видав матч життя, набравши 225 загальних ярдів в нападі. Він вколотив останні цвяхи в кришку труни “Баффало” фірмовими спринтерськими ривками на 59 та 35 ярдів. І навіть Туа Тангаваілоа зіграв в щось схоже на ефективний футбол. Квотербек все одно не обійшовся без ідіотських рішень, що призвело до двох перехоплень, але разом з тим він запустив кілька відмінних дальніх пасів і був доволі точним в короткій пасовій грі. Трохи запізно, але “Маямі” раптом вирішили показати, що вони все ж вміють грати у футбол.
Свій найкращий рівень показав і захист “дельфінів”. Навіть без Джейлена Філліпса, який поїхав до “Філадельфії”, і Чопа Робінсона, який пропускав гру через струс мозку, пас раш “Долфінс” впевнено виграв свій бій проти лінії “Баффало”. Аллен прийняв 3 секи і майже весь матч перебував в максимально некомфортному стані, що призводило до помилок. А Джеймс Кук, який виграв кілька матчів цього сезону в соло, пішов з поля з дуже скромними 53-ма ярдами і фамблом в пасиві. Захист “Маямі” повністю задавив суперника в першій половині, а коли той адаптувався і почав знаходити варіанти для розіграшів, “Долфінс” відповіли надважливим відбором м’яча через фамбл. Це була справжня синергія нападу та захисту від “Маямі”, яка і призвела до сенсаційної перемоги.
Здавалось, що “Баффало” нарешті віднайшли стабільність після розгромної перемоги над “Кароліною” і впевненою вікторією над “Канзас-Сіті”. Здавалось. Окей, можна зробити поправку на те, що дивізіонні матчі часто бувають дивними. Але навіть з цією поправкою “Баффало” видали напрочуд поганий матч. Вибуховий напад “Біллз” закінчив після трьох даунів цілих чотири драйви в першій половині. Їхня перша конвертація третього дауну сталась лише на початку третьої чверті і для неї Аллену довелось ледь не вічність тікати від захисту “Маямі” по всьому полю, поки він не кинув 21-ярдовий пас на Семуеля. І цей драйв все одно закінчився без очок, тому що квотербек “буйволів” кинув перехоплення в червоній зоні. В “Баффало” нічого не виходило аж до фінальної чверті і навіть тоді вони самі вистрілили собі в ногу фамблом Аллена. “Біллз” цією проразкою точно вичерпали ліміт помилок на весь залишок сезону.
Провал тижня: “Джексонвілль” пропустив 26 очок у фінальній чверті та програв “Х’юстону”, маючи 20-очковий відрив
Якби не епічний злив “Джаянтс” в грі з “Бронкос”, провал “Джегуарс” можна було б вважати найбільшим в цьому сезоні. Хоча “ягуарам” від цього все одно не легше. Гра, в якій вони повністю домінували та мали забирати комфортну перемогу, перетворилась на справжній жах та нанесла суттєвий удар не лише по впевненості команди, а й по її шансам на плей-офф.
“Джексонвілль” мав безапеляційну перевагу протягом трьох чвертей. Вони були кращими за суперника в усіх фазах. Вже в першій чверті вони зробили два відбори м’яча (перехоплення та фамбл), з яких витиснули 10 очок, а потім, здавалось, добили техасців 73-ярдовим пант рітерном. Першу спробу камбеку “Джегуарс” прибили доволі впевнено. Коли “Тексанс” скоротили розрив до 10 очок перед перервою, “ягуари” у відповідь збільшили його до 19-ти перед фінальною чвертю. І тут “Джексонвілль” проспав другу спробу. Команда з Флориди почала аж надто консервативно грати в нападі. Бажання прибрати будь-який ризик з гри призвело до двох швидких пантів після трьох даунів. І через це захист “ягуарів” провів на полі ледь не 11 хвилин останньої чверті. Вони банально видихнулись у фіналі гри. А “Х’юстон” лише додавав, окрилений відчуттям можливості шаленого камбеку. У підсумку все це перетворилось на лавину, яку “Джексонвілль” вже був нездатний зупинити. Підсумок гри виявився до болю символічним - Лоуренс на останньому драйві, де для перемоги вистачило б філдголу, зробив фамбл, який “Тексанс” повернули для тачдауну. “Джексонвілль” розвалився в одному конкретному матчі і почав валитися глобально в сезоні. Це третя поразка в останніх чотирьох матчах. Та й єдина перемога була вистраждана проти аутсайдерів з “Лас-Вегасу”. “Джегуарс” точно звернули кудись не туди.
“Х’юстон” в цьому сезоні сильно покладається на свій захист. Той дійсно є якісним і зазвичай свою роботу робить відмінно. В грі з “Джексонвіллем” якість була присутня далеко не під час всього матчу, хоча у фінальній чверті оборона техасців все ж зробила необхідне. Так, “Джегуарс” були консервативні і перейшли виключно на виноси, але їх теж треба було зупиняти. Проте справжніми героями “Х’юстона” став напад із дуже неочікуваним лідером на чолі. Ви ще пам’ятаєте Девіса Міллза? Ну того хлопця, який профукав шанс стати основним квотербеком, через що “Тексанс” обрали на драфті Сі Джея Страуда. Так от час його згадати. Міллз замінив Страуда, який пропускав гру через струс мозку, і видав матч життя. Попри провальний початок гри, Девіс зібрався перед фінальною чвертю та почав безстрашно лупити по супернику своїми пасами. Втрачати було нічого, тож ризик виправдовувався. І хоч статистика може виглядати неідеальною (11 точних пасів при 20-ти спробах), Міллз своїми пасами витягнув “Х’юстон”. Його 20-ярдовий пас на Далтона Шульца на останньому драйві був вирішальним для збереження шансів на дивовижний камбек. Ще раніше ця ж зв’язка організувала тачдаун, який скоротив розрив до п’яти очок. А свій героїчний виступ Міллз закінчив 14-ярдовим скремблом для переможного тачдауну. “Тексанс” не могли просити більшого від квотербека, якого всі вже давно списали. Навряд чи це змусить ДеМіко Раянса задуматись про заміну стартового квотербека, але це також не завадить визнати очевидне - Міллз врятував шанси “Х’юстона” на плей-офф. Тепер справа за Сі Джеєм Страудом.
Камбек тижня: “Чикаго” вирвали перемогу в “Нью-Йорк Джаянтс” у фінальній чверті
Ця гра повністю підтвердила тенденції, характерні для “Беарс” та “Джаянтс” в цьому сезоні. “Чикаго” можуть не демонструвати свій найкращий рівень протягом більшої частини матчу, а потім зібратися та зарішати в ключовий момент. Тоді як “Нью-Йорк” може мати будь-яку перевагу в рахунку і все одно потім злити її у фінальній чверті.
Для “Джаянтс” це вже четверта поразка в сезоні, де вони мали перевагу в 10+ очок у виїзному матчі. Тут не було настільки епічного колапсу, як в грі з “Денвером”, але “Нью-Йорку” від цього не легше. Коли треба було закривати гру, “гіганти” в нападі спромоглись на цілих 7 ярдів чистими на трьох драйвах. І цей результат підтвердив те, що і так було зрозуміло - “Джаянтс” не можуть грати без Джексона Дарта. Новачок вже став найбільш важливою частиною нападу нью-йоркців навіть попри очевидний брак досвіду та схильність до невиправданого ризику. Джексон пішов з гри перед фінальною чвертю. Квотербек зазнав струсу мозку, який став наслідком чергового надто ризикованого розіграшу. Скрембл Дарта перед червоною зоною “ведмедів” закінчився не лише жорстким теклом, а й фамблом. Але до цього за три чверті Джексон показав відмінну взаємодію зі своїми ресиверами (три з них мали по 60+ ярдів на прийомі) та фірмову мобільність. На момент травми він був лідером команди за виносними ярдами (66) та мав в активі два виносних тачдауни. Коли на поле вийшов Расселл Вілсон, різниця була помітна неозброєним оком. “Джаянтс” набрали всього 3 очки і злили матч, в якому мали чудові шанси на перемогу. Ця поразка не те щоб щось глобально змінювала для “Джаянтс” в сезоні. Вони вже давно не претенденти на плей-офф. Скоріше, “гіганти” наочно побачили підтвердження двох речей. Перша - вони вгадали із драфтом Дарта. Друга - їм торба, якщо Дарта виведуть з гри.
“Чикаго” також отримали підтвердження свого рішення. Калеб Вілльямс - їхній хлопець. Отримавши правильного тренера та назбиравши трохи досвіду, Вілльямс почав виправдовувати репутацію першого загального піку. Калеб провів два видатних драйви у фінальній чверті, які виграли матч для “ведмедів”. Він протягнув м’яч на 91 і 54 ярди, витративши на них сумарно трохи менше трьох з половиною хвилин. На обох драйвах Калеб показав як силу своїх пасів, запустивши точні бомби на 20 та 27 ярдів, так і силу свого скремблу. Квотербек видав забіги на 29 та 17 ярдів, останній з яких ще й закінчився переможним тачдауном. У Калеба в цьому сезоні вже чотири драйви, які виграли матч, і це повторення рекорду франшизи. “Чикаго” із Вілльямсом нарешті відповідають очікуванням і знаходяться в боротьбі за плей-офф. Проте найскладніше - попереду. В “Беарс” жорсткий календар, де на них чекають матчі з “Піттсбургом”, “Філадельфією”, “Детройтом” та “Грін-Бей”. Якщо “Чикаго” зможуть виграти хоча б половину цих матчів та протиснутися у плей-офф, можна сміливо говорити про становлення нової серйозної команди із яскравим майбутнім.
Серія тижня: “Нью-Йорк Джетс” вперше з вересня минулого року виграли два матчі поспіль
“Джетс” в середині тижня влаштували розпродаж, відправивши двох своїх найкращих гравців по обміну. Це свідчило лише про те, що “надзвукові” знову починають перебудову і накопичують драфт капітал. І тим було неочікуваніше, що в таких умовах “Нью-Йорк” спромігся видати свою першу переможну серію аж з вересня минулого року.
Ніхто б не здивувався, якби в “Джетс” було б нульове бажання грати в матчах сезону, що залишились. Команда очевидно плавить цей рік. Але в “Джетс” це бажання було. Захист, який як раз і втратив зірок в особі Соса Гарднера та Квіннена Вілльямса, взагалі показав суттєве покращення якості гри. Оборона “Нью-Йорка” діяла блискуче, зробивши 6 секів на Ділоні Гебріелі та вистоявши на більшості ключових розіграшів. Рітернери “надзвукових” створили маленьке диво, повернувши в першій половині кікофф для тачдауну, а потім одразу і пант для тачдауну. І навіть напад “Нью-Йорка”, який все одно був фіговим, теж зробив частину своєї справи, за що дякувати треба Брісу Холлу. Хоч раннінбек і бажав всіма силами звалити з команди до дедлайну обмінів, це не позначилось на його мотивації повністю викладатись на полі. Саме Холл заніс єдиний тачдаун “Джетс” в нападі, зробивши це шикарним забігом на 42 ярди. Для “Джетс” це виключно моральна перемога, але її значення применшувати не варто. Команда показала своє бажання грати за Аарона Гленна. І це дуже важливо для тренера-новачка, який спробує зробити справжнє диво та перетворити “Нью-Йорк Джетс” на пристойну команду.
Ганьба - звичне явище для “Клівленда”. А інакше цю поразку не назвеш. “Браунс” виходили з bye-week, тобто мали додатковий час, щоб підготуватись до гри. До гри із командою, яка, на секундочку, вивісила білий прапор і вже готується до наступного сезону. І от в таких умовах “коричневі” примудрились програти. “Клівленд”, в цілому, виглядав трохи краще за суперника. В першій половині “Браунс” навіть показували щось схоже на домінування в грі. Але в другій “Браунс” стали типовими “Браунс” і перекреслили всі незначні успіхи власними ж помилками. При чому поплив навіть зазвичай надійний захист, який припустився двох порушень на фінальному драйві, який припускатись от взагалі ніяк не можна було. “Клівленд” не показав це явно, але схоже і вони вивісили білий прапор. Ця команда безнадійна і, як і “Джетс”, готується до нового кола перебудови. Можливо, вже без Кевіна Стефанскі.
Домінація тижня: “Сіетл” розгромив “Аризону”
В НФК всі так захоплювались “Тампою” та Бейкером Мейфілдом, що з поля зору трохи випав весь Захід НФК. А там відбувається шалене рубилово, в якому поступово народжується реальний претендент на путівку до Супербоулу. І якщо ви подивитесь зараз на картину плей-офф, то ви одразу помітите його. “Сіетл”, час визнати твої заслуги.
“Сіхокс” поступово розганялись і вже розігнались до 4-матчевої серії перемог та рекорду 7-2. А перемога над “Аризоною” стала демонстрацією сили та тотальної домінації. Гра закінчилась вже в середині другої чверті. “Яструби” до того моменту напхали своїм суперникам 35 очок без відповіді. “Сіетл” показав тотальну перевагу в усіх фазах. В нападі відмінно працювала зв’язка Сема Дарнольда та Джексона Сміт-Нджигби. Кар’єрний ренесанс квотербека офіційно відбувся, що він постійно доводить ледь не в кожному матчі за “Сіетл”. Конкретно в грі з “Аризоною” в нього був майже вихідний. Сем кинув всього 10 пасів. І серед цих пасів була 43 ярдова бомба, яка і поклала початок розгрому “Кардиналс”. Прийняв її звісно Сміт-Нджигба. Ресивер набрав шалений темп і якщо йому нічого не завадить, то він має всі шанси провести історичний сезон. Джексон йде на 2000 ярдів на прийомі за сезон і дає “Сіетлу” варіанти ледь не для будь-якого пасового розіграшу. З огляду на те, що в “яструбів” ще і почала налагоджуватись виносна гра, то їхній напад впевнено перетворюється на монстра, з яким ніхто не захоче мати справи.
А от захист “Сіетла” на цього монстра вже перетворився. Саме через нього цей матч перетворився на однобічне побиття. На трьох перших драйвах “Аризони” вони двічі спровокували фамбл і повернули його для тачдауну. Коли в третій чверті захист “Кардиналс” зміг увімкнутися і двічі відібрати м’яч, встановивши для свого нападу два миттєвих драйви в червоній зоні - “Сіхокс” пропустили лише 7 очок. Вони відмінно діяли і проти пасу, і проти виносу. Марвін Харрісон прийняв всього 3 паси з 12-ти. Та і всю свою статистику “Кардиналс” набивали вже тоді, коли переможець гри був відомий. Це ще не реінкарнація легендарного чемпіонського захисту із Legion of Boom на чолі, але захист “Сіетла” на шляху до звання одного з найкращих в лізі. Він цілком може не лише гарантувати “Сіхокс” путівку до плей-офф, а і доволі довге перебування в ньому.
“Аризона” заслуговує на повагу за те, що не кинула грати після шокуючого початку, і у підсумку змогла зробити рахунок далеко не таким принизливим, яким він міг би бути. Нагороду за це не дають, але позитив все ж знайти можна. “Кардиналс” майже остаточно ухвалили рішення рухатись далі без Кайлера Мюррея. Квотербек офіційно був переведений в резерв травмованих, а неофіційно - посаджений на лаву запасних. Із Джакобі Бріссеттом напад “кардиналів” дійсно виглядає більш ефективним, ніж із Мюрреєм. З “Сіетлом” нічого не вийшло, так як “Сіхокс” провели аж надто успішний старт гри. Але Бріссетт отримав важливі снепи зі своїм нападом в бойових умовах і зміг покращити зв’язок з головними ресиверами - Харрісоном та МакБрайдом. “Аризона” демонструвала певні ознаки ефективної гри і навіть могла розпочати камбек. Їм досі є над чим працювати, особливо в червоній зоні, проте загалом “Кардиналс” не виглядають аж надто безнадійно. Ця команда ще зможе зробити кілька сюрпризів.
Результати десятого ігрового тижня виглядають наступним чином
Турнірне становище в дивізіонах наступне.
Американська конференція
Національна конференція
Наступного тижня відбудуться одразу два надважливих дивізіонних матчі. На Заході НФК в битві за лідерство зійдуться “Сіетл” та “Лос-Анджелес Ремс”. І так само на Заході, але вже АФК, “Денвер” може зробити суттєву заявку на чемпіонство та сильно зменшити шанси на плей-офф для “Канзас-Сіті”, якщо переможе їх в очному матчі. А в потенційно центральному матчі зустрінуться два важковаговики НФК - “Детройт” їде в гості до “Філадельфії”.
Інші пости користувача
