Саботажник з 7 на спині, знищення від «Сіетла» та кінець магії «Чикаго» – фантастика в плей-оф НФЛ
Найкращі моменти з Дивізійного раунду.
Цей текст написаний користувачем Tribuna.com. Підтримайте автора плюсами та коментарями, а також підписуйтесь на блог Hail Mary, щоб бути в курсі всіх подій НФЛ.
«Денвер» – «Баффало»
Цей сезон був ідеальною нагодою для «Біллз» нарешті зняти з себе ярлик невдах та дійти до головного матчу сезону. Від АФК в плей-оф не було жодної команди, яка б виглядала нездоланною для «буйволів». Але для «Баффало» знову настав день бабака. Можна було б говорити про якесь прокляття та порадити Аллену з друзями сходити до церкви. От тільки програш «Денверу» не мав нічого спільного з невезінням.
«Баффало» загалом зіграли хороший матч. Особливо з урахуванням всіх втрат через травми. Підсумкова статистика «Біллз» зовсім не виглядає програшною: 449 ярдів в нападі, 10 з 15 конвертацій третіх даунів, успішна конвертація четвертого дауну при одній спробі та 3 тачдауни з п’яти заходів в червону зону.
Але була цифра, яка все це перекреслила – 5. «Біллз» п’ять разів втратили м’яч (3 фамбли та 2 перехоплення). Майже кожна з цих втрат мала величезний вплив на хід гри. Фамбл Кука на початку другої чверті позбавив «Баффало» чудової нагоди занести тачдаун та відірватись від «Денвера» на 11 очок. Фамбл Аллена наприкінці цієї ж чверті подарував «Бронкос» халявний філдгол перед перервою. І не менш халявну нагоду «Бронкос» отримали одразу після перерви завдяки ще одному фамблу Аллена.
Статистика квотербека «буйволів» взагалі була гнітюча. До гри з «Бронкос» востаннє в плей-оф він втрачав м’яч в сезоні 2022 року. Загалом за 14 матчів постсізона у Джоша було 6 втрат. З «Денвером» Аллен припустився всіх тих помилок, яких уникав в попередніх сезонах.
Немає сенсу обговорювати, чи дійсно було перехоплення в овертаймі.
Так, було схоже, що Кукс прийняв той пас. Проте ми б взагалі не говорили про овертайм, якби Аллен не подарував «Бронкос» три очки перед перервою. Якби не вони, «Баффало» пробивали б переможний філдгол на останніх секундах фінальної чверті.
«Баффало» розуміють, що втратили золоту нагоду. Тому в розмовах зі ЗМІ плакали буквально всі – і Аллен, і Кукс, і Докінз. Але сльозами тут не зарадиш. Ця версія «Біллз» не здатна зробити крок вперед. Масштабна перебудова не відбудеться. В ній немає потреби. Але зміни необхідні. І не буде сенсацією, якщо ці зміни відбудуться на тренерському містку (буквально за кілька годин після того, як я написав ці рядки, «Баффало» звільнили Шона МакДермотта).
«Денвер» виглядав не такою вже і нестримною командою, навіть попри перший номер посіву. В регулярці «Бронкос» зіграли достатньо матчів, підсумок яких можна було назвати «відскок». З «Біллз» теж не було якоїсь домінації. Після перерви «жеребці» взагалі попливли і примудрились розтринькати 13-очкову перевагу.
Але чого не забереш у цього «Денвера», так це здатність швидко зібратися та увімкнутися в потрібний момент. «Бронкос» загалом проводять цей сезон під гаслом «створюємо проблеми, щоб потім героїчно їх подолати». От і з «Баффало» після втрати лідерства в рахунку, напад «жеребців» з Ніксом увімкнувся і провів бездоганний 73-ярдовий драйв для тачдауну.
Захист «Денвера» увімкнувся ще з самого початку і майже не вимикався. Згадані п’ять втрат м’яча «Баффало» були ще більш дивними з огляду на те, що «Бронкос», при всій крутості захисту, були четвертою найгіршою команди регулярки саме за відборами м’яча. За 17 матчів вони зробили всього 14 відборів. І тут одразу третина від цього лише за матч. З цих відборів «Денвер» витиснув 16 очок. Суттєвий доробок, без якого перемога була б неможливою.
«Денвер» міг би бути повністю задоволеним, якби не новини про травму Бо Нікса. Квотербек зламав ногу в овертаймі. Тож «Бронкос» доведеться виживати у фіналі АФК із Джарреттом Стідхемом, який виходив в старті «жеребців» аж на дві гри та загалом кинув в помаранчевій футболці 66 пасів. Захист «Денвера», готуйтесь тягнути на собі все.
Результат: 33:30 на користь «Денвера»
«Сіетл» – «Сан-Франциско»
Ці дві команди дуже добре знають одна одну. І принциповості цьому протистоянню не займати. Між «Найнерс» та «Сіхокс» достатньо напруги, щоб завжди очікувати шалених матчів. Проте фінал регулярки та стан ростеру каліфорнійців трохи натякав, що конкурентної боротьби чекати не варто. Але на такий рознос, мабуть, не сподівався ніхто.
Фани «Сіетла» почали святкувати вже після першого розіграшу (тачдаун за 12 секунд) і не зупинялись аж до самого фіналу.
Та і чого їм було зупинятись – їхня улюблена команда була бездоганна. «Сіхокс» домінували в усіх аспектах. І при всій повазі до нападу «яструбів», на перший план треба ставити їхній захист. Він дійсно найкращий в лізі.
Оборона «Сіетла» була непробивна абсолютно на всіх рівнях. Секондері з’їдали ресиверів «Найнерс», вимикаючи пасову гру. Передня сімка чавила лінію «Сан-Франциско» та зупиняла виносну гру. Бідолашний Парді носився по всьому полю, рятуючись від пас рашу та намагаючись знайти хоч якусь можливість кинути пас.
Захист «Сіхокс» відчував кров і з кожною хвилиною все більше вгризався в беззахисну жертву. «Сіетл» зробив три відбори м’яча та тричі зупинив конвертацію четвертого дауну. «Сан-Франциско» навіть мріяти про тачдаун не могли. І це вже другий матч поспіль, в якому «Сіхокс» не дозволили «Найнерс» занести тачдаун. Це чемпіонський захист, який робить «яструбів» впевненими фаворитами на перемогу в Супербоулі.
Ладно, напад «Сіетла» теж похвалимо. А конкретніше – виносну гру. Цей елемент протягом всього сезону вважався не найсильнішою якістю «Сіхокс». Проте із «Найнерс» раннінбеки «яструбів» пірували. Особливо Кеннет Вокер. Він закінчив гру зі 116-ма виносними ярдами та став всього другим гравцем в історії франшизи, який заніс 3 тачдауни в грі плей-оф.
Лінія нападу «Сіетла» відмінно впоралась з тим, щоб дати нагоду своїм раннінбекам робити виноси, а ті відповіли із вдячністю, скориставшись цими нагодами. І за такої ситуації «Сіхокс» зовсім не потребували участі Сема Дарнольда, який грав з травмою м’язів живота. Хоча він теж зробив свій внесок пасом для тачдауну та конвертацією трьох третіх даунів. Життя чудове, фани «Сіетла».
Про «Сан-Франциско» взагалі не хочеться говорити щось погане. І тим паче сміятись з того факту, що «Сіетл» першим розіграшем в грі набрав більше очок, ніж «Найнерс» за всю гру. Команда Кайла Шенехена і так стрибнула вище голови. З таким списком травм взагалі диво, що «49-ті» зупинились всього в двох кроках від Супербоулу.
Та ще і в самій грі із «Сіетлом» через травми були змушені грати Крістіан МакКефрі та Джейк Тонжес, який виявився найкращим ресивером команди в цьому матчі. Це і є причина розгромної поразки. Ніхто б не втримався проти цієї версії «Сіетла» зі складом, зібраним з глибоких резервістів та екстрених підписань, які провели з командою кілька тижнів. Тож просто подякуємо «Сан-Франциско» за чудовий матч проти «Філадельфії» і побажаємо їм здоров’я (мають же вони хоч колись дійти до січневих матчів, не втративши два склади).
Результат: 41:6 на користь «Сіетла»
«Нью-Інгленд» – «Х’юстон»
Після виступів цих команд у раунді вайлдкард була лише одна інтрига – чий напад зможе накосячити менше. Власне, це і мало визначити переможця. І після цієї гри вам мало захотітися співчутливо обійняти захисників «Тексанс».
«Х’юстон» має захист рівня Супербоулу. Ця група настільки ж крута, як «Денвер» в 2015-му чи «Сіетл» в 2013-му. Вони ледь не самотужки затягнули команду в дивізіонний раунд. І саме тому прикро, що настільки хороший захист став жертвою відвертого саботажника із 7-м номером на футболці.
Сі Джей Страуд остаточно втратив репутацію, яку заробив під час дебютного сезону в НФЛ. Він був жахливим в грі зі «Стілерс». Попри всю складність завдання, він примудрився бути ще гіршим в грі з «Петріотс».
Квотербек «Тексанс» не поборов жодної проблеми в своїй грі. Він знову стабільно мазав пасами, намагався продовжити розіграші, які вже були приречені, та втрачав м’яч в промислових обсягах. Чотири перехоплення здатні поховати будь-яку команду, незалежно від рівня її захисту. Навіть успішні розіграші ставались не завдяки, а всупереч. Страуд запоров пас для тачдауну на Крістіана Кірка, через що ресиверу довелось підлаштовуватись та виривати м’яч в захисника.
Виступ Страуда був настільки жахливий, що коментатори зовсім не без причини почали обговорювати можливість виходу Девіса Міллза на другу половину гри з «Нью-Інглендом». Заміни у підсумку не сталось, як і прориву від Сі Джея. «Х’юстон» після перерви набрав лише 6 очок, змарнувавши черговий успіх свого захисту, який зробив вимушений фамбл при розриві в рахунку у 8 очок. «Тексанс» не можуть дозволити собі так саботувати свій захист. А тому питання квотербека техасців на новий сезон залишається відкритим.
«Нью-Інгленд» теж особливо не має, чим пишатися в цій грі. Як і у випадку «Х’юстона», до їхнього захисту жодних питань. Хоч Страуд і зіграв нижче за всі можливі стандарти, оборона «Петріотс» теж доклала свою руку до того, щоб загнати Сі Джея в такі умови. І як і у випадку «Х’юстона», напад «патріотів» теж добряче попсував нерви своїм фанам. Дрейк Мей мав суттєві проблеми з тим, щоб тримати м’яча при собі. Квотербек зробив 4 фамбли, половину з яких підібрав захист «Тексанс». Точність пасів теж була не найкращою. Проте все ж була суттєва відмінність – Мей скористався своїми шансами.
Дрейк показував проблиски відмінної гри в потрібні моменти. Він перетворив четвертий даун на тачдаун в першій чверті. Він кинув два точних і складних паси поспіль в другій чверті, результатом чого став тачдаун Діггза. І він поставив масну крапку точним кидком на Буті у фінальній чверті (хоча в цьому випадку більша заслуга ресивера, який зробив феноменальний прийом однією рукою).
Мей не тягнув «Нью-Інгленд» до перемоги. Проте він робив достатньо, щоб «Петріотс» завжди були трішечки попереду. Завдяки цьому «патріоти» і змогли пройти вже два матчі в плей-оф. Залишилось повторити цей трюк із «Денвером», гра з яким теж майже гарантовано перетвориться на дуель двох захистів, де вся роль нападу зведеться до мінімізації помилок.
Результат: 28:16 на користь «Нью-Інгленда»
«Чикаго» – «Лос-Анджелес Ремс»
«Беарс» цього сезону привчили фанів до того, що вони здатні на дивовижний порятунок навіть тоді, коли здається, що шансів на це немає. Була б чудова історія, якби така команда у підсумку дійшла до Супербоулу. Але сподівання на магію погані тим, що вся магія колись закінчується. «Чикаго» в цьому повністю переконались.
«Ведмеді» відповідальні за безліч шалених розіграшів цього сезону. Тому не дивно, що вони видавали їх до самого кінця. Пас Калеба Вілльямса на Коула Кмета на рівний рахунок за 18 секунд до кінця основного часу був чимось неймовірним.
Це, мабуть, був найдовший 14-ярдовий тачдаун в історії ліги, адже через відчайдушний скрембл квотербека «Беарс» м’яч пролетів в повітрі більше 50-ти ярдів. Проте за межами цього пасу було надто багато помилок, як для гри плей-оф.
Бажання «Чикаго» грати ледь не всі четверті дауни знову вибухнуло їм в обличчя. Якщо розіграш четвертого дауну в кінці фінальної чверті був виправданим, то грати його на першому ж драйві потреби не було. «Беарс» могли забрати три очки з філдголу і у підсумку їм би вистачило цього для перемоги. Загалом «ведмеді» провалили три конвертації четвертого дауну. Всі були в межах філдголу.
«Беарс» також мали проблеми із виносною грою, яка часто виявилась нездатна набрати 2-3 ярди для першого дауну. Це була одна з причин провалів четвертих даунів. І це була одна з причин, чому драйви «Чикаго» закінчувались раніше, ніж мали б. Накласти на це посередню точність Вілльямса, який кинув три перехоплення, та дроп Одунзе, який позбавив команду тачдауну – і у підсумку складеться чітка картина, чому «Беарс» програли. Інколи вам потрібна не магія, а нудна стабільність.
Якщо виносна гра підкачала «Беарс», то для “Ремс” вона стала одним з головних факторів успіху. МакВей довго не використовував цей елемент. До перерви «Лос-Анджелес» зробив всього 7 виносів.
Але у вирішальні моменти гри «баранці» перемкнулись на землю. «Ремс» зробили 19 виносів у фінальній чверті та овертаймі. Статистично, вони не були взірцем ефективності. Найдовший з виносів набрав 10 ярдів. Але вони методично витягали сили із захисту «Чикаго». Це також знімало трохи тиску зі Стаффорда, який був не надто успішним в своїй грі в середині матчу. Меттью зібрався і у фіналі був на висоті, кинувши кілька важливих пасів.
Пройти далі «Ремс» допоміг і їхній захист. В першій половині гри йому не було особливо, чим похвалитися. А от після перерви захисники «баранців» заграли на зовсім іншому рівні. Вони зробили перехоплення, зупинили конвертацію четвертого дауну в двох ярдах від залікової зони та загалом дозволили супернику набрати лише 7 очок тим самим дивовижним пасом Вілльямса на Кмета.
Такий розіграш, до речі, став суттєвим ударом піддих «Ремс», але тут вже свою роботу виконав Шон МакВей. Тренер зумів швидко нівелювати поганий вплив на мораль своєї оборони, і це призвело до надважливого перехоплення в овертаймі.
«Лос-Анджелес» не виглядав на голову кращим за суперника. Проте він зміг витиснути трішки більше зі своїх нагод. Такий перформанс навряд чи зробить їх фаворитами у фіналі НФК, але кожна гра в НФЛ – це окрема історія.
Результат: 20:17 на користь «Лос-Анджелес Ремс»
Ми впритул наблизизились до найважливішого матчу сезону. Але перед цим буде ще дві гри. Чи виживе «Денвер» із резервним квотербеком завдяки захисту та домашнім стінам? Або ми станемо свідками повноцінного відродження «Нью-Інгленда»? Чи отримає Стаффорд нагоду вдягнути на руку другий перстень? Або ж на прикладі «Сіетла» ми переконаємось в тому, що захист виграє чемпіонства? Всі відповіді вже цими вихідними.
Інші пости користувача
