Чому матчі УПЛ багато років грають у грудні – на морозі та в снігу
Олександр Сажко пояснює, чому це дуже складно змінити.
Кожен сезон історія повторюється: матчі УПЛ грають в грудні та, можливо, в кінці лютого – погода та непідготовлені для цього футбольні стадіони в Україні перетворюються на ковзанку або болото в залежності від обставин – починають підійматись питання, навіщо взагалі грати взимку, чому б не підлаштувати календар. Бо дивитись та насолоджуватись ось таким дійсно складно:
І це навіть не найгірше, що може бути з футбольним полем в Україні взимку. На одних стадіонах немає підігріву, на інших – освітлення, ще на інших – нормальних агрономів, які здатні в таких умовах зберегти якість газону. І це системна проблема для України, яку навряд можна вирішити під час повномасштабної війни.
Тому серйозне змінення календаря сезону для багатьох виглядає логічним рішенням – особливо після скандалу в матчі «Миная» та «Динамо». Навіть регулярно виникають розмови про перехід на систему весна-осінь, яка начебто більше підходить нашому клімату та загалом футболу.
І хоч треба визнавати, що календар УПЛ не є ідеальним, і потребує точкового допрацювання та зменшення кількості таких зимових матчів, але одночасно треба визнати й те, що чемпіонат так грають багато років не просто так – і повністю позбавитись пізнього осіннього та зимового футболу або дуже складно, або зовсім неможливо, в залежності від сезону.
Достатньо просто поринути в особливості дуже щільного календаря, який з кожним роком стає все щільнішим. Адже український футбол привязаний до загальної європейської системи:
1. Раз на два роки проходить великий турнір збірних – чемпіонат світу або чемпіонат Європи. Зазвичай (якщо це не турнір в Катарі) вони проводяться десь з середини червня до середини липня (як приклад, календар Євро-2024) та впливають одразу на два сезони.
– той, що передує турніру, має закінчитись раніше, щоб збірні мали можливість підготуватись;
– той, що йде після турніру, має враховувати, що як мінімум до кінця групового етапу в кінці червня більшість найкращих гравців Європи або світу будуть під навантаженнями та грати в футбол. А значить їм потрібен відпочинок, відновлення та хоч якийсь час на підготовку до сезону наступного.
Звичайно, чим гірше стає УПЛ, тим менше ця проблема її зачіпає. Але досі збірна України десь наполовину складається з гравців внутрішнього чемпіонату – і якщо ми створюємо календар з урахуванням шансу потрапити на ЧЄ чи ЧС та інтересів збірної України, то два місяці літа випадають кожні два роки, що впливає на довжину обох клубних сезонів, що поряд.
І якщо звернути увагу, то зазвичай чемпіонат України якраз і починається десь в кінці липня. Якщо не брати критичні випадки, як було з кінцем серпня у 2022-му – коли на це вплинула війна та невизначеність, як повернутись до футболу.
2. Навіть в рік без турнірів збірної перекласти максимум турів на літній період – також не ідеальне рішення. На жаль, така специфіка клімату в Україні: влітку – дуже спекотно, взимку – мороз. І це предмет для дискусії – які умови гірше.
Бо газони й на високі температури також можуть реагувати погано. І якість та інтенсивність футболу під палаючим сонцем, особливо на довгій дистанції, коли це треба робити пару місяців поспіль, навряд може бути кращою, ніж пару турів взимку. До того ж не варто забувати про здоров'я самих гравців: теплий одяг та термобілизна можуть врятувати від холоду, але що може врятувати від сонячного удару та зневоднення від спеки?
На жаль, вікно хорошої погоди в Україні досить вузьке, а підходящих арен замало, що не зміниться під час війни. Тому середній варіант – частково грати влітку в серпні, а частково в грудні – виглядає компромісом, коли вдаються в жодну крайність.
3. До того ж саме такий варіант найбільш відповідає календарю європейського футболу: завдяки старту влітку команди мають бути на ходу під кваліфікацію єврокубків, але ще не будуть виснажені великою кількістю матчів в шалену спеку поспіль, завдяки грі в кінці листопаду – зберігається тонус на вирішальні тури групового етапу єврокубків.
4. Може бути справедливим зауваження, що не варто підлаштовуватись під 1-2 команди та ламати заради них календар. І, дійсно, можливо, можна було б закінчувати хоча б на вікенд, а то й пару раніше – і залишити умовний «Шахтар» самому вирішувати свої проблеми з тонусом на останній тур єврокубків в середині грудня. В цьому немає трагедії.
Але це просто досить зручно – ми інтегровані в європейську систему. Восени дуже складно якось суттєво ущільнити внутрішній календар: там шість турів єврокубків та три вікна збірних за три місяці – поза національними чемпіонатами. А ще є Кубок України.
І якщо подивитись на вільні вікна – їх не так вже й багато або в окремих випадках взагалі може не бути. Додайте сюди проблемну логістику під час війни, проблеми зі стадіонами, освітленням та комендантською годиною (матчі можна призначити не на будь-який день та час), необхідність мати хоч якийсь резерв на випадок непередбачених обставин, яких чимало – і вільних вікон стане ще менше.
5. Далі постає нова проблема клімату – рання весна в Україні часто не краща, ніж рання зима. А вже в середині травня треба закінчити чемпіонат, щоб дати збірній підготуватись до турніру збірних (адже ми сподіваємось кожен раз, що туди потрапимо, так? і календар планується заздалегідь, коли це ще невідомо). А якщо турніру немає цього року, то згадуємо, що значить він раніше передував початку сезону – та забрав доступні 2-3 тижні звідти.
Плюс багато невідомих змінних: перенесені матчі, Кубок України, які команди та як довго будуть грати в єврокубках. Наприклад, наступної весни треба зіграти 13 турів УПЛ, мати два вікна під Кубок, як мінімум два вікна під єврокубки «Шахтаря» та мати можливість дограти 8 (!) перенесених матчів, при чому в «Динамо» їх одразу три. І все це менше ніж за три місяці.
Не неможлива задача – навіть не доведеться бути весь час у графіку два матчі на тиждень, але насправді багато вікон немає, щоб суттєво звузити сезон в кращі кліматичні рамки. Бо має бути певний запас в нинішніх умовах.
***
Якщо підбити підсумок: календар УПЛ не ідеальний і, можливо, в ньому можна було б позбавитись 1-2 зимових турів. Не завжди все враховується ідеально – треба обговорювати конкретні нюанси.
Але як мінімум зараз кардинально кращого рішення немає, щоб завжди грати в ідеальних умовах, бо є ще й ускладнюючі обставини. Це проблема, яка крутиться по колу: все пов'язане між собою, одна проблема чіпляє іншу, і не можна щось перевернути повністю, не врахувавши безліч нюансів календаря.
Звичайно, в нормальних умовах ми маємо враховувати жорсткіше особливості клімату на більш глибокому рівні: будувати нові або покращувати старі арени, щоб вони відповідали клімату. Але, здається, що зараз це розмова, яка зовсім не на часі. Треба просто бути уважнішим до календаря та приймати точкові рішення – кожен тиждень та кожна дата дуже важливі, вони можуть трохи покращити або погіршити ситуацію. Але, на жаль, не змінять її кардинально – зараз ми в замкненому колі дуже щільного європейського календаря. І в грудні грати доведеться і далі.
