Не думайте про наслідки перемоги «Шахтаря» над «Барсою» – насолоджуйтесь цим нереальним моментом
Це просто кайф.
«Шахтар» переміг «Барселону» – і це шок. Це б було шоком навіть якби гірники були у своїй ідеальній формі з усіма легіонерами та можливостям. А зараз – тим більше.
І, знаєте, часто після таких сенсаційних перемог, як і після зовсім ганебних поразок, дуже хочеться перенести важливість такого результату на весь сезон та глибоко задуматись, як же все піде далі. І часто це виходить дуже анекдотично.
Наприклад, результати двох опитувань «Хто виграє УПЛ» в моєму телеграмі, між якими всього чотири дні: в першому – 54% «Динамо» проти 23% «Шахтаря»; в другому – 31% «Динамо» проти 39% «Шахтаря». Відмінність в них проста: перший робився після хорошої перемоги «Динамо» над «Олександрією», а другий – після поразки «Динамо» від «Полісся».
Тому – не піддавайтесь спокусі. Хоча б на перші декілька днів поки не відійдуть перші емоції. Принаймні я спробую сьогодні не думати про ці речі:
- То «Барселона» така слабка чи «Шахтар» зіграв топово?
- Пушич вже показав, що він топ, чи то просто збіг купи факторів?
- Чи вийде «Шахтар» в плей-оф ЛЧ, як змінились шанси?
- «Шахтар» вже чемпіон в УПЛ, можна далі не грати, чи для чемпіонату України це все нічого не значить?
Іноді в погоні за майбутнім ми забуваємо сприймати теперішнє та думаємо більше про речі, які зараз не так важливі. Бо перемога «Шахтаря» над «Барселоною» – це само по собі фантастичне досягнення. В якому б стані не були клуби, які б збіги обставин не було.
Давайте просто насолодимось цим прекрасним моментом, яких в українському футболі з кожним роком все менше. Сьогодні справжнє свято.
І, звичайно, окрема подяка гравцям та новому головному тренеру. Їм діставалось цього сезону не раз, навіть зовсім нещодавно. Але зараз вони мають отримати свою величезну долю респектів. Бо видали нереальний матч з самовіддачі.
Було багато всього в цьому матчі, але для мене був найпоказовішим зовсім неочевидний, можливо, момент: як Зубков закривав зону Гочолоішвілі та відпрацьовував в захисті, коли Гочолоішвілі робив свої рейди в останню третину суперника. Без пафосу спокійно залишався на позиції правого фулбека. І це була фантастична самовіддача для користі команді, яку рідко бачиш від атакуючих вінгерів.
Як не закінчиться цей сезон «Шахтаря» в єврокубках, як не підуть далі справи Пушича в клубі, а ця, не побоюсь сказати, історична перемога назавжди залишиться з нами та ввійде в добірку найкращих матчів українських клубів.
Це просто кайф. А про наслідки подумаємо, як відійдуть емоції, від яких вже встигли відвикнути.
Фото: «Шахтар»
