Це Класичне – найслабше в історії. «Динамо» та «Шахтарю» має бути соромно
Олександр Сажко – про падіння колись головного матчу сезону.
Декілька днів тому у своєму телеграмі та твіттері я закинув просте опитування: «Який матч наступного туру УПЛ – центральний: «Динамо» – «Шахтар» чи «Полісся» – «Кривбас»? І, чесно кажучи, результат шокував: голоси майже 1,5 тисячі опитуваних розділились приблизно порівну – 736 проти 745 трохи на користь «Полісся» та «Кривбаса» на момент написання тексту.
Звичайно, можна назвати вибірку недостатньо репрезентативною або припустити, що чимало людей проголосували «по приколу». Але чи має це якесь значення? Сам факт – шокуючий: вболівальницький інтерес до матчу клубів, які десятиріччями домінували в українському футболі та не давали нікому надовго вилізти з-під своєї тіні, поставила під сумнів пара з абсолютного новачка ліги та команди з історичною назвою, але майже без досягнень, яка зникала, відроджувалась та лише другий сезон як повернулась в еліту.
Це ж Класичне! «Динамо» та «Шахтар». Матч, який багато років не те що був центральним в турі, а й беззаперечно головним у всьому сезоні. Нічого іншого не існувало. Зараз такого відчуття вже справді немає. Навіть якщо говорити персонально про себе.
Як так?
Навіть якби цифри були 70 на 30 чи 80 на 20 на користь грандів – це питання б залишилось актуальним. Бо з майже нескінченної прірви між собою та іншими «Динамо» та «Шахтар» поступово приходять в зовсім іншу реальність. І, ви знаєте, можна скільки завгодно говорити про вплив пандемії та війни, але, мені здається, що «Шахтарю» та «Динамо» має бути соромно, що взагалі є привід говорити, чи є центральним їх матч в турі для українського футболу.
В єврокубках логічно пояснювати жахливий рівень величезними кадровими втратами, зменшенням бюджетів та можливостей, жахливою логістикою, нерівними умовами для тренувань та відновлення. Бо все це дійсно так і є.
Але що заважає продовжувати домінувати вдома, де всі в рівних умовах, всі відчувають наслідки та всім погано? І при цьому ні в кого не було такої глибини та запасу міцності. У «Шахтаря» та «Динамо» досі найбільші бюджети в лізі, в них найпотужніші академії, більшість найкращих українських гравців на контрактах, досвід, міжнародна репутація, незрівнянні з іншими бази вболівальників та багато іншого. І за півтора року вони не змогли все це використати, щоб відновитись та спокійно перемагати в напівмертвій УПЛ.
Так, «Шахтар» втратив купу грошей на легіонерах. ФІФА та УЄФА повелись жахливо до всіх українських клубів, але гірники постраждали найбільше. Але «Шахтар» мав три трансферних вікна, за які підписав понад 20 гравців та витратив близько 24 мільйони євро. Решта ліги за цей час витратила близько 13 мільйонів євро на всі клуби, а якщо прибрати 4 мільйони «Динамо», то взагалі всього 9.
Тут можна казати, що «Шахтар» може витрачати більше, бо краще продає. Це справді заслуга клубу. Але ж в тому і справа, що гірники не тільки втрачали найбільше, але й мали значно більшу глибину кадрового ресурсу, щоб швидше відновитись. Вони мали це зробити краще (бо мають досвідчений менеджмент та глибину) та швидше (бо мають набагато більше ресурсів). Хоча б на фоні решти УПЛ.
Скільки ще десятків гравців за мільйони євро треба підписати, щоб не мати проблем на дистанції з «Кривбасом», «Чорноморцем», «Дніпром-1» чи «Поліссям», які там само фактично з нуля перезбирали склади та витратили на них аж мільйон євро на всіх за три вікна?
Так, «Динамо» не може витрачати на рівні «Шахтаря», але все ще має другий в лізі бюджет та продуктивну академію, яка йде в топ-10 по вихованцях у вищих дивізіонах європейських ліг. Інші клуби з радістю беруть непотрібних «Динамо» або «Шахтарю» вихованців – бо вони все одно в середньому суттєво краще навчені за інших та мають більше таланту, топи давно випалили майже весь ринок. Ситуація поступово змінюється, чому приклад «Рух», але це поки лише локальні відступи грандів на напрямках, де їм зараз справді складно змагатись.
Потрібні системність та енергія, якої в «Динамо» немає. Здається, економлячи на відставці та компенсації Луческу Ігор Суркіс просто не розуміє, наскільки більше втрачає клуб, ніж просто декілька очок в турнірній таблиці. Таке суттєве падіння інтересу до матчу «Динамо» та «Шахтаря» в порівнянні з іншими українськими клубами – один з показників, який якраз добре підсвічує реальні втрати.
Втрачається репутація, втрачаються можливості для зросту гравців, потенційні гроші на їх продажу, гроші від єврокубків та багато іншого. І все тому, що в одному клубі зустрілись президент, який вперто не хоче оплатити звільнення тренера, та тренер, який не має совісті, щоб визнати свою неспроможність дати цій команді потрібну енергію, піти при настільки провальних результатах та відмовитись від компенсації. Вони знайшли один одного.
Так що війна може виправдати багато що, але таку ситуацію у внутрішньому чемпіонаті «Шахтар» та «Динамо» створили для себе самі. Вони не мали права так близько підпускати конкурентів, в яких значно гірші можливості.
У підсумку маємо матч двох кризових команд, інтерес до футболу яких суттєво зменшився та до яких наблизились інші команди ліги. І найгірше, що навіть драйву суперництва як раніше не відчувається, чим можна компенсувати погіршення рівня та недоліки тактики.
Є і статистичні докази деградації Класичного
Якщо недостатньо ані опитування, яке при бажанні можна поставити під сумнів, ані слів, то є й конкретні статистичні факти, чому це Класичне – найслабше за останні 20 сезонів, а значить в історії. Бо десь 20 років тому і почався найгарячіший етап протистояння «Шахтаря» та «Динамо». А раніше, доки «Шахтар» не вийшов на новий рівень, не було й самого Класичного як головного явища в українському футбольному сезоні.
Для цього були зібрані дані, в якому стані за темпом набраних очок підходили команди до кожного з Класичних в УПЛ за останні 20 сезонів. Брались всі матчі, починаючи з 10 туру кожного сезону (цього сезону багато переносів, але для «Динамо» цей матч з «Шахтарем» 10-й в сезоні УПЛ – це точка відліку). Ранні зустрічі відкинуті, бо там одна чи дві випадкові втрати очок можуть занадто сильно вплинути не результат та не будуть показовими.
Чому це Класичне – найслабше в історії:
1. Команди підійшли до матчу зі спільним показником у 39% втрачених очок (набрали на двох лише 37 з 57 своїх можливих) – це з відривом найгірший показних за останні 20 сезонів.
Серед обраної вибірки Класичних за останні 20 сезонів лише до чотирьох з них «Динамо» та «Шахтар» підходили зі понад 25% спільних втрачених очок. Чому важливий саме цей показник? Бо він показує поточний стан одночасно обох команд. Кризи та провали були в кожного з клубів, але ніколи не було, щоб вони виступали настільки погано одночасно.
Це і показує, як впав загальний рівень Класичного.
2. Це лише шосте Класичне за останні 20 сезонів, до якого «Динамо» та «Шахтар» підходять не займаючи перше та друге місце в УПЛ.
І взагалі вперше (серед матчів, які грались вже після достатньої дистанції сезону), коли одночасно обох клубів немає в топ-2. Але з останнім фактом все ж треба враховувати нерівну кількість матчів. Якщо «Динамо» та «Шахтар» виграють всі пропущені тури, то будуть відповідно третім та першим. Хоча насправді, враховуючи форму обох команд, їм вигідно, що вони не грали ці матчі зараз. Втрати були цілком ймовірними.
***
Це ключові висновки після аналізу досить великого масиву даних за останні 20 сезонів. Всю таблицю можна подивитись за посиланням.
Звичайно, вболівальники будуть дивитись цей матч. І майже гарантовано, що у вільному доступі на ютубі та національному телебаченні він збере величезну кількість переглядів навіть о 17.00 в п'ятницю. Бо це безкоштовно, бо дивитись в цей вечір особливо нема що, бо навіть ті, хто дійсно не вважає матч центральним, все одно прийдуть на історичну вивіску. Але Класичне швидко наближається до того, щоб стати рядовим матчем, та вже не викликає такого захвату, як раніше.
Це дійсно найслабше Класичне в історії.
