Американський футбол у холодний ранок. Я вперше подивився матч НФЛ – і ось мої враження
Відгук на заокеанську дивину, що зветься теж чомусь футболом.
Від редакції: це пост від нашого блогера doctor__bormental. Підтримайте його плюсами та коментарями.
***
Ніколи точно не знаєш, що з тобою може трапитися завтра. Навіть найнеочікуванніше – реально. Але не настільки ж, щоби дивитися американський футбол, думав я. Тим більше писати про нього тут – у своєму блозі.
Проте, виходить, що і таке стається. Отже, ловіть від мене невелику рецензію на матч регулярного чемпіонату НФЛ.
-23 за вікном та незвіданний подкаст
Останні дні на півночі Київщині (думаю, і не тільки тут) були надзвичайно холодні й вітряні. Градусник показував нижче -10, а спеціалізовані сайти давали й всі -20 за температурою за відчуттям, і навіть нижче. Вибір активностей був обмежений квадратними метрами моєї орендованої квартири.
У такому напівхребетному стані й пройшов мій недільний день 7-го січня. Пізно прокинувшись, перекусивши та послухавши тригодинну сварку сусідів зверху, я прийнявся шукати відео на Ютубі, що трохи підніме мій перманентно жалісний настрій. Проте потрібного так і не було знайдено. Отже, зайшов я, як завжди, поскролити трохи на Трибуну, де побачив на головній пост про запуск нового подкасту «Штатна ситуація» про американський футбол від авторів сайту Андрія Білика і Мирослава Юрчука.
Подумав, дивна річ, але такі збочення мені, як правило, до душі, тож треба послухати. От нещодавно якраз кайфонув від подкасту про біг, на який випадково натрапив, цікаво іноді поринути в абсолютно незвідану тему. Хоч і той біг, наприклад, ненавиджу всією душею, ще з тих часів, коли зайняв 7 місце у районних змагань по кросу у 6 класі (був за крок від медалей, але перед фінішем пропустив ще три паскудні дитини перед собою). Але залишимо дитячі травми на потім, зараз не про це.
Отже, перейшов я за посиланням, послухати, що там ті чоловіки наговорили. «Нічого не зрозуміло, але дуже цікаво», – резюмував я собі, проте звучало це наче щось, що дійсно варте уваги. Виявилося, і картинка цієї гри досить ок, судячи з записів минулого Супербоулу. А це важливо, адже будь-яке дійство насамперед повинно естетично приваблювати глядача, вже далі йде смислове навантаження. Колись я так, власне, і на хокей підсів. Та й має ж бути якесь обґрунтування пристрасті до нього стількох американців? Повинно ж бути в ньому щось особливе, потрібно це нарешті з'ясовувати. Але зрештою не сьогодні, вирішив я.
Вода з кастрюлі, лінь та Ейс Вентура
Прокинувшись у теж вільний для мене понеділок, я подумав: о, непогано було б подивитися той амфут, а потім може й написати про нього статтю у блозі, але коли? Далі, доївши залишки своєї куті, я прийнявся йти в дальню вилазку, а саме до супермаркету за їжею, проте цим планам не зраділа примхлива дівиця-погода. Аби зайвий раз не гнівити її та не нарватися на прокльон у вигляді простуди, було вирішено обмежитись відвідинами невеликого магазинчика поблизу.
Прийшовши додому я вирішив, що навіщо відкладати, можна глянути на ту заокеанську дивину вже сьогодні у повторі. Тож завантажив застосунок DAZN з безплатною легальною можливістю перегляду NFL для українців, яку дарує нам ліга вже другий сезон (за що їм і дяка). Поставив чайник під то діло, аби насолодитися завжди гарячим чаєм зі свого термоса (до речі, непогана альтернатива алкоголізму) під незвичну гру. Проте чайник відмовився працювати, отож на допомогу прийшов дідівський метод з каструлею і плитою. Заваривши чай та перечитавши ще раз великий та чудовий ґайд по особливостях і правилам гри від блогу Hail Mary, я нарешті прийнявся до перегляду.
Справа лишалась за малим – обрати поєдинок. Останнім матчем в стрічці застосунку був «Маямі Долфінс» – «Баффало Біллз», вибір пав саме на нього: гарні емблеми, кольори та наявність асоціацій зіграли свою роль (про «Маямі Долфінс» я знав ще з дитинства завдяки Джимму Керрі і його «Ейсу Вентурі», а от «Баффало» асоціювався в мене з хокейним «Сейберз» з не чужої мені НХЛ). А ще про цей матч наче згадували хлопці зі «Штатної ситуації».
Перебіг, перші враження та особливості гри
1-а чверть: розгубленість та захист
Гра для мене розпочалась з розгубленості та тотальної відсутності розуміння гри, але з часом воно все-таки прийшло, десь вже під кінець періоду. Тож порада, яку ви не просили – дайте собі час втягнутися, не забувайте й про інтуїтивне сприйняття.
В момент осяяння навіть трохи почав пишатися, що ще здатен своєю черепно-мозковою коробкою подужати щось нове та незвідане. Звісно, гордість не на рівні прочитання та осмислення якогось фундаментального тракту, але все ж.
Тим часом на полі відбувалося приглядання один до одного, без гострих моментів. Проте ефектні стики траплялися, і не тільки. Захисна робота обох команд виглядала на рівні, але цікаве інше – реакція на неї. Вона особлива, унікальна, що в гравців, що у вболівальників. Так, в баскетболі є, наприклад, блокшот, у європейському футболі існує ж ефектний підкат. Але в амфуті це щось абсолютно інше, особливе. Видається, що захист тут цінюється найбільше серед усіх ігрових видів.
2-а чверть: Лобановський та перший тачдаун
У другій чверті приходить думка, що не дарма прочитав той роз'яснювальний матеріал по амфуту. Хоч і цей немалий перелік термінології тисне на тебе на початках, проте згодом стає у пригоді. Необхідний фундамент для невимушеного сприйняття гри.
З лайфхаків ще можна періодично натискати на паузу (якщо дивитесь запис) та перевіряти, що ж насправді відбулося на полі. Декілька таких підкріплень дадуть впевненість у правильності вашого трактування моментів, або ж виправлять помилкові судження.
Ще однією великою поміченою відмінністю здалося особливе розділення команди на захист і атаку, порівняно з тим же європейським футболом. По суті – це дві різні частини команди, які майже не перетинаються. Атака – атакує, а якщо треба захищатися, то тут вже з'являються одинадцять здорованів. Це схоже на спецбригади реалізації більшості й меншості в хокеї, але на постійній основі. Окрім того, ще є група гравців, що відповідають за стандарти, саме вони б'ють ногою по м'ячу.
Можна сказати, що цей різновид футболу точно б не полюбили Міхелс, Лобановський, Ґвардіола та інші прихильники чогось тотального. Ортодоксальність позицій в амфуті очевидна, знайти аналога Міґеля Ґутьєреса тут буде неможливо.
Повернемося до гри, тут дійсно стало цікаво, і не тільки за рахунок «роздуплення» автора. На 7 хвилині другого періоду темношкірий хлопчина зі стану «дельфінів» продирається через захист «Біллз», як ніж крізь масло. Вау, це було дійсно ефектно. Девон Ейчен не тільки робить перший тачдаун для «Маямі» у матчі, але й перший тачдаун для мене, як глядача НФЛ.
Проте «Баффало» теж не дрімало, після розіграшу вусатий квотербек Джош Аллен закинув у зону «Маямі», а там його партенер Шерфілд вколотив перший тачдаун команди у грі, рахунок 7-7. Але згодом «Долфінс» знову вийшли вперед, ось ефектне сальто від автора цього тачдауну Тайріка Гілла.
3-а чверть: тепер я справжній американський Кузьмич
Вже починаю менш уважно слідкувати за аспектами гри та реалізацією ігрової термінології на практиці. Все більше заволодіває в мені «кузьмичний» тип уболівання, де вже все одно стає на ресиверів, офенсерів й інших різних дефенсерів. Проте ще так і не визначаюсь з командою для вболівання, ситуативно ґлорю, то за одних, то за інших.
Результативних дій у цей період не відбувалося, проте гра була цікава і різка. А вусань-квотербек «Баффало» Джош Аллен – став моєю найбільшою радістю в цій грі, талановитий в усіх аспектах гри, навіть в лажах видна геніальність, принаймні в очах такого профана, як я. Ось чому квотербеки виявляється такі круті мужики в американських стрічках, нарешті я це зрозумів.
4-а чверть: краса та розв'язка
Фінальна чверть розпочинається з невдалої реалізації атаки «Долфінс», вони вимушені вибити пант (свого роду «вільний удар). Після довго польоту м'яч ловить 31-й номер «Баффало» й біжить з ним вдалечінь, оббігаючи на своєму шляху цілу юрбу здорових дядьків з «Маямі», як дітей. І замість своєї головної цілі просунути м'яч далі робить тачдаун – захоплення. Тепер я розумію, чому один із подкастерів називав амфут єдиним справжнім футболом. Не певен навіть, що гайлати здатні передати цю красу від Деонте Гарті, але ви спробуйте за посиланням.
А на 8-й хвилині останньої чверті «Біллз» виходять вперед, мій улюбленець Аллен віддає чудовий асист на свого партнера, і той забиває хоч і не такий ефектний, але надважливий тачдаун.
Далі гра перетворюється в те, що буває і в інших ігрових видах наприкінці: постійні зупинку, надемоційність, трохи трештоку та елементів боксу у вигляді збільшення групових «клінчів». Але за цим всім цікаво спостерігати, дві години перегляду гри проходять майже непомітно. «Баффало» перемагають 21:14, а їхній лідер Джош Аллен біжить до гостьового сектору святкувати перемогу в дивізіоні, далі плей-оф для обох команд.
Підсумок: хоч з цього понеділка я і не почав нове життя, проте новий цікавий досвід отримав. Не жалкую про витрачений час, власне, тоді б цього тексту і не було б. Тож планую ще, як мінімум, декілька матчів серії плей-оф глянути, принаймні Супербоул точно.
І вам раджу, якщо ще ні, хоча б спробувати, а далі видно буде.
І також закликаю не забувати і підтримувати українських войськових, що наразі захищають нашу можливість отримувати цей різний і новий досвід.
***
А який ваш був перший досвід пергляду амфуту чи іншого незвіданного виду?
Пишіть у коментарях.
