Як бій Шуфрича та Коломойського може врятувати бокс і них самих. І до чого тут Стародавня Греція?
Розбираємось.
Популяризація сучасного боксу часто скочується до маргінальної поведінки та трештоку. А іноді взагалі до так званого попбоксу, тобто боїв різних фріків і псевдозірок. Це хибний шлях, який спотворює образ бійців в рингу та боксу загалом. Боксу потрібно повертатися до своїх коренів, до його первинної античної форми, де сила духу та гідність — є перш за все.
В цьому матеріалі ми й спробуємо це обґрунтувати, власне, як і зв’язок даної ідеї з цими двома вельмишановними панами вказаними в заголовку. Але спочатку невеликий екскурс в спортивну історію античної Греції.
Спорт раніше був виключно справою аристократії
Спорт у Стародавній Греції зароджувався, як ще один спосіб довести свою богообраність, наряду з поезію, музикою, філософією тощо. Такий собі прояв елітарності, гармонічного поєднання досконалості душі й тіла. Чим, власне, як правило, і славились боги Еллади. Досягнути прихильності Богів у «агоні» (з давньогрецького «змаганні») була почесною справою знатної людини, в тому числі й кулачному агоні, прабатьку боксу.
Тобто заняття то було не для простолюдина, та мало певну сакральність. Цей прояв сакральності доходив, наприклад, і до всім відомої відмови від військових дій між грецькими полісами, на час проведення Олімпійських Ігор. А також до ритуальних практик під час відкриття та закриття Ігор та збудованому храму Зевса на горі Олімп.
Проте з другої половини 5 ст до н.е починається демократизація змагань, тобто тепер наявність шляхетного походження не обов’язкова. З того моменту й втрачається та сакральність, перетворюючи спорт на звичайне ремесло. Атлет-професіонал тоді починає поставати нерідко фігурою комічною. У першій книзі «Держави» Платона ми знаходимо суперечку Сократа з софістом Фрасимахом, який визначає справедливість як те, що завгодно сильнішому. Сократ потішаючись над Фрасимахом, порівнює його з атлетом Полідамантом, що був відомий своєю фізичною міццю і водночас тупістю, на той час ставши притчею во язицех.
А ось в Римській імперії концепт спорту змінюється, він перш за все про видовище, аніж змагання. Та стає навіть стилістично ближче до грецького театру, аніж спортивних змагань еллінів.
Епохи відродження та занепаду у боксі. Конан Дойль, Джек Лондон та Ернст Гемінґвей
У 18-19 західний світ звертаєтесь у пошуку натхнення до древніх греків і відродження великого спорту стає одним з цих елементів. Переосмислення олімпійських «агонів» не проходить повз і кулачних боїв. Саме в 19 століття започаткується базис сучасного боксу. І знову-таки відродження спорту проходить в час коли їм займаються вищі стани суспільства, той же Гемінґвей і Дойл б'ються, а Джек Лондон пише про це, різні поміщики теж не виключення. А що ми бачимо зараз — Майвезера, який продасть хоч мати рідну за «зелені», чи попбоксера Джейк Пола, який навіть не вміє битися? Заради чого це все?
Тому єдиним способом повернути боксу булу славу є саме його аристократизація, яка не дасть швидких результатів, проте надасть міцний фундамент для розвитку. Натомість потрібно покинути суперечку з ММА за першість у світі єдиноборств, адже ніщо так не руйнує, як миттєвий успіх.
Саме тут на боксерський ринг повинні вийти вельможі, щоб переломити цю невтішну тенденцію. Люди, що перебувають в прикордонному стані між багатієм та ув'язненим (тобто в статусі наближеного до раба), їм є за що боротись. Але тут справа не у скасуванні можливого строку ув’язнення чи у пом’якшенні терміну, це все речі матеріальні, юридичні. Справа лиш в духовному, в сакральному здобутку, довести свою богообраність. Хоч і, можливо, прийдеться перебувати разом з нею твердій койці, з арештанськими харчами та зі співкамерниками. Але це куди краще аніж без неї, чи не так?
Роль Шуфрича і Коломойського у відродженні та популяризація боксу. Або «Make boxing great again»
Власне, чому саме вони? Чому не інші можливі багатії-арештанти? Наприклад, той же Павелко, проте він хоч і має відношення до боксу, але досить опосередковане. Адже, як ми знаємо, найкраще він себе може проявити саме у футболі, у ролі бокс-ту-бокса, своєрідного краматорського треквартісти. А якщо візьмемо того ж Димінського та Ярославського, то це, звісно, люди автоспорту. Настільки вправні та швидкі, що рука правосуддя до них не те, що не може дотягнутися, а навіть наздогнати.
А от пан Ігор та Нестор ідеально підходять для поєдинку у боксі. Адже обидва знаходяться на вихорі, на вершині умовної Говерли під час невпинної лавини життя. І в цей час вже все матеріальне стає неважливе, важливе лиш відчуття гідності. Цей вже згадуваний прикордонний стан (між вельможею та ув'язненням) змушує забути про все перед неминучим сніговим комом. Рятуватися вже не має сенсу, а от закрити всі питання в поєдинку перед обличчям смерті нинішнього життя — це буде досить аристократично.
Тож хто сильніше закарпатці чи дніпровці? Нічиї тут вже не може бути. Час визначити це.
Бійцівські якості двох боксерів та передумови бою
Смислу цьому поєдинку додає і минула боксерська кар’єра пана Нестора, можливо, саме він і стане ініціатором цього бою. Не до кінця реалізований потенціал бійця, який не дає йому спокою, змушує його закрити цей гештальт. А тут і потужний опонент, перемога над яким може нівелювати всі минулі поразки.
Перевага в роботі ногами звісно буде за Шуфричем. Так вміло варіювати між різними владами, встаючи щоразу після стількох нокдаунів (на лице проблеми з відчуттям дистанції), продовжуючи боксувати та поповнювати свою колекцію червоних боксерських трусів різних воювавших дідів — це треба ще вміти. У Коломойського тут перевага, звісно, в масі та потужності, класичний словесний панчер. Ну і звісно в античному профілі й схожості з Платоном, який, до речі, був двократним чемпіоном Олімпійських Ігор з панкратіону. Власне, таке порівняння і жевріє в ньому бажання вийти на ринг.
Образ добродіїв, які змінять бокс
Цей поєдинок буде також і надважливий для міфотворення, не важливо чи буде він показаний по платній підписці чи пройде підпільно у форматі бійцівського клуба. Важливий саме аспект міфотворення, двоє вельмож зустрілися в бою, попри статус, аби лиш довести свою спроможність.
Це те, що може відвернути багатьох людей від шкідливих звичок, переключивши їх увагу на бокс, адже навіть такі пропащі люди, як пан Нестор та Ігор ним зайнялись. Особливо це стосується дітей та підлітків, які змушені постійно бачити адреси сумнівних телеґрам-каналів на стінах в переходах.
Натомість надихнувши їх на вдосконалення власних бійцівських якостей і можливостей дати відсіч в цих самих переходах. Шляхом смачного аперкоту, такого ж, як і у пана Коломойського, яким той нокаутував пана Шуфрича на одній з прогулянок в Лук’янівці. Так, знову 0 днів, коли не п###ли Шуфрича.
Піфагор (який теж був боксером) рахує, скільки разів пан Шуфрич бився головою об античні колони за своє життя
Світ втомився від всіх численних боксерських асоціацій, адже вагу має лиш пояс за версією СІЗО.
