Tribuna/Футбол/Блоги/Овертайм/«Шахтар» в першому справжньому матчі Йовичевича - українська мрія, яку майже неможливо реалізувати

«Шахтар» в першому справжньому матчі Йовичевича - українська мрія, яку майже неможливо реалізувати

Олександр Сажко - про спаринг з «Аяксом», який змусив задуматись.

Блог — Овертайм
27 липня 2022, 09:53
13
«Шахтар» в першому справжньому матчі Йовичевича - українська мрія, яку майже неможливо реалізувати

«Шахтар» - найцікавіша команда українського міжсезоння. Ніхто не знає, чого чекати від Ігора Йовичевича. Ніхто не знає, чого чекати від цього складу, який втратив більшість легіонерів. Команда - чисте полотно, поступова поява малюнку на якому відбуватиметься на наших очах.

Спостерігати навіть за спарингами «Шахтаря» зараз необхідно. Особливо, коли перевіряє його команда рівня «Аякса».

***

Можна сказати, що це був перший справжній матч Йовичевича в клубі, бо хаотична гра з «Фортуною» була не просто товариською, а занадто розслаблено-тренувальною та втягуючою у міжсезоння. Вона проходила в таких умовах, що навіть не було можливості нормально її транслювати. Склади також були дуже змішаними.

На жаль, і з «Аяксом» ідеального стартового складу з найсильнішими наявними в «Шахтаря» гравцями побачити не вдалось. Він був наближеним, але з урахуванням травм: Матвієнко, Кривцов, Траоре та Сікан точно зміцнили б цю команду або хоча б додали їх глибини. Через такі проблеми в центрі захисту розпочинав 19-річний Едуард Козік, в якого жодного матчу на дорослому рівні, а на вістрі нападу на незручній для себе позиції грав Тотовицький, який розчинився на полі.

Цей склад - справжня українська мрія. 10 вихованців академії «Шахтаря» плюс Степаненко, який в клубі вже 12 років та давно вважається своїм. Йовичевич міг поставити в старт новачка-легіонера Джурасека, але чомусь залишив його в запасі. Навіть промайнула думка: чи не спеціально хорват це зробив, щоб клуб був максимально патріотично-українським на благодійний матч в підтримку України.

***

Звичайно, «Шахтарю» було важко. «Аякс» не просто команда рівня плей-оф Ліги чемпіонів, а суперник високого рівня, який вже входить в сезон. Наступний матч амстердамців офіційний - в суботу на Суперкубок проти ПСВ. «Шахтар» був останньою перевіркою готовності, тоді як самі гірники підготовку до сезону тільки починають. І різниця відчувалась не тільки в рівні гравців, а й в рівні фізичної готовності.

Агресивний пресингуючий стиль «Аякса» змушував «Шахтар» більшу частину часу проводити в захисті. Іноді навіть вжимали в штрафний майданчик. Але команда Йовичевича не відмовлялась від бажання розігрувати м’яч коротко та низом. Навіть коли суперники приходили зустрічати Трубіна.

Помилок в таких випадках вистачало. Але були й чіткі явно тренерські рішення для виходу з-під пресингу. Якщо «Аякс» насичував в пресингу штрафну «Шахтаря», то один з фулбеків залишався відкритим. Скидки на Трубіна з подальшим переводом в один дотик на вільний фланг декілька разів спрацювали.

І жорсткий пресинг «Аякса» не знищив номінальну основу «Шахтаря» в першому таймі. В них була перевага, але гірники доставили достатньо проблем.

Іноді виходи з оборони в атаку були навіть майже геніальними. В середині першого тайму Бондарь під тиском в штрафній найшов несподіваним пасом в середину Степаненка, Тарас швидко розігнав на фланг Корнієнка, той далі на Мудрика, який шикарним пасом відрізав всю оборону - Кащук не встиг до м“яча на мить. Такі швидкі атаки хочеться заносити в підручники. Якщо їх буде більше - «Шахтар» буде складно зупинити.

Можна точно сказати, що від матчів з таким агресивними суперниками повинен вигравати Мудрик. Його геніальний гол з індивідуальним забігом з м'ячем на 60 метрів - не випадковість, а демонстрація найкращих рис його таланту: швидкість, сміливість, креативність. Михайлу простіше в умовах, коли є простір за спинами захисників та можна розігнатись, навіть якщо проти нього - команда рівня плей-оф Ліги чемпіонів. Такий парадокс.

***

На жаль, прототип майбутнього «Шахтаря» вдалось побачити тільки в першому таймі, який закінчили 1:1. В другому Йовичевич зробив 9 замін - і гра була повністю втрачена. Про нього немає сенсу довго говорити - він не показовий. Хіба що в плані відсутності глибини складу гірників та значно гіршої фізичної готовності в порівнянні з «Аяксом».

Хоч би що там було, загальні враження від першого серйозного матчу Йовичевича більше позитивні. «Шахтар» протестував суперник, команд рівня якого в Україні зараз немає. Навіть в групі ЛЧ зазвичай таких не більше двох. І це було не безнадійно, коли грала основа.

А її ще суттєво зміцнять Матвієнко та Траоре. Плюс Кривцов, Джурасек та, можливо, Сікан додадуть вибору в ротації. Все інше можна вилікувати тільки часом, щоб зігратись та краще розуміти один одного на полі. Ця команда зібралась разом зовсім нещодавно.

***

Не варто сприймати серйозно патріотично-українську мрію з 10-11 вихованцями в основному складі. В сучасному футболі такі проєкти виглядають утопією - їх майже неможливо реалізувати. «Шахтар» йде на такий шаг змушено, а не свідомо. Ніхто зараз не виграє серйозні титули тільки місцевими гравцями. Футболу потрібна різноманітність, яку дають різні стилі різних шкіл та менталітети різних національностей. І це нормально.

Достатньо того, що українців в складі тепер гарантовано буде більше. Але також гарантовано будуть ті, хто не впорається з таким швидким переходом на новий рівень відповідальності - тому підсилення «Шахтарю» однозначно потрібне.

Не дарма вже є чутки про бажання підписати лівого захисника, опорника та правого вінгера. Це позиції, які дійсно потребують першочергової уваги. Якщо це вдасться, то склад може бути достатньо конкурентоспроможним, щоб не вважати його приреченим програти УПЛ.

Єврокубки - зовсім інша історія для всіх українських клубів, не тільки «Шахтаря».

Фото: Vitalii Vitleo/Tribuna.com, «Шахтар»

Найкраще у блогах
Більше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости