Продаж Забарного – вбивчо раціональний крок «Динамо». Ігор Суркіс нарешті здався реальності
Олександр Сажко – про зменшення витрат та перебудову киян.
Ілля Забарний перейшов в «Борнмут». Це вже другий з трьох найбільших талантів «Динамо», який покинув клуб цього трансферного вікна. І це рішення виглядає правильним та навіть вбивчо раціональним. Настільки, що складно повірити, що його зробив Ігор Суркіс, який зазвичай керується одними лише емоціями.
Ба більше, вся робота «Динамо» в це трансферне вікно є раціональною. Вона направлена на реалізацію своїх ключових активів та зменшення витрат, а не на гонитву за примарним статусом та чемпіонством в УПЛ. Шанси на нього насправді не були нульовими, але точно не вартували того, щоб ще більше ризикувати та затягувати серйозні зміни.
Все змінив рішучий відхід Віктора Циганкова:
17 січня. Циганков переходить в «Жирону»: 5 мільйонів євро та 50% від наступного трансферу.
25 січня. Розрив контракту з Владиславом Кулачем: суттєво зменшили зарплатне навантаження на клуб. Він отримував як гравець першої команди (близько 300 тисяч євро на рік), але не грав.
29 січня. Оренда Томаша Кендзьори в ПАОК: скинули одну з найбільших зарплат в команді (говорять про 800-850 тисяч євро). Кендзьора навіть не був вже основним та є «Динамо» має ще три дорослих гравців на цій позиції: Караваєв, Тимчик та Кравченко.
31 січня. Оренда Артема Бесєдіна, який зовсім загубився в «Динамо», в «Омонію». Ще мінус зарплата гравця основного складу.
31 січня. Трансфер Забарного в «Борнмут»: за 25 мільйонів фунтів плюс бонуси та 20% від наступного перепродажу, якщо вірити інсайдам. Але суми трохи відрізняються в різних джерелах.
Ви можете собі уявити, щоб все це майже одночасно та послідовно трапилось колись раніше?
Так, сам продаж Циганкова за 5 мільйонів, якщо дивитись на глобальну картину останніх років роботи клубу, не є перемогою. Це величезна стратегічна поразка. Але якщо роздивлятись окремо зимове вікно та прийняти за дане, з чим «Динамо» до нього прийшло, – це було єдино правильне рішення. І клуб отримав ледь не максимум в цих умовах, в які себе сам загнав.
Раніше Суркіс з високою долею ймовірності пішов би на принцип та протримав Циганкова в клубі до кінця контракту. Кулач би сидів та отримував зарплату також до кінця контракту, а за Кендзьору, як гравця основної обойми клубу (хоч вже і не залізно стартера), вимагали б реальні гроші та сміялись би з пропозицій оренди – і він, не бувши ключовим, продовжував би отримувати величезну зарплату в клубі.
Трансфер Забарного став фінальним індикатором: Ігор Суркіс здався та забуває про будь-які мрії про перемогу в УПЛ та гроші Ліги чемпіонів наступного сезону (а шанси на потрапляння чемпіона в групу є суттєві, якщо дискваліфікацію Росії продовжать). «Динамо» нарешті йде в повне перезавантаження. Як змушений був робити «Шахтар» ще влітку через відхід легіонерів. Хоча Ігор Суркіс дуже довго не визнавав реальність: клуб не рухався вперед, а намагався поставити час на паузу та утримати все, що мав з кращих часів.
Щоб повернутись до реальності, довелось втратити Циганкова та побачити, як багаторічний конкурент реалізовує свого головного таланта за 70+30 млн євро та торгується за продаж ще одного з лідерів, не дивлячись на боротьбу за чемпіонство в УПЛ. Так, можна сказати, що сума за Забарного і так величезна, рекордна в історії «Динамо», якщо не рахувати інфляцію. Тому теоретично Іллю могли б відпустити й в інші часи, без рішення повної перебудови.
Але в цьому є сумнів, бо «Борнмут» лише аутсайдер АПЛ, що не відповідає старому баченню потенційних трансферів лідерів «Динамо» в Суркіса («це повинен бути топ-клуб»). До того ж Мудрик пішов з «Шахтаря» за 70+30. Як після цього продавати одного з головних молодих талантів свого віку у світі «всього» за 27-28 мільйонів? З атакувальними гравцями це трапляється частіше, а ви багато бачили центральних захисників, які у 18 років були основними в не останній європейській збірній на ЧЄ?
Привід відмовити Суркіс міг завжди знайти. Це він дійсно вміє робити майстерно. І саме тому, що цього не сталося, трансфер і виглядає вбивчо раціональним. Щоб прийти до нього, треба було нарешті знайти правильні та давно очевидні для всіх інших відповіді на три питання:
- Чи може Забарний стати краще в цьому «Динамо»?
- Чи буде Забарний колись коштувати дорожче, ніж поточна пропозиція, граючи в такому «Динамо»?
- Чи настільки один Забарний своєю грою вплине на результати «Динамо», що треба відмовитись від таких грошей?
Раніше Ігор Суркіс неодноразово дозволяв собі неправильні відповіді або взагалі ігнорування цих питань. Тепер все інакше.
«Динамо» за зиму суттєво зрізало зарплатний фонд (Циганков, Кулач, Кендзьора, Бесєдін, Забарний) та відповідно зменшило клубний бюджет. А гроші за трансфери Циганкова та Забарного дозволять протриматись наступні 1,5-2 роки, навіть якщо більше нічого не робити.
При цьому в клубі достатньо гравців на контракті та особливо молодих талантів, які потребують розвитку, щоб не впасти в такій УПЛ нижче 3-4 місця. Так, це вже навряд буде боротьба за титул, але це реальність, в якій зараз «Динамо». І воно її нарешті прийняло.
Тим більше, що ми не знаємо, як швидко будуть падати інші клуби: кого ще відпустить «Шахтар» влітку та наскільки довго Коломойський залишиться зацікавленим в «Дніпрі-1». Повернення нагору не гарантоване ніколи, але не виглядає неможливим, якщо продовжувати діяти так само раціонально та нарешті вчитись на своїх помилках.
Звичайно, коли настільки раціонально діє «Динамо», то завжди виникають підозри, що десь є підступ та щось не так. Бо зазвичай воно діє не раціонально, а емоціонально – по настрою свого власника. Які справжні причини таких змін? Клуб дійсно перебудовується чи Суркіси награлися в футбол та реалізовують останні активи без планів на світле майбутнє клубу?
Адже для братів Суркісів «Динамо» довгі роки було таким само політичним проєктом, як для Ахметова – «Шахтар». Але після 24 лютого в цьому не так багато сенсу, бо політичне майбутнє Суркіса-старшого, як давнього та ідейного члена ОПЗЖ, очевидне. Тому тільки зараз можна зрозуміти, наскільки важливий для братів клуб без всіх плюсів, які він давав для статусу та зв'язків серед еліти країни. Можливо, час на пенсію в Монако.
Наскільки далеко від реальності таке припущення, дасть відповідь на питання, чи буде Ігор Суркіс в цій перебудові до кінця послідовним та налаштованим саме на розвиток. Наприклад, новій команді, яка хоче швидко зростати, потрібен і новий тренер – голодний, енергійний та з новими ідеями.
Але все це тема для окремої розмови.
