Tribuna/Футбол/Блоги/Овертайм/«Шахтар» мав шанс змінитись, але обрав стратегію збереження. На що він здатен зараз

«Шахтар» мав шанс змінитись, але обрав стратегію збереження. На що він здатен зараз

Олександр Сажко - про головну загадку початку сезону.

Блог — Овертайм
28 серпня 2022, 01:15
31
«Шахтар» мав шанс змінитись, але обрав стратегію збереження. На що він здатен зараз

Одна з розваг фанатів головного футбольного симулятора Football Manager після виходу чергової нової версії - пошук найцікавіших клубів для гри, перед якими стоять нетривіальні завдання. Це може бути «Атлетик» з Більбао з його обмеженням брати футболістів тільки з баскським корінням або «Барселона» після відходу Мессі та з серйозними фінансовими обмеженнями.

Цього сезону з великим відривом найцікавішим сейвом в новому FM 23 буде «Шахтар». Бо такі масштаби змін та складність викликів дуже рідко зустрічається у світовому футболі.

На відміну від геймерів, керівництву клубу не до насолоди процесом перебудови. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну не залишило багато простору для маневрів та серйозно обмежило в ресурсах.

Перед стартом сезону УПЛ спробуємо оцінити, як «Шахтар» впорався з першим етапом перебудови: що добре вдалося, де недопрацювали та чого чекати від команди в чемпіонаті України.

Цей текст написаний перед стартовим матчем «Шахтаря» в УПЛ, а сьогодні гірники проведуть свій другий матч - проти «Кривбаса». І текст ще досі актуальний.

«Шахтар» покинули 14 (!) легіонерів. Але не всі втрати остаточні

Через війну «Шахтар» зіштовхнувся з проблемою утримання легіонерів в клубі. Тільки Траоре залишився, але невідомо, чи було б це так, якби Лассіна був у формі, а не повертався після важкої травми, через яку пропустив більшу частину минулого сезону.

Першим викликом стала навіть не потреба підсилення, а необхідність прилаштувати гравців, щоб втратити якомога менше. І це виявилось не так просто через правило ФІФА, яке не дало часу «Шахтарю», щоб продати деяких гравців.

Якщо подивитись на терміни дії контрактів, то донецькому клубу край необхідно було продати Тете, Манора Соломона та Маркіньоса Сіпріано. І ФІФА не дала часу, щоб вирішити питання. Це призведе до десятків мільйонів втрат на рівному місці.

З іншого боку, багато хто забуває, що не всі втрати остаточні. Це може стати прихованим підсиленням команди наступним літом. Звичайно, якщо не дивитись під іншим кутом та не розуміти, що такі гравці дають невизначеність клубу: «Шахтар» точно зараз не знає, чи може розраховувати на них, чи готові вони повернутись, навіть якщо війна закінчиться.

Планувати нові трансфери так складніше. Наприклад, чи є сенс брати гравця на позицію, куди наступним літом можуть повернутись одразу два легіонери, як це зараз є в центрі захисту з Марлоном та Вітао? Чи є сенс гравцю йти в клуб під час війни та наражати себе на небезпеку, знаючи, що наступним літом на його позиції суттєво підсилиться конкуренція, а його, можливо, розглядають як запасний варіант?

Прихід Йовичевича та конфлікт з «Дніпром-1» - інстинкт виживання

Дуже легко пояснити, чому «Шахтар» так вхопився за Йовичевича, що навіть був готовий піти на некрасиву історію та публічний конфлікт з «Дніпром-1». Це інстинкт самозбереження - у клубу фактично не було інших більш-менш серйозних та надійних варіантів після того, як ситуація з Де Дзербі довго не могла вирішитись. Достатньо подумати, кого б він влітку реально міг підписати.

Якщо придивитись, зараз в УПЛ чи не найсильніший тренерський склад в історії: Луческу, Йовичевич, Скрипник, Вернидуб, Григорчук, Ван Леувен. Хоча б частина клубів швидко зрозуміли - під час війни підписати одного сильного і системного тренера значно простіше, ніж нову команду гравців.

Велике питання, наскільки Йовичевич відповідає рівню, на якому хотів би залишитись «Шахтар», але, враховуючи, що під час війни не могло бути черги топових кандидатів, Ігор був одним з найлогічніших варіантів.

Заради виживання можна й з Коломойським посваритись. Бо інші потенційні варіанти були б значно гіршими.

«Шахтар» мав шанс змінитись, але обрав стратегію збереження

Такі кардинальні потрясіння, як втрата більшої частини основної обойми, це не тільки справжня катастрофа для клубу, але й можливість подивитись на себе зі сторони і, можливо, краще підлаштуватись до реальності. Не тільки реальності повномасштабної війни, а реальності сучасного футболу, зі сприйняттям якої в «Шахтарі» були проблеми.

«Шахтар» завжди намагався існувати у двох логічно несумісних контекстах, намагаючись перенести свій домінуючий стиль УПЛ в єврокубки, де проти найкращих домінувати не дозволяли можливості клубу, але захисний план Б неможливо підготувати через невідповідні якості гравців. Зараз, коли втрачені всі легіонери, які були основою стилю, логічну несумісність був шанс якщо не прибрати, то суттєво зменшити.

Але «Шахтар» обрав зберігати створене раніше: взяв тренера під старий стиль, намагається втриматись в його рамках, повертає знайомих по УПЛ гравців, з якими його й раніше пов’язували чутки, але їх пік вже пройшов (Михайличенко, Тейлор, можливо, Швед), або взагалі колишніх гравців, які раніше не проходили в склад (Зубков, Тотовицький, Петряк).

Для цього не потрібен, а ні скаутинг, а ні серйозне планування. Майже всі трансфери, які зробив «Шахтар», перед стартом трансферного вікна вгадали буквально всі. Максимально передбачувано:

Недоліка тут два:

1. «Шахтар» намагається триматись за бразильський стиль без бразильців, коли напрошується спрощення гри та перехід на більш жорсткий та агресивний футбол, ніж позиційне катання м’яча. Це не значить, що треба почати грати в бій-біжи. Між повним примітивізмом і тим, про що мріє «Шахтар», вистачає проміжних гнучких варіантів. Але під ці варіанти знову немає людей з відповідними якостями, навіть після підписання 6-7 новачків.

2. «Шахтар» бере гравців, які суттєво не зростуть і мають очевидну стелю можливостей. Так, вони допоможуть зараз в УПЛ, але ціною ігрового часу більш молодих гравців, яких можна було б в цей час розвивати. І дуже малоймовірно, що вони врятують клуб від складних часів в Лізі чемпіонів. Петряк, Тотовицький, Зубков - це не ті люди, які дадуть настільки суттєву різницю.

З іншого боку, легко критикувати з дивана. Все ж таки треба враховувати важкість викликів та весь стрес для роботи клубної структури під час війни. «Шахтарю» зараз може бути не до тонких рішень. Коли борешся за життя, складно думати, що буде через два чи три сезони і чи можна заради цього чимось пожертвувати зараз. Вистачало проблем, з якими і без цього потрібно було розібратись.

Трансферна кампанія «Шахтаря» за іменами точно не виглядає жахливою. Навіть навпаки. В рамках свого вибору зберігати, що є, а не придумувати щось нове, вони якісно попрацювали на ринку.

Головна проблема «Шахтаря» в УПЛ - не рівень складу, а відсутність часу та, можливо, Йовичевич

Дуже багато вболівальників впевнені, що в «Шахтаря» немає ніяких шансів проти «Динамо» і навіть є ймовірність, що він впаде нижче в турнірній таблиці. Варіант повного провалу виключати не варто, але якщо він станеться, то точно не через рівень складу, який вдалося зібрати клубу.

Потрібно забути, що пішли 14 дорогих легіонерів, та подивитись свіжим поглядом. В «Шахтарі» після трансферної компанії буде: 15 (!) чинних або колишніх гравців збірної України, кілька топ-проспектів; які мають вже достатній досвід в дорослому футболі та скоро можуть опинитися в збірній (Бондаренко, Криськів, Очеретько); декілька колишніх лідерів інших клубів УПЛ (Тейлор, Михайличенко, Джурасек, Тотовицький); українці, що пограли за кордоном (Петряк, Зубков).

Склад відносно молодий, але насправді в гірників не так багато зовсім недосвічених гравців. Майже всі мають мінімум 2 сезони в дорослому футболі. А і з зовсім недосвічених до основної обойми додався хіба що 19-річний Едуард Козік, який не провів жодного офіційного матчу в дорослому футболі, але став головним відкриттям літніх зборів та отримав місце в обоймі на сезон.

Це показує, як багато потенціалу в «Шахтарі» пропадало на контракті. Навіть втративши таку кількість легіонерів та залишившись без фарма в «Маріуполі», вони змушені відпускати в оренду або навіть вільними агентами ще частину гравців (Чех, В'юнник, Драмбаєв, Приходько, Валерій Бондаренко та багато інших).

Склад точно не для боротьби в Лізі чемпіонів, але будь-який клуб УПЛ поза «Динамо» може тільки мріяти про такий набір гравців. Навіть здається, що з точки зору потенціалу в «Шахтаря» більше цікавих персонажів, які точно зростатимуть. І трохи наївно думати, що «Ворскла», яка взяла пару дешевих легіонерів, або «Дніпро-1» з Кучером в голові та парочкою легіонерів Краснікова має кращий кадровий ресурс. Важко уявити, хто б окрім Піхальонка та Довбика міг би бути основним навіть в такому «Шахтарі».

І то другий - навряд, бо поки в команді є Траоре. Збереження африканця - ключова задача менеджменту клубу. Інших форвардів його рівня немає не те що в «Шахтарі», а у всій УПЛ. Лассіна може дати тактичну гнучкість та потужність для боротьби за перемоги в матчах, де не вистачить однієї техніки.

Головне, чого не вистачає зараз команді - це часу. Стартові місяці точно будуть дуже сумбурними. Не всі надії виправдають себе, бо неможливо кинути майже новий склад в зовсім інші умови та розраховувати, що всі випливуть. Будуть локальні провали та розчарування. Але зараз все виглядає так, що в «Шахтаря» достатньо кадрових ресурсів, щоб зрештою стабілізувати результати на рівні топ-2 УПЛ.

Інше питання, як скористається Йовичевич ресурсами. Все, що нижче другого місця - буде його провалом. На такому рівні Ігор працював тільки раз в житті в «Динамо» Загреб - і дуже швидко провалився. Він хоч і був найочевиднішим з доступних варіантів, але доступно було не так багато.

Ми ще не бачили новий «Шахтар». Провали в спарингах з топами - не показник

Все сказане вище - не для того, щоб захвалити «Шахтар» та змалювати з нього головного претендента на титул, яким він безперечно не є. Просто, здається, що тепер гірників трохи недооцінюють. Це не складно, коли бачиш, скільки та які гравці пішли з команди.

Не додає впевненості оцінкам якість гри в спарингах, особливо провал з «Ромою». Але зараз першочергова задача цієї команди не грати на рівні плей-офф Ліги чемпіонів, а знайти новий баланс, стабілізувати гру та почати перемагати клуби УПЛ, у більшості яких мінімум ресурсів.

І хоч різниця можливостей безперечно зменшилась, вона все одно досить велика в порівнянні з більшістю суперників в Україні. Зараз в Йовичевича немає команди, а є набір гравців. І це не дивно, враховуючи обставини.

Саме команду «Шахтар» з усіма вбудованими новачками та здоровим Траоре ми ще не бачили - навіть з «Металістом 1925», якому не вдалось забити, створивши моментів на 2,6 xG.

Очевидно, що далі буде щось зовсім інше, ніж в літніх спарингах та першому матчі. Тільки нову версію доведеться будувати вже по ходу сезону УПЛ - і тоді вже варто говорити більш детально про тактичні аспекти. А поки в першому матчі проти «Металіста 1925» «Шахтар» виглядав так:

Фото: "Шахтар"

Найкраще у блогах
Більше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости