Як Ющенко намагався розвивати хокей в Україні та що з цього вийшло

Цей текст підготував користувач Tribuna.com Євгеній Роговченко. Підтримайте автора плюсами, діліться прогнозами в коментарях, а також підписуйтесь на блог «Лід», щоб не пропускати круті тексти про хокей.

***

На початку незалежності хокей в Україні був прерогативою виключно двох великих північних мегаполісів – Києва і Харкова. І це вже було прогресом, адже в радянські часи склади українських клубів були сформовані переважно з вихідців із російських міст (як-от легендарний бронзовий «Сокіл» 1985-го).

Так тривало орієнтовно до 2022 року, коли географія гравців збірної України почала розширюватися, зокрема й завдяки програмі «Хокей України», запровадженої за президентства Віктора Ющенка.

Останній ЧС в еліті збірна України провела в Росії

У 2007 році наша збірна востаннє зіграла на ЧС в еліті, що проходив у Росії (у Москві та Митищах). До цього команда трималася на найвищому рівні дев'ять років поспіль (з 1999-го). Тоді, у 2007-му, в нас була досить вікова збірна – середній вік складав 29,24 року (для порівняння: зараз – 25,22 року). Склад був сформований переважно з гравців російських і білоруських ліг, зокрема й із «Сокола», який тоді виступав у білоруській Екстралізі.

Україна потрапила до групи з Фінляндією, Данією та господарями чемпіонату. Перший матч фінам ми програли 0:5. У другому поєдинку з росіянами спочатку зажевріла надія (принаймні у тоді ще 10-річного автора), коли на 4 хвилині Сергій Климентьєв реалізував більшість, але далі ми отримали аж 8 шайб. У третьому матчі Україна поступилася Данії з рахунком 3:4, що означало потрапляння у групу вибування. Але й там наші справи не задалися: у підсумку збірна понизилася в класі – як потім з’ясувалося, аж на довгі 20 років.

Україна вперше за 19 (!) років вийшла до елітного дивізіону ЧС з хокею – як це було і що далі

Як Віктор Ющенко був причетний до розширення географії українського хокею

З 25 гравців складу тодішньої збірної 21 був уродженцем Києва. Хоча на найвідомішому статистичному ресурсі Elite Prospects можна знайти інформацію, що Сергій Климентьєв – уродженець столиці Куби Гавани, насправді він теж киянин. Ще один гравець, Денис Ісаєнко, – уродженець села Новочепилівка, що нині знаходиться в зоні відчуження. Лише три гравці тієї збірної розпочали свій шлях не в столиці, і всі вони причетні до харківського хокею – нападники Гніденко, Сальников і Цируль. Останній – уродженець російського міста Глазов (Удмуртія), що приєднався до знаменитої харківської школи «Дружба-78» Івана Правілова.

Унікальна методика, стрілянина, заяви про домагання: історія хокейного тренера Правілова, яка шокує

Попри «двоцентричність» збірної, хокей існував і в інших містах, як-от у Донецьку чи Дніпрі, однак потужності там були значно меншими. Проте навіть те, що було, важко пережило 90-ті та нульові. Це стосується і головної кузні талантів – СК «Авангард», де базувалася школа «Сокола».

Головна команда «Сокола» теж переживала ненайкращі часи. Навесні 2006 року новий мер Києва Леонід Черновецький повідомив клубу, що, на відміну від Олександра Омельченка, місто не готове фінансувати команду. З нового 2007 року їй потрібно було шукати інвестора (така ж доля тоді спіткала і футбольний «Арсенал»). Однак, здавалося, вічний тоді тренер «Сокола» Олександр Сеуканд (очолював клуб з 1994-го) не міг допустити зникнення флагмана та базового клубу збірної, якою він у той час теж керував.

Тож, використавши статус головного тренера національної команди, Олександр Юрійович вирішив стукати у найвищі кабінети. У травні 2006-го Віктор Ющенко особисто зателефонував Сеуканду під час перерви одного з матчів ЧС у Ризі та пообіцяв допомогти. Згодом тренер побував і на Банковій, де зустрічався з керівником служби гуманітарної політики Секретаріату Президента Маркіяном Лубківським.

«Написали один лист на ім'я Президента, а інший – на одного дуже потужного спонсора. Але завдання насамперед не в закритті цього сезону, а в розвитку хокею в Україні, побудові ковзанок та проведенні повноцінного чемпіонату України», – розповідав про ту зустріч Сеуканд.

Великі плани, але які результати? Як спрацювала програма «Хокей України»

І, схоже, допомогло: цим інвестором став Сергій Тарута, який через сім років поховає «Сокіл» із величезними боргами. А вже за рік, 3 жовтня 2007-го, Кабінет Міністрів України затвердив і державну програму «Хокей України».

Мета програми: реконструкція чинних льодових арен (зокрема великих Палаців спорту в Києві, Донецьку, Дніпрі тощо), відкриття 60 нових льодових майданчиків та збільшення кількості клубів у вищому дивізіоні до 12–14 (із подальшим створенням професійної ліги Д2 з 6–8 командами).

Як можна здогадатися, плани вдалося виконати лише частково, м’яко кажучи. Зміна влади, корупційні скандали, неефективне управління та зміна пріоритетів позначилися на кінцевому результаті. Шеститисячний Палац спорту «Метеор» у Дніпрі, наприклад, досі пустує; на згаданому «Авангарді» в Києві теж на ковзанах не покатаєшся. Найбільша кількість команд у чемпіонаті України сягала восьми (зараз їх п'ять, а про створення професійного Д2 взагалі не йдеться).

Із 60 запланованих льодових ковзанок було побудовано лише 11, далі хронологія за роками побудови:

2008 рік: Донецьк (льодова арена «Лідер»), Херсон (льодова арена «Фаворит»);

2009 рік: Калуш (льодова арена імені Степана Бандери);

2011 рік: Харків («Салтівський лід»), Київ («Шалетт»), Донецьк («Алмаз»);

2012 рік: Дніпро (Льодова арена), Кривий Ріг (Льодова арена), Біла Церква (льодова арена «Білий Барс»);

2013 рік: Дружківка («Альтаїр»), Луганськ (Льодова арена).

Варто зазначити, що, окрім державної програми, ковзанки будували також за сприяння областей чи міст (як у Новояворівську чи Луцьку). З'являлися і приватні майданчики, особливо на територіях ТРЦ, як-от «Термінал» у Броварах чи «Мегамолл» у Вінниці та інші.

Склад нинішньої збірної. Тепер далеко не тільки столиця

Зменшення впливу двох мекк українського хокею та розширення його географії – зробили сучасну збірну України куди всенаціональнішою, з більш різноманітним представництвом регіонів, областей і міст.

Уродженці яких міст були представлені в збірній України з хокею на ЧС-2026 року:

Київ (7 гравців): захисники Олексій Дахновський і Артем Гребеник; нападники Денис Бородай, Андрій Деніскін, Євген Фадєєв, Олексій Ворона і Віктор Захаров

Харків (8 гравців): голкіпери Богдан Дьяченко і Олександр Левшин; захисники Микола Косарев й Ігор Мережко; нападники Артем Бузоверя, Фелікс Морозов, Микита Олійник і Олександр Пересунько

Дніпро (2 гравці): нападники Іларіон Купріянов і Данііл Трахт

Кременчук, Полтавська область (1 гравець): захисник Денис Матусевич

Вінниця (1 гравець): захисник Євгеній Ратушний

Галич, Івано-Франківська область (1 гравець): захисник Іван Сисак

Бровари, Київська область (1 гравець): нападник Віталій Лялька

Донецьк (1 гравець): нападник Станіслав Садовіков

На наступному ЧС в еліті ситуація може стати ще більш строкатою, адже в розширеному списку, а також у збірних U18 та U20 були представники ще й таких українських міст (окрім уже згаданих): Кривий Ріг, Одеса, Львів, Луцьк, Збараж, Калуш, Дружківка та Макіївка.

Бриті черепи, кров і ананас, який вболіває за «Донбас»: у 2012-му відбувся найгарячіший фінал ЧУ з хокею