Прощальний тріумф Лохнера, драматичне «золото» монобобу, нові рекорди та досягнення. Підсумки бобслею на ОІ-2026

У Кортіні ми стали свідками кульмінація німецького протистояння Франческо Фрідріха та Йоганнеса Лохнера. Для Лохнера ці Ігри стали справжньою лебединою піснею: «золотий дубль» дозволив йому завершити кар’єру на вершині. На тлі цього німецького суперництва приємною несподіванкою турніру стала медаль Швейцарії, якій вдалося втрутитися у боротьбу грандів. Жіночі змагання з бобслею подарували одні з найнапруженіших і найемоційніших моментів турніру. У монобобі долю золотих медалей вирішили декілька сотих секунди, а боротьба за подіум тривала до останньої спроби. У двійках же німецька команда на чолі з Лаурою Нольте підтвердила свій статус фаворита, здобувши переконливу перемогу після драматичних подій попередніх стартів.

Протистояння німців, дебютна медаль та історичний успіх Швейцарії

Олімпійський турнір у Кортіні став для Йоганнеса Лохнера справжнім тріумфом і дивовижним фіналом його кар’єри. У двійках він разом із Георгом Фляйшгауером провів чотири бездоганні заїзди, сформувавши перевагу у 1,34 секунди – це понад 40 метрів дистанції. Після двох срібних медалей Пекіна-2022 за спиною Франческо Фрідріха Лохнер нарешті піднявся на найвищу сходинку олімпійського п’єдесталу. І зробив це в особливих обставинах: ще до старту він оголосив, що ці заїзди стануть для нього останніми у двійках.

«Зараз це просто емоції. Звісно, сумно, що це була моя остання гонка у двійках, але я давно знав про це рішення і радий, що прийняв його заздалегідь, аби мати змогу насолодитися моментом», – сказав Лохнер після фінішу. Він зізнався, що, стоячи на старті, думав лише про те, як востаннє відчути атмосферу Олімпіади: «Клас, я ще раз можу спуститися тут і на Олімпіаді. Звісно, хотілося б зробити це на Кенігсзеє, але таке завершення тут – це просто неймовірно».

Його напарник Георг Фляйшгауер переживав цю перемогу не менш емоційно.

«Цю медаль я присвячую своїй мамі. Хотілося б, щоб вона могла це пережити разом зі мною. Я мав із собою її фото в гоночному комбінезоні», – розповів він. Фляйшгауер підкреслив атмосферу всередині екіпажу: «Від самого початку, відколи я прийшов до Гансі, мене дуже тепло прийняли. Це справді як родина. Думаю, саме це і є запорукою того, що ми такі згуртовані й тягнемо в одному напрямку».

Втім, на цьому історія не завершилася. На наступному тижні Лохнер вийшов на старт четвірок та вже без жодного тиску, але з тією ж концентрацією. Разом із Торстеном Марґісом, Йорном Венцелєм та Фляйшгауером він створив відрив у 0,53 секунди за сумою чотирьох спроб. Це друге золото стало майстер-класом керування і командної взаємодії. Перемога остаточно закріпила його статус найкращого бобслеїста сезону.

«Неймовірно. Мені знадобиться ще багато часу, щоб усвідомити все, що тут сталося. Було так багато маленьких історій навколо цього, які зрештою склалися як треба», – сказав Лохнер після фінального спуску. «Я завжди саме так це уявляв, що завершення кар’єри буде гармонійним. І саме так усе й сталося. Це абсолютна мрія для фіналу кар’єри».

Для Торстена Маргіса це золото стало п’ятим в олімпійській кар’єрі – абсолютний рекорд серед бобслеїстів.

«П’яте золото означає для мене дуже багато. У 2018 і 2022 роках я вже ставав чемпіоном із Францом, але цей рубіж залишався відкритим. А потім прийшов Гансі і все змінилося. Те, як наш літній план спрацював до дрібниць, це просто неймовірно», – зазначив Маргіс.

До Кортіни Франческо Фрідріх підходив як дворазовий олімпійський чемпіон у двійках і четвірках (2018, 2022). Цього разу у двійках він разом із Александером Шюллером здобув срібло, визнавши перевагу співвітчизників. Підсумкова колекція пілота зросла до чотирьох золотих і двох срібних медалей, що дозволило йому повторити олімпійський рекорд для пілотів, який раніше належав Андре Ланге.

«Сьогоднішня гонка була особливою, траса дуже складна. У першому заїзді ми ще могли триматися, у другому – вже ні. Загальна форма Гансі та Георга просто відмінна, вони домінували у двійках увесь рік, тому цілком заслужено перемогли тут», – визнав Фрідріх.

Шюллер додав: «Олімпійська гонка – це щось особливе, але водночас така ж, як будь-яка інша. Я намагався ставитися до неї саме так, без зайвої паніки».

У четвірках Фрідріх знову був у центрі боротьби. Разом із Маттіасом Зоммером, Шюллером та Феліксом Штраубом він провів потужний заключний заїзд і закріпив срібло, хоча для перемоги цього разу потрібно було якесь диво. Це стало його шостою олімпійською медаллю (чотири золота та дві срібні) – показник, що вивів його на вершину рейтингу пілотів в історії Ігор.

«Сьогодні ми знову виклалися на повну. Учора переглянув відео, намагався покращити кілька моментів і це вдалося. Але в підсумку ми програли лише кілька сотих, десь щось залишили на трасі. Інші просто заслужено перемогли», – підсумував Фрідріх.

Кортіна-2026 не принесла йому чергового дубля, але закріпила статус найуспішнішого олімпійського пілота своєї епохи, який навіть у ролі переслідувача залишався еталоном стабільності й майстерності.

Для 24-річного дебютанта Адама Аммура Олімпіада стала доволі успішною. Чемпіон Європи-2024 у двійках, який лише три роки тому дебютував на Кубку світу, на своїй першій Олімпіаді одразу піднявся на подіум. Разом із Александером Шаллером він виборов бронзу у двійках. Боротьба за третє місце розгорнулася за спинами німецьких лідерів і тримала в напрузі до останніх метрів. Перед третім заїздом Аммур мав лише десяту секунди переваги над американцями Френком Дель Дукою. У вирішальний момент німецький екіпаж додав – третя спроба майже зрівнялася за темпом із результатами партнерів по команді та дозволила втримати позицію.

«Це перші Олімпійські ігри для нас обох. Здобути медаль уже в дебютній гонці – неймовірно», – зізнався Аммур.

Шаллер, для якого це була взагалі перша гонка з чотирма заїздами на такому рівні, підкреслив: «Я навіть не виступав раніше на чемпіонаті світу. Якщо чесно, орієнтувався на 2030 рік, але завдяки Адаму цей шанс з’явився раніше і все спрацювало».

У четвірках Аммур разом із братом Іссамом, Джошуа Таше та Шаллером був близьким до ще однієї медалі. Після трьох заїздів німці трималися у боротьбі за бронзу, однак у фінальній спробі два заноси на нижній частині траси коштували дорого – лише чотири соті секунди відділили їх від подіуму.

Для швейцарця Міхаеля Фогта Ігри склалися за іншим сценарієм. У двійках він фінішував шостим, проте в четвірках зумів увійти в історію. Його команда виборола бронзу, випередивши німецький екіпаж Аммура всього на 0,04 секунди. Швейцарці показали блискучий старт у вирішальному заїзді, а Фогт провів майже бездоганну спробу, використавши максимум швидкості на складних віражах. Помилки суперників на фінішному відрізку дозволили команді піднятися на третю сходинку п’єдесталу.

Ця медаль стала для Швейцарії першою у бобслеї-четвірках за 20 років із часів Турина-2006, коли на Іграх в Італії бронзу здобув екіпаж Мартіна Аннена. Таким чином Кортіна знову стала щасливою італійською ареною для швейцарського бобслею, а Фогт став автором історичного результату для своєї країни.

Американський дует Френк Дель Дука / Джошуа Вільямсон зупинився за крок від медалі, посівши четверте місце у двійках. Упродовж усієї гонки вони тримали в напрузі суперників, а в четвертому заїзді Дель Дука нарешті реалізував свій потенціал: його спроба стала третьою за швидкістю у фіналі й навіть перевершила темп Адама Аммура на окремих відрізках.

«Шкода, що ми не зробили цей четвертий заїзд чотири рази, – зізнався Дель Дука. – Чотири роки тому ми б стрибали від радості через таке місце. Але ми знаємо, що здатні на медаль і будемо працювати далі».

Одним із найбільших сюрпризів турніру став виступ румуна Міхая Тентеа. У другому заїзді він показав третій найкращий час дня, що дозволило екіпажу піднятися на п’яту позицію й утримати її до завершення змагань. Підсумковий результат став найкращим для румунського спорту на Олімпіадах за останні 34 роки.

Для господарів Ігор особливу увагу привертав Патрік Баумґартнер. У двійках разом із Робертом Мірчою він фінішував сьомим на домашній трасі. У четвірках італієць додав: команда замкнула топ-5. Для місцевої публіки це був важливий результат, адже збірна Італії показала конкурентоспроможність на фоні домінування німців.

Британський пілот Бред Голл пережив непрості заїзди двійок. Невдалий другий заїзд фактично вивів його з боротьби за медалі, а два чистих проїзди у фінальний день дозволили піднятися лише на сьоме місце.

Особливу історію створив його партнер Леон Грінвуд, який вийшов на старт третього та четвертого заїздів, попри те що раніше не виступав у цій дисципліні. Заміна відбулася в останній момент через проблеми зі здоров’ям Тейлора Лоуренса.

«Я просто хлопець із Бетлі, який багато працював, щоб потрапити сюди, – сказав Грінвуд. – А тепер я олімпієць». Для британської команди цей досвід став важливим етапом підготовки до четвірок.

У своєму останньому олімпійському старті бразилець Едсон Бінділатті посів 19-те місце, показавши найкращий результат у кар’єрі на Іграх. Ямайський пілот Шейн Піттер став 21-м, розділивши позицію з Мартіном Кранцем із Ліхтенштейну. Змагання четвірок також не обійшлися без драматизму: одразу три екіпажі не змогли завершити другу спробу, що вкотре підкреслило складність траси в Кортіні.

Битва Німеччини та Штатів за медалі. Реванш Нольте та прикрі поразки фаворитів

Змагання у жіночому монобобі подарували одну з найнапруженіших розв’язок Ігор у Кортіні. Центральною фігурою цієї історії стала 41-річна американка Елана Меєрс Тейлор, для якої сезон Кубка світу 2025/26 складався непросто. Більшу його частину вона провела, борючись із травмою спини, мала проблеми зі стартами й лише одного разу потрапила до топ-5 на етапах Кубка світу. Однак кілька тижнів відпочинку після завершення сезону допомогли досвідченій пілотесі повернутися до оптимальної форми саме в найважливіший момент.

У фіналі олімпійського турніру боротьба за золото розгорнулася між трьома спортсменками – Меєрс Тейлор, німкенею Лаурою Нольте та ще однією представницею США Кейлі Армбрустер Гамфріс. У третьому заїзді Нольте встановила рекорд траси, однак американка відповіла ще швидшою спробою, перевершивши цей результат на 0,07 секунди й скоротивши відставання до 0,15. Згодом Гамфріс також повторила рекорд траси (59,08 с), і перед вирішальним спуском різниця між претендентками на золото була мінімальною.

У фінальній спробі Меєрс Тейлор виконала один із найкращих стартів сезону, хоча кілька помилок на нижній частині траси, зокрема затяжний виїзд із віражу K2, змусили понервувати її команду. Втім, цього вистачило, щоб утримати перевагу. За сумою чотирьох заїздів вона випередила Нольте лише на 0,04 секунди – це найщільніший фініш у жіночому бобслеї в історії Олімпійських ігор.

Для Тейлор ця перемога стала першою олімпійською золотою медаллю в кар’єрі та вже шостою нагородою Ігор, що дозволило їй зрівнятися з легендарною Бонні Блер за кількістю зимових олімпійських медалей серед американок. Крім того, у 41 рік вона стала найстаршою американською чемпіонкою зимових Ігор.

«Я досі не можу в це повірити. Я навіть не можу висловити словами, що означає мати золоту медаль», – зізналася Мейєрс Тейлор після фінішу. І одразу додала з посмішкою: «Але вже за шість днів у мене будуть шкільні збори та поїздки з дітьми посеред Техасу».

Бронзова призерка Кейлі Гамфріс також підкреслила особливий зміст цієї нагороди:

«Вони всі різні. Ця медаль безпосередньо пов’язана з материнством протягом останніх півтора року. Не було жодних гарантій – я просто намагалася бути найкращою версією себе для себе і для свого сина».

Таким чином, США вдруге поспіль виграли олімпійський турнір у монобобі. Американська команда залишається непереможеною на олімпійській арені в цьому виді програми.

Втім, продовження олімпійського турніру склалося для Меєрс Тейлор значно драматичніше. У змаганнях двійок уже на старті виникли проблеми: під час навантаження сани повело праворуч і вони зачепили вузьку частину стартового коридору. Це спричинило тривалий занос у перших поворотах, через що американка показала лише 21-й час заїзду і після першої спроби опустилася на 12-те місце, фактично вибувши з боротьби за медалі.

Олімпійський турнір для Лаури Нольте вийшов емоційним. У змаганнях монобобу німкеня одразу заявила про себе – вже у першому заїзді вона встановила рекорд траси й задала темп, який довгий час залишався недосяжним для суперниць. Позаду неї фінішували одразу три американки, причому відрив від найближчої переслідувачки становив лише 0,05 секунди. Протягом трьох заїздів Нольте утримувала лідерство і здавалася головною претенденткою на золото, однак у вирішальному спуску кілька помилок у верхній частині траси дозволили Тейлор скоротити відставання. У підсумку німкеня перетнула фініш із результатом, що поступався американці лише на 0,04 секунди. Срібло стало першою олімпійською медаллю Німеччини у монобобі та другою нагородою Ігор у кар’єрі Нольте, але сама спортсменка сприйняла його болісно.

«Трохи прикро, бо зараз це відчувається не як вигране срібло, а радше як втрачене золото. Воно було так близько, протягом трьох заїздів я лідирувала», – зізналася вона після фінішу, додавши, що невелика помилка на початку траси могла коштувати їй перемоги.

Втім, розчарування тривало недовго. Уже в жіночих двійках Нольте разом із Деборою Леві знову підтвердили статус фавориток. Німецький дует блискуче розпочав змагання, встановивши рекорд старту 5,09 с і одразу ж показавши рекорд траси 56,97 с, чим задав тон усьому турніру. Протягом наступних заїздів Нольте стабільно збільшувала перевагу над суперницями, зокрема над іншою німецькою парою Лізи Буквіц і Неєле Шутен. У фінальному спуску Нольте та Леві виконали ще один майже ідеальний заїзд і впевнено втримали перше місце, здобувши друге поспіль олімпійське золото після Пекіна-2022.

«Після фінішу все відбувалося дуже швидко, але церемонія нагородження була просто чудовою. Було так багато наших людей. Розділити цей момент із ними неймовірно», – сказала Нольте. Вона також визнала, що тиск фаворитів відчувається, але команда навчилася з ним жити: «Ми знаємо, що саме нас намагаються наздогнати. Це додає впевненості, але водночас нагадує, що й для нас усе має бути ідеально».

Партнерка Нольте Дебора Леві також підкреслила емоційність моменту: «Побачити всіх людей, які причетні до цієї медалі, робить момент ще сильнішим. Ми просто насолоджувалися тим, що знову стоїмо на вершині п’єдесталу».

Головний тренер збірної Німеччини Рене Шпіс назвав виступ своїх спортсменок видатним: «Наші дівчата показали надзвичайно сильну гонку. Лаура і Деббі після першого заїзду захопили лідерство і більше його не віддали». Так Нольте завершила Ігри у Кортіні з двома медалями – сріблом у монобобі та золотом у двійках, остаточно закріпивши за собою статус однієї з головних зірок сучасного жіночого бобслею.

У змаганнях монобобу американка Кейлі Армбрустер Гамфріс знову підтвердила статус однієї з найстабільніших спортсменок сучасного бобслею. У першому заїзді вона показала надзвичайно швидкий спуск і встановила рекорд траси – 56,92 секунди. У підсумку Гамфріс завершила турнір із бронзовою медаллю, яка стала п’ятою олімпійською нагородою у її кар’єрі.

У двійках американка виступала разом із Жасмін Джонс, і цей дует також увійшов в історію Ігор. Вони виграли бронзові медалі. Для Гамфріс ця нагорода стала вже шостою олімпійською медаллю, тоді як для Джонс – першою у кар’єрі та яскравим завершенням її олімпійського дебюту. Цей результат мав і символічне значення: Гамфріс і Джонс стали першою в історії жіночого бобслею парою матерів, яка піднялася на олімпійський п’єдестал. Після фінішу Кейлі не приховувала емоцій:

«Усвідомлення того, що ми буквально виклалися на повну і що дві мами вперше стоять на олімпійському п’єдесталі – це щось особливе. Для мене було великою честю й радістю пережити цей момент разом із нею».

Сама Джонс підкреслила довіру до своєї пілотеси та важливість командної роботи:

«Я просто дуже хотіла віддати Кейлі максимум. Я повністю довіряю всьому, що вона робить, і вірю у власні сили, щоб дати їй цей поштовх на старті. Дістатися фінішу й зрозуміти, що ми це зробили, – неймовірне відчуття».

Бронза двійка Гамфріс продовжила й іншу важливу традицію: збірна США залишається єдиною країною, яка здобувала медаль у жіночих двійках на кожних Олімпійських іграх з моменту появи цієї дисципліни у 2002 році. Для американської команди це вже сьома поспіль олімпійська нагорода в жіночому бобслеї-двійках.

У змаганнях монобобу Кім Каліцкі до останнього залишалася в боротьбі за високі позиції. У другому заїзді німкеня продемонструвала сильний результат і змогла відіграти позиції, однак у підсумку завершила виступ 15-ю, не зумівши втрутитися в боротьбу за медалі.

Натомість у бобслеї-двійках Каліцкі разом із Талеєю Препенс показали значно переконливіший результат. У фінальному, четвертому заїзді їхній екіпаж продемонстрував найкращий старт у гонці, після чого Каліцкі провела дуже агресивний і швидкий спуск, що дозволило команді вийти в лідери. Проте для потрапляння на подіум німкеням була потрібна помилка американки Гамфріс. Цього не сталося: американський екіпаж відповів найшвидшим на той момент проїздом і закріпив за собою бронзу.

У підсумку Кім Каліцкі фінішувала четвертою, зовсім трохи не дотягнувшись до медалі. Після перегонів німкеня зізналася, що сприйняла цей результат значно спокійніше, ніж чотири роки тому.

«Я дуже задоволена четвертим місцем. Чотири роки тому все було інакше – тоді я була буквально розбита через такий результат. Звичайно, прикро, що сьогодні ми не взяли бронзу, але якщо згадати мій останній рік, я можу бути дуже рада вже тому, що взагалі тут виступала. Ми провели чудову роботу, а стартові часи сьогодні були просто фантастичні».

У монобобі Ліза Буквіц поступово відігравала позиції протягом змагання. Після перших двох заїздів вона посідала шосте місце, але завдяки двом сильним фінальним спускам піднялася на дві позиції й завершила свій олімпійський дебют у ролі пілотесми четвертою.

«Я дуже щаслива, що в підсумку стала четвертою. Це була моя перша Олімпіада як самостійна пілотеса, і я пишаюся тим, як провела ці заїзди», – зазначила Буквіц після фінішу.

Натомість у двійках німкеня зуміла піднятися на олімпійський п’єдестал. Разом із Неєле Шутен екіпаж показав один із найкращих стартів і провів дуже швидкий спуск, що дозволило здобути срібну медаль.

Для Буквіц ця нагорода стала другою олімпійською у кар’єрі: у 2018 році вона вже вигравала золото як розганяюча в екіпажі Маріами Яманки.

«Чесно кажучи, для мене це відчувається як золото. Я пройшла довгий шлях від розганяючої до пілотеси. Це було непросто, але стояти тут із цією медаллю неймовірно. Я дуже вдячна Неєле, вона справді підштовхнула мене вперед», – сказала Буквіц.

Таким чином, Буквіц стала першою німкенею, яка здобула олімпійські медалі і як розганяюча, і як пілотеса, а для її партнерки Шутен ця нагорода стала першою олімпійською медаллю в кар’єрі.

Серед решти учасниць варто відзначити виступ швейцарки Мелані Гаслер, яка провела дуже сильну Олімпіаду. У монобобі вона посіла шосте місце, причому в заключній спробі показала найкращий час заїзду, а в бобслеї-двійках разом із напарницею фінішувала п’ятою. Ще одна представниця Швейцарії Дебора Аннен завершила змагання двійок на сьомій позиції. Австрійка Катрін Баєрл не змогла завершити турнір у монобобі через травму. Вона отримала перелом плеснової кістки під час тренування незадовго до початку Ігор, але все ж виступила у двійках, де посіла дев’яте місце. Натомість італійські екіпажі на домашній трасі цього разу опинилися серед аутсайдерів.

Не обійшлося без труднощів і для деяких фавориток. Як і на Іграх у Пекіні, австралійка Бріана Вокер мала проблеми у першому заїзді монобобу, однак змогла відігратися в другій спробі та піднялася до сьомого місця, випередивши канадку Меліссу Лотольц лише на 0,02 секунди. Канадійки загалом не виправдали очікувань: Лотгольц після невдалого першого заїзду так і залишилася шостою, а у двійках фінішувала лише 13-ю. Її співвітчизниця Синтія Аппіа могла претендувати на значно вищі позиції, однак аварія у третьому заїзді фактично перекреслила її медальні амбіції.

Серед інших результатів варто відзначити 10-те місце француженки Марго Бош у монобобі – непоганий результат для збірної Франції. Новозеландка Міка Мур, яка на Іграх-2018 виступала розганяючою в екіпажі Міки Макнілл, цього разу дебютувала як пілотеса і посіла 13-те місце у монобобі.

Особливу увагу привернув і виступ 18-річної данки Маї Фойт. Чинна чемпіонка юнацьких Олімпійських ігор з монобобу дебютувала на дорослій Олімпіаді та стала першою представницею Данії в історії цього виду спорту на зимових Іграх. Фойт також була наймолодшою учасницею змагань, але це не завадило їй показати високий результат – дев’яте місце серед 25 спортсменок.

Фото: Flickr, gettyimages, соцмережі спортсменів.