Скелетон на Олімпіаді-2026: боротьба за ліцензії, прогнози, технологічне шпигунство та олімпійський маніфест Гераскевича

Цей текст написаний користувачем Tribuna.com – справжнім експертом зі скелетону. Підтримайте автора плюсами та коментарями, а також підписуйтесь на блог Skeleton 24, що тексти Віктора Воробйова були у «Моїй стрічці».

Цьогорічний турнір у Кортіні демонструє запеклу війну екіпірувань: від таємних саней Німеччини до заборонених інновацій британців. На фоні кваліфікаційних скандалів у США та історичних дебютів екзотичних країн особливе місце посідає українська місія. Наш прапороносець Владислав Гераскевич збирається боротись не тільки за медалі, а й виходить на лід з потужним маніфестом, який змусив МОК нервувати ще до старту.

За новинами склетону та бобслею на Олімпійських Іграх слідкуйте у моєму Telegram-каналі 😉.

Німеччина та Китай забирають повну квоту: Бундестім приховує новітні скелетони, а Чжен спробує продовжити медальну традицію країни

Жодних сумнівів у максимальній квоті для Німеччини не виникало – інтрига точилася лише навколо третього місця в команді. У підсумку олімпійську ліцензію здобув Фелікс Кайзінгер, випередивши Лукаса Найдеггера та вперше у кар’єрі пробившись на Ігри.

Крістофер Гротер та Аксель Юнгк знову виходять на олімпійський старт разом – як і у Пхьончхані-2018 та Пекіні-2022. Гротер у Кортіні захищатиме титул олімпійського чемпіона, однак цього разу зробити це буде значно складніше: у сезоні Кубка світу він поступився Юнгку в загальному заліку, а загальний рівень конкуренції у світі помітно зріс. Водночас обидва залишаються реальними претендентами на подіум, хоча вже не в статусі беззаперечних фаворитів, як чотири роки тому.

Третій номер команди Кайзінгер довгий час вважався «вічно перспективним», але лише наприкінці сезону реалізував свій шанс. Медаль на етапі Кубка світу та виконання внутрішнього кваліфікаційного нормативу DOSB дозволили 28-річному спортсмену з Кенігсзеє вперше потрапити на Олімпіаду. Його прогрес став логічним завершенням циклу, у якому німці до останнього балансували між результатами й підготовкою до головного старту.

Збірна Німеччини свідомо пожертвувала частиною результатів на Кубку світу, відклавши пікову форму до Олімпіади. Команда таємно тестувала оптимізовані сани лише на тренуваннях, уникаючи їх використання в офіційних стартах через побоювання шпигунства, і планує повноцінно задіяти олімпійське спорядження вже під час підготовки в Кортіні.

Під час перегонів поширеною практикою є фотографування саней учасників змагань, щоб отримати перевагу в боротьбі за спорядження. «Якщо я бачу, що у когось на санках щось інше, і це працює, то я це копіюю. Усі так роблять, – каже Бауде. – Фаворити зараз інші, ніж чотири роки тому, але у нас усе ще є дещо в рукаві. Останні тестові заїзди були дуже позитивними».

Окрім індивідуальних стартів, Німеччина вперше реально претендує і на історичну для себе медаль у змішаних командних змаганнях, що додає олімпійських амбіцій команді.

Китай уперше в історії виборов три олімпійські квоти у чоловічому скелетоні – більше, ніж на домашніх Іграх у Пекіні. Показово, що після Олімпіади-2022 країна не згорнула програму, а навпаки – продовжила системний розвиток дисципліни: у загальному заліку Кубка світу регулярно фігурує майже десяток китайських спортсменів, а ліцензії здобули найстабільніші представники команди.

Лідером збірної беззаперечно залишається Їнь Чжен, який провів найсильніший сезон у кар’єрі. Він став другим у загальному заліку Кубка світу, здобув низку медалей і встановив рекорд траси в Кортіні, що автоматично переводить його до кола реальних претендентів на олімпійський подіум. Після проблем з ахілловим сухожиллям у попередньому сезоні Їнь повернувся на свій оптимальний рівень, поєднавши фірмовий старт із помітно зрослою стабільністю проходження дистанції. Сам спортсмен, утім, обережний у прогнозах, визнаючи, що до Олімпіади провідні збірні підійдуть у зовсім інших складах і формах.

«На Кубку світу не всі команди використовували найсильніші склади, але ми віримо, що можемо показати максимум саме в Кортіні», — наголошував Їнь.

Разом з ним на Іграх виступлять Чень Веньхао та Лінь Ціньвей. Прогрес Китаю став можливим завдяки системним змінам: зміні головного тренера, переходу на німецьке обладнання та значному підвищенню загального рівня підготовки. Команда швидко адаптувалася до олімпійської траси під час тестових заїздів і робить ставку на стабільність у чотирьох спусках.

Окрім індивідуальних стартів, Китай має шанси поборотися за медалі у міксті, за умови рівного виступу жіночої частини збірної.

Головні претенденти на золото, заборона шоломів та хитрі стратегії потрапляння на Олімпіаду

Чотири роки тому в Пекіні британські скелетоністи не здобули жодної медалі на Олімпіаді, уперше з моменту повернення дисципліни до програми Ігор у 2002 році. Сьогодні ж Велика Британія підходить до Ігор у статусі головних фаворитів. Метт Вестон – триразовий володар Великого кришталевого глобуса поспіль і дворазовий чемпіон світу (2023, 2025), Маркус Ваятт – віцечемпіон світу-2025 та стабільний учасник боротьби за медалі на всіх рівнях. Символічно, що чотири роки тому обидва не потрапили навіть до топ-14 Олімпіади, а тепер разом формують найсильнішу пару у світі.

Парадоксально, але саме провал у Пекіні став точкою відліку нинішнього домінування.

«Поворот після Пекіна був абсолютно божевільним. Це стало можливим лише завдяки людям, з якими ми працювали, і тому, як змінилася вся система», – визнав Вестон.

Внутрішня конкуренція лише підсилила обох: Вестон і Ваятт регулярно боролися за мінімальні різниці в часі, підштовхуючи один одного до максимуму.

Втім, не обійшлося без скандалу напередодні Олімпіади. Британська команда підготувала новий аеродинамічний шолом, який, за твердженням конкурентів, давав відчутну перевагу. IBSF заборонила його використання, визнавши форму такою, що не відповідає правилам безпеки. Британці не погодилися з вердиктом і подали апеляцію до CAS, де рішення мають ухвалити вже під час Ігор. Якщо заборону залишать у силі, команда буде змушена стартувати зі старим екіпіруванням – фактор, який потенційно може вплинути на боротьбу за золото.

Було б дивно побачити господарів Ігор без повноцінного представництва. Головна надія Італії – Амедео Баньїс, який у цьому сезоні зробив якісний крок уперед: дві срібні медалі Кубка світу та титул віцечемпіона Європи вивели його до кола фаворитів, особливо у змішаних командних змаганнях.

«Я готовий на все заради медалі», – прямо заявив Баньїс, який мріє стати другим італійцем з олімпійською нагородою після Ніно Біббіа (1948).

Маттіа Гаспарі не входить до числа претендентів на подіум, але його глибоке знання домашньої траси й підготовка можуть зіграти ключову роль. Для нього ці Ігри доволі особливі: олімпійська траса розташована буквально за кілька хвилин від дому.

«Небагато спортсменів можуть сказати, що виступають на Олімпіаді у своєму рідному місті», – зізнався Гаспарі.

На домашньому етапі італійці не вразили результатами, але очевидно, що команда свідомо не відкривала всі карти перед головним стартом чотириріччя.

Лідер корейців Чон Сингі підходить до Ігор з багажем досвіду й незавершених амбіцій. Бронзовий призер чемпіонату світу-2023 пропустив частину циклу через травму спини, втративши частину стартової вибуховості, але компенсував це стабільнішим бігом і роботою на дистанції.

Пекін-2022 став для нього болісним уроком – 10-те місце після помилки вже в першому заїзді. За чотири роки Чон серйозно попрацював над психологією.

«Оскільки це були мої перші Олімпійські ігри, я дуже нервував і не зміг впоратися зі своїм менталітетом, зробивши одразу велику помилку. Я наполегливо працював над покращенням свого менталітету протягом чотирьох років після Пекіна. Я постійно нагадую собі про гоночну трасу, зосереджуюся на своїх забігах і подумки вдосконалюю себе, щоб добре фінішувати в гонці. Моя мета в Мілані – золота медаль. Я вірю в силу слів і вірю в себе», – заявив він.

Окрему увагу кореєць приділяє можливим маніпуляціям із льодом на домашній трасі господарів, визнаючи, що адаптація до змінних умов може стати вирішальною.

Другу квоту Кореї несподівано здобув Йо Чанхьок, який випередив регулярного учасника Кубка світу Кіма Джісу. Вирішальним став вибір стратегії: Йо домінував на Кубку Азії та регулярно потрапляв на подіум у Північній Америці, тоді як очки з Кубка світу для Джісу виявилися недостатніми.

Самуель Маєр їде на свою другу Олімпіаду вже зовсім іншим спортсменом – за чотири роки він помітно додав у стабільності й швидкості. Натомість для Флоріана Ауера ці Ігри стали несподіваним, але заслуженим дебютом: перед сезоном на нього майже не розраховували, він пропускав етапи Кубка світу, але зумів виграти внутрішню конкуренцію.

«Зимові Олімпійські ігри – моя найбільша мрія. Я продовжував йти до неї ще чотири роки, попри роботу, попри спалах Covid-19, який став на заваді, й навантаження», – зізнався Ауер після оголошення рішення.

Навіть те, що його результат на Кубку світу ледь потрапляв у топ-12, не завадило Австрійському олімпійському комітету зробити вибір на його користь – рішення, яке викликало сльози радості та полегшення у самого спортсмена.

Канада обрала найбільш дискусійну стратегію сезону: майже повністю проігнорувала Кубок світу, зробивши ставку на континентальні серії з нижчим рівнем конкуренції. Це викликало хвилю критики, але формально залишалося в межах правил – і дозволило здобути 2 олімпійські квоти.

Йосип Брусіч – єдиний чоловік у команді, який вийшов на міжнародний рівень лише наприкінці 2023 року. Завдяки подіумам на етапах Кубка Північної Америки, юнак зумів здобути путівку на Ігри, як і Раян Кюн.

Втім, кваліфікація Канади супроводжувалася болючим внутрішнім конфліктом. Федерація, посилаючись на «тренерське рішення», відмовила Раяну Кюну у праві стартувати на Олімпіаді, попри здобуту ліцензію. Апеляція була відхилена, а місце передали Японії – епізод, який сам спортсмен назвав «одним із найруйнівніших моментів у житті».

Збірна США вривається на Олімпіаду зі своїм лідером Остіном Флоріаном, чинним чемпіоном світу у змішаній командній естафеті. Саме він є головною надією американців як в індивідуальному старті, так і в міксті.

В іншого представника США Деніела Берфута цей сезон КС не складався позитивним чином. Через ризик пролетіти повз Ігри і знову стати запасним (як на Олімпіаді-2022) Ден вирушив додому на етапи Кубка Північної Америки, де здобув важливі очки задля путівки у Мілан. Новина про його кваліфікацію застала спортсмена зненацька:

«Я не стрибав від радості – мені просто потрібно було кілька хвилин, щоб усвідомити, що я їду на Олімпіаду», – зізнався Берфут.

Треті Ігри для Гераскевича. Спроба здобути 2 ліцензії. Погрози та заборони від МОК

Збірна України зробила ставку на виступи у Кубку світу, намагаючись вибороти максимальну квоту. Ярослав Лавренюк більшу частину сезону провів серед найсильніших, на кількох етапах показав конкурентні результати, однак цього виявилося замало для здобуття олімпійської ліцензії.

Було багато суперечок на рахунок справедливості такого формату відбору на ОІ. Багато хто вважає за необхідність додавати обов’язковий критерій виступу усім учасникам на Кубку, адже «схеми» інших країн знецінюють успіхи спортсменів, що виступають на КС. Зі своєї сторони Ярослав показав максимум, сподіваємось його побачити ра наступних Іграх.

У підсумку Україна буде представлена в чоловічому скелетоні одним спортсменом. Цим спортсменом уже втретє поспіль стане Владислав Гераскевич – один із чотирьох скелетоністів світу, які виступлять на трьох Іграх поспіль. У поточному сезоні Гераскевич уже виступав на олімпійському треку – на першому етапі Кубка світу в Кортіні він посів 11-те місце, що стало одним із найкращих результатів України на цій трасі. Підготовка до головного старту чотириріччя зосереджена передусім на фізичній складовій.

«Будемо робити фізичні тренування, багато бігати. Старт традиційно залишається нашою слабкою стороною – будемо це покращувати. У Кортіні на початку сезону вже були непогані стартові розгони, тепер намагатимемося вийти на абсолютний максимум», – пояснює Гераскевич.

Сам олімпійський трек в Італії спортсмен вважає технічно непростим, попри його відносну безпечність.

«Трек цікавий. Він ніби простий, але у верхній зв’язці можна втратити дуже багато часу й швидкості. Плюс це одна з найскладніших трас у підборі ковзанів і налаштувань – потрібно дуже точно потрапити і в лід, і в погодні умови. Я вірю, що ми зможемо це зробити».

Гераскевич також наголошує, що під час Олімпіади лід буде принципово іншим, ніж під час тестових заїздів.

«На Іграх лід завжди швидший. У Пхьончхані він був на 2–3 секунди швидшим, ніж восени. Це повністю змінює траєкторії та складність віражів. Тому трек у лютому буде зовсім іншим».

Окрім спортивної складової, Владислав залишається одним із найактивніших голосів України в міжнародному спорті з початку повномасштабного вторгнення Росії. Він публічно виступає проти повернення російських спортсменів до міжнародних змагань, бере участь у протестних акціях та регулярно використовує медійну увагу для нагадування про війну в Україні.

Саме з цим пов’язаний і один із найбільш резонансних моментів напередодні Ігор: шолом із фото загиблих українських спортсменів, у якому Гераскевич з’явився на перших тренуваннях. Міжнародний олімпійський комітет заборонив використання цього шолома на офіційних тренуваннях і змаганнях, що викликало гостру реакцію спортсмена та всього українського суспільства.

«Рішення, яке просто розбиває серце. Відчуття, що МОК зраджує тих спортсменів, які були частиною Олімпійського руху. Ми готуємо офіційний запит і будемо боротися за право змагатися саме в цьому шоломі», – заявив Гераскевич.

Додатковим символічним моментом стало те, що Владислав Гераскевич був прапороносцем України на Церемонії відкриття Олімпіади.

«Бути прапороносцем України в часи війни – це в десятки разів більша відповідальність і честь. Я відчуваю величезний кредит довіри від людей і нестиму це з гордістю».

Попри тиск і застереження з боку міжнародних структур, українець не відмовляється від своєї позиції, підкреслюючи, що спортсмени мають говорити про війну і використовувати Олімпіаду як глобальний майданчик для донесення правди. На друге тренування Влад знову вийшов у тому ж шоломі, ризикуючи, адже є ймовірність, що його за зухвалість дискваліфікують.

Дебютанти на Олімпіаді. Допомога провідних країн

Олімпійська квота Расмуса Йогансена стала кульмінацією довгострокового й, на перший погляд, майже утопічного проєкту данського скелетону. Ключ до цього успіху Данія знайшла… в Німеччині. Ще у 2020 році Bob and Skeleton Denmark розпочала стратегічну співпрацю з німецькою системою підготовки.

«Ми поєднали професійну спортивну інфраструктуру Німеччини з данськими ентузіастами, які мають сильний досвід в організаційному розвитку. Це поєднання двох світів», – пояснює національний тренер Том Йогансен.

Расмус разом із сестрою Нанною Вестергорд Йогансен стали частиною німецької «машини для розвитку» – тренуються на базах у Берхтесгадені, подорожують разом із національною збірною Німеччини та працюють із найкращими молодіжними тренерами світу.

«Їх навчають за німецькою концепцією, яка має лише одну мету – створити нового олімпійського чемпіона», – наголошує тренер.

Сам Том Йогансен навіть зізнається, що побоюється моменту, коли про успіх Данії говоритимуть, забуваючи згадати німецький внесок. У підсумку Данія отримала, за його словами, «найпотужнішу спортивну конфігурацію, яку тільки можна уявити для маленької нації», а Расмус – унікальний шанс заявити про себе на Олімпіаді-2026.

Для Лукаса Дефає Мілан–Кортіна стане не просто дебютною Олімпіадою, а символом особистого перезавантаження. Після болісного прольоту на Ігри-2022 у Пекіні француз повністю змінив свій побут і підхід до підготовки.

«Це полегшення – отримати підтвердження від федерації й побачити, що вся важка праця нарешті окупається», – зізнався Дефає після оголошення складу.

Ця зима стала для нього успішною, проте навесні міжсезоння все могло обірватися: під час гри в бадмінтон Лукас порвав хрестоподібну зв’язку, але вже наступного дня розпочав реабілітацію і повернувся «у кращій формі, ніж будь-коли».

Один-єдиний австралійський прапор у чоловічому скелетоні в Мілані–Кортіні нестиме Ніколас Тіммінгс – спортсмен, який уже давно звик будувати кар’єру всупереч географії. Для Австралії, що не має власних льодових трас, кожна олімпійська квота це результат багаторічної роботи за кордоном, постійних переїздів і адаптації до європейської системи стартів. Тіммінгс зосередився на стабільності в Кубку Північної Америки, методично набираючи очки там, де конкуренція менш щільна.

Після епохи братів Дукурсів Латвія вперше вирушає на Олімпіаду зі скелетону без статусу безумовного фаворита. Єдину чоловічу квоту країні приніс Емілс Індріксонс – представник дуже молодої команди, для якої олімпійська кваліфікація стала справжнім випробуванням на зрілість.

«Нашій найстаршій спортсменові – лише 19 років. Можливо, я сам поклав на них занадто великі очікування, але вони отримали безцінний досвід», – визнає головний тренер Іво Штейнбергс.

Спочатку Латвія планувала вибороти одразу чотири квоти, однак реальність виявилася жорсткішою. Індріксонс і Марта Анджане стали єдиними, хто подолав кваліфікаційний бар’єр. Проблеми на початку сезону, коли тренувальні швидкості не переносилися на змагання змусили тренерський штаб переглянути календар, замінивши етап у Санкт-Моріці стартами в Іглсі. Лише наприкінці відбору команда «впіймала ритм».

Швейцарія здобула свою чоловічу квоту буквально «зі скрипом», і саме Вінценц Буфф став тим спортсменом, хто втримав країну в олімпійському полі. Джаред Фаєрстоун повернув Ізраїль в олімпійський скелетон після пропуску Ігор-2022. Його історія одна з найемоційніших у всьому кваліфікаційному циклі. Ще у 2023 році 35-річний спортсмен сумнівався, чи взагалі повернеться на трасу після розриву біцепса й піврічної перерви. Усе змінилося після подій 7 жовтня 2023 року.

«Я подумав: який мій унікальний внесок, який тільки я можу зробити, щоб дати Ізраїлю відчуття гордості й надії? Це – скелетон. Це був не старт для себе – це було заради сотень людей, які повірили в мене», – розповів Фаєрстоун.

41-річний Хіроакі Такахаші стане одним із найстарших учасників скелетону на Олімпіаді-2026. Для нього це вже треті Ігри, але перші за два олімпійські цикли. Японія не змогла напряму вибороти квоту, однак отримала її через перерозподіл, і федерація довірила місце саме ветерану. У сезоні він методично покращував особисті рекорди, ретельно контролює харчування, регулярно здає аналізи крові й дивує суперників швидкістю: «Тобі справді 41?» – жартують конкуренти. Для Такахаші Кортіна – це кульмінація майже 20-річної кар’єри й фінальний виклик, до якого він підходить із повною внутрішньою готовністю.

Друге поспіль золото Німеччини? Британські дебютантки на шляху до успіху

Німеччина вкотре підтвердила статус головної сили жіночого скелетону, без проблем виборовши максимальні три квоти на Олімпійські ігри. Якщо раніше німкені сприймалися як глибока та приблизно рівна за силою команда, то напередодні Ігор у Кортіні в ній чітко окреслився головний лідер.

Жаклін Пфайфер після гучного повернення на вершину стала головною фавориткою олімпійського турніру. Її сезон – це поєднання стабільності, перемог і впевненості на ключових трасах. Пфайфер швидко адаптувалася до олімпійського треку в Кортіні й продемонструвала, що здатна вигравати не лише за рахунок старту, а й завдяки чистому проходженню дистанції.

Не менше уваги буде прикуто до Ганни Найзе, чинної олімпійської чемпіонки, яка підходить до Ігор в статусі спортсменки, яку намагатимуться обіграти всі. На тестових змаганнях Найзе фінішувала другою, поступившись саме Пфайфер, що лише підкреслило внутрішню конкуренцію в німецькій команді.

Третім номером команди стала Сюзанне Креер. Мабуть, найбільш татуйована скелетоністка (на її тілі 30 малюнків) на Іграх може приємно здивувати, особливо в командних змаганнях.

Жіноча збірна Великої Британії стала одним із головних відкриттів олімпійського циклу, вперше в історії кваліфікувавши трьох спортсменок у скелетоні. Олімпійські дебютантки Табіта Стокер, Амелія Колтман і Фрея Тарбіт завершили сезон на 3-му, 10-му та 11-му місцях у світовому рейтингу, що дозволило Британії разом із Німеччиною стати єдиною країною з трьома жінками серед 25 учасниць олімпійського турніру.

Попри відсутність домашньої траси, британки традиційно залишаються однією з найуспішніших націй в олімпійському скелетоні. За останні шість Ігор команда здобула медалі на п’яти Олімпіадах, загалом сім нагород, включно з трьома золотими – Емі Вільямс (2010) та Ліззі Ярнольд (2014, 2018). Нове покоління має всі шанси продовжити цю серію.

Лідеркою трійки виглядає Табіта Стокер – колишня гімнастка на трапеції, яка стрімко прогресувала і вперше їде на Олімпійські ігри. 25-річна спортсменка, що тренується в Баті, вже назвала сам факт кваліфікації трьох британок «видатним досягненням».

«Ми кваліфікували три місця, попри те що у нас немає домашньої траси. У нас значно менше можливостей для тренувань, ніж у інших країн, і саме тому цей результат такий важливий», – зазначила Стокер.

Амелія Колтман і Фрея Тарбіт доповнюють команду, роблячи її однією з найбільш непередбачуваних на Іграх. Британська трійка – це приклад колективу без яскраво вираженого лідера: кожна з них здатна скористатися вдалими умовами та помилками фавориток.

Проблеми господарок та скандальний етап КПА у Лейк-Плесіді

Американська кваліфікація на Ігри завершилася одним із найбільших скандалів цього циклу. Для 41-річної Кеті Улендер Ігри мали стати рекордними шостими, але вона не потрапила до основного складу на Кубку світу, а обіцянка федерації виступити у другій половині сезону так і не була виконана. Через фінансові труднощі та обмеження Улендер була змушена боротися за ліцензію на Кубку Північної Америки, де вона стабільно перемагала та набирала очки.

Кульмінацією стала гонка в Лейк-Плесіді: безпосередньо перед стартом збірна Канади зняла чотирьох своїх учасниць. Згідно з правилами IBSF, це автоматично знизило статус змагань і дозволило нарахувати лише 75% рейтингових балів, що математично позбавило Кеті шансів на олімпійську квоту.

Улендер прямо звинуватила канадську сторону та їхнього тренера Джо Чеккіні у навмисному маніпулюванні складом заради просування власних спортсменок. Міжнародний скелетонний орган IBSF відхилив скаргу Улендер, а CAS також не підтримав її вимоги, аргументуючи, що додаткові бали навіть у гіпотетичному сценарії не створюють нової олімпійської квоти для США. Незважаючи на це, американка не відступила, пообіцявши продовжувати боротьбу за справедливість.

В результаті на Ігри поїхали Келлі Кертіс, яка вдруге представляє США, та дебютантка Містік Ро, яка разом з Остіним Флоріаном претендує на високий результат у змішаних командних змаганнях.

Жіночу збірна Китаю представить лідерка команди Чжао Дань – вона вдруге виступить на Олімпійських іграх. Тоді як дебютантка Лян Юйсінь виборола ліцензію завдяки стабільним виступам на Кубку Європи, випередивши партнерку по команді Лі Юйсі, яка не змогла підтвердити статус на рівні Кубка світу.

Господарки Ігор зазнали втрати ще на початку сезону: Алессія Кріппа вибула через травму, і її олімпійська мрія обірвалася. Вакантне місце в складі зайняла Алессандра Фумагаллі, яка стала найкращою серед італійок за підсумками відбору.

Втім, головні надії країни пов’язані з Валентиною Маргальо – найдосвідченішою спортсменкою команди. Хоча останні два сезони позначені спадом результатів, саме вона має найбільші шанси на гідний виступ у Кортіні. У разі невдачі в індивідуальних стартах Маргальо разом із Амедео Баньїсом матиме шанс на медаль у міксті.

Канаду в Кортіні представлять досвідчена Джейн Ченнелл та юна дебютантка Галлі Кларк. Канада стала останньою країною, яка здобула 2 ліцензії. Весь сезон Джейн перебувала в зоні ризику, змагаючись під серйозним тиском Юлії Ерлахер, яка всіма силами намагалась пробитись на Ігри. Втім, досвід Ченнелл «зарішав», і вона поїхала на свої треті змагання. Кларк у 19 років стала наймолодшою чемпіонкою світу в історії жіночого скелетону, а згодом додала титул чемпіонки світу серед юніорів, ставши першою спортсменкою, якій вдалося поєднати обидва досягнення.

Як країни з однією квотою змінюють розклад сил у жіночому скелетоні

Серед спортсменок, що здобули по одній квоті для своєї країни, аж 5 учасниць КС, що завершили сезон у топ-10 загального заліку. Кім Мейлеманс уже вписала своє ім’я в історію бельгійського зимового спорту ще до старту Олімпіади. Вона принесла Бельгії першу в історії перемогу Кубка світу, а в Кортіні підходить у статусі однієї з головних претенденток на медаль, попри те, що країна має лише одну квоту. Для Бельгії її виступ на Іграх – це реальний шанс на олімпійський прорив, який ще донедавна здавався неможливим для країни без глибоких традицій у трекових видах.

Чеська спортсменка Анна Фернштедт також налаштована на високий результат, незважаючи на складні роки після діагнозу діабету, який їй поставили за місяць до Зимових Олімпійських ігор у Пекіні 2022 року. Тоді Фернштедт посіла сьоме місце, але не здавалася і протягом наступних сезонів перебудувала тренування та спосіб життя.

«Перші два роки були психологічно критичними. Я часто казала собі, що більше не можу», – зізнавалася Фернштедт.

Вона активно працює над швидкістю, силою, витривалістю та координацією, відточуючи техніку як легкоатлет. Через чотири роки вона повернулася на п’єдестал Кубка світу, а на Чемпіонаті світу 2025 року здобула бронзову медаль, рішуче налаштована використати свій досвід для нового історичного результату.

Австрійка Яніне Флок, рекордсменка за кількістю виступів на Олімпіадах серед скелетоністок (4 рази), підходить до Ігор після пропуску фінального етапу Кубка світу через струс мозку. Попри це, вона зберігає статус однієї з найсильніших спортсменок світу, маючи 45 подіумів на Кубках світу, тричі ставши чемпіонкою загального заліку та володаркою численних медалей чемпіонатів Європи і світу. Залишилась тільки олімпійська медаль, щоб закрити свій гештальт.

«На щастя, я знову почуваюся краще, і тепер головне – якість підготовки, а не кількість заїздів», – зазначає Флок, яка активно тренувалася в Кенігсзее, відточуючи стартові навички перед Кортіною.

Бронзова призерка Пекіна Кімберлі Бос проводить ці ігри вже як експерт, спокійно сприймаючи відсутність медалей на етапах Кубка світу поточного сезону. Бос свідомо не форсувала форму, плануючи вийти на пік саме в лютому, і впевнено почувається на технічній трасі в Кортіні, де сподівається продемонструвати свої найкращі спуски в кар’єрі. Вона вже тестувала трасу в Кортіні, відзначивши її технічність та хороший ритм. Захист олімпійської медалі буде складним завданням, але саме досвід може стати її головною зброєю.

Ніколь Сільвейра стала символом глобалізації зимового спорту. Вона стала першою бразильянкою, яка здобула медаль Кубка світу з зимових видів, і завершила сезон у топ-10 загального заліку. Її шлях був би неможливим без підтримки програми «Олімпійська солідарність».

Окремої уваги заслуговує і історичний факт: Сільвейра та Кім Мейлеманс стануть першою подружньою парою, яка змагатиметься одна проти одної на Олімпіаді.

Корея здобула свою квоту завдяки виступам на Кубку Північної Америки та Кубку Азії. Хон Суджон має обмежений досвід на Кубку світу (лише три старти) і не входить до кола сильних спортсменок. Проте для корейського скелетону її участь це можливість виступити в усіх трьох дисциплінах.

17-річна Марта Анджане – наймолодша спортсменка Ігор-2026. Вона разом із партнером по команді вже довела свій потенціал на Юнацьких Олімпійських іграх-2024. Для латвійської команди головна мета не місце, а якість виступу та психологічна стійкість.

Естонія та ПАР дебютують у скелетоні на Олімпіаді. Все завдяки зусиллям Дарти Зунте та Ніколь Бургер. 25-річна Зунте повернулася на батьківщину після кар’єри за Латвію, а Бургер, лейтенант Королівських ВПС Великої Британії, стала першою південноафриканською жінкою, яка виграла змагання на Кубку Північної Америки та кваліфікувалася на Олімпіаду. Вона має досвід у легкій атлетиці, верховій їзді та регбі-7.

Пуерто-Рико представить Келлі Делка, яка братиме участь у своїх других зимових Іграх. Данія на Олімпіаді вперше виставляє братсько-сестринську пару у скелетоні – Нанна Йогансен з Расмусом, які також виступлять у змішаному командному змаганні. Нанна до останньої гонки боролась за квоту і зрештою виграла її у швейцарки Сари Шмід.

Фото: Flickr, gettyimages, соцмережі спортсменів.