Топ-10 українських спортсменів зимового сезону 2024/25: медалі, рекорди та нові досягнення

Цей пост зроблений користувачем Tribuna.com.

Підтримайте його плюсами і коментарями та долучайтесь до нашого ком’юніті, щоб цікавого контенту про спорт на «Трибуні» ставало ще більше.

***

Традиційно наприкінці сезону підбиваю підсумки для зимових видів спорту. Цього разу я вирішив відійти від традиційного загального огляду і представити підсумки у вигляді персонального рейтингу найкращих українських спортсменів зимового сезону 2024/25.

У цю десятку ввійшли ті, хто демонстрував стабільність, здобував медалі, переписував історію або приємно дивував. Розташування місць – моя суб’єктивна оцінка, заснована на результатах, контексті та важливості досягнень кожного.

10 місце – Аннамарі Данча (сноубординг)

У боротьбі за останнє місце у топ-10 кандидатів було кілька. Серед них – Олександр Окіпнюк, який разом з командою здобув срібло на чемпіонаті світу з лижної акробатики і показав достойний результат в особистих змаганнях, однак на Кубку світу демонстрував слабкі стрибки. Також у розрахунок йшли хокеїсти Андрій Денискін та Віктор Захаров, які стали найрезультативнішими гравцями чемпіонату світу у Дивізіоні ІА. Проте збірна не змогла пробитися до елітного дивізіону, залишивши по собі суперечливі враження. Врешті, вибір пав на Аннамарі Данчу – незмінну лідерку українського сноубордингу.

У сезоні 2024/25 Данча вкотре підтвердила статус стабільної спортсменки середньої ланки. Вона тричі входила до топ-10 на етапах Кубка світу з паралельного слалому:

- посіла 6-те місце – її найкращий результат у сезоні;

- двічі ставала 7-ю, зокрема в драматичному чвертьфіналі, де впала під час заїзду з Мішель Деккер і не змогла фінішувати.

Не все вдалося Аннамарі на чемпіонаті світу в Енгадіні, однак вона компенсувала це блискучим виступом на Кубку Європи в Давосі, де здобула дві медалі – срібну та бронзову в паралельному гігантському слаломі. Це ще раз доводить, що українка залишається конкурентоздатною на рівні континентальних змаганнях.

За підсумками сезону українка фінішувала на 18-му місці загального заліку, набравши 250 очок. Це повторення її другого найкращого результату в кар’єрі – раніше вона була 17-ю в сезоні 2023/24. Це свідчить про стабільність у топ-20 світу, попри сильну конкуренцію та високу щільність результатів у жіночому сноуборді.

У 33 роки Данча залишається єдиною українською сноубордисткою, здатною регулярно боротися за місце у топ-8 Кубків світу. І навіть без медалей вона виконує роль присутності України на міжнародній сноуборд-арені, де конкуренція вкрай висока. У нинішній ситуації саме надійність і постійна боротьба на топ-рівні стали вирішальними чинниками для включення Аннамарі у десятку найкращих спортсменів зимового сезону.

9 місце – Антон Дукач (санний спорт)

Антон Дукач опиняється в моєму рейтингу на дев’ятому місці – і не стільки за медалі, як за якісну еволюцію в одному з найскладніших зимових видів спорту, де українці рідко потрапляють у поле зору топ-результатів.

У сезоні 2024/25 Антон провів свій найстабільніший рік у кар’єрі – з трьома потрапляннями в топ-10 на Кубках світу та особливо цінним 8-м місцем на чемпіонаті Європи. Це – найкращий результат українських санкарів на ЧЄ за останні 17 років, а дев’яте місце на етапі КС в Альтенберзі – третє найкраще в історії країни.

Він не мав гучного прориву у вигляді подіуму на Кубку світу, однак зберіг місце в топ-15 загального заліку КС (13-те місце) вдруге поспіль, а також здобув золото та срібло в Кубку націй. У спорті, де традиційно домінують німці, австрійці та латвійці, фіксація українця серед найсильніших – це більше, ніж просто хороші позиції в протоколі. Антон продемонстрував, що його ім’я вже стало звичним у десятці найсильніших. Це вагомий крок вперед як для нього особисто, так і для всієї української школи санного спорту. Саме тому він заслуговує на місце у топ-10: за стабільність і утримання високих позицій у рейтингах, де Україні зазвичай не було місця.

8 місце – Катерина Коцар (фристайл)

Сезон 2024/25 для Катерини Коцар став особливим – і не лише через стабільність результатів, а й завдяки технічному прогресу, що виводить її на новий рівень у світовому фристайлі. У біг-ейрі Коцар чотири рази фінішувала в топ-10 на етапах Кубка світу (включно з 6-м і 8-м місцями), а також стала десятою на Чемпіонаті світу. Це один із найкращих результатів в історії українського фристайлу у цій дисципліні. У загальному заліку вона посіла 11-ту позицію, а також виграла "золото" на одному з етапів Кубка Європи. І хоча в слоупстайлі справи були скромніші, її фокус на біг-ейрі приніс очевидні плоди.

Проте справжнє значення цього сезону – не лише в цифрах. Коцар першою серед українок почала виконувати Switch Double Rodeo, надскладний стрибок із двома обертами та заїздом спиною до трампліна, який раніше не демонструвався національною збірною.

«Я його, в принципі, стрибала вдруге, тож це для мене було непогане тренування перед чемпіонатом світу. По-перше, я їду спиною до трампліна – це [одна] певна складність. Друга – в тому, що замість одного умовного сальто я роблю два. Моїм стабільним трюком був Switch Rodeo 7: я теж їхала спиною вперед, але робила одне сальто і приземлялася», – пояснювала вона після вдалого виступу у французькому Тіні.

Я поставив її у свій топ, тому що вона не просто змагалася – вона піднімала планку, впроваджуючи у свою програму трюки, яких ще ніхто з українок не виконував. Це не про стабільність чи «відкатування програми», а про ризик, амбіції й бажання вийти за межі звичного, що дуже важливо не лише для неї, а й для всієї української присутності у фристайлі.

7 місце – Віталій Мандзин (біатлон)

Сезон 2024/25 став проривним для Віталія Мандзина. 22-річний біатлоніст ще на першому етапі Кубка світу в Контіолахті встановив персональний рекорд, фінішувавши четвертим у короткій індивідуальній гонці без жодного промаху. Завдяки цьому у наступних перегонах Мандзин вийшов у синій майці лідера серед спортсменів U-23. Найкращий біатлоніст світу Йоганнес Бьо охрестив українця новою зіркою свого виду спорту.

«Дуже вражений, бо рівень у гонці був справді високим. Він закрив усі 20 мішеней за умов вітру тут, у Фінляндії, швидко біг. Пишаюся ним, і він точно може пишатися собою. Сподіваюся, в Україні бачать, і тепер вони мають нову біатлонну зірку», – сказав Бьо після гонки.

Це був перший його повноцінний сезон на елітному рівні, і Віталій не лише закріпився у складі збірної, а й досяг стабільних результатів: у першій частині сезону практично кожну гонку завершував у топ-20, а за підсумками року посів 31-ше місце в загальному заліку – другий серед українців, а в юніорському заліку U-23 став другим у світі. Особливо потужно Мандзин проявив себе в стрільбі: він закрив 297 мішеней із 340 – це один з найкращих показників серед усіх біатлоністів Кубка світу. У лютому Віталій зробив значний внесок у командний успіх, допомігши збірній України здобути бронзову медаль в естафеті на етапі Кубка світу в Нове-Место. Це була його перша медаль на змаганнях такого рівня.

«Коли здобуваєш певні нагороди, то, враховуючи події, що відбуваються в Україні – відчуваю гордість за те, що українець. У такий час показувати, що Україна жива та сильна – важливо для нас усіх. Вважаю, що ми усією командою, і чоловічою, і жіночою, змогли це показати», – сказав він після фінішу сезону. І це та мотивація, яка вартує не менше за медалі.

Мандзин за рік пройшов шлях від дебютанта до повноцінного лідера. У найважчий для українського спорту час він був стабільною опорою в складі збірної – і головне, дає вболівальникам надію на майбутнє.

6 місце – Юлія Джима (біатлон)

Найбільш досвідчена біатлоністка збірної України Юлія Джима провела найкращий сезон за останні роки. Вона тричі фінішувала в топ-10 на етапах Кубка світу, регулярно набирала очки, і за підсумками сезону посіла 17-те місце в загальному заліку – це її найвищий результат від часу повернення до стабільних виступів на змаганнях. Джима взяла участь у всіх жіночих естафетах, тричі допомогла команді потрапити в топ-10 (найкращий результат – шосте місце в Антгольці), і стала ключовою фігурою в утриманні України у топ-10 Кубка націй.

Найяскравіший особистий виступ Юлії припав на чемпіонат світу-2025 у Ленцергайде. Попри хворобу напередодні старту, вона виборола п’яте місце в індивідуальній гонці – найвище в кар’єрі на світових першостях (до цього її максимумом було 6-те місце в масстарті 2017 року).

«Хотілося медаль, і боролися всі за медаль, звісно. Але з огляду на те, що я напередодні захворіла, то після хвороби задоволена п'ятим місцем», – сказала вона після гонки, де зуміла відстрілятись на нуль на всіх чотирьох рубежах.

Упродовж сезону Джима підтвердила реноме однієї з найнадійніших стрільчинь у світовому біатлоні. Вона стала найточнішою серед усіх учасниць Кубка світу-2024/25: 93,42% влучень (355 з 380), дев’ять гонок без жодного промаху – абсолютний рекорд сезону.

Попри складності, Джима знову довела, що здатна вести команду за собою. Її стабільність, досвід та результативність стали критично важливими для жіночої збірної.

«Розгорнула прапор? Звичайно, важливо. Я лягаю спати з телефоном та прокидаюся з телефоном. Звичайно, все дивлюся. Мені здається, зараз кожний такий вчинок, як п'яте місце, теж має значення. Маємо показувати, що ми є, на весь світ», – сказала Юлія після фінішу.

5 місце – Дмитро Підручний (біатлон)

Цей сезон став для Дмитра Підручного найуспішнішим за останні шість років. 33-річний капітан збірної України завершив Кубок світу на 19-му місці загального заліку – найкращий результат серед українських біатлоністів. Він тричі потрапляв у квіткову церемонію на особистих гонках та став бронзовим призером у складі чоловічої естафети в Нове Мєсто – перша медаль чоловіків на етапах Кубка світу з 2021 року.

Ключовою особливістю сезону стала його персональна співпраця зі словацьким наставником Юраєм Санітрою. У 2023-му Санітра залишив пост головного тренера чоловічої збірної, однак Підручний вирішив зберегти індивідуальну роботу з фахівцем. «Гадаю, що 19-те місце у загальному заліку говорить саме за себе, що це було виправдано… Це один з найкращих сезонів: три потрапляння у квіткову церемонію теж багато означає, у жоден попередній сезон стільки не було», – зазначив Дмитро.

Однак Підручний визнав і слабкі сторони року: нестабільну стрільбу та провальні гонки на чемпіонаті світу, де йому завадила травма руки. «Перед спринтом упав на тренуванні. Травма повністю збила ритм, організм почав працювати інакше», – пояснював біатлоніст. Незважаючи на це, він поставив собі оцінку «четвірка» за сезон і підтвердив, що продовжить роботу з Санітрою в олімпійському році.

Підручний також анонсував зміни в своїй підготовці: планує розширити мінікоманду, можливо, запросити інших спортсменів або фахівців. «Сподіваюся, що всі будуть у цьому зацікавлені, щоб максимально підготуватися до Олімпійських ігор», – наголосив він. За словами Дмитра, вже є кілька ідей щодо вдосконалення стрільби та налаштування підготовчого процесу, які допоможуть уникнути проблем минулого року.

Найкращі результати Підручного в сезоні включали 4-те місце у спринті в Обергофі, 5-те – в Антгольці, а також стабільні виступи в масстартах і переслідуваннях. Стабільність, лідерські якості та повернення до боротьби за високі позиції зробили його центральною фігурою в чоловічій команді – і головною надією на олімпійський успіх у 2026-му.

4 місце – Євген Марусяк (стрибки з трампліна)

Цей змагальний сезон знову став історичним для українських стрибків з трампліна завдяки успіху Євгена Марусяка. 24-річний спортсмен не лише оновив власні досягнення, а й встановив низку національних рекордів. Найгучнішим досягненням сезону стало 12-те місце Євгена на етапі Кубка світу в Тітізеє-Нойштадті – найкращий результат України у змаганнях на великому трампліні. У першій спробі він стрибнув на 137,5 метрів та йшов 11-м, зберігши місце в топ-15 після другої спроби. Це лише третє потрапляння українця в топ-15 на етапах КС – і всі три належать саме Марусяку.

Його стабільний прогрес продовжився і на польотному трампліні в Оберстдорфі, де Євген виконав третій за дальністю стрибок в історії України – 218 метрів – і став 16-м у змаганнях. У Вікерсунді ж українець оновив свій рекорд, стрибнувши на 228,5 м – найдовший політ в історії країни.

Окремо варто згадати виступи Євгена на Турне чотирьох трамплінів, де він не лише показав найкращий результат українців (33-є місце на етапі в Оберсдорфі), а й став першим в історії українцем, який чотири рази поспіль пройшов до основного етапу змагань. До цього його найкращим результатом на Турне була 35-та позиція – і теж власна.

Протягом сезону Марусяк десять разів проходив до основного раунду Кубка світу, стабільно показував результати в заліковій зоні та двічі фінішував у топ-20. Він також побив власний рекорд за кількістю очок, набраних за один сезон (76) – на 19 більше, ніж його попередній рекорд. Це дозволило йому фінішувати на 40-му місці, оновивши національний рекорд за підсумковою позицією в загальному заліку.

Євген Марусяк довів, що українські стрибки з трампліна можуть не лише бути представленими на найвищому рівні, а й боротися за високі позиції. Упевнена динаміка розвитку спортсмена, зростаюча стабільність і встановлення рекордів дають надію, що вже в олімпійському сезоні Україна зможе зробити ще один крок уперед у цьому видовищному виді спорту.

Offtop – Бронза естафетної збірної України із санного спорту

На етапі Кубка світу в латвійській Сігулді збірна України з санного спорту зробила справжній прорив – здобула бронзову нагороду в естафетній гонці, ставши лише третьою командою, яка фінішувала на складному та технічному треку. Цей результат став першою командною медаллю в історії України на рівні Кубка світу із санного спорту і дев’ятою загалом – попередні вісім здобула Наталія Якушенко, остання з яких датується ще сезоном 2008/09.

Українську естафету представляли Юліанна Туницька (одиночка, жінки), Ігор Гой та Назарій Качмар (чоловіча двійка), Андрій Мандзій (одиночка, чоловіки), Олена Стецьків та Олександра Мох (жіноча двійка). Команда показала час 3:04.670, відставши майже на чотири секунди від переможців з Німеччини. Але в умовах хаотичної – це виявилося достатнім, аби фінішувати та піднятися на подіум. Серед головних суперників українців у цій гонці не доїхали до фінішу команди США, Латвії, Італії та Польщі.

Траса в Сігулді вкотре підтвердила свою репутацію найскладнішої в Європі. Гонка супроводжувалася організаційною плутаниною: кілька учасниць не отримали стандартного попереджувального сигналу перед стартом, і суддям довелося дозволити їм повторний заїзд. Однак обидві команди (США та Латвія), що скористалися повторною спробою, зрештою не змогли завершити виступ.

«Результат перевершив очікування. Сігулда – важкий трек навіть для топів, тому удача має бути з нами», – прокоментував Назарій Качмар. Його партнер по команді Андрій Мандзій додав: «Емоції на висоті. Але перед Кубком була велика перерва – ми не каталися, і це далося взнаки». Після гонки українська збірна тимчасова входила до топ-3 загального заліку естафет у сезоні Кубка світу.

🥉3 місце – Ангеліна Брикіна (фристайл)

Ангеліна Брикіна стала головною зіркою української збірної з лижної акробатики в сезоні 2024/25. Вона не лише принесла срібну медаль у командних змаганнях на чемпіонаті світу, але й стабільно входила до топ-5 на етапах Кубка світу, завершивши сезон на 6-му місці в загальному заліку із 258 очками.

Упродовж зими Брикіна двічі фінішувала четвертою – спочатку в Лейк-Плесіді, а згодом у Лак-Бопорті, повторивши особистий рекорд на етапах Кубка світу. У тому ж Лак-Бопорті вона також посіла 5-те місце, як і на етапі в Дір-Веллі, де фінал було скасовано через негоду, і результат визначали за підсумками кваліфікації. Таким чином, українка чотири рази поспіль фінішувала у топ-5 змагань, чим підтвердила свою позицію в еліті світової акробатики.

Особливо важливою подією для Ангеліни став Чемпіонат світу, де вона допомогла українській команді здобути історичне «срібло». В інтерв’ю Tribuna спортсменка поділилася враженнями:

«Командні старти – це емоційно складніше, ніж індивідуальні. Ти ніби не відповідаєш за когось, але відчуваєш більшу відповідальність. Це вплинуло на мій результат на чемпіонаті світу».

Щодо перспектив, Ангеліна поки уникає гучних заяв, але натякає на підвищення складності стрибків у майбутньому сезоні:

«Цей сезон ми працювали на стабільність. А наступний... Ви побачите наступного сезону».

Брикіна продовжує формувати нову історію української жіночої акробатики – зокрема, своїм стабільним прогресом і здатністю боротися на рівних з провідними спортсменками зі США, Китаю та Австралії. Її виступи в сезоні 2024/25 – це заявка на лідерство в олімпійському циклі, що нині триває.

🥈2 місце – Владислав Гераскевич (скелетон)

Зимовий період 2024/25 став для Владислава Гераскевича рекордним на всіх рівнях – від окремих етапів до загального заліку Кубка світу. Українець провів повний цикл з восьми етапів, де чотири рази входив до топ-10 і тричі – до топ-8. Найкращий результат – 4-те місце у Вінтерберзі, що стало повторенням національного рекорду на Кубку світу. У загальному заліку Гераскевич став 7-м – це найвище місце в історії українського скелетону.

З початку сезону Влад демонстрував стабільно високий рівень. Вже на першому етапі зумів прорватися з 13-го місця після першої спроби на 8-ме – його третій найкращий результат у кар'єрі. На наступному етапі повторив досягнення. Потім був прорив – 7-ме місце, найвище для нього на той момент у сезоні. А в німецькому Вінтерберзі Влад посів 4-ту сходинку, програвши подіум лише кілька сотих – він був третім після першого заїзду, але господар траси Гротер змістив його на крок нижче.

Ще один історичний прорив стався в лютому: Гераскевич здобув першу в кар'єрі перемогу на Кубку Європи, вигравши етап у Ліллегаммері. І хоча основним фокусом сезону був Кубок світу, ця перемога стала ще одним свідченням його класу.

А справжнім апогеєм став Чемпіонат світу в Лейк-Плесіді. Українець видав блискучу другу спробу (2-й час дня) і в підсумку став 4-м. Це новий рекорд України на чемпіонатах світу. Із урахуванням складних погодних умов у перший день, це досягнення лише посилює значення результату.

«Другий день був надуспішним: холод, жорсткий лід, ідеальні умови для техніки. Ми змогли відіграти майже все», – сказав Влад після змагань. Сам Гераскевич неодноразово наголошував на командній меті – здобути дві олімпійські ліцензії у чоловічому скелетоні, попри жорстку конкуренцію і обмежену кількість квот, а його особиста ціль – якомога частіше чути гімн України на міжнародній арені.

Влад провів один із найкращих сезонів серед усіх українських спортсменів у зимових видах спорту: оновив два національні рекорди, показав стабільність на Кубку світу, переміг на Кубку Європи і до останніх метрів боровся за історичну медаль чемпіонату світу. Проте він все ж залишився без медалі змагань найвищого рівня – і саме це стало головним чинником, чому Влад не посів перше місце у моєму рейтингу.

🥇1 місце – Дмитро Котовський (фристайл)

Сезон у виконанні Дмитра Котовського став беззаперечно історичним – він єдиний український спортсмен, який здобув більше однієї медалі на змаганнях найвищого рівня: срібло Кубка світу в особистому старті та командне срібло на Чемпіонаті світу. Саме тому Котовський посідає перше місце у моєму рейтингу.

Дмитро здобув срібло на Кубку світу в американському Дір-Веллі – 115,49 бала у суперфіналі, шостий подіум у кар'єрі на цьому рівні. Згодом стало ще гучніше – саме його стрибок «ураган» складністю 5,2 (ідеально виконаний у вирішальний момент) приніс Україні срібло чемпіонату світу у змішаних командних змаганнях. Це перша нагорода такого ґатунку для України в історії лижної акробатики – і загалом єдина медаль України на ЧС-2025 серед усіх зимових дисциплін.

«Я дуже сумнівався, чи залишати цей стрибок. Але вирішили: хай стрибає. І він впорався ідеально», – розповів головний тренер збірної України Енвер Аблаєв.

У командному фіналі Котовський набрав 133,12 бала, разом з Олександром Окіпнюком та Ангеліною Брикіною вивівши команду на другу сходинку – з результатом 312,35 бала.

Попри те, що особисті результати в сезоні були не такі вражаючі, як у 2022/23 – лише одне індивідуальне «срібло» та 9-те місце в загальному заліку Кубка світу – Котовський залишається найтитулованішим українцем цього зимового сезону. Він двічі виходив до суперфіналу КС (топ-6), а головне – підтвердив свою здатність бути лідером у вирішальні моменти.

«Якби не було срібла на чемпіонаті світу, я був би незадоволений. Це історична подія, яка перекрила особисті невдачі», – визнав Дмитро.

У Дмитра Котовського й надалі величезний потенціал – і що ще важливіше, він залишається головною медальною надією збірної в кожному сезоні. Саме завдяки йому Україна вже кілька років поспіль стабільно виборює місця на подіумі на етапах Кубка світу в зимових видах спорту. Тож не дивно, що саме Котовський – №1 у моєму рейтингу.

Завершуючи свій топ, хочеться ще раз наголосити: попри всі труднощі, українські спортсмени продовжують боротися, здобувати медалі та встановлювати нові історичні результати. Цей сезон став черговим доказом того, що навіть за мінімальної підтримки можна досягати максимуму – завдяки таланту, праці й неймовірній відданості справі. Сподіваюся, що вже наступного року українська зима принесе ще більше приводів для гордості.