Україна ризикує втратити потенціал свого найкращого футбольного покоління – збірна дійсно в заручниках в УАФ
Олександр Сажко показує закономірності в роботі асоціації.
В четвер збірна України грала фантомний «тренувальний матч» проти «Брентфорда», який виявився спарингом з «Брентфордом» Б. УАФ наразилась на чималу хвилю критики за відсутність трансляції та погану медійну організацію матчу. Але знайшлись й ті, хто вважав претензії до асоціації футболу якщо не безпідставними, то занадто перебільшеними. Начебто ситуацію загострили з нічого, такі матчі лише для тренерів, а не для глядачів, там нічого і не треба було організовувати.
Навіть Дмитро Джулай, навколо якого давно є певний культ серед вболівальників через його зваженість та авторитетність, сказав:
«Товариська гра збірної без трансляції? Тому що це з клубом, тому що це насамперед для тренера, якого поставили на один матч. Йому потрібно спробувати хоч щось зробити з цими футболістами. Я взагалі не знаю, чому потрібно вимагати показувати такі матчі.
Он на зборах коли команди грають. Мені навіть цікаво, що сказав би Лобановський, якби до нього прийшли і розповіли, що ми будемо показувати у Ютубі всі матчі на зборах, що б він про це подумав».
Джулая точно не можна звинуватити у любові до УАФ чи Павелка, тому це дійсно щира думка, якій цікаво опонувати. І, можливо, якби це була одна гра в вакуумі, не національної збірної та зовсім в інших обставинах – я б підтримав. Бо, дійсно, за певних умов такі матчі бувають.
Але доводиться з таким твердженням Джулая категорично не погодитись саме через контекст ситуації. Бо проблема нормальної організації товариського матчу з «Брентфордом» є частиною значно більшого організаційного та комунікаційного хаосу УАФ. Він цілком може привести до втрати або як мінімум не повного використання потенціалу найкращого футбольного покоління України в історії – як в плані результатів, так і в плані контакту з вболівальниками.
Прослідкуймо послідовно, що відбувалось зі збірною України з моменту одного з найбільших її досягнень в історії – виходу у чвертьфінал Євро-2020 трохи більше, ніж півтора року тому. Точки, яка повинна була стати відправною для подальшого прогресу національної команди.
1 серпня 2021-го – Андрій Шевченко сам (!) оголошує, що його контракт з УАФ закінчився та фактично прощається зі збірною України. Ніхто нічого не знає та не може пояснити, УАФ лише на наступний день підтверджує, що контракт закінчився. Але нічого не пояснює.
З останнього матчу Шевченка проти Англії (3 липня) в УАФ був майже місяць, щоб визначитись з його контрактом та при необхідності підшукати заміну. Але до відходу тренера асоціація виявилась не готовою.
2 серпня 2021-го – починається гадання, хто буде наступним тренером збірної України. Прізвище Сергія Реброва лунає ледь не найчастіше.
8 серпня 2021-го – Андрій Павелко публічно (!) підтверджує, що хотів би бачити на чолі збірної України Реброва. І що він зустрічався з тренером, у якого є чинний контракт (!) з клубом. Але просить дочекатись рішення виконкому УАФ.
12 серпня 2021-го – Олег Блохін та Олексій Михайличенко очолюють комітет збірних УАФ та беруть на себе формування списку легіонерів, яких викличуть на наступний збір, бо в збірної немає тренера.
18 серпня 2021-го – за 13 днів до матчу відбору ЧС-2022 проти Казахстану та за 10 днів до початку збору УАФ оголошує Олександра Петракова головним тренером. При чому чомусь з приставкою в.о. Очевидно, ніякого Реброва – його не відпустив клуб.
1 вересня – 16 листопада 2021-го – Петраков свариться з лідером команди Русланом Маліновським, видає весь спектр пресконференцій, від захвату незвичною відкритістю тренера до мовчання на 37 слів та відвертого хамства, виграє лише два з семи матчів (2 з 5 офіційних), але все ж таки займає друге місце відбору та потрапляє в плей-оф завдяки перемозі в останньому турі та тому, що навіть невмотивована Франція в паралельному матчі все одно обіграла Фінляндію, якій потрібна була перемога, щоб обійти Україну.
17 листопада 2021-го – за всі ці результати УАФ прибирає в Петракова приставку в.о., а Павелко говорить, що той «створив чудо» та «золотими літерами вписав своє ім'я в історію українського футболу».
26 листопада 2021-го – на жеребкуванні Україна отримує ледь не найпростішу сітку плей-оф кваліфікації на ЧС-2022: Шотландія, а потім переможець пари Уельс – Австрія. Без Італії чи Португалії.
8 березня 2022-го – через повномасштабне вторгнення Росії в Україну матчі збірної в плей-оф відбору переносять з березня на червень. В УАФ є три місяці, щоб спланувати збори, підібрати спаринг-партнерів та наскільки можливо в умовах зупинки УПЛ підготувати збірну до матчів плей-оф.
1 травня 2022-го – збірна України починає місячний збір у Словенії. Гравці приєднуються до команди поступово, останніми приїдуть легіонери.
Ще 18 квітня Петраков оголошує, що збірна за цей час зіграє п'ять спарингів, які будуть не тільки підготовкою до плей-оф, але й благодійними – для збору допомоги Україні. І навіть називає конкретні дати, хоча суперників поки немає: 6-го, 10-го, 14-го, 22-го та 26 травня. Акцентує тренер на останніх двох датах – бо на ті матчі вже приєднаються легіонери.
Протасов говорив про перемовини з Францією та Північною Македонією, Павелко – про сподівання зіграти з Італією, інсайди називали можливими суперниками «Ман Сіті» та збірну Англії.
На той момент здавалось, що все під контролем – і збірна якісно підготується до ключових матчів та знайде спаринги, які хоча б частково замінять гравцям УПЛ практику офіційних матчів. Але все перетворилось на хаос.
Зрештою зіграли з «Боруссією» М 11 травня, а з «Рієкою» та «Емполі» два дні поспіль різними складами – 17-го та 18-го. І жодного спарингу для приїхавших пізніше легіонерів. Петраков стверджував, що сам відмовився від декількох спарингів, бо вони начебто не підходили збірній. Але враження залишилось зовсім інше – УАФ не змогла знайти потрібних суперників. Хоч і треба визнати, що посеред сезону це точно було непросто.
1-14 червня 2022-го – збірна України спочатку впевнено перемагає Шотландію, а потім програє Уельсу в матчі, де виглядає краще суперника, та не виконує задачу виходу на ЧС-2022. Петраков залишається на чолі збірної та бере 7 очок в перших трьох матчах Ліги націй.
21-27 вересня 2022-го – збірна України віддає Шотландіє перше місце в групі Ліги націй, спочатку програвши їй 0:3, а потім не змігши здубути перемогу у вирішальному останньому турі (0:0). Через що падає у третю корзину жеребкування кваліфікації Євро-2024 та потрапляє в одну групу з Англією та Італією.
Збірна роз'їжджається до березня 2023-го на пів року, тому що на час паузи збірних перед і на ЧС в листопаді та грудні в УПЛ заплановані матчі через пізній старт сезону, викликаний повномасштабним вторгненням.
УАФ знає, що контракт Петракова закінчується 31 грудня, має всі ті самі пів року, щоб вирішити питання, хто буде далі тренером, але займається улюбленою справою – бездіяльністю.
12 січня 2023-го – відгулявши всі новорічні свята та лише через 12 днів після закінчення контракту Петракова УАФ офіційно оголошує про це закінчення. Фактично збірна з кінця вересня без тренера.
24 січня 2023-го – Павелко знову публічно говорить про Реброва, в якого все ще контракт з клубом, як і півтора року тому.
8 лютого 2023-го – збірна України залишилась єдиною збірною відбору до Євро-2024, яка досі без тренера.
28 лютого 2023-го – Руслан Ротань став в.о. головного тренера на березневий збір. З часу останнього матчу збірної Петракова пройшло рівно 5 (!!!) місяців. Реброва вже відкрито називають наступним головним трренером збірної. Навіть говорять, що він брав участь в виборі складу на Англію, хоча на даний момент не має ніякого відношення до УАФ та працює в клубі.
9 березня 2023-го – Ротань розповідає в інтерв'ю, що він не знав, що контракт Реброва з «Аль-Айном» закінчується в кінці червня, а не травня. І формально може бути ситуація, що на два червневих матчі в збірної знову не буде тренера, бо в Ротаня в цей час починається молодіжний Євро.
23 березня 2023-го – збірна проводить перший за пів року матч за закритими дверима.
Навіщо все це так детально описувати? Тому що в нескінченному потоці новин інформація розмивається і складно сприйняти загальну картину. А тут ми маємо чіткий таймлайн всіх ключових дій УАФ, які стосуються вибору тренера, організації спарингів для збірної, результатів та реакції на них.
Чого досягла УАФ за останні півтора року
1. Тренери: двічі влаштувала цирк та інформаційний хаос з призначенням заміни. Маючи в одному випадку майже півтора місяця, а в іншому п'ять (на момент офіційних оголошень), максимум, що спромоглась УАФ:
а) спочатку поставити тренера, який, окрім дітей та юнаків, у 63 роки працював лише у першій лізі 20 років тому та не має ніякого досвіду роботи з дорослими гравцями такого рівня;
б) призначити на ключовий матч відбору тимчасового тренера без досвіду, який працює паралельно ще у двох командах;
в) тренера, про якого говорили півтора року тому, в збірній досі немає, і він досі начебто її от-от очолить.
2. Результати: лише 2 з 5 перемог у групі відбору ЧС, програний плей-оф відбору ЧС, програна Ліга Націй та негативний вплив на відбір Євро-2024 через падіння у третю корзину жеребкування. Ніякої реакції та висновків з цих результатів.
3. Організація спарингів:
– в момент, коли треба постійно говорити про війну, замість п'ятьох матчів у травні 2022-го ми отримали три;
– ми повністю пропустили збір в листопаді, через що збірна перед Англією не бачилась пів року;
– коли була можливість нарешті вболівальникам побачити свою команду, збірна грала за закритими дверима. Як сказав Ротань, «це була проблема з організацією не тільки для нашої асоціації, а й для самого «Брентфорда».
УАФ точно спробує списати всі ці проблеми на війну, але це лицемірство. Окремо вона точно вплинула на деякі ситуації, але помилок УАФ нароблено набагато більше.
1. Цирк з тренерами – питання поганого планування та жахливої комунікації, а не повномасштабних воєнних дій на території України. Півтора роки Павелко говорить, що Ребров очолить збірну і він бачить тренером тільки його, але той досі не прийшов. Чи нормально приносити в жертву два відбори заради очікування будь-якого тренера?
2. Участь в максимальній кількості матчів зараз як ніколи потрібна Україні – і щоб постійно створювати інфоприводи говорити про війну, і щоб збирати додаткові кошти, і щоб вболівальники не втрачали контакт зі збірною та бачили її хоча б по ТБ, і щоб гравці, які все більше роз'їжджаються по всій Європі, залишалися однією командою.
І коли розклад, обставини та наші результати не дають грати офіційні матчі, тим більше треба бути ще більше активними, щоб створювати ці можливості самим. І точно обов'язково всі повинні ці матчі бачити. Бо, блін, це реально для нас всіх важливо, хто любить футбол. Де ми ще можемо побачити разом всіх наших улюблених гравців? Немає нічого важливішого за матчі збірної, а нас їх систематично позбавляють.
3. Хіба що результати частково можна виправдати складними обставинами війни. Але, знову ж таки, чи були б вони настільки поганими, якби і з тренерами рішення приймались вчасно та логічно, і спаринги збірна отримувала які потрібно та коли потрібно, і організацію всього процесу вела не ця УАФ? Ми ніколи не дізнаємось, але чомусь здається, що гірше відпрацювати останні майже 20 місяців неможливо.
Саме тому в заголовок винесена теза, що збірна в заручниках УАФ, яку насправді висловили самі вболівальники. Найбільше шкода гравців, які в цьому складі здатні бути значно краще. Але коли в тебе немає стабільності та логічності з тренером, коли немає системності з організацією процесу, спарингами та всім іншим навколо команди – неможливо показувати максимальний результат.
В нас зараз фантастичне покоління гравців, що підтверджує найбільша кількість українців в топ-лігах в історії. І на підході ще декілька класних молодих талантів. Це не значить, що ми маємо бути топ-збірною та перемагати Англію. Це не значить, що збірна повинна бути ідеальною. Але все не повинно бути настільки депресивно, як зараз. І саме УАФ відповідальна за хаос останніх 20 місяців, бо всі ці результати та події складаються з маленьких дрібниць, які є наслідками рішень асоціації.
Ми дійсно ризикуємо втратити більшу частину потенціалу нашого найкращого покоління в історії: ми його не бачили на ЧС-2022, ми його, скоріше за все, не побачимо на ЧЄ-2024, ми не можемо на нього подивитись навіть в спарингах, які не повинно бути проблемою організувати. Ця збірна вже дуже далеко від вболівальників, вони її не бачать.
Матч зі збірною Англією буде для українських вболівальників єдиним за майже 10 (!) місяців, в якому вони побачать збірну України навіть по ТБ. Бо наступне вікно збірних – аж у середині червня. Тому що комусь було незручно організувати трансляцію. Ні, все ж таки саме такі матчі та саме в таких обставинах не тільки для тренера.
Фото: Footboom; УНІАН; УАФ; сторінка Андрія Павелка у фейсбуці;
