Призначення Ротаня одночасно у дві збірні та «Олександрію» – показове. В Україні глибока криза з тренерами
Олександр Сажко – про проблеми освіти УАФ.
Призначення Руслана Ротаня виконуючим обов'язки головного тренера національної збірної України стало секретом Полішинеля. Мінімум пару тижнів всі інсайдери були впевнені в призначенні 41-річного тренера молодіжної збірної України та «Олександрії» на його третю посаду одночасно. Так все і сталось.
Питання було тільки одне: чому УАФ так тягнула з оголошенням рішення, яке давно прийняте та всім відоме. Але насправді це типовий рівень роботи асоціації в публічному просторі: нездатність контролювати витік інформації з середини організації та така сама нездатність вчасно реагувати та відповідно діяти, коли такі витоки регулярно стаються.
І знаєте, вибір Ротаня насправді з усіх сторін показовий. Зовсім не виглядає дивним, якщо розуміти головні тенденції «розвитку» українського футболу останніх років та як приймаються рішення всередині УАФ.
Призначення молодого тренера без жодних серйозних досягнень у дорослому футболі одночасно в три проєкти говорить про серйозну кризу тренерського цеху в Україні. Важливо, що це не дворові баталії, а команди рівня національних збірних та вищої ліги професійного футболу країни з претензіями на єврокубки.
Ця криза насувалась на Україну дуже давно, повільно та поступово – тому її масштаб не так просто помітити. Пов’язана вона в першу чергу з тим, що в Україні тренерська освіта, якою піклується УАФ, наразі знаходиться в руїнах – абсолютно не відповідає сучасним трендам та існує тільки для роздачі дипломів всім дружнім та зацікавленим, а не навчання конкурентних спеціалістів у світовому футболі.
Минулого року мені потрібно було обрати трійку претендентів на звання найкращого тренера року в опитуванні від одного з онлайн-ЗМІ – і це стало проблемою. Бо українські тренери за 2022-й рік не досягли фактично нічого. З певними знижками можна було зупинитись на одному-двох прізвищах, але навіть складно було скласти пул з 5-6 кандидатів, щоб обрати найкращих. Ось так все погано.
Звичайно, це рік повномасштабної війни та мінімуму футболу. Тому дійсно обрати було складніше – нормального футболу і так було мало, а зараз стало ще менше. Але подумайте, чи було краще 2021-го або 2020-го? Скільки ви б могли тоді прізвищ назвати: три-чотири? А скільки українських головних тренерів зараз працює за кордоном в нормальних європейських командах?
Відповіді на перші два питання очевидні. Відповідь на останнє красномовна: нуль. І це тільки верхівка айсберга. Глибше на рівнях нижче все ще гірше.
Навіть найпомітніші українські тренери останніх років до української школи мають відношення дуже опосередковане: Скрипник починав в Німеччині з її топовим рівнем тренерської освіти, Шевченко зростав під впливом своїх не менш топових та досвічених італійських помічників, а Ребров завжди був інтелектуалом і виділявся навіть коли був гравцем не менше, ніж зараз виділяється тренером – неякісна освіта йому б не завадила.
Скільки дійсно помітних людей є поза ними?
Тому на цьому фоні Ротань, який просто хоче грати не в бій-біжи, а позиційний футбол, та має хоч якесь бачення, виглядає ледь не тренерським одкровенням. Хоча ніякого «Ротань-стайл» та великого «бачення», звичайно, не існує. Це просто бажання грати в футбол першим номером, яке легко зрозуміти. І воно викликає повагу та бажання це підтримувати, але не є чимось геніальним.
З усім тим Ротань отримує під свою відповідальність одразу три великі проєкти. Нехай і тимчасово. Нехай, можливо, їх якось можна з певними втратами уваги розподілити, бо матчі відбуватимуться в різний час.
Можливо, Ротань стане топ-тренером та доведе, що заслуговував кожну з цих посад окремо. Але не три одночасно, бо такого просто не повинно бути. А коли відбувається – свідчить, що щось дуже не так.
Окремої уваги заслуговує і формулювання призначення Ротаня в.о. головного тренера збірної України: «Угода буде чинною до моменту набрання чинності контракту із Сергієм Ребровим, перемовини з яким за дорученням виконкому проводить адміністрація УАФ».
Проблема в тому, що ніякого контракту з Ребровим поки немає. І формально таке пояснення звучить, наче Ротань може бути головним тренером збірної України навіки, якщо з Ребровим не вдасться домовитись. Наче дрібниця, лише невдале формулювання на сайті УАФ, але також дуже показова, бо символізує весь той хаос, який останні місяці був навколо головної команди країни.
З призначенням Ротаня хаос не закінчився, а тільки продовжився. А страждає при цьому ледь не найталановитіше покоління гравців в історії українського футболу. А з ними – і вболівальники.
