Більше ніж спортивні змагання. 5 сильних історій зі Спеціальної Олімпіади в Берліні

У Берліні завершились Всесвітні Ігри Спеціальної Олімпіади – змагання для людей з порушеннями інтелектуального розвитку. На змаганнях побувала наш кореспондент Дарина Калінчук завдяки програмі для молодих репортерів від Міжнародної асоціації спортивної преси. Вона розповість найцікавіші історії зі змагань.

***

«Спорт об'єднує» – вже таке собі кліше, з яким люди, які працюють в галузі, стикаються постійно. За 9 днів Ігор ми побачили зовсім іншу сторону спорту – з тотальною взаємоповагою, любов'ю, співчуттям та сміливістю іншого рівня. Тут ми справді зрозуміли сенс банального гасла про об'єднувальну силу спорту.

Що таке Спеціальна Олімпіада

Сестра Джона Кеннеді, Юніс Кеннеді Шрайвер, заснувала Спеціальну Олімпіаду 1968 року в США як організацію для підтримки та спортивного розвитку людей із розумовими вадами. Вона прагнула нагадати суспільству про те, що люди  з інтелектуальними відхиленнями заслуговують на увагу та підтримку як від держави, так і від громадян.

Сьогодні Спеціальна Олімпіада є найбільшим у світі спортивним рухом для людей з інтелектуальними вадами, в якому беруть участь понад 5 мільйонів спортсменів з майже 180 країн.

XVI Всесвітні Спеціальні Олімпійські Ігри пройшли з 17 по 25 червня в Берліні. Під гаслом «Нездоланні разом» тисячі атлетів зі всього світу змагались у 26 видах спорту. Українська делегація була представлена у 7 видах спорту – бадмінтоні, баскетболі, бочче (гра з м'ячем), легкій атлетиці, настільному тенісі, плаванні та спортивній гімнастиці. Українські спортсмени в Берліні завоювали 21 медаль (6 золотих, 8 срібних, 7 бронзових) у всіх видах спорту, в яких були представлені. На Спеціальній Олімпіаді для них було багато моментів – тріумфальних моментів перемог, сліз радості та розчарувань, усмішок, обіймів та нових знайомств.

Кожен сюжет на Олімпіаді – потужна історія, а кожен спортсмен має свій сильний бекграунд. Ось декілька з них.

Оплески для української делегації на церемонії відкриття

Понад 6000 спортсменів з 176 країн пройшли Олімпійським стадіоном на церемонії відкриття XVI Всесвітніх Ігор. Українська делегація з'явилась однією з останніх, але в момент її оголошення десятки тисяч людей на трибунах вибухнули оплесками. Сльози самі виступили на очах від усвідомлення того, як твою країну приймають у будь-якому куточку світу. Колеги з програми, журналісти з Південної Африки Воррен і Майкл, з якими я познайомилась трохи раніше, в цей момент повернулись до мене і показали, що також аплодують. Я ж усвідомлюю, що ці оплески не просто для української делегації на Спеціальній Олімпіаді, вони – для всієї України. Весь світ вражений стійкістю, мужністю та незламністю українського народу.

Упродовж всього часу перебування у Берліні політики, найкращі медіа з усієї Європи, представники інших делегацій прагнули поспілкуватись з українцями, зняти про них сюжет чи хоча б просто обійняти і зробити спільне фото.

Басейн, наповнений водою з різних країн

Кожна делегація привезла в Берлін пляшку з водою зі своєї країни і вилила її в басейн, який встановили в центрі Олімпійського стадіону. За задумом режисера, окрема країна – це окремий струмок, який зливається з іншими і утворює потужний потік, як символ єдності всіх людей на планеті та величі руху Спеціальних Олімпіад. Воду з України набирали представниці баскетбольної команди в Житомирі, як пізніше повідомлять в СОУ.

Український легкоатлет ніс Олімпійський вогонь

Легкоатлет зі Сміли Дмитро Подгорський був одним з 8 спортсменів, які запалювали олімпійський вогонь. «Організатори Олімпіади сказали, що дуже хочуть, щоб один з представників України взяв участь в запалюванні вогню, – розповідає тренерка легкоатлетів Катерина Свіщева, – попросили, щоб ми обрали легкоатлета. Ми разом вирішили, що нехай буде Дмитро. І для нього, і для нашої делегації – це неймовірна честь. Цим жестом організатори висловили свою повагу і всьому українському народові».

Олександр Хорунжак на шляху до Спеціальної Олімпіади пережив 3 місяці під окупацією

Олександр Хорунжак, сонячний хлопець з Херсона, не  вимовляє слова, але проявляє себе через спорт. Його мама Любов зізнається, що хлопчик займався всім, чим тільки міг з самого дитинства – футбол, плавання, теніс, лижі, а згодом і бочче. В 2018-му році він вперше взяв участь у Спеціальній Олімпіаді і виборов золото з бочче у Женеві. Але на шляху до Спеціальної Олімпіади в Берліні пройшов непрості випробування. Олександр Хорунжак родом з Херсона. 24 лютого 2022, коли росія розпочала повномасштабну війну проти України, його місто опинилося під окупацією. Він з сім'єю жив у підвалі, оскільки Херсон весь час був під обстрілами. Мама хлопця зізналась, що на фоні війни в нього навіть почались панічні атаки. Разом із батьками він пережив три місяці окупації в Херсоні, ходив на мітинги проти вторгнення росіян. Очі Олександра завжди горіли особливим блиском, ділиться його мама. «Боляче було дивитись на те, що очі сина не мали блиску, він не посміхався».  Тож сім'я вирішила покинути Херсон і переїхати в більш безпечне місце. Вони жили спочатку в Івано-Франківську, а тоді в Одесі, де він і готувався до Спеціальної Олімпіади. Найчастіше – без необхідного обладнання та спеціальних майданчиків. У Берліні я особисто познайомилась з цим наполегливим хлопцем. Він був дуже близьким до медалі з бочче (фінішував 4-м), але зараз головне інше – попри все Олександр продовжує займатись улюбленою справою і знову вчиться усміхатись.

Валентин Новосад має свою інклюзивну кав'ярню, яка стала осередком волонтерства

22-річний Валентин Новосад живе в маленькому селі Волинської області. Він вперше на Спеціальній Олімпіаді і цей досвід дуже цінний для нього. «Я мрію виграти медаль», – каже мені.

Тренерка Катерина Свіщева знайома з хлопцем роками. «Ніколи не забуду, коли вперше почула про Валентина. Мені розповідали, що хлопець із синдромом Дауна щодня самотужки долає 25 км зі свого села до школи в Луцьку», – пригадує вона. Валентин завжди був дуже самостійним і товариським хлопцем. Він отримав неповну вищу освіту з ресторанно-готельного бізнесу і навіть відкрив власну невелику кав'ярню. Два роки тому разом із другом Андрієм вони офіційно почали працювати баристами у власному інклюзивному кафе «Сонячна кав'ярня».

З початком повномасштабної війни його кав’ярня стала волонтерським центром. Разом з іншими людьми з вадами розумового розвитку та їхніми батьками Валентин допомагає Збройним силам України. «Він робить усе і навіть більше. Валентин вантажить ящики, плете сітки, випікає печиво та створює обереги», – розповідає його тренерка Катерина. Один з таких оберегів Валентин з Катериною подарували мені. 

У Берліні Валентин говорить про дві свої мрії – медаль на Олімпіаді і мирне небо в Україні. «Нам потрібно бути сильними, як Україна. І ми повинні перемагати для неї», – каже він. Декілька днів потому  тренерка Катерина написала, що Валентин здобув бронзу у стрибках та срібло в бігу на 400 м. Одна з його мрій здійснилась, вірю, скоро настане час і для другої.

Україна справді запам'яталась на Спеціальній Олімпіаді в Берліні. Ні, не золотими, срібними чи бронзовими медалями. Їхній достойний виступ на Всесвітніх Іграх не найголовніше. Вони змогли досягнути більшого – завоювати серця тисячі вболівальників, медійників та людей своєю силою духу, мужністю та жагою до перемог.

Фото: Máté Ladjánszki, Special Olympics World Games, Фейсбук Катерини Свіщевої, сімейний архів Хорунжаків