Збірна головних розчарувань українського футболу
Версія Олександра Сажка.
Український футбол вміє розчаровувати, тому довелось використати хоча б базові критерії відбору: тільки діючі гравці віком від 26 років. Бо всі, хто молодше, ще теоретично мають шанси виправити свої кар’єри.
Також враховувались досягнення. Наприклад, Євген Коноплянка для багатьох залишається великим розчаруванням, але насправді провів кар’єру, якій можуть позаздрити більшість українців: пограв в топ-чемпіонатах та має 86 матчів за збірну України. Це точно не жахливий шлях, хоч очевидно, що могло бути краще. І таких гравців, які наче могли досягти більшого, але достатньо пограли на нормальному рівні, вистачає. Вони не потрапили до цієї команди.
Обираємо збірну розчарувань за схемою 4-3-3 з вільним трактуванням вінгерів. Звичайно, навіть з обмеженнями, згадати всіх неможливо. Тому пишіть в коментарях свої збірні розчарувань.
Воротар: Максим Коваль, 29 років
Клубна кар’єра: 263 матчі, 339 пропущених голів.
Збірна України: 2 матчі.
Коли у 2010-му в 17 років Максим Коваль грав за «Динамо» в кваліфікації Ліги чемпіонів проти «Аяксу», здавалось, що збірна України отримала основного воротаря на багато років вперед. Коваль хоч і провів декілька непоганих сезонів в «Динамо» та навіть дебютував в збірній України в товариських матчах, але на топ-рівень навіть за мірками українських футболістів так і не вийшов.
І остаточно закрив питання про високі досягнення в футболі своїм переходом в Саудівську Аравію.
Альтернатива: Богдан Сарнавський.
Лівий захисник: Олександр Каплієнко, 25 років.
Клубна кар’єра: 153 матчі, 5 голів.
Збірна України: не грав.
Можливо, багатьох здивує потрапляння Каплієнка до цієї збірної, бо зараз про нього мало хто пам’ятає. Також він єдиний, хто трохи не потрапляє в ліміт за віком, але 26 Олександру виповниться в березні.
Насправді Каплієнко був у великому футболі з 18 років, коли дебютував за запорізький Металург та відіграв за нього пару непоганих сезонів в УПЛ. І привернув до себе увагу. Рівень таланту захисника підтверджує, що він грав за всі юніорські та молодіжні збірні.
Але далі не пішло. Каплієнко перейшов у «Металіст», в період, коли той вже помирав, завітав на декілька місяців у Туреччину, але дивним чином її покинув, не зігравши жодного матчу, а далі транзитом через Білорусь, українську першу лігу та Грузію опинився в Росії – спочатку в РПЛ, а потім в ФНЛ.
Альтернатива: Андрій Цуріков.
Центральні захисники: Олександр Воловик (36 років) та Василь Прийма (30 років)
Клубна кар’єра Воловика: 222 матчі та 9 голів.
Клубна кар’єра Прийми: 202 матчі та 6 голів.
Збірна України: не грали.
Найкращі роки в кар’єрі обидва захисники провели в донецькому «Металурзі», який постійно боровся за топ-6 УПЛ. І хоч декілька років грали в одній команді, але разом в центрі захисту майже не виходили, бо одне місце завжди було за В’ячеславом Чечером. Прийма спочатку частіше виходив в опорній зоні, а остаточно в центр захисту перейшов якраз після трансферу Воловика в «Шахтар».
Якщо вірити інсайдам, то «Шахтар» купив Воловика за 4 млн євро у 2013-му. І це досі залишається найдорожчим внутрішнім трансфером серед захисників в УПЛ. За гірників Олександр зіграв всього 7 матчів за два сезони, а загалом після цього переходу вийшов на поле 62 рази за 8,5 сезонів. І зараз дограє в «Поділлі», яке його й виховало.
Прийма також ніде не заграв, хоч провів декілька матчів навіть в Серії А. А зараз вже майже рік знаходиться без клубу в найбільш футбольному віці і навіть не зміг пройти перегляд в «Волині» з першої ліги. Тотальне розчарування кар’єрою Василя очевидне.
Альтернатива: Сергій Вакуленко.
Правий захисник: Сергій Болбат, 28 років
Клубна кар’єра: 195 матчів, 21 гол.
Збірна України: 5 матчів.
Болбат вважався одним із найталановитіших гравців своєї вікової категорії в Україні, але, як і більшість інших вихованців «Шахтаря» з лінії атаки, не зміг пробитись в перенасичений бразильцями склад донецького клубу.
Перші оренди Болбата в донецький «Металург», «Металіст» та Бельгію виглядали дуже перспективно. Але закінчилось все, як завжди, «Маріуполем». Залишитись із першою командою вдалось лиш після того, як Сергія перекваліфікували із лівого вінгера на правого захисника. Навіть тоді він ніколи не був хоча б один повний сезон основним, хоч і встиг дебютувати за збірну України та навіть зіграти пару офіційних матчів проти Литви.
У 28 Болбат досі формально залишається гравцем «Шахтаря», хоч на збори Де Дзербі його не взяв. Так і до повернення в «Маріуполь» може дійти.
Альтернатива: Валерій Лучкевич.
Опорник: Олександр Нойок, 29 років
Клубна кар’єра: 249 матчів, 24 голи.
Збірна України: не грав.
Коли капітан молодіжки «Шахтаря» та збірної України U-21 Нойок у 2013-му перейшов в «Металіст», здавалось, що це ідеальна можливість зростати. Адже саме через відсутність перспектив в донецькому клубі півзахисник зробив такий нетиповий крок. Час показав, що рішення виявилось невдалим.
«Металіст» та згодом донецький «Металург», що помирали, не дали поштовх кар’єрі, а далі все дійшло до Білорусі, Росії, а тепер Кіпру. І хоч в Білорусі Нойок вигравав чемпіонство та був одним з лідерів брестського «Динамо», але все ж таки це не той рівень, який від нього очікували.
Альтернатива: Олександр Андрієвський.
Центральні півзахисники: Андрій Богданов (32) та Євген Чумак (26)
Клубна кар’єра Богданова: 307 матчів та 21 гол.
Клубна кар’єра Чумака: 112 матчів та 9 голів.
Збірна України: 1 матч в Богданова.
Богданов потужно починав в київському «Арсеналі», виступами за який заслужив повернення до рідного «Динамо», де перебував в юнацькому віці. Кияни навіть сплатили за трансфер Андрія майже 2 мільйони євро. Здавалось, що розумного півзахисника з потужним ударом, навіть якщо не заграє в Києві, чекає серйозне майбутнє в футболі та непогані перспективи для потрапляння в збірну України. Але дорости до цього рівня не вдалось.
І наче складно сказати, що в Богданова вийшла зовсім жахлива кар’єра, але відчуття, що все повинно було бути набагато краще, залишилось. Андрій дебютував за збірну, але ті 5 хвилин в товариському матчі з Норвегією так і залишились останніми в національній команді. Пробував себе в Греції, Польщі та навіть Молдові – але все без особливого успіху. Так і залишився непоганим гравцем для середняків УПЛ.
Щодо Чумака, то на початку та в середині 2010-х він був однією з головних надій академії «Динамо». Дебютував за першу команду у плей-офф Ліги Європи (!) в 19 років, але той сезон так і залишився єдиним для півзахисника саме в «Динамо». Після декількох невдалих оренд Євген замість гри на топ-рівні виступав у зовсім нетопових лігах: Білорусь, Грузія, Узбекистан, Казахстан. І йому всього 26.
Альтернативи: Владлен Юрченко, В’ячеслав Танковський.
Лівий вінгер/нападник: Дмитро Льопа, 33 роки
Клубна кар’єра: 298 матчів, 30 голів.
Збірна України: не грав.
На старті кар’єри Льопа вважався чи не більшим талантом за Євгена Коноплянку, з яким вони майже одночасно починали в «Дніпрі» (різниця в віці менше ніж рік). Але якщо порівняти кар’єри двох атакувальних гравців (позиція Льопи в цій збірній номінальна, бо більшість матчів він все ж таки відіграв атакувальним півзахисником, а не вінгером), то Коноплянка виглядає просто монстром, хоч багато хто давно розчарований й в ньому.
Після дуже непоганого старту в «Дніпрі» все, чим запам’ятався Льопа, – це декілька непоганих сезонів в скромному хорватському «Осієку».
Альтернатива: Денис Олійник.
Правий вінгер/нападник: Дмитро Хльобас, 27 років
Клубна кар’єра: 185 матчів та 51 гол.
Збірна України: не грав.
Ще один талант «Динамо», який так і не став топом. Чи зможете ви зараз без пошуку сказати, в якому клубі грає Хльобас? Це краще за все говорить, де опинилась його кар’єра у всього 27 років. І хоча ще не пізно видати декілька непоганих сезонів, щоб виправити враження, але для цього спочатку треба хоча б знайти собі нормальний клуб.
Альтернатива: Сергій Мякушко.
Центральний нападник: Пилип Будківський, 29 років
Клубна кар’єра: 254 матчі та 48 голів..
Збірна України: 6 матчів.
Чимось схожа історія з Хльобасом, але з іншого гранду українського футболу: ще один топ-талант «Шахтаря», який не став топом. Нападник, який має 6 матчів в збірній України та їздив грати у Францію, Бельгію та Росію, у 29 років опинився в першій лізі.
За останні 4,5 роки Будківський забив аж 14 голів, що для нападника дуже посередній показник. За першу команду «Шахтаря» Пилип так і не зіграв.
Альтернатива: Володимир Лисенко.
Кого не вистачає в цій збірній?
Фото: Микола Бочка; globallookpress.com/Virginie Lefour/ZUMAPRESS.com, imago sportfotodienst; Footboom\Денис Руденко; «Металіст»; «Динамо» Київ від Шурика; «Осиек»; «Динамо»; «Десна».
Другие посты блога
