Трансфер Зінченка в «Арсенал» - ризик. Сумнівно, що він стане проривом
Дмитро Литвинов пропонує позбутися рожевих окулярів.
Це нарешті сталося. Олександр Зінченко - футболіст “Арсенала”. За нього заплатили цілих 30 мільйонів фунтів, він приносить до “канонірів” ДНК переможця, знайомий своєму новому тренеру та його трансферу дуже радіють фани. І головне - нарешті Олександр гратиме в основі та ще й на місці у центрі півзахисту.
І все одно є величезні сумніви, що перехід стане якимось проривом - і для Зінченка, і для “Арсеналу”. Маю певне право, як людина, котра прихильна до цього клубу з часів Денніса Бергкампа.
Почнемо з тих “вау”-факторів, котрі були перелічені на початку.
“Арсенал” востаннє грав у Лізі чемпіонів в сезоні 2016-17 років. На момент його вильоту у 1/8 фіналу від “Баварії” із загальним рахунком 2:10:
- Макрон ще не був президентом Франції і не мав можливості дзвонити вночі до Москви;
- на екрани не вийшов другий сезон серіалу “Слуга народу”, а головними хітами прокату в кіно були “Логан” та “Красуня і Чудовисько”;
- Неймар грав у “Барселоні”, а Мбаппе - у “Монако”.
Таких фактів можна наводити десятки, були б бажання та трохи пам’яті із Вікіпедією для перевірки останньої. Але все це зводиться до одного: лондонці дуже давно за мірками Арсена Венгера (ще один факт з 2017-го: він ще був тренером команди) не грали у головному єврокубку. І зараз мають переплачувати, аби запрошувати футболістів з клубів, котрі в цій Лізі чемпіонів грають.
Втім, переплачує “Арсенал” в останні роки і за гравців з команд, котрим Ліга чемпіонів зовсім не світить. Одним за англійський паспорт (Вайт та Ремсдейл), бо ситуація з лімітом в АПЛ зараз не така проста. Другим - за інтерес (іноді міфічний, як було з Колашинацем, якого нібито вели “Сіті” та “Челсі”) з боку команд, котрі “Арсенал” за звичкою вважає своїми конкурентами. Третім (Парті та Пепе) - просто тому, що заздалегідь не потурбувалися про трансфери і доводилося виривати футболіста, коли вже зрозуміли: “Блін, ми ж до сезону не готові!”
Тому 30 мільйонів фунтів за Зінченка - це приємна сума, але сама по собі вона нічого не гарантує. Спитайте хоча б в Артети, що він думає про того ж Пепе, котрий залишається найдорожчим трансфером в історії клубу, а відіграв аж 5 ігор в основі в АПЛ. Чи як там перспективи у Саліба, якого брали за ті ж 30 мільйонів у 2019-му, весь час відправляли по орендах, а коли він видав топ-сезон у “Марселі”, то навесні казав, що не надто і хоче повертатися у Лондон, де Артета не бачить його в основі.
Втім, можна сказати, що Саліба та Пепе прийшли до “Арсенала” не на запрошення Мікеля - їх брали “під” Емері влітку 2019-го, а Артету призначили головним в грудні. А от Зінченка він запросив, бо знає по роботі в “Сіті”. І тут постає питання: а як кого Артета знає Олександра та на яку роль запрошує?
Якщо тренер одразу не може сказати, де гратиме новачок і каже загальні слова про універсальність, то є певні підозри, що він сам не знає. Бути умовно 12-м гравцем “Арсеналу”, а не 15-м - саме це місце за ігровим часом серед польових футболістів “Сіті” у АПЛ в минулому сезоні в Зінченка - це не погано, але не вершина мрій.
Зліва у захисті є Тірні, котрий чимало пропускає через травми. Але він краще за українця пристосований для ролі більш класичного флангового оборонця, котрих використовував до цього Артета. “Напівфлангових” захисників Гвардіоли з інструментарієм Зінченка тут поки не було. Дублер шотландця Тавареш рівень “Арсеналу” відверто не тягнув.
Чимало казали, що Зінченко став пріоритетом Артети, коли стало відомо, що Мартінес з “Аякса” обрав “МЮ”. Трохи дивно, адже аргентинець грав частіше у центрі захисту. З “ролей Зінченка”, назвемо це так, у Лісандро є досвід гри лівим беком. Якщо припускати, що Артета бачить українця саме в обороні, то або команді доведеться змінювати модель гри або самому Олександру додавати у швидкості та міці.
У центрі півзахисту теж пробитися легко не буде. Про місце на флангах чи роль “десятки” не кажемо взагалі. Бо на фланзі півзахисту Зінченко не грав з часів “Уфи”, а та позиції атакувального півзахисника є, напевно, найкращий за потенціалом гравець клубу Едегор і свій Сміт-Роу, котрий не так далеко за рівнем від данця.
Олександр не такий потужний як Джака та Парті. Змінювати когось із них на українця - це залишатися з одним футболістом, котрий може використати у потрібний момент не лише мозок, а й мускули. Це все ще британський футбол, де потрібно це вміти, просто трохи інакше, ніж у стереотипних матчах часів перших відеокасет.
“Надія” на те, що у головному скандалі літа замішаний Парті? Такий собі розрахунок ще й тому, що зрештою з’ясувалося, що з командою на зборах в Німеччині він був. До того ж, якщо Артета захоче бачити у центрі поля гравця з навичками контролю гри, то в нього є варіанти з тих, хто раніше був в команді. Це і Сміт-Роу з Едегором, котрі грали іноді разом у 4-3-3, і Локонга, котрого Артета хвалив наприкінці минулого сезону.
Чи бачив щось таке Артета у Зінченку ще на тренуваннях у “Манчестер Сіті”, щоб вірити, що він точно дасть шанс українцю в центрі поля? Так, там були значно потужніші конкуренти, але й у “Арсеналі” Олександр отримає шалену конкуренцію. Зрештою, ми кажемо про людину, котра у центрі півзахисту в останні роки грала лише у збірній. А ця збірна не могла здолати Вельс та навіть Казахстан з Боснією. Найкращий свій матч за національну команду Зінченко зіграв на позиції лівого латераля зі Швецією!
Якщо знайомство тренера з гравцем і зіграє свою роль, то сподівання, що Зінченко гратиме саме у центрі, є трохи поспішними. Та й віра Артети у потенціал резервістів “Сіті” має межі - Пабло Марі ніщо не допомогло здобути місця бодай у ротації команди. Зінченко має зараз значно вищий статус, ніж іспанець на момент трансферу в “Арсенал”, проте знайомство саме по собі йому не може щось гарантувати.
Та й про ДНК переможця трохи смішно чути, бо не досвід перебування в успішних клубах грає за тебе на полі, коли важко вписатися у зовсім іншу систему. Є приклад Сауля. Чи, якщо ближче до “Манчестер Сіті”, то Еріка Гарсії у “Барселоні”, котрій він не надто допоміг минулого сезону. Або Фабіана Делфа, з котрого Гвардіола теж ліпив “напівфлангового” захисника. Потім той у “Евертоні” щось не надто добре почувався, хоча і конкуренція була слабшою, і сам Делф до “Сіті” був лідером “Астон Вілли”.
Можна сказати, що всі вони потрапили у несприятливі умови, але від цього не застрахований ніхто. Не варто забагато сподіватися на “психологію переможця”, котру нібито несуть гравці ротації топ-команд у свої наступні клуби. Саме це хочеться донести фанам “Арсенала”, значна частина котрих із захопленням зустрічає Зінченка.
То що ж, все погано?
Ні. Зінченко - якісний футболіст, котрий дійсно гратиме частіше у новому клубі та додасть запасу міцності команди. Такі гравці підіймають її “підлогу”, не даючи провалюватися нижче певного рівня, тому Гвардіола так і цінував українця.
Для ротації “Сіті” - просто ідеальний варіант. Для основи “Арсенала” - тут вже трохи більше питань. Але свій ігровий час, якщо травми не завадять, він точно збільшить помітно. Просто є чимало суперечливих моментів.
Це крок попереду в особистому статусі Олександра, але чи не слід було йти в іншу команду? Таку, де було б більш чітке бачення його ролі та гарантоване місце в основі. Або взагалі замислитися про іншу лігу, де б могли дивитися не лише на матчі Зінченка зліва у захисті. Які взагалі були реальні пропозиції?
Життя в Лондоні має свої переваги, про це Зінченку можуть чимало розповісти Ярмоленко, Шевченко та навіть Ребров з Лужним. Але грошей він вже заробив на пару життів вперед, а грати більше міг би й в умовному “Наполі”, котрому останні роки приписували інтерес до Зінченка. Час грати - без сподівань на травми інших чи те, що якщо в АПЛ дозволили 5 замін у матчі, то точно буде легше.
Може, й буде, але зарано впадати в ейфорію.
Невеликий прогноз на підсумки сезону АПЛ для Зінченка:
- Статус наприкінці сезону: гравець ротації.
- Кількість ігор в АПЛ: понад 20 (рекорд у “Сіті”).
Чи буде понад 25 виходів в основі? Під питанням. Чи буде понад 4 асисти в кінці сезону (рекорд у “Сіті”)? Можливо.
Хочеться вірити, що вже десь у березні можна буде згадати цей текст, коли “Арсенал” впевнено йтиме у топ-4, а у Олександра буде щось на зразок 3+7 у якості залізного гравця основи.
Але щось заважає дивитися на трансфер лише крізь рожеві окуляри.
