Чого чекати від трансферу Зінченка в «Арсенал» – їм є що дати один одному
Артета точно знає, кого підписує.
Олександр Зінченко офіційно перейшов в «Арсенал». Ще після закінчення сезону ми розглядали перспективи українця. Варіант із продовженням виступів за «Ман Сіті» виглядав максимально реалістично, але разом з тим ми відзначали, що й на користь відходу в інший клуб достатньо аргументів. В першу чергу - новий виклик, шанс зіграти на позиції в центрі поля і отримати більше ігрового часу.
Додатковим аргументом на користь «Арсенала» в цьому плані грає постать головного тренера Мікеля Артети, який прекрасно знайомий із Зінченком по роботі у «Ман Сіті», коли він був асистентом Гвардіоли. Він бачив прогрес українця, знає його вміння і варіанти застосування на полі. Це дуже важливий фактор для швидшої адаптації до нової команди.
Спробуємо розібратися, що потенційно Зінченко може дати «Арсеналу», а лондонський клуб - українцеві.
Лондонці показали прогрес, але знову залишилися без ЛЧ
Нинішній «Арсенал» - дуже молода команда, яка перебуває в процесі формування. Середній вік - 24,7, це найменший показник серед усіх клубів АПЛ минулого сезону. І в таких умовах їм вдалося досягти найкращого результату за період роботи Артети - 5-те підсумкове місце після двох поспіль сезонів на 8-й сходинці.
З одного боку - прогрес, потрапляння у єврокубки. Але, оцінюючи перспективи команди по ходу сезону, це, скоріше, розчарування, адже «каноніри» власноруч віддали 4-те лігочемпіонівське місце «Тоттенгему».
Розпочавши провально сезон із кількох поспіль поразок, Артета ближче до грудня остаточно визначився із основною схемою і бойовим складом. Цьому посприяв також фактичний відхід Обамеянга, який не виходив у АПЛ з початку грудня 2021 року. Після цього лондонці видали чудову серію, якщо винести за дужки матчі із «Ман Сіті» та «Ліверпулем», яким все ж навіть у своїй найкращій формі змогли максимум нав’язати боротьбу, але все ж поступилися. Проте якраз на фоні грандів прогрес виявився найбільш очевидним - дуже конкурентні матчі після погромів у першому турі.
Базовою схемою стала 4-2-3-1, при цьому Артета дуже рідко вдавався до ротації стартового складу. Часто зміни були вимушеними, наприклад, через травми, що переслідували лівого захисника Кірана Тірні. Також коли стало зрозуміло, що Ляказетт не гратиме за «Арсенал» наступного сезону, ставку в центрі нападу зробили на молодого Нкетіа, але структурно це не змінило ситуацію.
«Арсенал» намагається грати за рахунок контролю м’яча - 5-те місце за цим показником серед команд АПЛ, майже не грає через довгі передачі (передостаннє місце). При цьому поки команда не виробила достатньо механізмів для створення моментів у позиційній атаці - багато що вирішується за рахунок індивідуальної майстерності Сака та Едегора. Справді робоча схема, що вистрілила у більшості матчів - флангові простріли на набігаючого другою хвилею. Цей же прийом спрацював і на стандартах, які й без того були достатньо загрозливі - центральний захисник Габріел встиг забити солідні 5 голів і зацікавив «Ювентус».
При цьому здавалося, що «Арсенал» може бути навіть більш ефективним, граючи другим номером, адже класно використовував простір при контратаках (звичайно, не на рівні «Ліверпуля», але все ж). Сака, Сміт-Роу, Мартінеллі завжди були готові бігти у вільні зони, а за кращої реалізації «каноніри» могли б і втримати своє четверте місце.
Щодо гри в захисті, то важливим фактором став голкіпер Ремсдейл, який всадив на лаву Бернда Лено і творив справжні дива, кілька його сейвів цілком могли б претендувати на найкращий в сезоні. Проблем же в оборонній грі вистачало, навіть попри відносну стабільність у лінії захисту. «Арсеналу» бракувало інтенсивності - команда у другій половині турнірної таблиці за показниками активності і якості пресингу. При цьому вистачало не зовсім здорової агресії - «каноніри» отримали 4 червоні картки за сезон - другий показник у лізі після «Евертона».
Не обійшлося без нормальних як для такої молодої команди провалів, які важко пояснити. Після дуже переконливих виступів взимку і в березні квітень розпочався з жахливої серії поразок, причому у суперниках не було жодного топа - «Крістал Пелас», «Брайтон» і «Саутгемптон». Закріпили це провалом у травні проти «Тоттенгема» і «Ньюкасла» у вирішальних турах.
Попри не зовсім вдалий підсумок, цей сезон все ж дав надію вболівальникам лондонців, що при правильному точковому підсиленні ця команда може застрибнути в ЛЧ. Потенціал очевидний, молоді лідери прогресують, тому на новий сезон покладаються великі сподівання.
Зінченко ідеально вбудовується на місце Джаки, але є варіант і зліва в захисті
Коли у червні активно пішли новини про перемовини «Арсенала» із Зінченком, навіть з’явилася інформація, що Артета особисто переконує гравця і обіціяє йому місце в центрі поля.
З огляду на тактичні побудови іспанського спеціаліста минулого сезону, які немає підстав докорінно змінювати, можемо стверджувати, що Зінченко цілком вписується у цю концепцію.
Базовий варіант для нього - креативний центральний/опорний півзахисник у схемі 4-2-3-1. В такому випадку йому найвірогідніше доведеться конкурувати із Гранітом Джакою, якщо той не піде із «Арсенала» до завершення трансферного вікна. Це буде максимально зручний варіант для українця.
Звісно, у такому разі він не позбавлений захисних обов’язків, але має на підстраховці у цій зоні партнера, який якраз більше спрямований на оборону. Сам Зінченко перетворюється на метронома команди, який задає темп, визначає напрямок атаки - власне те, що він дуже часто робить у збірній України. Ми детально розбирали це на прикладі гри у плей-оф кваліфікації ЧС проти Шотландії.
Разом з тим за потреби він може якісно сідати на позицію лівого захисника і починати атаки звідти, допомагати розбивати пресинг. У плані атакувальних дій - зміщення у лівий напівфланг, звідки він здатен віддати тонку передачу, пробити або загострити ситуацію за рахунок індивідуальних дій. Попри різні формально позиції ЗІнченко і Джака мають дуже подібну теплову карту по сезону.
Теплова карта Граніта Джаки
Теплова карта Олександра Зінченка
Подібна ситуація і за схеми 4-3-3, яку рідше, але все ж використовував Артета. В такому випадку Едегор опускався з позиції атакувального півзахсника, а вінгери Сака і Мартінеллі або Сміт-Роу фактично перетворювалися на флангових нападників. Цей варіант ще звичніший для Зінченка за виступами у збірній України, де якраз немає позиції десятки, а тому на нього покладено ще більше атакувальних обов’язків.
Теоретично можна було б розглянути Зінченка й на позиції атакувального півзахисника, але на цьому не хочеться особливо зупинятися, адже така ймовірність не дуже висока. У нього мінімум досвіду гри на цій позиції на високому рівні (кілька експериментів Гвардіоли) плюс у «Арсеналі» тут серйозна конкуренція - Едегор почувався минулого сезону досить впевнено, показав непогану результативність (7 голів і 4 асисти в АПЛ). Ба більше, влітку «каноніри» ще й підписали аткувального півзахисника Фабіо Вієйру з «Порту», тому тут навряд чи Артета розраховує використовувати Зінченка.
Останній варіант - лівий захисник, у якого Олександра давно і успішно перекваліфікував Гвардіола. Однак базово треба розуміти, що у гвардіолівській системі крайні захисники мають специфічну функцію, активно працюють у трикутниках, зміщаються в опорну зону, можуть як йти в центр, так і працювати безпосередньо по флангу. У «Арсеналі» Артети все поки простіше - так, вимагаються активні підключення і навіть завершення атак від крайніх захисників, але залученість до гри набагато нижча, що підтверджує величезний розрив за кількістю отриманих передач у Зінченка і його потенційних конкурентів у «Арсеналі», який, нагадаємо, в п’ятірці за володінням у АПЛ.
Основний лівий захисник - шотландець Кіран Тірні.
25-річний гравець, якому заважає повністю розкрити потенціал значна історія травм. Цього сезону через різні пошкодження він пропустив третину матчів АПЛ. Замість нього грав 22-річний португалець Тавареш. Він фактурніший за Тірні та ЗІнченка, частіше лізе в єдиноборства, більш прямолінійно грає на атаку, лізе в обіграші, але йому серйозно не вистачає надійності. Згадати хоча б жахливу помилку в матчі з «Ліверпулем».
Олександр переважає обох у всьому, що стосується пасової роботи, якості передач, навісів, кількості зустрічей із м’ячем, тому він може бути більш корисний для прогресу у побудові такого стилю «канонірів». З іншого боку, ці його якості будуть значно кориснішими в центрі поля. На позиції ж класичного лівого захисника Олександр може стикнутися із проблемами через брак швидкості, ефективності в єдиноборствах, в тому числі верхових, необхідність більше концентруватися на захисті обмежать його вплив на гру та можливості.
В збірній України він також ніколи не грав класичного лівого захисника у схемі із чотирма. На Євро-2020 проти Швеції він діяв латералем при трійці центральних захисників.
Після відкриття трансферного вікна ходили розмови, що «Арсенал» хоче підписати для ротації ще одного лівого захисника через травматизм Тірні і недосвідченість Тавареша. Але брати для цього Зінченка - досить дивне рішення, що не піде на користь ні команді, ні самому гравцю.
Що Зінченко може дати «Арсеналу»
Тезово пробіжимося по тому, чим український футболіст може бути корисним для «канонірів».
1. Більше креативу в центрі поля. За роки у «Ман Сіті» Олександр перетворився на дуже різнопланового гравця, який як риба в воді почуває себе у грі, де треба приймати швидкі, точні рішення, в команді, що ставить на контроль м’яча, позиційну атаку. Він тонко відчуває темп, не перетягує м’яч і гру на себе, надає перевагу просуванню м’яча за рахунок передачі, а не ривків, що якраз було б потрібно у центрі півзахисту канонірів. В атаці зібрані талановиті, швидкі гравці, якими потрібно диригувати і здається, що ЗІнченко точно доріс до того, щоб хоча б спробувати себе у такій ролі.
2. Серйозний досвід. Попри те, що самому Олександру 25 і він за ідеєю якраз вписується у план переходу молодої потенційно потужної команди на новий рівень, він має значний досвід великих матчів і на рівні АПЛ, і на рівні ЛЧ (що особливо важливо). Що й казати - багаторазовий чемпіон Англії, учасник півфіналів/фіналу ЛЧ, за спиною вже два Євро зі збірною. І це все на полі, а не десь 10-м на лавці запасних. Із тим самим досвідом ЛЧ у багатьох гравців «Арсеналу» зовсім все погано наразі і наступного сезону ситуація не зміниться.
3. Приклад професіонального ставлення до роботи. «Арсенал» останніми роками страждав через проблеми із лідерами. Неприємний тренд започаткував Озіл, його підхопив Джака, цього сезону вистрілив Обамеянг.
Так, можливо, Зінченко не такий статусний гравець, але ми виходимо з того, що у лондонському клубі він може претендувати на роль одного з лідерів, зважаючи на його досягнення і досвід. У тій самій збірній України він не просто так виходив у статусі капітана. І якраз в «Сіті» українець демонстрував максимально професійний підхід до своєї роботи: ніколи не жалівся на ігровий час, викладався на максимум на тренуваннях, був готовий грати у будь-якій ролі, яку йому вкаже тренер, адаптуватися до змін, конкурувати і при цьому залишатися максимально позитивним, що сприяло атмосфері в команді. Зінченко може стати гарним прикладом для наслідування і помічником Артети у роздягальні.
Що «Арсенал» може дати Зінченку
1. Статус основного гравця, повноцінний ігровий час на найвищому рівні. Скільки не говори про професіоналізм Зінченка і відданість команді, а все ж бажання грати у більшості стоїть на першому місці. Олександр у всіх сезонах за «Сіті» був гравцем ротації - грав у кращому випадку половину можливого часу. Що й казати, якщо в АПЛ у нього минулого сезону менше часу, ніж у резервного Тавареша. У «Арсеналі» він зможе нарешті провести повноцінний сезон на найвищому рівні, де буде основним гравцем із великими хвилинами. Але для цього ще спочатку потрібно буде виграти конкуренцію.
2. Довести свою профпридатність для гри в центрі поля на рівні АПЛ. Це значний виклик, адже одна справа вийти на матч-другий у якості експерименту, підстрахувати, зіграти простіше, а інша - відіграти в такій ролі повноцінний сезон на рівні чемпіонату Англії. Із відповідним тиском, очікуваннями від вболівальників, відношенням від суперників. Досвід у збірній України важливий, але у неї і близько немає такої кількості матчів із сильними суперниками. Попри увесь рівень майстерності Зінченка, якщо він не зможе швидко довести її, то церемонитися з ним ніхто не буде. Це теж треба враховувати, але шанс показати себе Артета йому безперечно дасть.
3. Новий виклик і можливість показати себе поза межами системи гри «Ман Сіті». Одна справа, коли ти гвинтик відлагодженого роками механізму, у рамках якого виконуєш свою конкретну функцію, робиш все якісно, але ти обмежений в креативних можливостях. Інша - коли саме цього від тебе вимагають у команді, яка продовжує формування і сподівається лише наблизитися до найвищих щаблів. Ось тут і виявиться, чи здатен Зінченко на найвищому рівні на щось більше, ніж просто якісна робота у чітко встановленій системі координат. Це поле для прогресу, якого Олександрові так бракувало вже в «Сіті».
Фото: IMAGO/David Klein, David Klein via www.imago-images, Joe Giddens via www.imago-images, Jan Woitas/dpa-Zentralbild/dpa
