15 команд на скриню мерця. Рейтинг молодіжних збірних України – від найгіршої до найкращої в історії
Збірна-2023 вже високо – і може забратись ще вище.
Молодіжна збірна України достроково вийшла до чвертьфіналу першості Європи, а у останньому турі другим складом ще й не програла Іспанії. Потенційні медалі чи путівка на Олімпіаду – це все, звичайно, добре, але, навіть якщо обійдеться без всього цього, ключовим показником оцінки успішності тієї чи іншої молодіжної збірної буде те, скільки людей з неї зрештою опиниться у головній команді країни та як все це вплине на розвиток українського футболу.
І з огляду на це, а також на показники самих команд у відборі та фінальних стадіях Євро, народився цей рейтинг молодіжних збірних України. Знайдемо найкращих з найкращих за впливом на український футбол.
15. Збірна-2007
(тут і далі – дата фінальної частини турніру, на котрий відбиралася команда)
Результат: 2-ге місце у відборі.
Тренер: Олексій Михайличенко.
Обставини. УЄФА вирішив після 2006-го перейти на схему, коли молодіжні чемпіонати не збігаються за роком проведення із дорослими турнірами. Тому одразу після епохального для України за результатом турніру 2006-го вже за кілька місяців почався відбір до наступного турніру, що мав відбутися у 2007-му. Оскільки часу для переходу на нову схему проведення турніру в УЄФА було мало, то команди просто поділили на групи по 3, де кожна збірна по разу грала з кожною.
16 переможців потрапляли у стики, а звідти вже 8 команд й виходило до фінального етапу. Ціна осічки максимальна – і де-факто вже поразка 0:3 у домашній грі з болгарами (дубль зробив Божинов, який тоді вважався потенційною суперзіркою Серії А) поставила хрест на перспективах команди Олексія Михайличенка. Болгари після цього обіграли й хорватів, тому останній матч в групі був фактично товариським: перемога 2:1 лише трохи потішила самолюбство наших.
Хто грав у головній команді. Оскільки відбір відбувався влітку 2006-го, то фактично склад не змінився у порівнянні з травнем того року, коли було «срібло». Не було Мілевського та Чигринського, котрі їздили на ЧС-2006, але все одно склад вийшов пристойним. Був П’ятов, котрий теж скатався туди, були Алієв, Яценко, Кобін, Ярмаш, Максимов, Костянтин Кравченко, Худобяк, пара Ф-форвардів Фещук та Фомін. У тої команди був потенціал – хорватів, де грали майбутні медалісти дорослого ЧС Манджукіч та Субашич (а ще добре знайомі українським фанам Бартулович та Главіна), обіграли доволі впевнено.
Але що тут вже жалітися, формула змагань одна для всіх була. Єдине, що можна – фактично вивести оцінку виступів збірної за цей турнір за дужки. Коли у тебе весь відбір з 2 матчів, а збірна майже повторює склад іншої, казати про якесь епохальне значення саме цієї команди складно. Саме тому з неї й починається цей рейтинг.
14. Збірна-2021
Результат: 3-тє місце у відборі.
Тренер: Руслан Ротань.
Обставини. Напевно, кандидат на найбільш невиразний виступ українців в усій історії молодіжних команд. Тут не було в суперниках команд з топ-футбольних країн, за всієї поваги до Данії (а також Румунії, Фінляндії, Північної Ірландії та Мальти), а підсумок – 3-е місце із 10-очковим відставанням від тих же данців. Та й румуни привезли 4 очки, що трохи забагато.
Ключовим став провал на початку відбору. 1 перемога в 4 матчах – точно не той результат, на котрий розраховував Руслан Ротань, очолюючи команду. Фінляндія, Румунія, Данія – українців перемогли всі ці команди. Враховуючи нібито наявність кістяку складу з тих, хто виграв юнацький чемпіонат світу 2019 року – результат ще більш дивний. Але закономірний, не може таке відставання бути не закономірним. У тому числі й тому, що знову ж, чимало гравців банально запрошувалися вже до головної команди, й іноді розраховувати треба було на тих, хто радше міг би грати у юніорських збірних, а не у молодіжній.
Хто грав у головній команді. Номінально таких гравців не бракує: Сікан, Конопля, Булеца, Попов, Чеберко, Сирота вже мають на своєму ліку матчі у головній збірній. Забарний там є фактично незамінним і, можливо, вже скоро те ж саме можна буде сказати про Трубіна.
Втім, у відборі постійним гравцем з усіх них був лише Булеца, а так Ротань довіряв, наприклад, Дубінчаку, Кухаревичу, Чеху та Цитаїшвілі, котрий на це Євро приїхав вже у складі збірної Грузії. Здається, що на результаті це все «трохи» позначилося. Як позначилося і на місці команди в рейтингу – важко казати, що саме вона виховала когось для головної збірної.
13. Збірна-2004
Результат: 3-тє місце у відборі.
Тренери: Анатолій Крощенко, Павло Яковенко.
Обставини. Ще один відбір, коли в українців просто не було шансів на тлі суперфаворитів. Те, ще одне очко програли грекам, можна зрозуміти, але 8 балів відставання від Іспанії на дистанції в 8 матчів… Вражає, так. І більше саме відставанням.
У тих іспанців в складі було не так вже й багато людей, що згодом були причетні до серії перемог дорослої збірної – Пепе Рейна та Віктор Вальдес билися за місце у воротах, Фернандо Торрес у атаці (двометровий Пучков, що згодом зав’язав через травми, просто «з’їв» іспанську зірку в Києві) та ще Давид Вілья у ролі запасного. Міцний склад, звісно, з людьми рівня Артети, Рієри чи дель Орно, але у стикових матчах за вихід на Євро та команда поступилася Швеції, не зумівши виграти бодай гру з двох.
Україна ж програла лише одного разу, як і іспанці, але й перемог здобула лише дві. Не дивно, що протягом відбору Анатолія Крощенка, котрий до того привів юніорську команду до «срібла» Євро-2000, змінив на чолі команди Павло Яковенко.
Хто грав у головній команді. Суто формально з цього набору, попри негативний результат, вийшло чимало гравців, що засвітилися в головній команді: Гусєв, Шершун, Белік, Ротань, Гай, Яценко, Даниловський, той таки Лисицький вже мав досвід виступів у головній збірній.
Втім, створити з усього цього різноманіття команду не вдалося. Та й більшість зі згаданих, окрім Ротаня та Гусєва, не те щоб стали ключовими гравцями у головній збірній.
12. Збірна-2000
Результат: 3-тє місце у відборі.
Тренер: Віктор Колотов.
Обставини. На відміну від головної збірної, котра мала один з найбільш драматичних відборів у історії, в молодіжки все склалося майже без варіантів – від росіян відстали на 7 очок, від французів – на 8. І це при тому, що почали з 3 перемог у 4 матчах, в тому числі здолали сусідів 1:0 завдяки голу Дранова.
На жаль, вже єдиний не виграний на цьому відрізку матч натякав на те, що все закінчиться не надто вдало. Франція просто розтрощила українців – з таким складом в цьому не було нічого дивного: Ландро у воротах, Галлас та Саньоль у захисті, а у атаці виблискували чемпіони світу серед дорослих Анрі та Трезеге. Останній й поклав покер у ворота Перхуна. У 4 матчах, що було зіграно в другій половині відбору, не вдалося здобути жодної перемоги.
Той відбір вкоротив вік Віктору Колотову – у листопаді 1999-го, після звільнення, він потрапив з інфарктом до лікарні, а вже у січні 2000-го одного з найкращих українських футболістів в історії не стало. Розповідають, що після матчу в Ісландії, де програли 1:4, Колотов у роздягальні запитав футболістів, чим він їм завинив.
Напередодні тієї гри ФФУ вирішило, що преміальних за цю гру не буде, зобов’язані перемагати й так – шанси на вихід далі вже виглядали примарними. Як це вплинуло на мораль у команді – питання. Але чутки про те, що футболісти з «Шахтаря» активно рахували, скільки б могли отримати за матчі у чемпіонаті, що пропустили через виклик до молодіжки, виникли, певно, не на рівному місці. Чи здавала команда той матч? Мотивованою точно не була.
Хто грав у головній команді. Помітних в майбутньому футболістів вистачало. Насамперед слід говорити про Тимощука, котрий тоді ще тільки мріяв потрапити до головної збірної (й вже точно гадки не мав, що в майбутньому зникне з переліка її гравців), але й без нього варті згадки Венглінський та Зубов (вони були такі молоді, що грали вже другий відбір поспіль), а також Воробей.
У воротах грав Перхун, який точно мав би більше зіграти у головній збірній, якби не трагічна загибель в серпні 2001-го. В захисті ближче до кінця відбору з’явився Несмачний, але на цьому й все.
11. Збірна-1998
Результат: 2-ге місце у відборі.
Тренер: Олександр Іщенко.
Обставини. Турнір, де для України все фактично вирішилося у виїзному матчі з прямим конкурентом. Таким стала німецька молодіжка, яка зрештою випередить украинців на 4 очки – і якби на виїзді в Мюнхені вдалося перемогти замість поразки 0:2…
А так – позаду залишилися й завжди потужні португальці з Нуну Гомешем у атаці (команди обмінялися мінімальними перемогами), й албанці з вірменами, проте путівка до фінального турніру була лише одна. І вона дісталася команді з Баллаком, Клозе, Метцельдером та Ріккеном у складі.
Хто грав у головній команді. Шовковського протягом відбору вже остаточно забрала головна команда, серед інших вирізнялися ті ж Федоров та Мороз, що були на других ролях ще у команді-1995, з’являлися в складі Кернозенко, Онищенко, Закарлюка, Зубов, Венглінський, Косирін, котрі згодом епізодично викликатимуться й у головну команду.
Але в цілому цього разу склад, котрий тренував Олександр Іщенко, помітно поступався команді попереднього скликання. Втім, незначну перевагу над парою попередніх команд цьому колективу дає підсумковий результат, а також відсутність трагедій та бруду довколо.
10. Збірна-2013
Результат: 3-тє місце у відборі.
Тренер: Павло Яковенко.
Обставини. Початок відбору відбувся в червні 2011-го, коли українці готувалися до фінального етапу попереднього турніру, тому команді Яковенка (4-й відбір для нього!) довелося наздоганяти суперників з самого початку. Вийшло не дуже – як програли у першому матчі Словенії 0:2, а у другому втратили в гостях із Мальтою перевагу в 2 голи, так все і пішло. Нічия з фінами, поразка в Литві…
Суперники теж втрачали бали – і в останньому турі, якби ми перемогли шведів на виїзді, то випередили б їх, наздогнавши словенців. Але натомість отримали поразку і від словенців відстали на 3 очки, від шведів – на 5.
Хто грав у головній команді. Напевно, головною зіркою того складу вважався Безус, але він якраз зіграв лише 5 ігор. Але й без нього талантів не бракувало: Кривцов, Коваль, Караваєв, Будківський, Богданов, Рибалка, Пластун, Хомченовський, Громов, Шахов, навіть зовсім вже метеорний Гречишкін.
Непоганий склад, котрому багато що було до снаги, але лише в тому випадку, коли всі вони були максимально мотивовані. Домашні перемоги над шведами 6:0 та словенцями 2:0 – доказ тому. Можливо, отакі от перепади в результатах можна вважати символічним натяком на те, що й у дорослому футболі більшість з цих гравців все ж свій потенціал використає далеко не повністю.
9. Збірна-2009
Результат: 2-ге місце у відборі.
Тренери: Олексій Михайличенко, Павло Яковенко.
Обставини. Розклад тут нагадав відбір на Євро-1998: знову все, за великим рахунком, вирішилося у протистоянні з головним конкурентом, котрим цього разу стали турки. З ними команда Михайличенка – історичний рекорд на той момент, перший тренер, котрий працював три цикли відбору – грала вже у перших турах і… І двічі програла.
Таку фору не зміг надолужити ані сам тренер, ані Яковенко, котрий змінив його, коли Михайличенка після уходу Блохіна запросили до головної збірної. Випередити Чехію, Вірменію та Ліхтенштейн вдалося, але від турок відстали у підсумку на 5 очок. При цьому обидва рази в очних протистояннях з командою Шахіна та Ердінча все вирішувалося у другому таймі. Спочатку до перерви вигравали 1:0, а у другому таймі пропустили двічі, у тому числі прикрий автогол Чижова, а потім на виїзді після нульової нічиєї в першій 45-хвилинці побігли забивати – і двічі пропустили в середині тайму.
Хто грав у головній команді. На постійній основі на багато років закріпився лише Степаненко, але епізодично викликався багато хто: Шуст (він насправді ще на ЧС-2006 їздив), Гладкий, Мандзюк, Олійник, Антонов. Доволі цікава команда, але їй трохи не поталанило і з календарем, і з формулою змагань – так, краще за «відбір» на Євро-2007, але схема, коли з групи виходять хоча б у стики 2 команди, як було 2006-го, все ж виглядає більш гуманною. Туркам, до речі, до фінальної частини потрапити не вдалося – програли білорусам у стиках.
8. Збірна-2019
Результат: 3-тє місце у відборі.
Тренер: Олександр Головко.
Обставини. Жереб підкинув Головку та його підопічним у групу одразу дві топ-збірні – англійців та нідерландців. Втім, точно не жереб змушував українців вже в дебютному матчі відбору грати внічию з Латвією на виїзді. Вийшло як з тим килимом із «Великого Лебовського» – тон усій «квартирі» було задано вже на початку кваліфікації.
Від голландців відстали на одне очко, втім, навіть якби стали другими (достатньо було не програти в останньому турі супернику), до топ-4 команд, що отримували право на стикові матчі, не потрапляли. Про перше ж місце годі було й думати, англійці провели дуже потужний турнір. І це при тому, що в них справді великі в майбутньому зірки (Трент, Абрагам, Томорі, Чілвелл, Гомес, Фоден з Маунтом) грали відносно небагато.
Хто грав у головній команді. В України була схожа ситуація – і на англійську, і на українську взірця попереднього відбору. Тим більше, що гравці у відборі були частково ті самі: Коваленко (8 ігор), Зубков, Михайличенко, Піхальонок, Лунін (по 5), Шапаренко, Міколенко, Швед, Попов (по 4), Бєсєдін, Зінченко, Тимчик (по 3), Чеберко й Довбик (по 2), Матвієнко (1). Все це з 10 ігор знову ж – не вражає, чи не так?
Хоча як подивитися – якщо на кількість тих гравців молодіжки, що вже засвітилися у головній команді, то ще й як вражає. Так, зараз шлях став більш вертикальним, а Ліга націй додатково додає можливість тренерам десь перевірити більше новачків. Але принаймні зараз схоже, що й Головко як системний тренер допоміг цим хлопцям, у тому числі не затримуючи їх для себе, і самі вони хоч і посіли 3-тє місце, але суперники в них були серйозніші за попередників в рейтингу.
7. Збірна-2002
Результат: 1-ше місце у відборі, поразка в плей-оф за вихід у фінальну стадію.
Тренер: Володимир Онищенко.
Обставини. У тому відборі молодіжка показала дорослій збірній приклад, як грати з суперниками, що точно не вищі за тебе за статусом. І це при тому, що стартували ще гірше за основну команду – 4 очки в перших 3 матчах. Але далі все поступово налагодилося – і в останньому матчі слід було просто перемогти поляків, аби гарантувати вихід до стиків за вихід на Євро.
Втім, команда програла 0:3, а матч догравала всімох. На щастя, в паралельному матчі вірмени перемогли норвежців. Але далі у плей-оф з Швейцарією, у котрої в атаці виблискував Фрай, вже все було не так добре. Дві поразки 1:2 – і з мрією про вихід на Євро довелося попрощатися.
Хто грав у головній команді. Найбільше привертає увагу прізвище Вороніна, який забив швейцарцям у першому матчі стиків. Але насправді Андрій більшу частину відбору не викликався Володимиром Онищенком, бо банально був не у полі зору тренерів, граючи в Німеччині.
Фронтменом тієї команди в атаці був Бєлік, в дуеті з яким частіше грав Монарьов, що так і не з’явився у дорослій збірній. З’являлися у складі той таки Несмачний (але він швидко остаточно пішов до головної збірної), а також Калиниченко з Шевчуком. Епізодично викликатимуться Лисицький та Ткаченко, якого, втім, Блохін відрахує разом з Чечером та Закарлюкою через загул у відборі до чемпіонату світу.
Not great, not terrible – доволі непогана, але не видатна за складом збірна здобула майже максимально можливий для себе результат. Кілька гравців потім закріпилося у головній команді, що ще треба для місця в середині списку.
6. Збірна-2015
Результат: 2-ге місце у відборі.
Тренер: Сергій Ковалець.
Обставини. Цього разу у стикові матчі потрапляли переможці груп та найкращі 4 команди з тих, хто посів 2-гі місця. Україна набрала стільки ж очок, скільки й переможці групи з Хорватії (Брозович, Оршич, Ребич) та випередила Швейцарію, Латвію й Ліхтенштейн. Наша збірна потрапила якраз до списку цих чотирьох щасливчиків з других команд груп.
Щоправда, на цьому щастя й закінчилося – у стиках випали німці. В тій команді основним кіпером був тер Штеген, головним бомбардиром – Фолланд, а, наприклад, Йосуа Кімміх тоді виходив лише на заміну. Так, більшість тих футболістів зрештою не стали великими зірками (канонічний приклад – Макс Майєр), але збірній України вистачило й їх тодішнього рівня, аби програти спочатку вдома 0:3, а потім у гостях 0:2.
Хто грав у головній команді. Доволі потужний склад: Малиновський, Буяльський, Караваєв, Малишев, Болбат, Ордець, епізодично з’являлися у тій молодіжці Будківський, вічно молодий Коваль, великі надії подавали, але у дорослій збірній так і не зіграли, Юрченко, Цуриков, Тотовицький, Кулач, Нойок, Калитвинцев.
Варто відзначити, що відбір команда Сергія Ковальця грала у 2013-14 роках, тому певну скидку, але не дуже велику, можна робити на те, що хлопцям, значна частина яких представляла «Зорю», «Іллічівець» та «Шахтар», в якийсь момент було не надто до футболу. Втім, розмір скидки невеличкий, тому що у стиках тим німцям, певно, програли б за будь-яких обставин.
5. Збірна-2017
Результат: 4-те місце у відборі.
Тренери: Сергій Ковалець, Олександр Головко.
Обставини. Збірна почала відбір з 3 поразок поспіль (ну, добре ще Франція, але македонці та ісландці?), а у четвертій грі здобула нічию з Шотландією. 1 з 12 непогано звучить для лотереї, але не для боротьби за щось приємне. Сергія Ковальця звільнили наприкінці 2015-го – і за Олександра Головка з’явилися результати. Але й він почав з другої поразки проти балканців, і далі навіть домашня перемога над Францією була лише приємною пігулкою.
Склад у французів в тому відборі й справді був серйозним: Кімпембе, Толіссо, Рабьо, Бакайоко, Меньян, Павар, Лемар,ще не котд’івуарець Аллер та ще не іспанець Ляпорт. Але з іншими можна й треба було боротися на рівних, а те й з позиції фаворита – з огляду на свій кадровий потенціал. А найсмішніше – французи з усім цим складом на одне очко відстали від Північної Македонії. І якраз фора, яку українці дали тій, а потім очки, що відібрали у Франції, й стали ключовими.
Хто грав у головній команді. Якщо намагатися зібрати команду з усіх топових гравців, що зіграли у тому відборі, то виникає питання «Як взагалі ця команда могла стати 4-ою?» Розгадка – у кількості матчів, яку з 10 можливих ігор зіграли ці хлопці.
Звісно, десь вплив мала зміна тренера – у кожного свої улюбленці, десь когось вже більше стали залучати до основної збірної, десь вплинули травми та нестабільність, але факт у тому, що разом вся ця банда була замало: Бєсєдін (7 ігор), Соболь (6), Сваток, Коваленко та Качараба (по 5), Бущан, Матвієнко та Зубков, Циганков, Зінченко, Кабаєв, Петряк та Швед (по 3), Бурда, Яремчук, Харатін та Довбик (по 1). Тут цілком набереться на склад збірної із запасними, який не викличе занадто вже великого подиву. Завдяки цьому команда й опинилася у рейтингу настільки високо.
4. Збірна-2023
Результат: щонайменше – півфінал фінального турніру з феєеричною перемогою над Францією. До того – вихід з групи позаду французів (й попереду сербів), а потім обмін перемогами зі словаками. На щастя, наші 3:0 вийшли більш потужними, ніж їх 3:2.
Тренер: Руслан Ротань.
Обставини й хто грав у головній команді. Та ви все й самі бачите – Ротань залишився, встигнувши попрацювати ще й на клубному рівні, а також трохи посидіти у кріслі тренера головної збірної. І рішення дати йому попрацювати, якими б мотивами не було обумовлено – черги з бажаючих, прямо скажемо, нема – спрацювало.
Ця команда за сумарним досвідом гравців у складі дорослої збірної поступається на турнірі лише Грузії. Дискутувати, чи варто було запрошувати сюди футболістів, котрі вже нібито закріпилися у головній збірній, можно дуже довго (і ще довше було б, якби апеляція румунів щодо Судакова зіграла б).
Давайте зафіксуємо: Трубін, Мудрик, Судаков, Ванат, Сікан, Сирота – ці 6 гравців із заявки збірної вже мають досвід виступів за національну збірну. Ймовірно, зовсім скоро кількість таких гравців з цього складу збільшиться – і це буде точно не менш значущим результатом за будь-які виходи з групи та медалі на турнірі.
Важливо, що ця збірна з часом ще може піднятись в рейтингу – як за результатом, так і за загальним впливом на український футбол, але це ми вже побачимо згодом. Часу себе показати в хлопців вдосталь.
3. Збірна-2006
Результат: віце-чемпіон Європи.
Тренер: Павло Яковенко, Олексій Михайличенко.
Обставини. Тут, як і у відборі до 2004-го, не обійшлося без зміни тренерів – вже протягом відбору Яковенка, котрий отримав пропозицію очолити російські «Хімкі», замінив Михайличенко. Як з’ясувалося, зміна була на краще: це і коло тих, кому довіряє головний тренер, розширило, адже Яковенко був занадто прив’язаний до юніорів, котрих вів вже кілька років, і футбол став менш догматичним. У групі відбору відстали від Данії, але у стикових матчах змогли створити невеличке диво: програвши вдома у Маріуполі 2:3 Бельгії, на виїзді перемогли суперника 3:1.
У фінальному ж турнірі в першому матчі несподівано обіграли Нідерланди 2:1 (Мілевський забив «паненкою» з пенальті, котрий сам і заробив), потім мінімально програли Італії, але в останньому матчі групи перемогли Данію з тими ж 2:1. Далі була нервова нулівка у півфіналі з Сербією і Чорногорією, де перемогли лише в серії пенальті (Михайличенко спеціально під це випустив Рибку замість П’ятова, чим зламав суперника), а у фіналі – нова зустріч з «помаранчевими».
На жаль, вдруге перемогти не вийшло, вийшло повторення Євро-1988, де команда Лобановського так саме почала з перемоги над майбутніми чемпионами-голландцями, а у фіналі поступилася їм. Цього разу не 0:2, а 0:3, але дежа-вю у Михайличенка, котрий був ключовим гравцем у команді 1988-го було, певно, відчутним.
Хто грав у головній команді. Одразу 13 футболістів з числа тих, хто потрапив у заявку на фінальний турнір, отримали досвід виступів й за національну збірну. Воротарі Пятов та Рибка, захисники Ярмаш, Романчук, Іщенко, Яценко, Чигринський (потрапив до символічної збірної турніру), хавбеки Алієв, Пуканич, Максимов, Михалик та Чеберячко (тоді ця пара грала опорних), форвард Мілевський (автор голів голландцям та данцям теж потрапив до символічної збірної). Хтось, як, наприклад, Пуканич, вже мав досвід ігор за дорослу збірну і більше не зіграв за неї, але здебільшого в цих хлопців все було попереду.
Однозначний успіх, майже тріумф і найкращий результат в історії українських молодіжних збірних. Єдине, що прикро – на Олімпіаду це «срібло» не допомогло відібратися. Шкода, адже самих імен суперників, котрі 2006-го залишилися позаду, достатньо, аби зрозуміти, що та Україна могла б й на Олімпіаді поборотися щонайменше за вихід з групи. Данія з Аггером, Каленбергом та Бендтнером, СіЧ з Івановичем, Вучиничем та Красичем, Нідерланди з Хунтеларом, Вларом та Еманюелсоном. Та й бельгійців з Вермаленом та Ломбертсом не забути б.
2. Збірна-1996
Результат: 2-ге місце у відборі.
Тренери: Володимир Мунтян, Віктор Колотов.
Обставини. На відміну від головної команди, котра сама собі зіпсувала старт відбору на Євро, а згодом не надто вразила й у наступних матчах, молодіжна, отримавши в суперники представників тих же країн, ледве не створила сенсацію. Позаду залишилися й Литва та Естонія, й Словенія з Хорватією.
І лише на 1 очко більше набрали італійці, котрих українців обіграли вдома 2:1, після чого у матчі-відповіді треба було лише не програти. На жаль, Azzurrini змогли перемогти з тим же рахунком, а потім у фінальному турнірі стали чемпіонами Європи, маючи в складі таких майбутніх суперзірок, як Каннаваро, Неста, Тотті та Буффон (а у відборі були ще й Вієрі, Індзагі та дель П’єро).
Хто грав у головній команді. Втім, своїх зірок вистачало і в українській молодіжці – один з найсильніших складів в історії нашої команди. Скажімо, домашню перемогу над італійцями забезпечили голи Реброва та Михайленка (просто шалений постріл метрів з 35), а у матчі-відповіді відзначився Косовський.
Був у тій команді й Андрій Шевченко, котрий вже під час відбору дебютував у головній збірній. При чому, так вийшло, що спочатку з хорватами Андрій у березні 1995-го зіграв свій дебютний матч у головній збірній, а гру молодіжки пропустив, а от у червні вже грав саме за команду U-21. Вийшло краще – забив і допоміг зробити рахунок 1:1, тоді як з головною командою, що поїхала до Загреба на автобусі, програв 0:4.
До речі, в тому самому київському матчі молодіжок вже на 12-й хвилині поле залишив Ігор Йовічевіч – «хрести», що фактично зіпсували йому кар’єру гравця.
Віктор Колотов, що очолив ту команду протягом відбору (починали з Мунтяном, але той поїхав на заробітки в Гвінею), мав безліч варіантів. У воротах за місце в основі боролися Шовковський та Ілля Близнюк, в захисті були Дмитро Парфьонов та Владислав Ващук а, скажімо, Юрій Дмитрулін та Сергій Федоров не завжди потрапляли до основи. В середній лінії з’являлися Геннадій Мороз, Василь Кардаш та Валерій Кривенцов, у атаці, окрім згаданого супердуету з «Динамо», грав Віталій Пушкуца, помітна постать в футболі 90-х.
Прикро, що такий склад так і не отримав шансу проявити себе у фінальній частині Євро. При цьому могли взагалі не доводити до нервів з італійцями, якби не виїзна нічия з Литвою 3:3. Чи стали б українці чемпіонами? Враховуючи, що тоді групових етапів не було, вісімка фіналістів грали по два чвертьфінали, а переможці – по грі у півфіналі та фіналі – за такої схеми могло бути, що завгодно. Втім, заперечувати величезний вплив футболістів цієї команди на історію всього українського футболу неможливо.
1. Збірна-2011
Результат: участь у фінальному турнірі, не вийшли з групи.
Тренер: Павло Яковенко.
Обставини. Ймовірно, найбільш крутий склад в суперників за всю історію відборів українців на Євро. Про Мальту не буду, але вже в Словенії були Ілічич, Облак, Кампль та Матавж, а в групі були ще Франція та Бельгія. У перших – майбутній чемпіон світу Нзонзі, а також Мвіла, Сахо, Мангаля, Шнайдерлін, Гоналон, Мартен, котрий дорослу збірну України знищив у спарингу в 2011-му. У других – Лукаку, Наїнголлан, Вітцель, Алдервейрелд, Міньйоле. Люди, котрі гратимуть у топ-клубах, за кого віддаватимуть значні суми грошей та які будуть доволі помітними фігурами у футболі своїх країн.
І от два цих зіркових склади на очко відстали від України, котру тренував Яковенко (а от і повторювач рекорду Михайличенка за кількістю відборів). З французами були дві нічиї, з бельгійцями взяли 4 очки. На фініші все вирішили словенці – спочатку відібрали очки у бельгійців, а потім – в українців.
У фінальній же стадії сталося щось незрозуміле. Вже потім казатимуть, що на команду помітно вплинула «група підтримки» у виглядів агентів та друзів, котрі не давали зосередитися власне на футболі. Хтось думав про майбутні контракти, хтось продавав себе, але команда здобула лише 1 очко в 3 матчах.
Можна нарікати на силу суперників, але чехи, котрим програли у матчі-відкритті, точно не були зірковішими за наших. З тої команди хіба що Мазух та Кадлець вважалися великими талантами. У англійців (0:0 в другому турі) дійсно не бракувало майбутніх зірок – Смоллінг, Хендерсон, Кайл Вокер, Старрідж та інші, але за якістю складу вони не переважали нас. Лише іспанці з де Хеа, Матою, Аспілікуетою, Хаві Мартінесом, Кркічем, Муніаїном, Тіаго та Парехо виглядали відчутними фаворитами, але насправді доля українців вирішилася фактично до розгрому 0:3 в останньому турі.
Хто грав у головній команді. Що ж це за зірки були такі, що їм сам чорт не брав був? Давайте просто скажемо, що тих, хто мав чи отримає досвід виступів за головну збірну, тут було менше, ніж в 2006-му – 11 проти 13, але за яскравістю сліду в українському футболі порівняти складно. Воротар Бойко, захисники Ракицький, Бутко, Сєлін, Кривцов, хавбеки Степаненко, Морозюк, Гармаш, Коноплянка, Ярмоленко, форварди Зозуля та Кравець. Яковенко дозволив собі не взяти на турнір, наприклад, Безуса, Коваля, Пластуна та Шахова.
А були ще в заявці талановиті Голодюк, Чеснаков, Віценець, Парцванія, Максим Білий, якому жити залишалося трохи більше 2 років. Ця команда за потенціалом та рівнем гри, котрий вона продемонструвала у відборі, можливо, не мала собі рівних за всю історію.
А Яковенко добряче допоміг їм сформуватися як футболістам – навіть вже у статусі зірок УПЛ, так. Бо фундамент, розуміння гри, школа Лобановського, яку дійсно у чистому вигляді дає Яковенко – у такому віці безцінні. Можливо, для кращого результату на турнірі тренера треба було й тут поміняти, як це зробили протягом відбору до 2006-го. Але якщо вважати, що підготовка гравців до національної збірної теж результат, то ця збірна точно поза конкуренцією.
Фото: Оксана Васільєва; dynamo.kiev.ua; «Футбол 24»; УАФ.
