В поразці «Динамо» від «Бенфіки» є місце дрібницям, яким хочеться радіти
Дмитро Литвинов - про складний виклик для Луческу.
Напевно, головна картинка, що залишиться у пам'яті після першої гри «Динамо» з «Бенфікою» - це вигляд Луческу після матчу. Камери вихопили спочатку Шмідта, котрий почав рух до румуна, але йти там було не пару метрів і був час подивитися на Мірчу. Людину, занурену в себе. І людину, котра бачила в цьому футболі все і розуміє, чому та як програла команда.
Але від того цій команді, тренеру і нам разом із ними не легше.
Поразка дійсно зрозуміла, навіть, якщо можна так казати, то очікувана. Про неї говорили і одразу після жеребкування, і вже коли побачили гру команд в попередніх матчах. «Бенфіка» за складом дорожча за «Динамо» в рази. За суму, котру вона отримала за Дарвіна у міжсезоння, можна було б придбати весь склад киян - і ще гроші залишилися б.
Не забуваємо (та і як тут забудеш?) і про те, що у «Динамо» розбіглися майже всі легіонери, а в українців думки про футбол в останні пів року були далеко не на першому місці. Можна згадати, що через дискваліфікації Луческу не міг розраховувати на Сидорчука та Гармаша.
Звісно, Луческу привчив нас, що кияни вміють стрибати трохи вище стелі власних можливостей. Так було від самого початку в першому сезоні, коли вдалося пройти АЗ та «Гент» на шляху до омріяного групового етапу Ліги чемпіонів, так було й зараз, коли і від «Фенербахче» могли (песиміст сказав би «мали») вилетіти, й від «Штурму».
Але існують бар'єри, котрі ти просто не в змозі подолати. Хоч як би й не хотілося в цей час про це забути. Бодай тому, що день за днем бачиш у стрічці новин приклади героїзму українців, котрі витискають з себе максимум у справах, в порівнянні з котрими футбол - вибач, Білле Шенклі - є справою другорядною. Проте у футболу свої закони.
Після матчу коментатори британського BT Sport, де дивився цю гру, підсумували дуже просто: «Динамо» віддало все на полі, але «Бенфіка» була просто сильнішою. З обома частинами твердження важко не погодитися. Бо як би героїчно не грали в окремих епізодах футболісти киян, але їхній загальний рівень просто нижчий за суперника. І індивідуально, і тактично.
Індивідуально - бо хто з цього складу був би хоча б запасним у «Бенфіки»? Забарний? Так, може й в основу б потрапив. Циганков? Тут вже є питання. Про інших не будемо.
Тактично - бо коли критикувати того ж Віктора за обрізку перед другим голом, то варто питати і де були люди, що просто мали бути присутніми в опорній зоні. Бо за найгіршого пасу Попов все одно не має опинятися один проти трьох ліссабонців. Хтось ще мав бути поруч із ним. Менші питання, але є, й до перебудувань киян при першому голі - Шепелєв міг би діяти швидше, перекриваючи удар, але він просто не навчений це робити.
Чи міг його навчити Луческу? Риторичне питання.
Звісно, Мірча не відмовився б від того, щоб підкріпити героїчний дух українців підсиленням, отриманим у рамках футбольного ленд-лізу. Але інших футболістів він не отримає - просто нема звідки, хіба що хтось з братів Суркісів, коли вже ті перебувають в Монако, вчасно сходить до місцевого казино. Та й те, вмовити футболістів того рівня, що можуть грати з «Бенфікою» на рівних, їхати в Україну (а хай би й в Польщу) - це була надважка справа і до лютого 2014 року, що вже казати про лютий 2022-го.
І тому лишається радіти дрібницям.
Тому, що Циганков до тієї помилки двічі непогано прикладався з лівої, але трохи не щастило.
Впевненій грі Дубінчака на фланзі. До речі, цікаво з огляду на його підключення було б подивитися на нього вище, а в обороні Вівчаренка.
Першому шансу Караваєва по перерві - дійсно класна контратака, де всі, враховуючи кіпера «Бенфіки», були на висоті. А коментатори-британці після цього не забули згадати, що Караваєв з Херсона, що зараз під окупацією Росії.
Зрештою дебюту Царенка - зазвичай такі кроки з виходом на поле одразу двох молодих, був ще й Ванат, є дещо популістичними від досвідчених тренерів. Мовляв, все зрозуміло, то хоч не критикуйте мене, що не даю шансів молодим, от же даю. Але з огляду на весь комплекс обставин не хочеться дорікати Луческу - у нього й справді не було альтернатив.
І насправді румун - це єдина гарантія зараз, що «Динамо» не впаде нижче певного рівня. Дуже хочеться сказати «так, це не рівень групового етапу Ліги чемпіонів», проте це було б неправдою. Бо команд рівня «Бенфіки» та вищого за неї на цьому груповому етапі буде пару десятків, а грають у групі 32 колективи. Бо команди зі шляху чемпіонів, котрі також грали у середу, точно не будуть сильніші за киян. Як навряд чи краще за «Динамо» проявить себе із колективами рівня «Бенфіки» той-таки «Шахтар» - вже із «Ромою» та «Аяксом» бачили натяк на перспективи «гірників» в групі.
Але у Лізі Європи за «Динамо» буде цікаво спостерігати. Не з точки зору гри, але з точки зору того, як Луческу витискає результат з тих, хто є. З Бєсєдіна, з Шепелєва, з Кендзьори, з Андрієвського, з Караваєва, з Сидорчука - з усіх тих, хто вже ніколи не перестрибне рівень європейських середняків, в кого очевидна стеля можливостей. Це цікава історія - історія здолання, історія надзусиль.
Можливо, Луческу замислився над цим у ті миттєвості після гри. Можливо, над тим, що як було б гарно мати зараз у складі Фернандіньйо, Мхітаряна, Срну та Вілліана, не кажучи про Хаджі, Пірло чи Роналдо, з котрими він встиг попрацювати. Можливо, над тим, що його взагалі мотивує залишатися у клубі з країни, що веде найбільш масштабну війну XXI століття - грошей ця людина за кар'єру точно заробила і на себе, і на правнуків.
А, можливо, над тим, що коли кажуть, що порядок б'є клас, то часто забувають, що це працює до певного рівня - і у дійсно хорошої команди порядок є невід'ємною частиною класу.
А «Бенфіка» - таки до біса хороша команда.
