Футболіст збірної Франції провів 39 років у комі. Моторошна історія Жан-П’єра Адамса

Цей пост написаний користувачем Tribuna.com. Якщо ви ввжаєте, що можете написати не гріше, то ось тут є детальний гайд, як створити власний пост. Зовсім скоро у нас стартує блогерський конкурс, де ви можете проявити свої таланти.

***

17 березня 1982 року став для Бернадетт Адамс днем, коли час зупинився назавжди. «Щось трапилось», – сказав співробітник ліонської клініки. «Ми зараз зв'яжемо вас із лікарем і він все пояснить». Нескладна, на перший погляд, операція на сухожиллі коліна, через помилку лікарів стала фатальною для її чоловіка.

Новий дім та початок футбольної кар'єри

Сенегал ніколи не був легким рівнем в грі під назвою життя. Саме в цьому місці у 1948 році випала доля народитись Жан-П’єру Адамсу. В той час Сенегал вважався привілейованою колонією у Французькій Західній Африці. У 1960 році на західному узбережжі континенту утворюється нова країна – республіка Сенегал. Приблизно тоді бабуся Жан-П’єра, яку характеризують як людину охочу до мандрів та побожну католичку, вирішує взяти свого малолітнього онука та відправитись з ним у подорож до метрополії. Опинившись у Франції разом з ним відвідує один з найбільших паломницьких центрів Європи.

В 1858 році у гроті Массабіель в містечку Лурд 14-річній дівчинці з’являється Діва Марія. Вона пропонує випити їй води із джерельця в печері, після чого невеликий потік перетворюється на потужне джерело, а згодом Діва Марія просить збудувати на цьому місці церкву. Після серії ретельних перевірок від церковників ці події отримують статус надприродних, через деякий час там з’являється санктуарій з цілющою водою. Ця дівчинка надалі присвятить все своє життя служінню Богу, а в 1933 її канонізують. Звали людину до якої прийшла Богородиця Бернадетт Субіру. Ім’я Бернардетт стане святим для Жан-П’єра. Та поки що бабуся залишає його в католицькій школі Сен-Луї де Монтаржі в Лурді та повертається на батьківщину. У віці 15 років Жан-П’єра Адамса усиновлює сім’я Журден з муніципалітету Коркійруа.

Адаптуватись хлопцю до нового життя допомагав футбол. Знайомство з ним відбулось в місцевій спортивній школі, де він розпочав виступати за команду U-13. Відрізняючись вже тоді своїми фізичними здібностями, швидко здобув собі повагу серед однолітків та навіть отримав прізвисько «білий вовк». Паралельно з виступами за низку аматорських клубів: «Сепуа», «Бельгард», «Монтражі», працював на каучуковій фабриці. Саме в «Монтражі» Адамсу почали дошкуляти проблеми з коліном.

В 19 років юнак потрапляє в армію, де помітили його непересічний талант. Він приєднався до військового клубу «Ентенте Баньо Фонтебло Немур», або «ЕБФН». З ними він отримав перші звитяги на футбольному полі: за три роки Жан-П’єр, який виступав на позиції нападника допоміг досягти другого місця та двічі першого. В останньому своєму сезоні у «ЕБФН» навіть вийшов у професійну лігу. Проте все ці успіхи перекреслила жахлива аварія в яку він потрапив разом зі своїм близьким другом –  Адамс отримав тільки шрам під правим оком, а Гай Бодо – його приятель, загинув.

Все це дуже сильно підкосило молодого хлопця. Психолог в реабілітаційному центрі порадив сходити на танці, що періодично відбувались в містечку.

«У міцній обороні «Німа» є опора, якась сила природи, колос незвичайної сили - Жан-П’єр Адамc»

Він – африканський мігрант, який розпочинав кар’єру в професійному футболі. Вона – сільська дівчина, яка обожнювала танцювати. Це була їхня перша зустріч. Так розпочалось кохання між Жан-П’єром та Бернардетт.

Кадер Фіруд - відомий тогочасний тренер та людина, яка провела на тренерському містку 782 гри – це другий результат за всю історію французького футболу, був приємно вражений пластичністю та потужністю Адамса, запропонувавши йому доєднатись до «Німа», керманичем якого він був. З урахуванням фізичних даних Кадер вирішив спробувати використати Жан-П’єра на позиції центрального оборонця. Експеримент цілковито вдався, що дало відчутний прогрес грі «крокодилів».

В наш час «Нім Олімпік» з однойменного міста виступає в Лізі 3 та навіть там не перебуває на провідних ролях, проводячи більшість часу в другій половині таблиці. В кінці 50-х на початку 60-х, «Нім» був грізною силою тричі поспіль здобувши срібляні нагороди Дивізіону 1: 1957/58, 1958/59. 1959/60 та бронзу у сезоні 1961/62. Гра Жан-П’єра Адамса на новій для нього позиції, який не забув про свої здібності нападника, забивши 4 голи за 38 матчів, допомогла у сезоні 1971/72 тепер вже вчетверте посісти другу сходинку в чемпіонаті.

У квітні 1969 року Жан-П’єр та Бернардетт одружилися. Батьки були не в захваті від вибору доньки, але досить швидко змінили своє рішення розчулені його добротою та привітністю. В цьому ж році в них народилась дитина, їх перший син - Лоран.

Він - отримав пробний матч у Руані після якого Кадер Фіруд запросить до зграї «крокодилів». Вона – відвезла його на цей матч та весь час нервувала за нього, споглядаючи з трибун.

Гравець збірної Аргентини та «Нанта» Анхель Маркос, якось висловився про гру «Німа» в захисті: «У міцній обороні «Німа» є опора, якась сила природи, колос незвичайної сили: Жан-П’єр Адамc. Я завжди боявся двох щорічних протистоянь з ним». Загалом за «Нім» Жан-П’єр провів 84 матчі в яких забив 8 голів. Срібло в дебютному сезоні залишилось найвищим досягненням.

«Ніцца»

В 1973 році він переходить до «Ніцци». В стані «орлів» за 4 роки зіграв в 126 поєдинках забивши 15 м’ячів. На жаль, дуже сильно впливали травми, не даючи Адамсу розкритись на повну. Хоча це не заважало йому потрапляли в збірну сезону від «France Football».

В справжній збірній Франції Жан-П’єр теж був на перших ролях. Наприклад, так Франц Беккенбауер характеризував тодішній дует центрбеків: «Адамс і Трезор склали одну з найкращих пар центральних захисників у всій Європі».

Зігравши низку товариських матчів у футболці Les Bleus, свій перший офіційний поєдинок провів в рамках кваліфікації чемпіонату світу 1974 проти СРСР, в якому французи перемогли з рахунком 1-0. Їхня зв’язка, окрім схвальних відгуків від Франца, ще отримала прізвисько La garde noire, себто «чорна гвардія». Та знову все перекреслили травми: в підсумку тільки 22 зустрічі за «трикольорових» з 1972 по 1976 роки, після чого до лав національної команди він більше не потрапляв.

Невдалий вояж у «ПСЖ»

Після Ніцци був Париж. Що таке «ПСЖ» кінця 70-х в який переходив Адамс? Це міцний середнячок французького футболу, який робив перші спроби у витрату грошей. Даніель Ештер – відомий модельєр, що розробляв комплект футболок для парижан та, по сумісництву, президент клубу, намагався покращити результати команди, купляючи нових гравців: одним з яких був Жан-П’єр. В 1978 році викрили схему з подвійними білетами, що змусило Даніеля покинути пост президента. На пікову форму Адамс так і не вийшов. За два роки у Парижі колишній гравець збірної зіграв тільки 41 гру. Підписання не допомогли поліпшити результати команди: 11 та 13 місце у сезонах 1977/1978 і 1978/1979 років.

Це були останні виступи Жан-П’єра на серйозному рівні. Ще були «Мюлуз» з Дивізіону 2 та аматорський «Шалон».  В 33 роки травми змусили «колоса незвичайної сили» закінчити з футболом в якості гравця. Адамс хотів і далі бути пов’язаним з грою, тож вирішив опанувати нову сферу діяльності – стати тренером.

Весною 1982 року Жан-П’єр відправляється на навчання в Діжон.  

Він – успішний футболіст, розкритись якому завадили проблеми зі здоров’ям. Вона – справжня опора для нього. В них у 1976 році народилась друга дитина – син Фредерік.

На третій день проходження курсів старі проблеми з колінами дали про себе знати. Біль був нестерпний, тож Жан-П’єр вирішив відправитись в сусідній Ліон на обстеження. Стало зрозуміло, що без оперативного втручання не обійтись, проте воно було не терміновим. У дверях клініки «Едуард Еріот» він зустрів знайомого лікаря, який запропонував не відкладати операцію та зробити її в цій же лікарні. Порадившись з дружиною Адамс вирішив, що це гарне рішення і 17 березня опинився на хірургічному ліжку.

«Все добре, я в чудовій формі», - це були останні слова, які почула Бернардетт від нього.

«Це була середа». Жан-П’єр Адамс впав у кому

На той момент у Ліоні відбувалась масова забастовка медиків. Анестезіолог, що відповідав за Адамса, ще паралельно займався 8 операціями. Унаслідок Жан-П’єр отримав більшу дозу ліків, крім того стажер, що допомагав при втручанні, неправильно під’єднав трубку для вентиляції легень. Відбувся бронхоспазм, через що головний мозок зазнав кисневого голодування.

У середині 1990-х, після років судових розглядів, анестезіолог та стажер отримали штрафи у розмірі 815 доларів та одномісячні умовні терміни.

13 червня 1983 році Бернардетт забрала Жан-П’єра додому. Вона назвала їхній дім «Будинком прекрасного сплячого атлета». П’ять разів на день вона дбайливо годувала його з ложечки. Процес харчування тривав годинами.

Фінансову допомогу регулярно надавали колишні клуби Адамса – «Нім» та «ПСЖ». Федерація Футболу Франції у грудні 1982 року виплатила суму в розмірі 25.000 франків сім’ї Жан-П’єра, а надалі кожен тиждень виділяла 6.000 франків. Відбувались постійні благодійні матчі в яких брали участь Мішель Платіні, Зінедін Зідан, Жан-П’єр Папен.

Маріус Трезор, колишній партнер по збірній, після трагедії не відвідував свого партнера по центру захисту. «Я ніколи не ходив до Жан-П’єра. Я завжди хотів зберегти образ Жан-П’єра, який мав. Тож не хотів псувати ці спогади». Жак Верн’є, що був другом Адамса з яким познайомився під час гри за «Нім» казав: «Я хотів смерті Жан-П’єра. Особисто я був не за те, щоб він залишався в нашому світі».

Дружина Адамса на питання про евтаназію завжди твердо відповідала: «Ні». Бернардетт вважала, що він усе чує та усвідомлює, але не здатен бачити та рухатись. Самостійно Жан-П’єр міг тільки перетравлювати їжу та дихати.

Помер Жан-П’єр Адамс 6 вересня 2021 року провівши у комі 39 років. Їхні два сини також стали професійними футболістами, погравши на локальному рівні.

Після смерті свого чоловіка Бернардетт Адамс виглядала спустошеною і розгубленою. Журналісти, які висвітлювали похорон, взяли інтерв’ю у Трезора: «Вона виглядала дезорієнтованою. Постійно казала: «Що я буду робити?» Якщо ви хочете знати, що таке справжнє кохання…» і просто вказав на Бернардетт.