Українська футбольна діаспора: клуби, гравці та Бандера
Наші люди всюди
У 2019 році Міністерство закордонних справ України опублікувало офіційні дані, які стверджували, що до 5 млн наших співвітчизників і їх нащадків проживає закордоном (це якщо не враховувати росію, офіційно там на момент проведення підрахунків знаходилось 1,93 млн людей, які ідентифікують себе як етнічні українці, та понад 10 млн якщо глянути неофіційну статистику). Павло Ґрод очільник "Світового конгресу українців" — структури, яка об’єднує громадські організації закордонних українців з понад 30 країн світу, у інтерв'ю за 2022 рік казав про трохи більше 20 млн осіб, які мешкають поза межами Батьківщини. Інші різні джерела, враховуючи дані з переписів населення, звітності імміграційних служб, висновків дослідницьких організацій подають загальні цифри до 12 млн.
МЗС в тому ж таки звіті вказує на те, що найчисельніші українські громади знаходяться в Канаді (1.209.085 людей українського походження), в США (згідно з даними офіційної статистики — 892.992 особи, за неофіційною — реальне число представників українського етносу в США понад 1,5 млн), та Бразилії (500 тис.).
Звісно, все змінило повномасштабне вторгнення росії. Так, станом на 26 червня 2023 року, за підрахунками УВКБ ООН, в Європі перебуває 5 млн 977 тис. українських переселенців, а за її межами ще майже 362 тис. співвітчизників. Скільки їх залишиться там після війни — невідомо, але хай там як все одно цифри вражають. Цілком природньо стверджувати, враховуючи кількість людей, що історично українські діаспори мали досить серйозний вплив на всі сфери життєдіяльності в країнах в яких вони існують. Починаючи від акторки Міли Йовович та закінчуючи Джастіном Ткаченко - одіозним новогвінейським політиком українського походження. Він звісно не вигадував нових символів за допомогою пальців, але у пару скандалів потрапив бувши міністром закордонних справ, а згодом міністром спорту Папуа-Нової Гвінеї (з 2022 по 2023 роки).
Джастін Ткаченко
Якщо брати "гру мільйонів" то можна стверджувати різне, наскільки цей вплив був серйозним. Проте емігранти з України створили низку футбольних клубів все ж таки заливших свій слід в історії. Так, у легендарному матчі на ЧС-1950 де збірна США мінімально перемогла англійців, за перших грав етнічний німець Вальтер Бар — представник УСО "Тризуб" (Філадельфія). В інших країнах ситуація була негіршою, згадаємо найуспішніші та найвідоміші з них.
Австралія
УСК "Леви", отримали свою назву на честь міста Львів, був заснований в 1953 році українськими мігрантами в передмісті Мельбурна Ессендоні. На самому початку команда заявилась у другий дивізіон Метрополітен-ліги штату Вікторія. Погравши там три роки вирішили трохи перехитрити систему та об'єднались на один сезон з клубом "Гайдук" який, як раз виступав на той момент у Першому дивізіоні Метрополітен-ліги. Під назвою "Lions-Hayduk" команда посіла третю сходинку в чемпіонаті та по закінченню сезону "Леви", набравшись досвіду повернулися підкорювати Другий дивізіон.
Це допомогло адже у наступному розіграші змагань Українське спортивне товариство здобуло золото вийшовши у лігу повище в якій теж перемогло виборовши право грати у Лізі штату Вікторія. В підсумку вони провели в ній десять років, найкращим результатом стала 5-та сходинка у сезоні 1968/1969. В 1971 "Леви" здобувають перше місце з кінця, все ж таки це Австралія, та вилітають. Через три роки їх чекає поступова асиміляція з дискваліфікованим спортивним клубом "Кроатія", яка завершилась у 1978 році, коли всі ключові посади (президента, тренера) зайняли хорвати, а офіційну назву змінили на "Essendon Croatia". В цей період варто відмітити фінал в 1977 році в Кубку Докерті — турнір, де змагаються усі команди штату Вікторія.
Зараз цей колектив носить красиву назву "Melbourne Knights Football Club" та вважається одним із найуспішніших футбольних клубів в Австралії, дворазовим чемпіоном в нині неіснуючій Національній футбольній лізі (NSL), яка перетворилась на А-лігу. На цей час виступає у Прем'єр-лізі Вікторії — другому по силі дивізіоні у футбольній піраміді країни ОЗ. Найвідомішим вихованцем є один з найкращих форвардів австралійського футболу — Марк Відука, мати якого українка.
Ще одним клубом заснованим українцями на Зеленому континенті став "Інглвуд Юнайтед" з міста Перт, Західна Австралія. Започаткували його у березні 1951 року Олесь Мінько та Ігор Шорш. Першочергово назвались "Футбольний клуб Київ". Ігрова форма була тотально чорна. Потім наприкінці 60-х вдома стали грати жовтий верх - синій низ, на виїзді одягались у сині футболки.
У 1960 році зайняли найвище місце у другому дивізіоні, яке дозволило піднятись у Першу лігу штату. Успіх не змусив себе довго чекати, вже у 1964 здобули золоті медалі та через три роки повторили це досягнення. Назва команди постійно змінювалась. Так, у 1970 почали іменуватись, як "Інглвуд Київ" на честь передмістя в якому знаходився стадіон. Саме до цієї версії у середині 1981-го завітав до складу колективу на два гостьових поєдинки чемпіон світу-1966, ікона англійського футболу — Боббі Мур. Далі ще була "Інглвуд Сокіл" поки у 2000 році остаточно не зупинились на "Інглвуд Юнайтед".
Серед значних перемог можна відзначити тріумф у Прем'єр-лізі Західної Австралії у 1996, ставали переможцями Кубку західних штатів (1977, 1999). Їх останній успіх був у нічній серії Національної Прем'єр-ліги 2021, де вони переконливо перемогли футбольний клуб «Перт» з рахунком 2:0.
Канада
Країна кленового листа може похизуватись найбільшою українською діаспорою у світі, яка звісно дуже вплинула на розвиток спорту в країні. Велика еміграція після Другої світової привела багато людей до Канади. Серед них були ті, хто 30 червня 1948 року започаткував Спортове товариство "Україна", хоча спершу мали назву СК "Скала". Кольори вибрали такі, які максимально нагадували про Батьківщину: червоний, чорний та жовтий. Успіхів це товариство досягло в багатьох видах спорту: баскетболі, волейболі, шахах та футболі.
СК "Україна" 6-разовий чемпіон Національної футбольної ліги (NSL) у 1953, 1954, 1955, 1964, 1965, 1966 рр. та п'ять разів здобував перемогу у плей-офф у 1951, 1953, 1961, 1963, 1964 рр. За час свого існування колектив з Торонто провів міжнародні товариські зустрічі з досить іменитими європейськими командами, такими як "Хартс", "Рейнджери", "Тоттенгем", "Вест Бромвіч Альбіон".
Відомими футболістами, що пограли за канадський гранд були Волт Закалюжний, Остап Стецьків, Мирон Береза — усі троє мали українське походження та зіграли за збірну Канади.
Ще одним грандом 50-60-х років можна вважати Спортове товариство "Україна" з Монреаля. Засноване в 1949 році в 1957 досягло свого найбільного успіху перемігши у Кубку Виклику (Challenge Trophy) — кубок кубків провінцій Канади, який розігрується з 1912 року.
Також по 7 разів ставали тріумфаторами в аматорській лізі Квебека та Монреаля. Дуже багато гравців і тренерів користувались тим, що чемпіонат в США був по системі осінь - весна, а в Канаді весна - осінь, тож коли міжсезоння в Америці, футболісти їхали виступати за команди з країни кленового листа, серед таких був гравець українського походження Зенон Снилик, який сезон пограв за СК "Торонто". За фахом журналіст, тричі потрапляв у олімпійську збірну США, двічі як капітан команди. Після завершення кар'єри став редактором газети "Свобода".
США
Легендарний клуб, справжній гегемон американського футболу 60-х, "Тризуб" Філадельфія була заснована у 1950 році однойменним українським спортивним осередком. Домашня форма біло-чорна, тоді як виїзна патріотичних червоно-чорних кольорів. Перед початком сезону 1957/1958 "Філадельфія Юкрейніанз" були допущені до Американської футбольної ліги (ASL), але встигли зіграти в ній тільки одну гру тому що через тиждень "Футбольною асоціацією соккера Сполучених Штатів" було прийнято рішення дискваліфікувати команду після скарги Футбольної асоціації Пенсильванії. Причини цього невідомі. Проте після зняття "Філадельфія Юкрейніанз" з чемпіонату були сформовані три ініціативні групи, які намагалися повернути українську команду до гри. Це вдалось 22 жовтня 1957 року і в лізі зареєстрували нову команду — «Юкрейніан Нешнлз». У 1968 році нарешті перестали гратися з неймінгом зупинившись на «Філадельфія Юкрейнінз». Вже в дебютному сезоні колектив зайняв друге місце у чемпіонаті та дійшов до фіналу Кубку Льюїса — аналог кубка Ліги.
В підсумку, клуб з Філадельфії провів в ASL 13 сезонів, здобувши звання чемпіона шість разів, а у сезонах 1960/61, 1961/62, 1962/63, 1963/64 встановивши тотальну домінацію вигравши золоті нагороди чотири рази поспіль. Загалом середня кількість команд у дивізіоні сягала 8-ми колективів, пік прийшовся на сезон 1960/1961 де було 10 клубів, у сезоні 1970 тільки 5. Не забували і про кубки ставши чотириразовим володарем Відкритого кубку США з футболу (двічі поспіль): 1960, 1961, 1963, 1966. Двічі перемогли у Кубку Льюїса — 1959, 1963. У 1967 році спромоглись дійти до півфіналу Кубка чемпіонів КОНКАКАФ де програли майбутньому переможцю "Альянса" з Сальвадору.
Саме домашні матчі "Філадельфії Юкрейніан Нешнлз" стали першими поєдинками з футболу в історії Сполучених Штатів, які транслювалися телебаченням. Заслуговують на окрему увагу міжнародні товариські зустрічі, адже вони грали проти таких команд, як "Айнтрахт", "Аустрія", "Вулвергемптон", "Данді", "Данфермлін Атлетік", "Манчестер Сіті", "Манчестер Юнайтед", "Ноттінгем Форест", "Шеффілд Юнайтед", "Штутгарт". Результати були не дуже: "Червоним дияволам" поступились 1:10, з "Сіті" трохи краще 1:6. Хоча з "Вовками" та "Лісниками" зіграли досить добре, поступившись в обох поєдинках 2:3.
Зараз "Філадельфії Юкрейніан Нешнлз" виступає в полупрофесійній Національній Прем'єр-лізі (NPSL). У 2023 році зайняли третє місце в Кістоун західній конференції, що не дозволило пробитись до плей-офф.
Серед визначних гравців окрім вищезгаданого Вальтера Бара, варто відмітити Михайло Ногу, який маючи таке прізвище не міг не стати футболістом. Михайло грав на позиції форварда та забив 5 голів у фінальному двобої Відкритого кубку США 1960 року. У сезоні 1959/1960 був провідним бомбардиром ліги відзначившись 22 рази. Зіграв один раз за збірну США у товариському матчі проти Англії у 1964 в якому американці поступились 0-10. Виступав за "Тризуб" аргентинський воротар українського походження Володимир Тарнавський, який теж один раз викликався до лав національної команди.
Ще одним американським клубом започаткованим українцями у 1947 році став УСК "Нью-Йорк". Саме з ним 12 грудня 1965 року "Фільдельфія Юкрейніан Нешнлз" зіграла у першому регламентному футбольному матчі який проходив у критій арені в Boardwalk Hall перед понад 3000 глядачами. Нью-йоркці перемогли з рахунком 3-2.
Вони не можуть похизуватись різноманіттям досягнень, як колеги з Філадельфії, але кілька значних успіхів в американському футболі є. В 1965 виграли Відкритий кубок США та були дворазовими чемпіонами Німецько-американської футбольної асоціації в 1965/1966, 1966/1967.
Допомагав УСК "Нью-Йорк" у всьому цьому легендарна для американського соккеру постать — голкіпер Джо Мачнік. В подальшому він потрапить в Національний зал слави, та спробує себе у багатьох ролях у сфері футболу: починаючи від помічника головного тренера збірної США на ЧС-1990 закінчуючи коментатором на Fox Sports. Також вартий уваги Стів Коваленко, історична персона для нью-йоркського футболу. Як гравець, тренер та менеджер провів в УСК "Нью-Йорк" більше 60-ти років.
Зараз клуб має дві команди: основну і резервну та грає у другому дивізіоні Cosmopolitan Soccer League.
Брати Чижовичі
Володимир та Галина Чижовичі та троє їхніх синів: старший Ігор-Богдан, середній Євген та молодший Володимир, сім'я з села Лютовиська, що біля Старого Самбору на Галичині в 1949 році гнані війною опиняються в Філадельфії. Брати, які познайомились з футболом ще у таборі для переселенців поблизу Мюнхена, не дивлячись на відверту непопулярність соккеру продовжують їм займатись. Це призвело до того, що тепер їх можна сміливо використовувати для ілюстрації "американської мрії".
Ігор-Богдан грав в аматорських та напівпрофесійних командах. Також виступав за "Тризуб" де став чемпіоном місцевої Філадельфійської ліги. Окрім високих здібностей у математиці, які допомогли співпрацювати з НАСА у розвитку комп'ютерного програмування для космічної програми, з військово-морською авіацією у їхніх власних програмах, а далі дозволили стати керівником проєктів у комп'ютерній компанії Unisys, мав ще гарні організаторські якості. Так, в кінці 1970-х років зайняв посаду Голови управи Українського спортового осередку "Тризуб".
Євген Чижович викликався до лав студентської збірної Сполучених Штатів Америки, виступав за клуби США та Канади, які складалися з українських емігрантів. В 1957 переміг разом з "Україною" (Монреаль) у Кубку Виклику. Та всі гравецькі амбіції перекреслила важка травма. Проте вона не вибила середнього із братів з футболу. Він розпочав тренерську діяльність в якій досяг значних успіхів. За 46 сезонів як наставник в "Коламбія Хай Скул" мав статистику 730 перемог, 188 нічиїх, 70 поразок. Був двічі визнаний найкращим тренером середніх шкіл США (1986, 1990), а його футбольна програма розійшлась по іншим навчальним закладам Америки. В 1973 році очолив головну збірну США, проте ненадовго, лише на 5 матчів (3 перемоги, 2 нічиї). Через три роки тренував "Нью-Йорк Аполло". В 2007 році став прототипом футбольного тренера у фільмі "Грейсі". У 2009 році українця ввели у Зал слави соккеру.
Володимир, Ігор-Богдан та Євген Чижовичі
Останній із трійці виявився найуспішнішим у футболі. Виступав на позиції форварда. Як гравець ставав чотириразовим чемпіоном та володарем кубка США з "Філадельфія Юкрейніанз", двічі здобував Кубок Льюїса та шість разів входив у напевно найголовнішу команду в США — Команду усіх зірок. Володимир тричі викликався до національної збірної. Як тренер побудував ще більш яскраву кар'єру. Розпочинав наставником студентських колективів. Працював з усіма варіаціями збірних: молодіжку вивів на Чемпіонат світу, був очільником національної команди у кваліфікаціях на чемпіонати світу 1978 і 1982 рр., з олімпійською збірною відібрався на Ігри 1980 року, але через політичний бойкот виступити на них не зміг. У 1975 визнаний найкращим тренером Національною тренерською асоціацією. Розуміючи необхідність системного розвитку започаткував низку тренерських курсів, писав книжки про теорію футбола, розробляв методологію тренувальних зборів та намагався покращити структуру американських футбольних ліг. Очолював делегацію на ЧС-1990, перебував у раді з фізкультури та фітнесу при двох американських президентах. Навіть коментував останній матч Пеле — "Нью-Йорк Космос" - "Сієттл". Всі ці досягнення призвели до того, що наймолодшого з братів у 1990-х роках внесли в список 20 найвпливовіших діячів футболу США. А згодом, на жаль, вже посмертно, у Зал слави соккеру.
Згаданий вже не раз Вольтер Бар якось дуже влучно сказав: "Щоразу, коли у світі відбуваються якісь події і в США їде нова хвиля еміграції, наш соккер поповнюється іноземними майстрами зі своїм баченням гри. Саме в цьому рецепт поступового, але впевненого зростання рівня футболу США".
Нарешті те, заради чого ми всі тут зібрались
Франція
Футбольний клуб "Бандера" започаткований у 2017 році в місті Париж. Виступає в чемпіонаті Парижа серед аматорів, де досяг непоганих результатів. В 2019 році на Чемпіонаті Світу серед діаспор, який проходив в Ірпені на стадіоні "Чемпіон" бандерівці здобули бронзові нагороди перегравши в серії пенальті команду з Кракова. Найбільший успіх команди нашого батька відбувся у сезоні 2018/2019 де зайняли перше місце виборовши його серед інших 10-ти аматорських колективів. Президент та засновник Ігор Карумов після тріумфу казав: "Блискуча перемога нашого клубу – це не лише спортивне досягнення. Це шлях до нашої мети: активне просування України у Франції, а також нашої ідеї — об’єднати українців з усіх регіонів нашої держави. Слава Україні!".
