Історія "Марселя" - першого переможця Ліги чемпіонів
Від перемоги до поразки один корупційний скандал
26 травня 1993 року на Олімпійському стадіоні в Мюнхені футбольний клуб "Олімпік" з прекрасного міста Марселя навіки вписав себе в історію "гри мільйонів". В фіналі з рахунком 1-0 був переможений італійський "Мілан" і, таким чином, французький клуб став першим переможцем турніру під назвою "Ліга чемпіонів", яка була створена з "Кубку европейських чемпіонів". Цим тріумфом він наніс тяжку душевну рану кожному ненависнику марсельців - починаючи з фаната ліонського "Олімпіка" та закінчуючи прихильником "Парі Сен-Жермен". Цей біль не вгамується ніколи, хоча його можна трохи приглушити ("ПСЖ", наступного року точно все вдасться!). Адже "Марсель" став першою і крайньою (може і останньою) французькою командою, яка перемогла у европейському турнірі.
В курточці по центру один з головних творців успіху "Марселя" на полі - Ерік ді Меко
Криза
Період з 1980 по 1986 рр. вважається в історії "Марселю" темними часами. Вилетівши в сезоні 1979/1980 в Дивізіон 2, вже в квітні 1981 р. клуб, який за останні сезони накопичив майже 15 мільйонів боргу, був визнаний банкрутом. Це призвело до того, що були розірвані контракти майже з усіма гравцями та технічним персоналом. Президентом клубу став Гамлет Сетта, але вже в червні він передав кермо влади у руки Жану Кар'є. Тодішній очільник французької футбольної ліги - Жан Садуль пішов на деякі поступки, які фактично врятували "Олімпік" від зникнення. Було дозволено виплачувати накопичені борги протягом наступних 20 років. Головному тренеру олімпійців Ролану Грансарту нічого не залишалось іншого, як робити ставку на молодь. А вона тоді була досить потужна.
В 1979 марсельська аматорська команда "Мінотс", перемогла у кубку Гамбарделла - французькому футбольному клубному турнірі для команд до 19 років. Так, шанс заграти у професійному футболі отримали Жозе Аніго та Ерік ді Меко, які в подальшому стануть легендами "біло-голубих". В підсумку залучивши цих гравців "Олімпік" зміг втриматися у другому дивізіоні. В наступні два роки були 3 та 4 місце і, нарешті, в сезоні 1983/1984 змогли вибороти підвищення в класі. Але дебютний сезон ледь не затьмарився новим пониженням, провансальці відірвались від зони вильоту всього на два очки. Наступний рік команда впевнено завершила у середині таблиці на 12 місці. Промінчиком світла у суцільній пітьмі можна назвати фінал кубка Франції 1986, де "Олімпік" поступився тодішньому національному гранду "Бордо". Це був сигнал, що кращі часи тільки попереду, але щоб вони настали потрібні були зміни.
Золоті часи
Футбол, як і всі інші види спорту знаходиться поза політикою. Саме тому багаторічний мер Марселя Гастон Деффер умовив свого добре знайомого бізнесмена Бернара Тапі стати президентом "Олімпіка". Особистість нового очільника провансальців була не те що одіозна та непересічна, а дуже одіозна і дуже непересічна. Актор, співак, телеведучий, політик та, нарешті, бізнесмен. Свій капітал він заробив тим, що був власником фірми Bernard Tapie Finances, яка займалась тим, що скуповувала збанкрутнілі компанії, відновлювала їх та продавала. Але найбільш все ж таки запам'ятався, як людина під керівництом якої французький клуб досяг найбільшого успіху за всю свою історію.
Президент "Марселя" Бернар Тапі
Так, сезон 1986/1987 біло-голубі розпочали вже з новим президентом, гарні результати не змусили себе чекати. Друге місце в чемпіонаті та ще один програш Бордо в фіналі Кубка Франції підтвердили повну перезагрузку і амбіціозність "Марселя". Ще через сезон вже прийшли перші золоті медалі чемпіонату. Дуже потужну трансферну компанію проводили провансальці на трансферном ринку: першими підписаннями стали захисник Карл-Гайнц Форстер за нечувані на той час 3,5 млн. марок та легенда французького футболу - Ален Жиресс. В подальшому за "Олімпік" під час правління Бернара Тапі пограли такі видатні футболісти як Фаб'єн Бартез, Базіль Болі, Дідьє Дешам, Марсель Десаї, Кріс Водл, Ерік Кантона, Жан-П'єр Папен, Клаус Алофс, Руді Феллер. Не менш зіркові люди керували цими гравцями. Так вписали в своє резюме тренерство в "Олімпіку" Жерар Жилі, Франц Бекенбауер, Раймон Гуталс.
Раймон Гуталс та його вірна подруга - цигарка
Саме останній спромігся довести "Марсель" до вершини европейського футболу. У чемпіонаті провансальці встановили диктатуру: 4 чемпіонства підряд - з 1989 по 1992 та на додачу виграли кубок Франції в 1989 році. Але головна ціль постійно вислизала. В 1988 році вилетіли в півфіналі Кубка володарів кубків від Аякса. В 1990 році в півфіналі Кубка чемпіонів їх через суддівську помилку (гравець "орлів" з прізвищем Вата підіграв рукою коли забивав гол) зупинила "Бенфіка". Після цього матчу Тапі сказав: "Я швидко вчусь. Цього не станеться з нами знову". Ще ніхто не здогадувався, які сенси він вклав у ці слова... Найприкріша поразка відбулась у фіналі Кубка чемпіонів 1991 року, де провансальці програли по пенальті белградський "Црвені Звезді". В 1992 році проводилось тестування нового формату розіграшу Кубку европейських чемпіонів, а в 1993 році він вже з'явився під назвою "Ліга чемпіонів" і саме в цьому турнірі "Олімпіку" судилося вписати своє ім'я золотими літерами.
Тріумф
Початок 90-х ознаменувався не тільки змінами на політичних мапах. Саме в 1992 році назва "Ліга Чемпіонів" з'явилась на шпальтах світових ЗМІ. Вперше можливість випробувати свої сили в найпрестижнішому турнірі Європи отримали команди з Ізраїлю та Фарерських островів. Дебютним він став і для представників країн з розваленого радянського блоку - сімферопольська "Таврія", як переможець чемпіонату України мала змогу прийняти участь. Формат, як для сучасних глядачів, виглядає трохи незвичним. Через розпад Югославії та СРСР був створений попередній раунд, з представниками нових країн. Переможці приймали участь вже в основному роізграші. Перші два раунди визначали 8 команд, які ділились на дві групи, в яких клуби, що зайняли перші місця виходили одразу в фінал. За перемогу тоді нараховувалось два очки, нічия одне очко. Кримчани розпочали свій шлях в попередньому раунді де переграли ірландський "Шелбурн", але вилетіли в першому від швейцарського "Сьона" з сумарним рахунком 7-2.
"Марсель" тих часів не страждав на нестачу харизматичних персонажів, але Раймон Гуталс, головний тренер провансальців, особливо виділявся на їх фоні. Затятий курець, мав за звичку неправильно називати прізвища гравців та в цілому був людиною зі складним характером. До того як очолити французький клуб бельгійський тренер вже був досить відомим. Переможець Кубка володарів кубків з "Андерлехтом", дворазовий чемпіон Бельгії з "Стандартом" та ще низка кубків і суперкубків Бельгії в клубній кар'єрі додавалися до його успішної роботи в національній збірній. Бувши тактичним гіком свого часу, вивів захисні дії своїх команд на новий рівень. Так удосконалив такий елемент гри, як офсайдна пастка. Хоча цей прийом розробив у 60-х тренер «Андерлехта» П'єр Сінібальді, саме бельгійскій спеціаліст став активно використовувати його. Завдяки всій цій репутації журналісти охрестили його «Раймон-ля-Сайнк» (Науковий Раймон).
Хоча всі ці досягнення перекривав невеличкий неприємний факт - Раймон Гуталс був замішений у скандалі з договірними матчами. У сезоні 1981/1982 років "Стандарт" під керівництвом бельгійця йшов на першому місці з перевагою в два очки над "Андерлехтом", на носі матч проти "Барселони" у фіналі Кубка кубків, але перед цим поєдинок проти "Тор Ватерсхей" (майбутній "Генк"). Не бажаючи щоб його гравці отримали травми перед вирішальним матчем, Гуталс ініціював підкуп суперників. У підсумку футболісти «Стандарту» запропонували суперникам свої бонуси, виграли матч, і через два роки гучний скандал сколихнув бельгійський футбол. Після цього наставник подався до Португалії очололивши "Віторію", а вже через рік знов повернувся на батьківщину погодившись тренувати брюссельській "Расінг". Через два роки він повернувся до "Андерлехту", а звідти відгукнувся на пропозицію Тапі. "Біло-голубі" на той час вже стали головною силою Франції, а сам Раймон двічі з ними став чемпіоном національної першості, та все ж таки не вистачало європейського визнання і перемога у новому турнірі мала змогу його принести.
Марсельці стартували звісно з першого раунду в якому розтрощили "Гленторан" з Північної Ірландії - 8-0 (5-0 ; 3-0). В другому переграли "Динамо" із Бухареста (0-0 ; 2-0). В підсумку потрапили в групу А де їм склали компанію "Брюгге", "ЦСКА" та "Рейнджерс". Французький клуб набрав 9 очок тричі перемігши та тричі зігравши внічию. Саме завдяки мирному рішенню з Рейнджерс (1-1) до якого ми ще повернемося, "Марсель" потрапив у свій перший фінал "Ліги Чемпіонів" та в цілому у другий фінал головного європейського турніру за три роки.
Ого, Бартез з волоссям
Протистояв нашим головним героям гранд тогочасного футболу - італійський "Мілан". До зустрічи з французами "червоно-чорні" підходили дуже впевнені у собі - перемога у всіх шести матчах в групі з одним пропущеним м'ячем. А склад з Паоло Мальдіні, Франко Барезі, Алесандро Костакуртою приправлений Марко Ван Бастеном вселяв страх, напевно, не тільки в суперників, а і в самого Фабіо Капелло, який на той момент був головним тренером "Мілана". Ще перчинку протистоянню надавала поява чи не поява на полі головної зірки "Марселя" та французького футболу тих років - Жан-П'єра Папена, який зневірившись виграти європейскьий трофей з провансальцями перейшов до россонері.
Як в подальшому зізнавався Дідьє Дешам, капітан "Марселя", якому на момент фіналу було 24 роки: "Фаб'єн Бартез втримав нас у грі, вони мали дві чи три нагоди забити у перші двадцять хвилин". "Мілан" осаджував ворота намагаючись зламати обороні редути суперника, але на 43 хвилині центральний захисник Базіль Болі, (до речі, дядько Яніка Болі, пам'ятаєте такого?) відгукнувся на подачу з кутового від Абеді Пеле і влучним ударом головою відправив м'яч у сітку Себастьяна Россі. Але цього могло і не статися, незадовго до того як забити, Болі відчув біль у нозі. "Я почувався чудово, все йшло добре. А потім через десять хвилин я відчув біль у стегні", - зізнався Базіль. «Я не міг нормально рухати ногою через біль у коліні, тому стиснув зуби». Раймон вже був готовий зняти його з гри, та була тільки одна людина, яка могла цьому запобігти. "Я зупинив Гуталса, який хотів замінити Болі. Він був травмований, до перерви залишалося вісім хвилин, але я зупинив його, використовуючи свою рацію сидячи на трибуні", - сказав Тапі. «Я вважаю за краще мати Болі не на 100 відсотків, ніж грати без нього. Руді Феллер сказав Раймонду зняти Базіля, але той відповів: «Цей інший ідіот не хоче, щоб я це робив!».
Базіль Болі, Марсель Десаї, Ален Бокшич, Абеді Пеле, Жослен Англома
Недарма Гуталс вважався спеціалістом по захисним діям. Відмовившись від персональної опіки Ван Бастена, він зміг стримати атаку "Мілана". Мінімальна перевага "Марселя" так і залишилась до кінця матчу. Бернара Тапі радісно бігаючого по полю фотографували сотні камер, гравці не могли натішитись і намагались закарбувати у пам'яті кожний момент того вечора, навіть завжди трохи сумний Раймон Гуталс повеселішав, все ж таки це була перемога в Лч в 71 рік, але за чутками, в подальшому відмовився приєднатися до клубних святкувань, повернувшись до свого готелю де на самоті, сидів на балконі та курив сигарету за сигаретою.
Падіння
За тиждень до фіналу "Марсель", займавший перше місце в національній першості мав зіграти матч проти "Валансьена", який боровся за виживання. Потрібна була перемога щоби гарантовано стати чемпіоном. Бернар Тапі вирішивши підстрахуватись, покликав Жан-Жака Еделі у якого були зв'язки з гравцями "Валенсьена" коли вони ще виступали за "Нант", і дав наказ спробувати підкупити колишніх партнерів - Крістофа Робера, Жака Глассмана та Хорхе Бурручагу, автора переможного голу в фіналі ЧС-1986. Глассман відмовився приймати в цьому участь, а інші двоє допомогли "Марселю" перемогти з рахунком 1-0. Через два тижні Крістоф Робер зізнався, що брав участь в договірному матчі, а трохи згодом потягнув і всіх інших. В підсумку, чемпіонство "Марселя" була анульовано, але цього було замало і клуб було відправлено в другий дивізіон, пропуск єврокубків та заборона грати матч міжконтинентального кубку проти "Сан-Паулу". Незабаром провансальців покинули майже всі головні зірки, серед них: Десаї, Бартез, Дешам. На диво, не постраждав Раймон Гуталс хоча деякі флешбеки він, напевно, відчув. Також ходили розмови щодо позбавлення золотих медалей "Ліги чемпіонів", але тут все обійшлося. Хоча відразу почали згадувати усі підозрілі події. В 2011 році нападник Марк Хейтлі, зірка "Ренджерсу" тих часів розповідав про своє видалення в матчі проти "Брюге" через незначну суперечку з захисником суперника. "За кілька днів до гри з "Брюгге" я отримав дивний телефонний дзвінок. Це був знайомий мого друга, який не був агентом, але йому дав мій номер людина, яку я добре знав. Він говорив англійською з сильним французьким акцентом і пропонував мені велику суму грошей, щоб я раптом захворів і не грав проти "Марселя". А той матч, в якому "Рейнджерс" потрібна була тільки перемога закінчився 1-1...
Та ні, все ще не так погано
Також пригадували Бернару Тапі розгром в групі московського "ЦСКА" з рахунком 6-0 і що нібито росіянам перед грою, додавали шприцем у звичайну воду якусь невідому рідину, але в чому тут були неправомірні дії так і залишилось невідомим. Бернар ще довго боровся за свою репутацію чесного бізнесмена, та все ж таки отримав реальний тюремний термін. В 1995 році Апеляційний суд міста Дуе постановив ув'язнити Бернара Тапі на два роки ув'язнення, включаючи 8 місяців без умовного терміну і три роки позбавлення громадянських прав.
Ось такий сумний кінець мала казка "Марселя" та все ж таки можливість називати себе першим переможцем "Ліги чемпіонів" нікуди не ділась.
