Tribuna/Футбол/Блоги/Трибуна-Л/Українська Попелюшка завершила єврокубковий похід

Українська Попелюшка завершила єврокубковий похід

Дмитро Литвинов намагається знайти слова підтримки на адресу гірників.

Блог — Трибуна-Л
17 березня 2023, 01:15
21
Українська Попелюшка завершила єврокубковий похід

Історія «Шахтаря» в єврокубках цього сезону - це справжній ремейк історії про Попелюшку. Дівчина з хорошої родини, котра раптом осиротіла, але завдяки чималій кількості зусиль все ж змогла вибратися на бал. Згодилися і ті, хто ще кілька років тому не мав шансів потрапити до складу топ-клубу, і хорватський Кучер, даруйте, кучер, котрий вивіз красуню у вищий світ, хоч на минулому місті роботи його й могли вважати щуром за те, як пішов.

Навіть історія з втратою коштовного черевичка повторилася. Втім клуб отримав за нього десятки мільйонів євро і може отримати ще більше протягом наступних років. Якщо, звісно, «черевичок» не виявиться занадто «кришталевим» чи взагалі дерев’яним, як було у Перро. Але це вже тема для обговорення згодом, а поки варто констатувати банальне: рано чи пізно будь-яка казка закінчується. Сьогодні стався саме такий вечір.

Казати, що виліт був неочікуваним, складно. У Роттердамі створили доволі міцну команду - напевно, за жодного з цих футболістів ніколи в житті не запропонують 100 мільйонів євро. І не лише тому, що тоддів боулі на всіх не напасешся. Просто це випадок, коли добуток, як має бути в хорошому клубі, виходить більшим за суму. Ми бачили, що «Феєноорд» був кращим ще у першій грі. Міг взагалі програти завдяки фарту Ракицького, але поразка була б точно несправедливим підсумком. Сьогодні історія повторилася - і цього разу завершилася закономірно. Не як у казці.

Звісно, якби гра закінчилася після, скажімо, двох голів, то була б спокуса назвати конкретним винуватцем поразки тих, до кого могли б бути претензії в епізодах. Але казати, що там десь Криськів дав себе обікрасти чи Трубін пропустив м’яч, легший за ті, що він тягнув до того… Навіщо? Будемо відверті - провалилися всі, не помилився б один, помилився б інший. І якщо вже називати якогось одного «винуватця” підсумкового розгрому, то чому би не згадати «Де Куйп», один з найбільш гучних і атмосферних стадіонів світу? Підкреслю: мова саме про «винуватця» розгрому, того, що склалася така різниця в рахунку.

«Шахтар» цього сезону робив все можливе, аби замаскувати існуючі проблеми - і робив це із помітною часткою везіння, від гри у Лейпцигу і до першого матчу з голландцями. Сьогодні просто прийшов час віддавати «борги» - і вийшло з відсотками. І тут є ще одна спокуса: казати про те, що розгром стався не вперше в історії клубу, котрий як тримав погано удар, так і тримає. Мовляв, неважливо, який склад виходить на поле - хіба що зараз розгром від «Феєноорда», а не від «Барселони», «Баварії» чи «Інтера».

Та все ж є певна відмінність між цією командою та тими, хто зазнавав ніщивних поразок раніше. Цей склад не можна було й у жахливому сні уявити основним півтора роки тому. Це, звісно, не індульгенція від критики за 1:7, в жодному разі. Але ж треба враховувати і те, що просто рівень цих гравців - не той самий, що був навіть у серпні 2020-го, коли програвали «Інтеру». Цим хлопцям довелося на ходу застрибувати у основний склад «Шахтаря» - і рано чи пізно така поразка мала статися. Невдалий день у тебе, дуже хороший день у суперника, можна згадати історії з подорожами між матчами - і от і є майже рекордна поразка клубу в єврокубках.

Могли десь зачепитися за більш пристойну різницю - поціль Судаков не у поперечину, а трохи нижче, реалізуй Траоре вихід на ворота наприкінці першого тайму (зафіксували офсайд, але, схоже, VAR там оцінив би момент інакше). Це все деталі, котрі не змінили б головного. І ставити поразку цієї команди у один ряд з тими, що були після того, як Ахметов став вкладати мільйони грошей, не варто.

…За радянських часів існував штамп про кубковий характер гірників. Мовляв, гравці команди не хапають зірок з неба, але можуть вигризати своє завдяки наполегливості та небажанню програвати та тісним зв’язкам зі справжніми гірниками. Згодом, вже у XXI столітті, цей штамп почав забуватися - і завдяки тому, що відходили в минуле традиції радянської журналістики, і через те, що ставало все більше іноземців, котрі шахтарів могли бачити раз в житті, під час чергової піар-акції клубу (це не докір, коли що).

Зрештою зараз й власні молоді гравці краще знають, хто така Кайлі Дженнер, ніж що таке кайло. Та, як здалося, розуміють, за що вони б’ються і те, що представляють не лише клуб, а й країну. Звісно, самого розуміння замало, інакше ми б цього тижня гадали, хто там випаде далі й «Динамо» з «Дніпром-1», та й про «Шахтар» могли б говорити стосовно іншого турніру. Є певна стеля можливостей, з цим не поробиш нічого, навіть з урахуванням наведеної вище думки про те, що у хорошій команді добуток вмінь гравців більший за суму.

Проте казати про характер цієї команди, цього складу та її вміння тримати удар, зможемо, коли побачимо її у динаміці хоча б наступного сезону. І згадувати варто не лише цю гру чи домашній матч з «биками», а й перший матч з німцями, прагнення зачепитися навіть з «Реалом», заруби з «кельтами» і вольову кінцівку у Ренні. Ймовірно, казка могла тривати ще трохи, а гуркіт від розбитого гарбуза міг бути не таким гучним. Але головний підсумок цього єврокубкового походу для «Шахтаря» цілком реалістичний - і це не казка: клуб залишається конкурентоспроможним. Навіть у ще гірших умовах, ніж ті, до котрих гірники звикали з 2014-го.

Це дає надію на краще майбутнє. Так, швидше за все, з іншими, більш майстерними футболістами, і серед гравців основи буде менше власників українських паспортів. Але в пам’яті точно назавжди залишаться емоції від матчів тих, хто був у команді цього сезону.

Дякуємо. Буде краще. Зрештою, після такого фіналу - це не так вже й складно.

Найкраще у блогах
Більше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости