Трибуна

Мало бути гірше, має бути краще. Що показала поразка «Шахтаря» «Реалу»

Дмитро Литвинов - про нову команду Йовичевича та старі звички іспанського гранда.

БлогТрибуна-Л
6 жовтня, 09:35
6
Мало бути гірше, має бути краще. Що показала поразка «Шахтаря» «Реалу»

Враження, що «Шахтарю» буде непереливки, з’явилося одразу після того, як стали відомі склади команд. Звісно, тут міг бути напівжарт, що такі передчуття мали б виникнути ще після жеребкування, але тут йдеться про оцінку ситуації Анчелотті. Тренер вирішив кинути в бій майже всіх найсильніших за винятком Модрича. Ну й Куртуа, звісно, але тут вже причина вимушена й відома усім українським вболівальникам.

Якби не було нічиєї з «Осасуною» у суботу, то ще може були б варіанти, а так італійцю була потрібна маленька переможна війна, аби за півтора тижні до Класико не дати навіть шансу виникнути привиду розмови про міні-кризу «Реала». У Мадриді шлях для тренерів від тріумфатора до людини, під котрою хитається стілець, дуже короткий. Сам італієць, звісно, це пам’ятає ще з минулого заходу в буремну іспанську ріку.

Як здається, рішення Анчелотті дещо полегшувало завдання для Йовичевича та футболістів. По-перше, знімалося зайве психологічне навантаження - такому «Реалу» жодним чином не соромно програти. Можливо, таке рішення ще й могло трохи самооцінку покращити - мовляв, до нас ставляться з усією серйозністю, ще й більш захисний варіант із Тчуамені та Вальверде обрали.

По-друге, просто не треба було зайвий раз гадати, чого там чекати від якихось неочікуваних поєднань гравців у основі. Як грає цей «Реал» за минулий та старт сезону вивчили приблизно всі. Косметичні зміни, пов’язані з трансфером Каземіро, є, але в цілому навіть від’їзд системоутворюючого футболіста не змінив істотно обличчя мадридців. Камавінга з Тчуамені мають свої чесноти, але підлаштовувати команду гру під цих гравців команда буде пізніше. Проти «Шахтаря» вийшов старий-добрий «Реал» - в цьому була й сила, й слабкість команди.

З силою все зрозуміло - зіграний склад, всі розуміють один іншого не те, що з напівслова, а з напівпогляда. Те, що часом робили у атаці Бензема, Вінісіус, Родріго та Вальверде - це просто пісня і іноді нагадувало навіть не футбольні, а баскетбольні чи гандбольні комбінації. А от щодо слабкості треба розшифрувати трохи більш детально, адже в цьому пункті корінь для оцінки гри «Шахтаря» у Мадриді.

«Реал» вже років 6-7 не викладається на повну у Лізі чемпіонів, доки не почнеться плей-офф. Востаннє якось старалися в цьому плані якраз у перший захід сюди Карло (11 перемог та 1 нічия у групових етапах восени 2013 і 2014 років). Потім - почали ставитися до цього все менш відповідально. Про це пам’ятає й сам «Шахтар», ще починаючи з львівських 3:4 у 2015-му та продовжуючи двома перемогами за часів Каштру і минулорічними 1:2 на «Бернабеу». А так - фестиваль доброти від мадридців щороку радував одного-двох суперників по групі. Два останні переможних сезони Зідана виходили з групи лише з другого місця, потім заледве обігрували вдома «Вікторію», не могли здолати «Брюгге» та програвали ЦСКА з «Шеріфом».

Причини відомі - це й традиційна, ще з часів ді Стефано та Пушкаша, зверхність по відношенню до футбольних провінціалів, й актуальне саме для команди в останні роки бажання не витрачати зайвих сил. Зрештою, коли дивитися на заявку минулого сезону на фінал Ліги чемпіонів, то там можна побачити Карвахаля, Модрича, Крооса, Каземіро, Бензема, Начо, Марсело, Іско та Бейла, які були в команді ще 2014-го, коли сталася Десіма. Плюс Васкес, який вже був у «Кастільї», плюс Куртуа, котрий у тому матчі 2014-го грав за «Атлетико», плюс Алаба, який перемагав у турнірі роком раніше. Дуже досвідчена команда навіть після того, як четверо (Іско, Бейл, Марсело, Каземіро) зі згаданих вище гравців влітку залишили Мадрид.

Анчелотті і тим більше Перес розуміють, що склад треба оновлювати. Але перший не поспішає робити різких рухів. Звісно, Карло, вже заявивши, що планує закінчити кар’єру влітку 2024-го, може змінити рішення, як колись це робив Фергюсон. Проте він точно хоче піти переможцем, а для цього не варто грати у перебудову команди, що виграє, витискаючи з себе краплини магії у плей-офф. А дон Флорентіно теж не буде занадто голосно вимагати нових облич у складі, бо треба все одно людина, що стане флагманом нового проекту.

Такою людиною міг стати Мбаппе, але Кіліан вирішив як вирішив. І тепер Перес буде, звісно, дивитися, коли там спливає контракт умовного Філа Фодена чи перепитувати у босів з Дортмунда, чи точно нема клаусули у Беллінгема. Але більше для проформи: на тлі недешевої реконструкції «Бернабеу» ідея з тим, що Вінісіус та Родріго можуть самі стати рівнею тому ж Мбаппе виглядає не так й погано.

А отже звичок своїх «Реал» позбавлятися не буде - і тому може як не надто відповідально поставитися до окремої гри ще перед матчем, так і скинути оберти під час самої зустрічі. Останнє й сталося вчора у Мадриді. Так, це може здатися трохи дивним, коли дивишся на те, що за матч мадридці виконали 36 ударів, з котрих 13 прийшлися у площину воріт. Але після того, як рахунок став 2:0 ще до того, як спливли стартові півгодини, у головах тих, хто вийшов на поле, ніби загорілася лампочка. Умовний рефлекс, за Павловим, справу зроблено, можна перейти на побічні квести - допомогти забити Бензема, наприклад, чи вже зовсім розіграти до вірного.

Колись Моурінью порівняв ще молодого Бензема з котом, заявивши Пересу, що кіт - тварина корисна, але ж не можна йти з ним на полювання. Так от у середу після стартової 30-хвилинки на такого кота, ситого, задоволеного собою й життям перетворився весь «Реал». Втратили концентрацію не лише у атаці - там треба віддати належне й Трубіну, котрий працював як міг, і невезіння було, куди без нього - а й у обороні. Першим дзвоником став шанс Мудрика, але той у вирішальний момент пробив відверто погано з лівої. Другий момент Зубков реалізував, а якби ще за пару хвилин Бондаренкові почати ривок з глибини на класний пас Мудрика трохи раніше, то розмова Анчелотті з командою в перерві була б доволі гучною.

І тут слід віддати належне «Шахтарю». Бо проблеми «Реала» проблемами «Реалу» (й насправді всім би клубам такі «проблеми»), а самі гірники все ж не розклеїлися після двох пропущених.

Так, Конопля - не рівень Вінісіуса (та й хто з захисників зараз для Віні рівень, коли той у формі та на куражі), Михайличенко не просто так не заграв у Бельгії, а Бондар, перефразовуючи відомий жарт з американського спорту, у парі років від того, аби бути у парі років до рівня гравця команди плей-офф Ліги чемпіонів.

Проте у атаці ця команда здатна мати моменти проти будь-кого. Може не на рівні плей-офф, але у групі Ліги чемпіонів - цілком. Можна ставити «зірочки» проти здобутків у кожному з матчів. Мовляв, там німці від Тедеско втомилися та й щастило українському клубові, далі з шотландцями теж забили чи не з першої спроби, а тепер от «Реал» награвся зарано, от і дав можливості для контргри.

Але ж і у «Шахтаря» є своя «зірочка» чи навіть «зірка», а те й «зірище» - навряд чи на початку роки навіть найкращі ванги з числа вболівальників команди могли передбачити, що вона гратиме восени у такому складі. Та й, повертаючись суто до футбольних справ, аби всі ці розмови про везіння можна було згадувати, треба була божевільна самовіддача кожного з гравців команди.

Трубін, звісно, міг пропустити і третій, і четвертий, і п’ятий. Втім і «Шахтар» може згадувати не лише кінцівку першого тайму, а й шанси другого. Насамперед епізод з рейдом Мудрика у другому та змарнований момент Коноплі. Це обнадіює - й не у розрізі того, що попереду ще одна гра з «Реалом». Там, якщо бути чесним, іспанці мають закривати питання з виходом із групи з першого місця. А от у матчах з «Лейпцигом» та «Селтиком» можна й розраховувати на шанси, вірячи, що вони будуть створені системно, а не завдяки везінню.

«Шахтар» все ще може фінішувати з 4 очками за підсумками групового етапу й не вийти навіть до «весняної» частини Ліги Європи. Проте у цю команду хочеться вірити. І не лише тому, що ми вперше побачили 11 українців у стартовому складі українського клубу в Лізі чемпіонів. Це приємний момент, але ми розуміємо, що його обумовило. А от справді тривалим наслідком цього матчу може стати розуміння цієї нової основи «Шахтаря», що якщо прагнеш битися до кінця, терпіти, чекати - навіть коли тебе просто знищують ці всюдисущі бразильці та майбутній володар «Золотого м’яча» - то матимеш свій шанс панчера навіть проти такого клуба.

Так, у футболі навіть якщо завдаєш такого удару, в суперника все ще буде вдосталь часу, аби схаменутися й вирішити всі питання. Але те, що «Шахтар» доводить до появи таких шансів - це вже більше, ніж очікували. У цієї команди точно не буде зарозумілості та пихатості, їм нема звідки братися. Тут нема людей, котрі минулого року могли виходити на матчі з «Шерифом», думаючи «Цих ми вже якось переможемо». Добре, є Траоре, проте ж він і не грає, принаймні поки що.

Цей «Шахтар» - команда аутсайдерів, андердогів, команду, яку зробили нашвидкуруч - і від якої переважна більшість нічого не чекала. Голем, котрий ожив і не лише почав робити якісь механічні рухи, а й усвідомив себе - і розуміє, що отримав шанс. Для більшості гравців-»частин» цього голему - можливо, не те, що найкращий у кар’єрі, а просто єдиний. Бо далі навіть за збереження статус кво вже й хтось з легіонерів буде готовий їздити грати з «Реалом» у Польщі. А якщо все буде добре для України, у що нам всім хочеться вірити, чекаючи повернення матчів Ліги чемпіонів на «Донбас-Арену», то навіть у найбільш скрутні часи на улюблену забавку у Ахметова знайдуться гроші. Тож і склад буде іншим, за всієї вдячності цим хлопцям.

Поки цього нема. Проте - і про це вже можна казати не пошепки - є команда. У ній вже нема бразильського лоску, але є інші чесноти. Насамперед здатність гнутися, але не ламатися. І вона, звісно, ніколи не переможе у фіналі Ліги чемпіонів. Але здатна зробити так, щоб «Бернабеу» свистів тій команді, яка перемогла у цьому фіналі.

Розкішний м'яч Зубкова не врятував «Шахтар» від поразки на «Сантьяго Бернабеу». Як це було (+ відео)

Фото: REUTERS/SUSANA VERA, «Шахтар»

І не посперечаєшся
Відповісти
9
Aleksandr Bessonov
Правильні висновки
Відповісти
8
Yura Gavryshchak
хороша стаття
Відповісти
7
DT
На жаль, у Польщі результат буде гіршим, бо немає передумов, щоб він став кращим, і треба бути до цього готовим. Шахтар показує що може, і це «може» вже на 3 гри більше, ніж ми сподівались, але не програти цьому Реалу розгромно за 2 матчі – майже нереально. Аби тільки Мудрик жовту не отримав, бо вчора його фол на 92‘ хвилині – це просто дитячий садок, а загроза дискваліфікації тепер висить реальна.
Відповісти
1
slayer_v
відповів на коментар користувача DT
"фол на 92‘ хвилині – це просто дитячий садок" так це вже системно. Коли гра не йде, він психує і летять картки. Умовна Монзуль, за таке не раз видаляла.
Відповісти
1
Dmytro Kuklenko
Непогано! Окрема подяка авторові за "від’їзд" замість "відходу"
Відповісти
0

Інші пости блогу