Команда, створена українським топтренером – другий суперник збірної України на ЧЄ з футзалу

Сьогодні, 25 січня, збірна України з футзалу проведе свій другий матч на Євро-2026. Команда Олександра Косенка спробує реабілітуватися за невдачу на старті проти Вірменії (1:2). Суперником стане Литва, яка здивувала в 1-му турі, ледь не обігравши Чехію, але таки втратила перемогу за 35 секунд до кінця (3:3).

Литовська збірна майже всю свою історію перебувала приблизно на тих же позиціях, що й вірменська до епохи бразилізації та русифікації – тобто далеко на третіх ролях.

Росіян на футзальному Євро не бачите? А вони там є – і грали проти збірної України

Не можна сказати, що останніми роками відбувся помітний стрибок угору, бо місця в рейтингах поки досить скромні: у світовому – 77-ме, в європейському – 35-те. Однак у 2020-х команда все ж таки наблизилася, у певному сенсі цього слова, до еліти, навіть не маючи гучних перемог – все завдяки гарній роботі за межами ігрового майданчика. Складно в це повірити, але країна без жодних серйозних міжнародних успіхів у футзалі вдруге менш ніж за 5 років приймає великий турнір збірних.

Хоча якщо подивитися на перелік господарів футзальних ЧС, то рівень подиву дещо знизиться, бо серед них були, скажімо, Гонконг (1992), Гватемала (2000), Тайвань (2004), Таїланд (2012), Узбекистан (2024). Тобто наявність традицій особливої ролі не грає – за великим рахунком просто потрібні декілька хороших арен, а з цим у литовців все гаразд завдяки баскетболу. У жовтні 2018-го було оголошено, що вони прийматимуть ЧС-2020, який по факту пройшов на рік пізніше через Ковід.

Український фундамент

У листопаді 2017-го головним тренером збірної Литви призначили Євгена Ривкіна, який перед тим золотими літерами вписав своє ім’я в історію харківського футзалу, тричі поспіль вигравши з «Локомотивом» чемпіонат України (2013, 2014, 2015).

Однак невдовзі красива історія «Локо» завершилася досить сумно: через фінансові проблеми клуб відмовився від участі в ЧУ-2017/18, фактично припинивши на цьому існування. Тож Євген Семенович поїхав шукати кращої долі за кордон, і так склалося, що саме йому випала честь готувати литовську команду до домашнього ЧС. Наскільки непростою була ця задача, можна зрозуміти з його інтерв’ю, взятого в грудні 2021-го, за 3 місяці після ЧС:

«Литва вирішила повністю змінити національну збірну. Так сталося, що попередній склад був віковим, і молодь ще не дотягувала до цього рівня. Тож доводилося робити великі зміни. А сезон там короткий – лише 3,5-4 місяці на рік.

Взимку вони грали в футзал, влітку – у футбол. Доводилося їх переучувати з одного на інше. Великою перемогою став той факт, що литовці перестали грати і там, і там, зосередившись на футзалі. Вважаю, що зараз Литва має хорошу команду.

Робота там специфічна – з непрофесійними гравцями. Вони зранку навчаються/працюють, а потім їдуть за 100-120 кілометрів на тренування. Тобто зробити там щось таке, що можна зробити з професіоналами, дуже важко.

Там трохи інший менталітет та цінності. Футзал там не на першому місці. Вплинути на це фактично нереально. За 3,5 роки нам вдалося зробити чемпіонат з плей-оф, подовжили чемпіонат на майже 2 місяці. Тож зараз футзал у Литві на підйомі, але чи вдасться втримати цей рух вгору – побачимо».

Ривкін прославився своїм вмінням будувати гру від оборони, тож у ключових матчах «Локо» рідко можна було побачити голепад. Також він у 2013-14 роках паралельно очолював збірну України, і там його висококласне катеначчо вилилося в досить кумедне досягнення, яке навряд чи хтось зможе повторити: Україна виграла свою групу на Євро-2014, забивши в ній всього 1 м’яч.

Щось схоже можна було спостерігати і в трьох матчах збірної Литви на домашньому ЧС. Набрати очки не вдалося, але принаймні в перших двох зустрічах оборонна модель гри загалом працювала непогано, з поправкою на наявний кадровий ресурс: 1:2 з Венесуелою (пропустили 2-й гол за 2 хвилини до кінця), 0:3 з Казахстаном, який посів тоді 4-те місце (до 30-ї хвилини утримували 0:1), і тільки в останній грі з Коста-Рикою посипалися (2:6).

Більша частина команди, яку побудував Ривкін, грає на цьому Євро

Ривкін припинив роботу з литовською збірної одразу після ЧС у зв’язку з завершенням контракту. Команду прийняв і досі працює з нею 42-річний бразильський фахівець Дентіньйо, який трохи раніше очолив «Жальгіріс» – вже понад 4 роки він поєднує роботу в клубі та збірній.

Тим часом у грудні 2023-го УЄФА затвердив Латвію та Литву господарями Євро-2026 – позитивний досвід ЧС-2021 допоміг цій спільній заявці перемогти. Щоправда, вихід Білорусі на ЧЄ підклав їм свиню: більшу частину турніру перенесли до Словенії, а латвійцям і литовцям залишили тільки по 7 матчів.

Ривкін пішов, однак його діло живе. Головний аргумент на користь цього твердження – заявка збірної Литви на цьогорічний ЧЄ: з 14 гравців одразу 10 так само брали участь і на ЧС-2021. Тож можна сміливо говорити, що кістяк нинішньої команди сформував саме український фахівець.

До речі, ось як він сам оцінює прогрес литовському футзалу після свого відходу (коментар записаний у вересні 2025-го):

«Все рухається вперед, зокрема і футзал у Литві. Коли ми тільки починали роботу зі збірною Литви, у них сезон починався десь наприкінці жовтня, а закінчувався вже на початку березня, тобто сезон тривав орієнтовно 4 місяці. А цього року в березні вони провели Суперкубок, у якому зіграли чотири команди. Вони достатньо непогано грали, я дивився, цікаво. Це показник того, що литовський футзал рухається вперед.

Чи додали клуби у професіоналізмі – мені важко судити, але більшість литовських клубів зараз мають легіонерів з Південної Америки. Звичайно, у «Жальгірісі» вони були завжди, але зараз вони є у всіх провідних команд – і не один, не два, а майже пів команди. Наскільки я знаю, команду «Вікінгая» з Йонави зараз тренує іспанський фахівець, тобто литовський футзал рухається, і рухається дуже непогано.

Зараз кістяк збірної Литви складають хлопці, з якими я починав свою роботу. На той час вони були ще дуже молоді, але амбітні. Вони бійці, хлопці з характером, непогано підготовлені технічно і, сподіваюся, що вони однозначно додали у досвіді. Враховуючи, скільки років вони грають разом, думаю, в Литви зараз непогана, досвідчена команда, яка вже вміє непогано грати у футзал.

На ЧС-2021 ми не виграли жодного матчу, але грали дуже непогано, і хлопці зрозуміли, що вони можуть грати у футзал. Враховуючи те, що на підготовку було дуже мало часу, бо тоді був період пандемії COVID-19 і ми зіграли дуже мало товариських матчів, то зараз, наскільки я розумію, Литва готується дуже добре. Вони збирались і влітку, і зараз».

Шанси

Україна – очевидний фаворит (котирування букмекерів: 1,2 – 8,5 – 9,0), і осічки в цьому матчі вже точно ніхто не зрозуміє. Команди не так давно тричі грали між собою у спарингах – і підопічні Косенка тричі перемогли на майданчику суперника: 5:2 у квітні 2024-го, 7:0 і 5:3 у вересні 2025-го.

Хоча стартовий матч литовців показав, що і тут не все так просто. Вони з великим відривом поступилися чехам за статистикою (удари 26-66, в площину 6-25), але при цьому ледь не виграли – не дотерпіли якихось 35 секунд.

Можна відзначити 2 голи команди господарів після стандартів – спрацювали домашні заготовки. Ще один м’яч їм вдалося забити завдяки успішному пресингу, який спровокував помилку суперника (відеоогляд)

Матч Україна – Литва пройде сьогодні, 25 січня. Початок – о 17.00, трансляція – на MEGOGO.

Зірки українського футболу, які є прототипами лідерів збірної України з футзалу

Фото: Литовська асоціація футзалу, Lietuvos futbolas