Росіян на футзальному Євро не бачите? А вони там є – і грають проти збірної України
Збірна РФ забанена, але є нюанс.
З 21 січня по 7 лютого в Латвії, Литві та Словенії пройде 13-й за ліком чемпіонат Європи з футзалу – і вже зараз з великою долею імовірності можна стверджувати, що саме він стане найважливішим для України турніром збірних у 2026-му.
Так, у нас цього року ще точно будуть чоловічий та жіночий ЧЄ з волейболу. Можливо, жіноча гандбольна збірна подолає відбір на континентальну першість (чоловіки вже зіграли на Євро – але там на 99% було ясно, що все обмежиться трьома матчами). А може й Сергій Ребров на зло хейтерам таки виведе свою команду на ЧС.
Однак в усіх цих випадках навряд чи йтиметься про боротьбу за медалі – а от футзалісти підняли рівень очікувань як ніколи високо…
Збірна України грає на Євро з Вірменією (22 січня), Литвою (25 січня) та Чехією (28 січня). Про двох останніх немає особливого сенсу багато розповідати – вони вже добре знайомі вітчизняним шанувальникам футзалу.
З Чехією Україна провела два виїзні товариські матчі в листопаді 2024-го, рівно за місяць після здобуття бронзи ЧС – і двічі перемогла (3:2, 6:2), причому в обох зустрічах чехи почали забивати лише за рахунку 0:3.
Литва – теж наш постійний спаринг-партнер останніх років. У квітні 2024-го ця країна приймала товариський турнір за участі чотирьох збірних, Україна відкрила його перемогою над господарями (5:2). А у вересні 2025-го команди ще двічі зустрілися в Йонаві. У першій грі все вийшло занадто легко (7:0), другу литовці провели значно якісніше, але сенсації не трапилося (5:3).
Інша справа – наш суперник у стартовому матчі. Про нього хотілося б розказати детальніше, оскільки у вболівальників, які не дуже пильно стежать за міжнародним футзалом, може скластися хибне уявлення, що нам випала «солодка булочка» – а це зовсім не так. Є стійке відчуття, що саме зустріч з Вірменією буде для України найскладнішою та найгарячішою на груповому етапі.
Як збірній Вірменії вдалося вперше вийти на великий турнір
Команда тривалий час перебувала в найнижчих ешелонах європейського футзалу – навіть до заключного раунду кваліфікації ЧС або ЧЄ довго не могли дійти. Вперше це вдалося у відборі Євро-2016, але тоді все завершилося трьома розгромними поразками.
Можливо, такий невтішний стан речей зберігався б і досі, але в грудні 2019 року сталася важлива подія: на позачергових виборах новим президентом Федерації футболу Вірменії обрали її генерального секретаря, колишнього спортивного коментатора й журналіста Армена Мелікбекяна.
Новий керівник запровадив нову стратегію розвитку. Якщо ви слідкували за футбольною Лігою націй у 2022-му, то могли побачити, яким чином ця стратегія втілювалася в життя: за Вірменію у двох матчах проти України грали аргентинець Селараян, нігерієць Удо, колумбієць Монрой, швед Чалішир, народжений у РФ Сперцян, ексгравець російських збірних U-19 і U-21 Байрамян.
Не всі всередині країни були в захваті від подібних методів досягнення результатів. Ось, наприклад, цитата з записаного в березні 2022 року інтерв’ю коментатора Менуа Меграбяна:
«Роботу, виконану нинішнім керівництвом Федерації я вважаю скоріше піар-акцією, аніж реальною роботою. Рятувальним кругом для них є лише національна збірна, саме тому на неї й спрямували всі ресурси, наплювавши на дитячо-юнацький футбол. За якоюсь дивною логікою призначили послів до Європи, Південної та Північної Америки, завданням яких є пошук футболістів з вірменським корінням.
Замість того, щоб наполегливо працювати з власними кадрами, ми йдемо коротким і, начебто, легким шляхом, роздаємо вірменські паспорти чорношкірим гравцям. Якби вони були футболістами високого рівня, то вже б давно грали за свої національні збірні».
Подібні процеси розпочалися і в футзалі, яким теж опікується футбольна федерація. Просто погляньте на склад збірної Вірменії у 1-му раунді відбору ЧС-2021 (січень 2019-го) та 1-му раунді кваліфікації ЧЄ-2022 (січень 2020-го) – і ви швидко зрозумієте, в який бік рухалася кадрова політика останніми роками.
Так, у лівій частині картинки вже бачимо бразильського голкіпера Чавеса – він до збірної почав викликатися ще з жовтня 2016-го. Однак то була поки що разова акція, і вірменська команда ще цілком виглядала як вірменська. А от після 2019-го з заявками на матчі почали творитися справжні дива. Вже бачимо 4 бразильців у правій частині скріншоту, і новоприбульцями стали не лише вони.
Раптово зірвана бразилізація
Вірменська футзальна збірна вперше по-справжньому привернула до себе увагу, коли в Основному раунді кваліфікації ЧС-2024 двічі перемогла міцного середняка Чехію (4:2, 4:1) – натуралізовані новачки зробили свою справу. Щоправда, у вирішальному раунді з результатами не склалося (3 очки в 6 іграх).
Тоді після двох матчів з чехами я спрогнозував, що Євро-2026 стане дебютним великим турніром для Вірменії. Прогноз справдився, але в настільки неочікуваний спосіб, що хвалитися таким влучанням навіть якось незручно.
У вищезгаданому відборі ЧС-2024 за збірну цієї кавказької країни зіграли загалом 7 футзалістів бразильського походження: Луан Мюллер (головна зірка команди – основний воротар «Пальми», яка виграла три останні розіграші ЛЧ), Феліпе Парадінскі, Дзанотто, Родрігіньо, Карвальо, Розенскі, Вітіньо.
Вірмени були далеко не першими, хто цілими пачками робив нові паспорти для гравців з Бразилії, і здавалося, що всіх все влаштовує. Однак восени 2023-го несподівано гримнув грім: федерації футболу Португалії, Фінляндії та Нідерландів подали протести на результати матчів їхніх футзальних збірних проти Грузії, Вірменії та Румунії – якраз-таки через вихід на майданчик нелегітимних, як з’ясувалося, бразильців.
Ось так трійка країн-активістів фактично зробила мініреволюцію в європейському футзалі. Можна лише щиро подякувати їм за це, адже перспектива спостерігати за відкритою першістю Бразилії в рамках чемпіонату Європи є зовсім не прикольною. Якщо думаєте, що це просто жарт, то подивіться на склади команд у матчі Євро-2022 Грузія – Азербайджан.
Дуже цікавою була реакція на дисциплінарне покарання саме вірменської сторони. Як можна зрозуміти з заяви на сайті їхньої Федерації, добре всім відоме правило 5 років вже давно існувало і в футзалі, але на нього (через кулуарні домовленості?) тривалий час просто закривали очі. Тепер же воно нарешті почало не просто існувати, а й реально застосовуватися.
Після цих гучних кейсів абсолютно всі бразильці зникли зі збірної Вірменії (так само, як і зі збірних Грузії й Азербайджану), і у відборі ЧЄ-2026 грали вже без них – на диво, так вийшло навіть краще. Але назвати нинішню команду чисто вірменською все одно ніяк не вийде.
Лагідна русифікація
Рівно половина з 14 заявлених на Євро-2026 гравців народилися та виросли на території Росії. Всі вони отримали новий паспорт та дебютували за збірну Вірменії у 2020-х роках, 6 з 7 зараз грають у чемпіонаті РФ, та й сьомий теж раніше грав. Судячи з усього, кожен з них має вірменське коріння, тому тут юридично все ОК, але, з урахуванням вищесказаного, є всі підстави застосовувати щодо них термін «росіяни». Далі наводжу перелік цих гравців.
Альберт Агаджанов, воротар, ТЗМС (Тула)
Народився 5 лютого 1994 року в Новоросійську. Грав за команди «Нова Генерація» (Сиктивкар), «Ростов», «Сіб-Транзіт» (Новокузнецьк), казахстанський «Актобе».
Дебютував за збірну Вірменії у 2021-му.
Нікіта Хромих, універсал, ТЗМС (Тула)
Народився 27 березня 1995 року у Волжську, Республіка Марій Ел. Починав кар’єру у великому футболі, пройшовши академію казанського «Рубіна», однак закріпитися у першій команді не вдалося. Грав за «БЛіК» (Нефтеюганськ), «Динамо-Самара», «Торпедо» (Нижній Новгород).
Дебютував за збірну Вірменії у 2021-му.
Владімір Саносян, універсал, «Норільський Нікель»
Народився 29 квітня 1996 року в Москві. Грав за «Діну» (Москва), «Спартак» (Москва), КПРФ (Москва), «Політех» (Санкт-Петербург), «Динамо-Самара». Свого часу викликався до російської молодіжки.
Дебютував за збірну Вірменії у 2020-му, зараз є капітаном команди. У 2024-му і 2025-му визнавався найкращим гравцем року у Вірменії. До речі, його клуб зараз лідирує в регулярці.
Денис Неведров, універсал, «Тюмень»
Народився 6 квітня 1994 року в Югорську, Ханти-Мансійський автономний округ. Грав за «БЛіК» (Нефтеюганськ), також має на рахунку кілька матчів за збірну U-21 своєї рідної країни.
Дебютував за збірну Вірменії у 2021-му.
Артур Мелконян, універсал, ЛКС (Липецьк)
Народився 29 жовтня 1991 року в Саратові. Грав за «Прогрес» (Глазов), «Динамо-Самара», «Столиця» (Білорусь), МФК «Ухта».
Дебютував за збірну Вірменії у 2020-му.
Мікаел Ганділян, універсал, «ІрАеро» (Іркутськ)
Народився 24 березня 1994 року в Іркутську. До переходу в футзал грав до 2016 року у великому футболі за «Зеніт» Іркутськ у Другій лізі РФ.
Дебютував за збірну Вірменії у 2024-му.
Гамлет Манукян, універсал, «Юніспорт» (Вірменія)
Народився 4 квітня 1991 року в Єкатеринбурзі. Грав за «ВІЗ-Сінара» (Єкатеринбург), «Сібіряк» (Новосібірськ), «Сіб-Транзіт» (Новокузнецьк).
Дебютував за збірну Вірменії в 2020-му.
Окрім перелічених вище, ще двоє футзалістів з заявки також грають у російських клубах – Арсен Петросов (05.06.2006, «Торпедо», Нижній Новгород) і Арсеній Петросян (14.06.2003, «Нова Генерація», Сиктивкар). У цих випадках зміни громадянства не було.
Решта п’ятеро представляють внутрішню першість.
Що дає російський вектор кадрової політики
До повномасштабного вторгнення російський футзальний чемпіонат входив до трійки найсильніших у Європі: команди з РФ регулярно доходили до Фіналу чотирьох Ліги чемпіонів, навіть кілька разів вигравали турнір. Не знаю, який там зараз рівень, але, вочевидь, достатній, щоб серйозно підсилити команду, яка складалася б виключно з представників вірменської ліги.
Ну а про рівень цієї ліги красномовно свідчить виступ чемпіона країни «Єревана» в нинішній кампанії ЛЧ: 1:3 з представником Сан-Марино «Муратою», 3:2 з андоррським «Енкампом» і 0:5 з північномакедонською «Форсою», яка в наступному раунді розгромно програла ХІТ (2:10) і «Київ Футзал» (0:10).
Тож не варто зайвий раз говорити, що лідерами нинішньої вірменської збірної є саме ті вищезгадані люди, яким зробили нові паспорти. Як показав відбір цього Євро, вони вже являють собою серйозну силу, адже Вірменія стала там творцем головної сенсації – виграли свою групу, залишивши позаду Казахстан, який лише за пів року до того вибив в 1/8-й ЧС чинного чемпіона Португалію.18 з 24 голів у відборі – на рахунку російських легіонерів.
Шанси
Букмекери дають доволі оптимістичні котирування: 1,25 – 6,3 – 6,5 на користь України. Але матч навряд чи вийде легким для команди Олександра Косенка, тим паче, як ми пам’ятаємо, в неї були дуже важкі стартові зустрічі на попередніх двох великих турнірах – 2:3 з Нідерландами на ЧЄ-2022 і 1:7 з Аргентиною на ЧС-2024.
Якщо це не збіг, а результат спланованого виходу на пік форми ближче до плей-оф, то не можна виключати, що й зараз з тієї ж причини будуть великі труднощі в першій грі.
Цікаво, що свою найбільш розгромну перемогу в історії збірна України з футзалу здобула саме над Вірменією. Гра відбору ЧС-2000, яка пройшла 17 лютого того ж року, завершилася з доволі диким за сьогоднішніми мірками рахунком – 20:1. Але то вже матч з минулого життя, і навряд чи щось подібне трапиться в найближчому майбутньому.
Зустріч між Україною та Вірменією пройде у четвер, 22 січня. Початок – о 17.00, трансляція – на MEGOGO.
Збірна України – один із фаворитів футзального Євро, але поїхала на турнір без двох лідерів
Зірки українського футболу, які є прототипами лідерів збірної України з футзалу
Фото: Федерація футболу Вірменії, Асоціація футзалу України
Інші пости користувача
