Ігор Чернявський отримав нагороду MVP футзальної Екстраліги. Його шлях до неї – дивовижний

Сьогодні, 6 вересня, капітан ХІТ Ігор Чернявський перед початком матчу 2-го туру Екстраліги проти «Любарта» отримав від Асоціації футзалу України (АФУ) нагороду найкращому гравцеві сезону 2024/25.

Цей титул він здобув за підсумками голосування головних тренерів і капітанів 12 команд-учасниць елітного дивізіону, які грали там у попередній кампанії. Вважаю, абсолютно заслужено – у своїх підсумках сезону я теж віддав саме Чернявському звання MVP.

Така подія є приводом трохи розповісти про біографію одного з лідерів збірної України, адже його історія – унікальна.

Ігор народився 14 вересня 1995 року в Світлодарську Донецької області (за кілька днів святкуватиме ювілей!) Його шлях у спорті високих досягнень почався зовсім не з футзалу, і навіть не з футболу.

З 6 до 18 років він займався карате під керівництвом батька Олександра у спортивному залі вуглегірської ТЕС. Виходило дуже непогано – вже в 16 Ігор, за його словами, отримав чорний пояс.

Трофеїв вистачало, в тому числі й на міжнародному рівні:

- дворазовий володар Кубку світу з кемпо;

- чотириразовий чемпіон світу з кемпо-карате;

- п’ятиразовий чемпіон Європи з кемпо-карате;

- чотирнадцятиразовий чемпіон України з кемпо;

- п’ятнадцятиразовий володар Кубку України з кемпо;

- дворазовий чемпіон України з кудо;

- дворазовий володар Кубку України з кудо;

- призер чемпіонату України з самбо.

Але зрештою футзал узяв гору. Чернявський у цей вид спорту перейшов після вступу до університету – розповідав, що надихнувся грою Сергія Журби за харківський «Локомотив», який домінував у чемпіонаті України в середині 2010-х. В 2014 році Ігор став чемпіоном Студентської ліги ФК «Шахтар».

Ну а далі був період, про який не дуже хочеться розповідати. Але робити вигляд, що нічого такого не відбувалося, – це, мабуть, було б неправильно.

Три роки на темному боці

В українському спорті вистачає поганих прикладів, коли наші атлети після 2014 року змагалися там, де не варто було б цього робити. Футзал теж у цьому плані не є виключенням. Якою б крутою не була збірна України, викреслити з пам’яті некрасиві сторінки біографії деяких її гравців не вийде.

Наприклад, Петро Шотурма у сезоні 2014/15 виступав за «КПРФ». Серед уже колишніх збірників, які також грали в першості РФ після 2014-го, можна пригадати Миколу Білоцерківця, Володимира Разуванова, Євгена Іваняка – причому двоє останніх залишилися там і після лютого 2022-го.

Головний герой цього допису теж має темні плями в своїй кар’єрі. Різниця в тому, що він грав там, де не треба, ще тоді, коли не був відомим для широкого загалу.

Тут я не відкриваю нічого сенсаційного, це насправді давно відомий факт. Ті, хто редагували сторінку Чернявського у Вікіпедії, вже зробили за мене всю роботу – достатньо пройтися по наведених там посиланнях, щоб усе побачити (раз, два, три, чотири, п’ять – тут є фото гравця, шість, сім – а тут заявка команди з датами народження. Це просто щоб відкинути версію, що в усіх цих текстах фігурує якийсь інший Ігор Чернявський, вісім, дев’ять, десять, одинадцять, дванадцять).

Я не ставив за мету написати розгромну статтю, тим паче Ігор зробив дуже багато, щоб розвернути свою репутацію в позитивний бік – зокрема, став одним з творців нашої бронзової казки на ЧС-2024. Тому в заголовку немає абревіатури з трьох літер (і я зараз не про ХІТ) чи інших слів, які можуть спрацювати, як червона ганчірка. Просто хотілося показати, що бувають історії, протилежні до історій Тимощука чи Іваняка.

Публічних коментарів про ці 3 роки кар’єри я ніде не зустрічав – ні від самого Чернявського, ні від когось іншого з причетних до збірної чи АФУ. Не знаю, чи то не запитував ніхто, чи то сам гравець дав зрозуміти, що це тема табу. Але сподіваюся, що Ігор коли-небудь все ж таки набереться сміливості та розповість, як його туди занесло.

Перехід на світлий бік

Правильний футзальний шлях нашого MVP стартував у 2018 році, коли він доєднався до київського аматорського клубу «GRIFON». Про високий рівень змагань у межах столиці говорять досить часто, і подальша кар’єра Чернявського є одним з аргументів на підтвердження цієї тези.

За підсумками сезону 2018/19 він став переможцем та найкращим бомбардиром чемпіонату Києва у Першій лізі, найкращим гравцем першості за версією сайту Footboom.com та фіналістом Кубка Києва.

Влітку 2020-го розпочався професійний етап у футзальній кар’єрі Ігоря – причому не з якої-небудь команди, а одразу з ХІТ, куди його запросив Тарас Шпичка, нинішній тренер «Київ Футзал». «Кабельники» на той момент вже кілька років перебували серед фаворитів ЧУ, однак поки не мали трофеїв.

Серед персональних досягнень у першому сезоні – 7 голів у 22 матчах і звання гравця місяця Екстраліги в березні. А команда здобула бронзу.

У вересні 2021-го – дебютний виклик у збірну України на два товариські матчі з румунами, в другому з яких – дебютний гол. А вже в січні-лютому 2022-го – 6 матчів на Євро, 2 голи, 4-те командне місце. І це всього лиш за півтора роки після початку виступів на професійному рівні. Вражаючий стрибок.

Зупинятися на досягнутому Чернявський не збирався. Його 22 голи в сезоні 2022/23 допомогли ХІТ здобути перше в історії клубу чемпіонство. В наступній кампанії індивідуальні цифри були скромнішими, але команда спокійно захистила титул.

А кількома місяцями пізніше – неймовірний ЧС-2024, де Ігор став важливою складовою історичного бронзового успіху збірної (7 матчів, 4 голи, 3 асисти).

Далі був крутий сезон 2024/25 (22 голи + 22 асисти) і, що важливо, класна гра саме в ключових матчах на фініші – наприклад, переможні голи в двох іграх серії за золото проти «Аврори». Капітан ХІТ допоміг команді здобути третє поспіль чемпіонство і виглядав одним із головних фаворитів на титул MVP.

Чесно кажучи, я був майже впевнений, що в опитуванні переможе більш медійний Семенченко, попри не найкращий виступ у фінальній серії. Але ні: за голосами 10-8 на користь Чернявського, який офіційно увійшов в історію Екстраліги як найкращий гравець сезону.

Головні козирі на майданчику

Замість тисячі слів спробую створити невеличку колекцію лінків на відео, які наочно продемонструють найсильніші якості Чернявського.

Фізична міць

Заняття бойовими єдиноборствами не пройшли даремно – суперники Ігоря рідко опиняються у виграшному становищі, йдучи з ним у стик. Іноді це відбувається на межі фолу, іноді, можливо, й за межею – але в будь-якому разі це працює.

Покажу кілька прикладів, коли в результаті фізичного контакту з Чернявським його опоненти буквально відлітали в різні боки – причому всі ці епізоди завершувалися для їхніх команд пропущеними м’ячами:

- стартовий матч ЧС-2024 проти Аргентини – пройшов класний асист на Шотурму (ВІДЕО);

- суперник з «in.IT» не витримав силову боротьбу перед своїми воротами (ВІДЕО);

- тут лідер «Сокола» Первєєв не встояв під натиском Чернявського – з цього відбору почалася гольова атака (ВІДЕО). Імовірно, там був фол, але так чи інакше – теж епізод у колекцію;

- і майже ідентичний момент у грі на Кубок проти «Аврори» – тепер на паркеті опинився Сагайдачний (ВІДЕО);

- а тут Бабак з «Сокола» у 1-й грі півфінальної серії не прорахував усі ризики, володіючи м’ячем на власній половині майданчика (ВІДЕО).

Гарматний удар

Це фактично продовження попереднього пункту. З того, що завершилося взяттям воріт, одразу пригадується вдала спроба в матчі Ліги чемпіонів проти чемпіона Польщі майже 2 роки тому (ВІДЕО).

Якщо взяти попередній сезон Екстраліги, то можна виділити гру 14-го туру з «Любартом»: на першій же хвилині удар ледь не з центру майданчика став результативним (ВІДЕО), а після перерви №14 «кабельників» ще раз здорово пробив здалеку (ВІДЕО). Або ж гол у 2-й грі серії плей-оф з «Атлетиком» (ВІДЕО). Ще пара прикладів буде в іншому розділі трохи нижче.

Але не тільки голи після подібних спроб відкладаються в пам’яті. От, наприклад, у матчі з «Сухою Балкою» в 11-му турі Ігор двічі з інтервалом у кілька хвилин ледь не зламав ворота шаленими дальніми пострілами – раз (1:15) і ще раз (1:37). Або ж у кубковому матчі з «Авророю» – тут теж довелося хвилюватися за цілісність воріт (ВІДЕО).

А ось ще одна чудернацька ілюстрація потужності в ногах нашого героя. Не знаю, чи доречне тут слово «кумедна», але такі дивовижні влучання ще спробуй знайти. Одночасно з фінальною сиреною програного 1-го матчу чвертьфінальної серії капітан ХІТ примудрився одним ударом відправити в нокдаун одразу двох (!) гравців «Атлетик Футзал», які мужньо кинулися під цю гармату (ВІДЕО).

Асистентські здібності

Чернявський добре бачить майданчик і партнерів на ньому, часто дарує їм комфортні гольові нагоди. Один з улюблених прийомів – короткий ривочок з прокиданням м’яча повз суперника та поперечний пас під удар з близької відстані.

Знову згадуємо ЧС і чудову роботу, яка призвела до 2-го з 9 забитих м’ячів у ворота Венесуели в 1/4 фіналу (ВІДЕО). В рідному чемпіонаті щось схоже було, наприклад, у матчі 3-го туру з «Любартом» (ВІДЕО) або ж у вищезгаданій грі з «Атлетиком» (ВІДЕО)

***

А ще можна, наприклад, подивитися огляд матчу 7-го туру ХІТ – «Ураган» (6:4) – там Ігор спіймав кураж і продемонстрував абсолютно все, про що писалося вище, в одній грі:

- (1:02) – потужний дальній удар, воротар відбив перед собою, Жук добив;

- (1:30) – виграна боротьба корпус в корпус і гол трьома секундами пізніше;

- (2:38) – технічно реалізований вихід віч-на-віч (до речі, у грі з «Харковом» теж були два схожі епізоди (раз, два) з успішним застосуванням перекатів);

- (3:18) – проскочив повз двох суперників та ідеально виклав м’яч під удар Жуку з 2 метрів;

- (4:42) – ще один асист на Жука, причому тепер в зовсім іншому стилі – закиданням через увесь майданчик.

Добірка святкових сальто

23 січня 2022 року – день, коли Чернявський вперше по-справжньому запам’ятався широкій аудиторії. Тоді в 2-му турі групового етапу чемпіонату Європи Україна знищила Сербію (6:1).

В кінці 1-го тайму Ігор зробив рахунок 4:0 та відсвяткував свій перший гол в офіційних матчах за збірну в акробатичному стилі – і тепер таке святкування точно буде асоціюватися з ним до кінця кар’єри (ВІДЕО). На тому ж турнірі було ще одне сальто – після голу в матчі за 3-тє місце з Іспанією (ВІДЕО).

На ЧС-2024 глядачі також двічі побачили фірмовий трюк – у феєричному чвертьфіналі з Венесуелою (ВІДЕО) та драматичному півфіналі з Бразилією (ВІДЕО).

На українських майданчиках капітан ХІТ теж залюбки виконує кульбіти. Як, наприклад, після переможних голів у вищезгаданих 2-му (ВІДЕО) та заключному 4-му (ВІДЕО) матчах фінальної серії проти «Аврори».

Ігор Чернявський в квадраті

Щоб додати цій публікації ще трохи обіцяної в заголовку дивовижності, завершу її на кумедній ноті.

Мабуть, Ігор Чернявський здивувався не на жарт після одного з матчів ЧУ, коли усвідомив, що флеш-коментар у нього братиме… Ігор Чернявський! Але, як то кажуть, від долі не втечеш.

Не так давно частиною редакційного колективу «Трибуни» був новинар саме з таким ім’ям і прізвищем, а нині він працює в пресслужбі АФУ. Тож тепер ця пара час від часу перетинається – як, наприклад, після матчу, в якому ХІТ оформив чемпіонство (ВІДЕО).

Молодший з двох Чернявських відреагував на першу робочу зустріч з повним тезкою відсилкою до популярного мему – те, що ви бачите трохи вище.

***

Фото: ФІФА, УЄФА, ФК ХІТ, Асоціація футзалу України, Федерація футзалу Києва, інстаграм Ігоря Чернявського