Найбільш пам'ятні моменти футзального сезону 2024/25 в Україні
Символічна збірна, відкриття, автогол та багато іншого.
Після історичної бронзи збірної України з футзалу на ЧС-2024 наш національний сезон 2024/25 просто зобов’язаний був ставати принаймні значно цікавішим за кілька попередніх. Та й глядацький інтерес до цього виду спорту мав хоч трохи зрости завдяки успіху команди Олександра Косенка.
І сезон дійсно не розчарував. Пригадаємо його найяскравіші миттєвості у форматі суб’єктивного та подекуди гумористичного ХІТ-параду.
Якщо у вас є власні фаворити в окремих номінаціях (або ще краще – власні номінації, яких немає в статті) – залюбки почитаю в коментах.
Чемпіон сезону
З кого ще має розпочатися ХІТ-парад, як не з чинного чемпіона України, який став ним втретє поспіль? Далеко не все було безхмарно у «кабельників» впродовж сезону. В окремих матчах вони могли дати слабинку, вийти на паркет без належного налаштування, не раз і не два вмикалися в гру лише за рахунку 0:2 (і, до речі, в більшості таких випадків успішно рятували ситуацію). Від’їзд посеред сезону до Польщі одного з головних бомбардирів Абакшина теж виглядав проблемою.
Часом команду серйозно штормило – були, скажімо, 3:8 зі «SkyUp» навесні та 4:9 з «Авророю» за день до оформлення чемпіонства. Дві поразки від «Атлетика» у чвертьфіналі теж навряд чи хтось міг передбачити (хоча закрили серію в 5-й грі без валідолу). Але коли результат був по-справжньому потрібен, коли команда Олега Лук'яненка виходила на гру максимально зібраною та зарядженою – обіграти її на українських майданчиках було майже неможливо.
Ментальна складова у ХІТ є дійсно дуже сильною, що особливо яскраво проявилося у півфінальній та фінальній серіях. Здавалося, «Сокіл» міг забирати першу та/або другу гру, так само, як і «Аврора» хоча б одну з трьох програних у битві за золото. Але ні – в усіх рівних матчах знаходилися ті чи інші важелі, завдяки яким «кабельникам» вдавалося схилити шальки терезів на свою користь.
Символічна п’ятірка та MVP сезону
Яскравих постатей, які претендують на потрапляння символічну збірну можна знайти в усіх 4 командах-півфіналістах. На воротарське місце, певно, слід обирати серед двох голкіперів збірної – Юрія Савенка з «Аврори» та Олександра Сухова з ХІТ. Тут фінальна серія допомогла зробити вибір: хоч Олександр і припускався результативних помилок впродовж сезону, але у вирішальних матчах ми побачили його найкращу версію. Тому Сухов.
На 4 позиції польових є 5 очевидних претендентів, і я, чесно кажучи, так і не придумав, кого залишити за бортом. Тому зроблю хід конем: четверо з них будуть у символічній збірній, а п’ятий – просто MVP сезону.
Отже, в моїй символічній п’ятірці, окрім Сухова, будуть: Ростислав Семенченко («Аврора»), Владислав Первєєв («Сокіл»), Шаропіньйо («SkyUp Futsal»), Євгеній Жук (ХІТ).
Жук – найкращий бомбардир сезону (38 голів у 33 матчах), тож без нього ніяк. Справжній майстер роботи «на п’ятачку», як сказали би хокейні фанати. Можна просто увімкнути огляд нашої гри за бронзу ЧС-2024, в якій Євгеній забив 2 найважливіші поки що м'ячі в своїй кар’єрі – вони наглядно демонструють його сильні якості.
Чому не MVP? Нуль голів у серії за золото…
Семенченко – найпопулярніша на сьогодні (судячи з кількості інтерв’ю після ЧС) персона українського футзалу, володар купи індивідуальних нагород за останній рік. Цього сезону почав забивати значно більше, ніж раніше, і зрештою відстав від Жука лише на 2 голи в бомбардирській гонці. У деяких вузьких колах Ростислава вважають досить посереднім гравцем, але я все ж схиляюсь до більш популярної думки, що така теза не зовсім, скажімо так, відповідає дійсності.
Чому не MVP? Здається, всі відзначили, що лідер «Аврори» розчинився на паркеті в матчах фінальної серії. Так, у 3-й грі він забив аж 4 рази, але в інших трьох зустрічах креативності від нього критично не вистачало.
Первєєв – людина з крутезним дриблінгом, відмінним баченням поля та класними ударами з обох ніг, людина, яка додає багато яскравих фарб нашій першості. 4-та позиція в гонці бомбардирів з 25 голами плюс близько двох десятків асистів (цього сезону на сайті АФУ статистика гольових передач відсутня, тому вибачайте).
Чому не MVP? Багато привозів було від Владислава, які часом призводили і до пропущених голів – це побічний ефект постійного намагання йти в той самий славнозвісний дриблінг. Ну і з грою 1 в 1 обороні теж часом складно. Ось, наприклад, гол Мельника у 1-й грі півфіналу (ВІДЕО) – і подібне доводилося бачити неодноразово.
Шаропіньйо – чудова демонстрація приказки «з корабля на бал». У січні «SkyUp» добряче пошумів на українському трансферному ринку, взявши в команду трьох бразильців (на додачу до трьох, що вже були) та парагвайця. Найстаршому з новачків було вже 35, через що цей трансфер виглядав дещо сумнівно.
Але реальність перевершила всі очікування. 35-річний Шаропіньйо без жодної адаптації почав сходу творити магію на українських майданчиках, забивши 26 м'ячів у 21 матчі. Якби він грав у нашій Екстралізі з початку сезону, то з такою швидкострільністю цілком міг би стати найкращим бомбардиром, а так обмежився 3-ю позицією.
Чому не MVP? а) відіграв тільки 2/3 сезону (хоч і найважливіші, безумовно); б) вийти хоча б до фіналу команді не вдалося; в) не вистачає все ж таки балансу між атакою та обороною, як це часто буває з бразильськими колективами.
***
Ну а найкращий, на мій погляд, гравець сезону – Ігор Чернявський, капітан ХІТ. Чудова фізична готовність, завдяки якій суперники часто просто відлітають від нього (каратистське минуле допомагає!), гарматний удар, вміння вивести на удар партнера – особливо грізною протягом сезону була зв’язка з Жуком.
І головне – це здатність вирішувати в ключових матчах. Можна знову пригадати наш бронзовий ЧС – там Ігор віддав класний асист на Шотурму в зустрічі з Аргентиною, відкривав рахунок у півфіналі з Бразилією та грі за 3-тє місце з Францією.
Ось і зараз Чернявський забивав переможні м’ячі в 2-й та заключній 4-й іграх золотої серії з «Авророю», супроводжуючи їх фірмовим сальто. Загалом на його рахунку 22 голи у 33 матчах. Ну й асистів теж має бути близько 20.
Гравець-відкриття сезону
Віддам цей титул 17-річному універсалу «Урагана» Іллі Приходьку. Можливо, в даному випадку слово «відкриття» трохи притягнуте, адже Ілля, наприклад, грав на юнацькому Євро-2023 зі збірною України U-19, завдяки чому вболівальницька спільнота могла дізнатися про нього й раніше.
Однак на дорослому рівні Приходько почав всерйоз заявляти про себе саме в сезоні 2024/25, ставши одним з лідерів оновленої команди «драконів». Піком став Фінал восьми Кубка України, в якому Ілля допоміг «Урагану» доволі несподівано здобути трофей та зрештою був визнаний MVP цієї стадії турніру. Про це детальніше я писав в огляді:
Матч сезону
Тут претендентів чимало. Після деяких роздумів поставлю на вершину 1-шу гру півфінальної серії «Аврора» – «SkyUp» (3:3, пен. 4:5), сценарій якої, до речі, нагадав знаменитий футбольний півфінал, який часто включають у рейтинги найкращих матчів в історії (ФРН – Франція 3:3, пен 5:4, ЧС-1982).
Звісно, проситься в рейтинг божевільний 1-й матч чвертьфінальної серії «SkyUp» – «Енергія» 7:8 (ОТ). Стільки м'ячів в одній грі плей-оф у нас раніше ніколи не забивали.
Також дуже крутий перфоманс видали під Новий рік у Хмельницькому «Сокіл» на пару з ХІТ (5:7).
Ще була кайфова 1-й гра 1/8 фіналу Кубка України «Аврора» – ХІТ (5:4).
А вже в київському Фіналі восьми Кубка на чвертьфінальній стадії відбувся бомбезний матч «Ураган» – «Сокіл» (4:2), у якому, як влучно зазначили в коментарях, «іскри летіли щохвилини».
Про ще декілька матчів, які теж достойні потрапляння в цю номінацію – у наступному розділі.
Камбек сезону
В Екстралізі-2024/25 було 4 випадки, коли команда виривала перемогу, поступаючись по ходу зустрічі в 3 голи. Пальму першості в цій номінації віддам «Соколу», оскільки його камбек був найважливішим з турнірної точки зору, та й атмосфера протистояння була надзвичайно гарячою.
Після трьох матчів чвертьфінальної серії з «Ураганом» соколята вели 2:1. Серія мала всі шанси повернутися до Хмельницького, оскільки 4-ту гру івано-франківці розпочали дуже потужно та вигравали 3:0 вже в середині 1-го тайму. Однак гості проявили характер – відігралися та дотиснули принципового суперника в овертаймі (4:3).
Інші три подібні зустрічі теж видалися на славу, однак це була лише регулярка, і результат не мав такого великого значення.
ХІТ – «Атлетик» – 5:4. Гості вигравали 3:0 на початку 2-го тайму, після чого кияни таки увімкнулися та швидко все розвернули в інший бік.
«in.IT» – «Харків» – 3:6. Багатостраждальний «Харків» зумів-таки подарувати трохи щастя собі та вболівальникам, вигравши битву за передостанню 11-ту позицію. Гості горіли 0:3, однак дивовижним чином врятувалися, забивши всі 6 своїх м’ячів в останні 12 хвилин.
«Ураган» – «Суха Балка» – 5:4. 1-й тайм зовсім не склався в господарів – вони його програли 1:4 (а могли пропустити й більше). По перерві не одразу все стабілізувалося – івано-франківці почали забивати тільки за 12 хвилин до кінця. Ну а красивою вишенькою на торті став переможний гол Приходька (головою!) за 16 секунд кінця.
Гол сезону
Тут я недовго думав над фаворитом. У 3-й грі чвертьфінальної серії плей-оф «Енергія» – «SkyUp Futsal» (4:6 ОТ) божевільний удар вдався Віталію Радевичу.
Універсал львів’ян під час позиційної атаки своєї команди абсолютно несподівано пробив у дотик зі своєї половини майданчика по воротах Іллі Бакінського – це при тому, що голкіпер «авіаторів» не так уже й далеко з них вийшов. Але точність була просто вражаючою – м’яч полетів по високій дузі та опустився прямо під поперечину!
Автогол сезону
Щось дивовижне організували два воротарі збірної України в матчі 12-го туру Екстраліги «Аврора» – ХІТ (4:4). Важко сказати, на що розраховував Юрій Савенко, пробиваючи від своїх воріт у напрямку протилежних, якщо його колега був у цей момент зовсім недалеко від власних володінь. Невже щось відчував?
Олександр Сухов спробував спіймати м'яч (який, до слова, у площину не влучав), однак зробив це настільки незграбно, що сфера рикошетом від його рук по-зрадницьки дострибала до сітки.
Гол-фантом сезону
В 6-му турі «Ураган» переміг вдома «in.IT» (2:0), і в цій грі трапився рідкісний та доволі цікавий з точки зору трактувань правил епізод.
Я писав про цю ситуацію в блозі, тому щоб не перевантажувати текст, просто залишу посилання – там є всі деталі включно з роз’ясненнями від Комітету арбітражу АФУ.
Курйоз в ЧУ з футзалу: гравець «Урагана» врятував команду від голу, зсунувши в підкаті ворота
Хет-трик сезону
У футзалі хет-трик – досить поширене явище, і таким трюком нечасто можна когось всерйоз здивувати. Однак голкіперу «Урагана» Олександру Сіріцькому в гостьовому матчі 17-го туру проти «in.IT» (6:0) вдалося здивувати всіх не на жарт.
Як ви вже здогадалися, головним фактором подиву футзальної спільноти стало якраз-таки амплуа автора трьох голів. Олександр – перший воротар в історії вищого українського дивізіону, який відзначився подібним досягненням.
Найбільше вражає в цій історії, що 2 з 3 своїх м'ячів Сіріцький забив не класичним ударом у порожні ворота (такий в нього був лише один) і навіть не при грі з 5-м польовим. Він просто підключався до атак своєї команди та двічі влучно пробив здалеку.
Секундомір сезону
3-тя гра серії за бронзу між «SkyUp» і «Соколом» видалася дуже гарячою. Хмельничани навіть після двох домашніх поразок не збиралися складати зброю і вели 5:2 за кілька хвилин до кінця першої зустрічі в Києві. «Авіатори» боролися до кінця і скоротили відставання до мінімуму, а потім ледь не створили справжнє диво.
За кілька миттєвостей до фінальної сирени «SkyUp» заробив аут. На телевізійний таймер не звертайте уваги – він не синхронізований з суддівським. А от за словами коментатора, який був у залі та міг бачити табло, на порятунок у «авіаторів» залишалася секунда.
Далі трапилося неймовірне: Лукас після силового прострілу Боба підставив ногу та переправив м'яч у ворота. Бразильці раділи так, ніби це був переможний м’яч у фіналі ЛЧ, але на них чекало жорстоке розчарування: гол у підсумку було скасовано.
Звісно, можна погратися з секундоміром та вирахувати час польоту м’яча від бокової лінії до сітки (спойлер: приблизно 0,85 с). Та насправді в цьому немає великого сенсу, адже з трансляції неможливо точно сказати, скільки саме часу ще залишалося грати. А що реально означало слово «секунда» – рівно 1с чи, може, 0,8с або 1,2с – я не знаю.
Зрештою, цей епізод не став доленосним, адже наступного дня «SkyUp» впевнено виграв 4-ту гру (5:2) і оформив собі бронзові нагороди.
***
Цікаво, що кількома місяцями раніше вже була схожа ситуація в матчі за участі «Сокола». Перед перервою вищезгаданого трилеру з ХІТ у хмельничан залишалося 0,4 с на розіграш ауту (в тому залі одна з камер наведена на табло, тож розсинхрону в трансляції немає) – і тоді м'яч теж залетів у ворота одночасно з сиреною і гол теж не було зараховано.
Претензії від господарів були не до рішення скасувати взяття воріт, а до дій хронометриста, який перед цим трохи запізно зупинив відлік часу, через що, імовірно, і вкрав у «Сокола» необхідні долі секунди.
Дев'ятка сезону
Відчайдушно намагався підібрати якомога менш образливий підзаголовок, який би коротко описав виступи «Харкова» в кампанії 2024/25. На жаль, після відходу тренера Станіслава Гончаренка та цілої низки провідних гравців команда в абсолютній більшості матчів не була конкурентною, часто програючи з непристойним рахунком. Три найбільші жахіття сезону – 3:13 з «Енергією» (5-й тур), 4:14 з «Ураганом» (8-й тур), 0:14 з ХІТ (10-й тур).
А дев'ятка – це просто цифра, яка найчастіше світилася на табло в графі голів суперника. На додачу до вищезгаданого були ще ось такі кошмари: 4:9 зі «SkyUp» (6-й тур), 3:9 з «Авророю» (13-й тур), 2:9 з «Сухою Балкою» (матч-відповідь 1/8-ї Кубка України), 1:9 з «Соколом» (14-й тур), 2:9 з «Енергією» (16-й тур), 2:9 зі «SkyUp» (17-й тур), 3:9 з ХІТ (21-й тур).
Втім, як показала практика, дев'ятка не обов’язково є чимось катастрофічним. ХІТ, наприклад, після своєї дев'ятки від «Аврори» наступного дня став чемпіоном…
Цитата сезону
«Сокіл» – найсильніша команда країни»
Регулярні двогодинні розмови пресаташе «Сокола» Анатолія Подвойського з колишнім Почесним президентом клубу Олександром Мирним добряче так струсонули та розворушили наш футзальний медіапростір. Для того, щоб розповісти про всі найцікавіші цитати Олександра Борисовича (багато з яких є відверто провокативними), потрібна буде окрема довжелезна публікація. Тому зараз обмежуся однією – тією, про яку вітчизняні любителі футзалу, певно, згадують найчастіше. Власне, я її вже виніс наверх розділу.
Ці слова були сказані Мирним ще до старту сезону 2024/25 – на початку жовтня минулого року, одразу після завершення ЧС (ну і потім ще не раз і не два впродовж сезону).
ВІДЕО З ТАЙМ-КОДОМ (текстова версія цієї промови – тут)
Звісно, кожен має право на свою думку. Але коли робиш такі гучні заяви, треба бути готовим до того, що якщо щось піде не так – знайдеться чимало бажаючих пригадати подібні слова з неприхованою насмішкою.
А в «Сокола» після цієї заяви багато разів щось ішло не так, як хотілося, особливо на фініші. 14 поразок у 36 матчах сезону (5 у регулярці, 2 в Кубку, 7 у плей-оф) – це все ж таки трошки забагато, як для «найсильнішої команди країни».
Флеш-інтерв’ю сезону
Те, що на гучні заяви пана Мирного рано чи пізно полетять якісь публічні реакції, спрогнозувати було нескладно. До прикладу, вони були (і неодноразово) від 6-разового переможця ЧУ в статусі тренера Станіслава Гончаренка в рамках аналітичної програми «PROФУТЗАЛ» на ютубі АФУ. Одну з таких промов я давав новиною:
Але публічна реакція від 19-річного гравця стала для мене особисто повною несподіванкою – тож віртуальна статуетка в цій номінації відправляється в Дніпро. Універсал «Атлетик Футзал» Кіріл Сторожук після перемоги над «Соколом» (3:2) у 6-му турі не обмежився шаблонними фразами, а прозоро натякнув на інтерв’ю Мирного перед стартом сезону 2024/25.
Це теж було новиною на «Трибуні» – там є повна розшифровка + трохи контексту:
Секретне прізвище сезону
Це відсилка до оригінального способу, який придумав пресаташе та коментатор домашніх матчів «Сокола» Анатолій Подвойський для того, щоб згадувати про №13 «Аврори» під час матчу між цими командами в березні. Про цю дивну історію я детально писав у блозі:
Додам лише, що в одному з нещодавніх випусків «Футзалогії» Подвойський на пару з Мирним пояснили нарешті, в чому полягала ідея такого задуму, вживши слово «гротеск». Тобто мета була, наскільки я зрозумів – продемонструвати глядачам, наскільки це дивно, тупо, безглуздо і т.д. виглядатиме, якщо Сема постійно називатимуть в ефірі «найкращим молодим гравцем світу» та «володарем Бронзового м’яча останнього чемпіонату світу».
Гаразд, пояснення приймається. Боюся тільки, що під час трансляції мало хто розгадав цю творчу ідею. Ну а тим, хто не мав щастя розгадати, певно, не залишалося іншого вибору, окрім як подумати, що коментатор, вибачте, трошки вдарився головою…
Інші пости користувача
