«Я хотів перевірити, чи зможу закріпитися на шведському рівні» : Максим Олексій

Український воротар Максим Олексій розпочав новий етап у своїй кар’єрі він переїхав до Швеції та приєднався до клубу Onyx. У розмові він розповів про перші місяці в новій країні, адаптацію в команді, різницю між флорболом у Швеції та Україні, а також про свої амбіції на майбутнє.

Максиме, ти нещодавно переїхав до Швеції та приєднався до клубу Onyx. Що стало головною причиною цього рішення? Чому саме зараз ти вирішив прийняти цей виклик у своїй кар’єрі та житті?

Щодо виклику в Україні мене нічого не тримало, адже я вже грав у вищій лізі. Я завжди прагнув чогось більшого і кращого. Довгий час мріяв і запитував себе: чи зможу я грати, а головне закріпитися на шведському рівні? Це була одна з моїх головних цілей, тому я вирішив прийняти цей виклик.

Як пройшли твої перші місяці у Швеції? Якими були твої перші враження від країни, нового клубу та команди?

Перші враження надзвичайно особливі. Нова країна, шведська зима вона дуже гарна і водночас дуже атмосферна. Спочатку було трохи важко через нестачу сонця, але загалом мені тут дуже подобається. Особливо приємно було відчути, як тепло мене прийняли хлопці в команді. Незважаючи на мій рівень, вони допомагають мені ставати кращим, підтримують і надихають.

Чи допоміг тобі клуб Onyx адаптуватися на новому місці? У чому саме полягала їхня підтримка?

Так, клуб допоміг мені практично у всьому. Починаючи від надання необхідних ресурсів і ігрової форми, закінчуючи допомогою з адаптацією в побутових питаннях. Керівництво клубу справді турбується про мене і робить усе можливе, щоб я міг розвиватися як гравець і почуватися тут майже як вдома.

Особливо хочу відзначити тренерський штаб. Вперше у своїй кар’єрі я відчуваю таку турботу та підтримку з їхнього боку. Вони справді переживають за мій розвиток, допомагають у багатьох моментах і постійно підказують. У такій атмосфері дуже приємно працювати, і це справді круто.

Ти довгий час грав і розвивався у флорболі в Україні. Які головні відмінності ти вже встиг помітити між флорболом у Швеції та в Україні?

Кожне тренування тут спрямоване на результат. Для мене це було трохи несподівано, але водночас дуже приємно опинитися в такій атмосфері. Іноді я бачу, як хлопці виходять із тренування розчарованими, тому що програли. Спочатку я навіть думав: чому так, адже це лише тренування? Але згодом зрозумів, що саме такий менталітет допомагає розвиватися і мотивує боротися за те, що ти любиш.

Як проходить твоя адаптація поза майданчиком?

Поступово я стаю ближчим до хлопців із команди. Інколи ми проводимо час разом після тренувань. Також я готуюся до навчання на курсах SFI та регулярно працюю над англійською мовою. Це допомагає мені краще інтегруватися в команду і в повсякденне життя тут.

Чи сумуєш ти за Україною - за людьми, командою, атмосферою?

Іноді, звичайно, сумую. Але я добре розумію, для чого я тут. Найскладніше - це морально проживати цей період. Бувають моменти, коли це впливає на ментальний стан: іноді зовсім не хочеться нічого робити і з’являється бажання просто повернутися додому. Але дисципліна і бажання досягати висот для мене завжди залишаються пріоритетом, незалежно від того, наскільки буває важко.

Які цілі ти ставиш перед собою у Швеції?

Моя головна ціль - закріпитися на рівні 1–3 дивізіону. Це дуже непросто, адже тут багато сильних воротарів, і мені доводиться працювати вдвічі більше. Поки що я спостерігаю, як деякі хлопці з команди пробивають собі шлях до 1 дивізіону. Це дуже надихає, і мені також хочеться одного дня відчути подібні емоції.

І, звичайно, питання про збірну. Чи залишається для тебе метою виступ за національну збірну України?

Раніше я дуже фокусувався на цьому і прагнув виступати за національну збірну. Зараз мої пріоритети трохи змінилися я більше зосереджений на своєму розвитку тут, у Швеції, і на роботі в клубі. Тому на даний момент я не роблю на цьому основного акценту. Звичайно, все залежить від ситуації та бажання.

Як ти бачиш свій розвиток у найближчі кілька років?

Я хочу будувати себе як гравця саме тут, у Швеції. Для мене це дуже висока планка. Попередньо ставлю собі цілі на 1–2 роки, а далі буду аналізувати, як розвиватимуться події.Але я на 100% знаю, що колись планую повернутися в Україну.

Автор: Тамуз Хадер