А ви знали, що в збірної України кожне Євро був «талісман»? Ребров перервав традицію, але не пізно все виправити
Шукаємо наступника для Коваля, Зінченка та Судакова.
Минулого тижня Сергій Ребров оголосив попередню заявку збірної України на Євро-2024:
Своїм вибором головний тренер перервав традицію усіх трьох чемпіонатів Європи в історії національної команди. Хоча ще не пізно виправитись – час для змін в списку ще є.
На кожне з Євро їздили «талісмани» – юні гравці, чий виклик був несподіванкою
У фінальний список завжди потрапляв футболіст, чия поява була якщо не сюрпризом, то як мінімум неочевидною. Йдеться саме про молодих виконавців, хто до цього мав мінімум досвіду на міжнародному рівні.
Їхали вони, звісно, у статусі запасних/екстрених опцій – тобто щоб просто відчути цю атмосферу, оскільки вважалися перспективними гравцями для майбутнього збірної.
Євро-2012: Максим Коваль (19 років)
Історія Коваля дещо виділяється на тлі двох інших випадків, але все одно вписується у тенденцію. Хоча б тому, що до поїздки на Євро голкіпер «Динамо» лише двічі потрапляв у заявку збірної на матчі. Обидва рази – безпосередньо під час підготовки до турніру у спарингах (там і дебютував у червні 2012-го проти Австрії).
Попри те, що у 18-20 річному віці Максим провів майже 30 ігор за киян, він перебував «навколо» національної команди, допомагаючи переважно молодіжкам – а у дорослій програвав конкуренцію за місце в розширеному складі Олександру Шовковському, Андрію Пятову, Олександру Рибці, Андрію Диканю та Олександру Горяїнову.
Втім, виграти цю конкуренцію вдалося перед Євро – в Олександра Бандури (тоді ще виступав за донецький «Металург»), якого Олег Блохін відсіяв на користь Коваля.
Цього не трапилося б, якби не одна подія. «Динамо» наприкінці сезону боролося за чемпіонство, а в одному з вирішальних матчів у квітні травму отримав Шовковський. Він невдало приземлився після сейву у зустрічі з «Волинню» (ВІДЕО). Далі – заміна у перерві, пропуск Євро та шанс для Максима.
Що ж стосується збірної, то Коваль у підсумку так ніколи і не зіграв в офіційному матчі – свій другий та останній вихід отримав теж у товариській грі (у 2017-му зі Словаччиною).
Євро-2016: Олександр Зінченко (19 років)
У 2016-му резонансним став виклик на Євро ексгравця академії «Шахтаря», який переїхав у Росію та виступав за місцеву «Уфу». Цьому передувала відома історія з дебютом Зінченка – його викликали на матч відбору проти Іспанії та випустили на заміну на 88-й хвилині. Мовляв, потрібно було заграти Олександра, щоб того не перехопила російська збірна, хоча цю теорію сам футболіст згодом спростовував.
Однак історія набрала не аби якого розголосу – критика суспільства, слова про «махінацію всім відомого клубу» від гендиректора «Шахтаря» Сергія Палкіна (бо нібито «Динамо» цікавилось Зінченком) та інше. Детальніше про це раніше розповідала Ірина Козюпа в тексті про футбольні протистояння України та Іспанії.
Повертаючись до Зінченка: на два наступних збори його не взяли – ні на плей-оф зі Словенією, ні на березневі спаринги 2016-го. Це не завадило таки поїхати на Євро, де він тричі вийшов на поле (двічі із заміни та раз зі старту проти Польщі). Можливо, це наслідок збільшення у штабі впливу асистента Андрія Шевченка та зменшенням впливу головного тренера Михайла Фоменка.
Коли Шевченко повноцінно очолив команду, то Зінченко поступово перетворився в основного гравця, тим самим відповівши критикам. Та і насправді серйозної конкуренції за місце на Євро-2016 у нього не було, як показав час – тоді серед центрхавів відсіяли Євгена Шахова та Максима Малишева.
Євро-2020: Георгій Судаков (18 років)
Якщо у Коваля та Зінченка знайшлися певні аргументи, то ситуація Судакова – унікальна. Він поїхав на Євро-2020 у 18-річному віці, маючи всього 14 матчів за «Шахтар», з яких лише три у старті.
Про себе Георгій тоді заявляв переважно у складі U-19 та в Юнацькій лізі УЄФА, а дебютний виклик несподівано отримав у травні 2021-го – на три спаринги перед Євро, в яких взяв участь.
Судакову дещо допомогла кадрова ситуація – Шевченко перед турніром через пошкодження втратив опції з Віктором Коваленком та Віталієм Буяльським (теж були теорії змови з огляду на ігнорування тренером динамівця у ті часи), а з розширеної заявки виключив Богдана Лєднєва та Артема Бондаренка.
На Євро Георгій не зіграв – мав шанс зробити це на останніх хвилинах чвертьфінального матчу з Англією (0:4), але разом з Артемом Довбиком та Олександром Тимчиком простояв біля бокової лінії аж до фінального свистка:
З Євро-2020 можна навести й приклад Іллі Забарного – але у нього перед турніром був повноцінний сезон в основі «Динамо».
Хто міг би поїхати у статусі «талісмана» цього разу?
Приклади Судакова та Зінченка, які сьогодні є ключовими фігурами у збірній, доводять, що завчасні висновки іноді є неправильними.
Тож ми вирішили пофантазувати та прикинути декілька варіантів, кого з молодих гравців у ролі «талісмана» міг би повезти у Німеччину Ребров. Не дивуйтесь присутності у цьому списку надто неочевидних варіантів – згадайте кейс Судакова.
Єгор Ярмолюк, 20 років
Але «неочевидним варіантом» навряд є Ярмолюк, якого багато хто справді очікував побачити у фінальній заявці після непоганого дебютного сезону в АПЛ за «Брентфорд».
Єгор натомість потрапив лише у резервний список з огляду на конкуренцію у півзахисті та поки готуватиметься з олімпійською збірною Руслана Ротаня. Його довиклик ще можливий, якщо трапляться форс-мажори під час підготовки до Євро-2024.
Олег Очеретько, 20 років
Передбачаю запитання про «який Очеретько, якщо у нього 0+0 у сезоні УПЛ?». Дійсно, у поточному сезоні Олег не сильно проявив себе на клубному рівні – спочатку глибокий резерв «Шахтаря», а потім оренда до «Дніпра-1» з важким стартом..
Однак Очеретько – це справжній лідер молодіжної збірної Унаї Мельгоси за впливом на гру. Ба більше, Олег – універсал, який може діяти як на обох флангах, так і на різних позиціях у центрі поля.
Богдан Слюбик, 20 років
У контексті Слюбика важливо відзначати прогрес впродовж останнього року. Якщо раніше Богдан виділявся виключно своїми фізичними даними та раннім стартом у дорослому футболі, то зараз це футболіст, який значно впевненіше почувається на м‘ячі.
Слюбик – ключовий захисник «Руха», команди, яка рветься в єврокубки. Інший маркер – інтерес до Богдана з боку закордонних клубів, про який говорить не одне джерело. Остання з чуток нібито про зацікавленість «Бенфіки».
Данило Кревсун, 19 років
Напевно, можна проводити паралелі із Судаковим. Як і Георгій, Данило був одним з талантів академії «Шахтаря», але після повномасштабного вторгнення переїхав у Німеччину, де засвітився та потрапив у дортмундську «Боруссію».
Разом з командою U-19 Кревсун здобув чемпіонство західної зони – у 25 матчі забив 9 голів та віддав 7 асистів (доволі солідно). Також атакувальний хавбек нарешті дебютував за збірну України U-19, де одразу забив і асистував.
Схоже, до уваги з боку тренерського штабу дублю (куди вже кілька разів потрапляв у заявку) та, сподіваємося, дорослої «Боруссії» не так й далеко.
Тарас Михавко, 18 років
Михавко все ж продемонстрував свій потенціал навесні – непогано дебютував за «Динамо» на проблемній для киян позиції центрбека та підтвердив унікальність свого профайлу (хороша робота на м‘ячі та висока ефективність єдиноборств).
Так, потім відбувся невеликий спад через травму – Тарас не встиг набрати оптимальну форму та допустив кілька результативних помилок, тож сезон завершував знову в колективі U-19, який залучив усі ресурси для гонитви із «Шахтарем» за золото молодіжної першості.
Але немає жодних сумнівів, що у наступному сезоні Михавка остаточно переведуть у дорослу команду для конкуренції за місце в старті.
Ілля Квасниця/Назар Волошин, 21 та 20 років
«Стрибок» Квасниці вартий уваги – до цього сезону він мав тільки 8 виходів на заміну в УПЛ, а в кампанії 2023/24 награв на статус основного та видав 8+8 за «гол+пас» у 29 матчах. У Волошина схожа історія – навряд хтось очікував, що він видасть настільки результативний відрізок (7+8 у 25 іграх чемпіонату).
Враховуючи, що Ярмоленку не так багато залишилось грати за збірну, Квасниця та Волошин цілком можуть нав‘язати боротьбу Зубкову за роль першої опції на підміну Циганкову/Мудрику.
Бонус: Крістіан Шевченко, 17 років
Власне, а чому б і ні? :)
***
В принципі, продовженням традиції певною мірою можна було б вважати Володимира Бражка, однак він впродовж сезону перетворився на лідера «Динамо», а обидва матчі стиків відіграв у старті збірної. Тобто це точно не несподіваний виклик, а логічний – із замахом на основу на Євро-2024.
Фото: «Динамо», «Боруссія» Д, Reuters/Alberto Lingria, Belga News Agency, UK Sports Pics Ltd
