Український спорт зламався. Чому вибори президента НОК настільки важливі
Гутцайт, Беленюк, скандали і слабкі результати.
17 листопада на черговій Генеральній асамблеї Національного олімпійського комітету відбудеться знакова подія – вибори президента. Знакова вона хоча б тим, що цього разу це можна назвати виборами з вибором.
Сергій Бубка після 17-річного перебування на посаді вирішив піти.
Основні кандидати – нардеп від «Слуги народу» та олімпійський чемпіон Жан Беленюк та чинний міністр спорту Вадим Гутцайт. Є і третій кандидат – Ігор Малинський, однак він навряд чи зможе боротись з Беленюком та Гутцайтом.
В умовах спортивних реформ роль НОК непорушна
Переможець виборів точно залишиться в системі управління українським спортом на 4 роки. Посада президента НОК не залежить від політичної турбулентності в країні, він завжди буде представником України у великому спорті.
З точки зору спортивно-політичної складової, саме НОК України міг і повинен був стати лідером у запровадженні санкцій до російського спорту в умовах війни.
Так, НОК зобов'язаний діяти у відповідності до положень олімпійської хартії, яка передбачає автономію спорту і протидію будь-якому політичному чи іншому тиску. Ми це вже усвідомили і проїхали: війна не є політичним тиском. Тому за війну винуватців і тих, хто її підтримує, потрібно карати. Втім, поки діючий голова НОК Сергій Бубка вирішив не тиснути (принаймні публічно) на Міжнародний олімпійський комітет. Що і вилилось в неприйнятні для українського суспільства заяви голови МОК Томаса Баха.
За заслугу Бубці приписують створення фонду солідарності МОК з виділенням Україні 7,5 млн доларів. Але й тут наразі немає абсолютної прозорості - багато федерацій скаржаться, що грошей не бачили, а доступ до Бубки для них закритий через критику.
***
У структурі українського спорту НОК є теж надзвичайно важливим інструментом. Система управління тут водночас і проста, і дуже заплутана. В українській спортивній владі є два основних органи - міністерство молоді та спорту і Національний олімпійський комітет.
Для більшого розуміння, міністерство - орган виконавчої влади, а НОК - громадська організація. Задачі у них хоч і формально різні, але загальна мета одна - розвиток спорту. Усього спорту - і професійного, і масового.
Тим не менше, коли говорять про НОК, то завжди акцентують увагу на забезпеченні участі українських спортсменів в Олімпіадах. Це не зовсім так, бо підготовкою і фінансуванням спортсменів, які готуються чи то до Олімпіад, чи то до звичайних чемпіонатів опікується у тому числі і міністерство.
Так і виникає неясність - хто ж відповідає за результат остаточно? В цій конфігурації зручно і керівництву міністерства, і НОК. Бо все змішано, все незрозуміло і все непублічно.
Останнім часом все частіше шириться інформація про те, що український спорт чекають великі зміни. За даними Tribuna.com, керівництво держави думає над реформуванням всієї галузі. Мінмолодьспорт найімовірніше буде розформовано вже найближчим часом. Однак хто буде опікуватись спортом, поки невідомо. Це може бути окрема Агенція, або ж частину функцій виконуватимуть спортивні федерації. Щось на себе візьме і НОК.
Тому логічно, що найбільш публічне місце в управлінні спортом залишиться саме у НОК. Тут президента обирають, зняти його фактично неможливо. А будь хто, хто обійматиме цю посаду, залишатиметься і обличчям українського спорту, і матиме доступ до фінансових потоків, і в той же час не буде залежним від владних змін.
Чинний міністр Вадим Гутцайт вже заявив, що у випадку перемоги на виборах голови НОК він не буде поєднувати посади. Але це очевидний факт. Не буде поєднувати, бо, скоріш за все, посади міністра вже не буде.
Як це так - борються два президентських політика
Український спорт давно розділився на два табори. Ті, хто при владі: Сергій Бубка, Вадим Гутцайт та радниця голови офісу президента Олена Говорова.
Їм протистоїть табір противників існуючої системи: нардепи Жан Беленюк та Ольга Саладуха, керівники деяких федерації (наприклад, Євген Пронін, легка атлетика) та багато інших.
За даними Tribuna.com, Бубка вирішив не балотуватись на новий термін ще влітку. І тоді ж він розпочав шукати собі заміну серед наближених осіб. Невідомо, чи серйозно, але розглядався варіант висування Олени Говорової. Втім, через різні причини зупинились на кандидатурі Вадима Гутцайта як досвідченого посадовця та відомої персони.
Противники системи шукали варіанти, кого представити в якості суперника Гутцайту - зокрема, звучала кандидатура Володимира Кличка, але невідомо, чи сам Володимир не погодився, чи пропозиція йому так і не надійшла. Тому в підсумку зійшлись, що протистояти Гутцайту має Жан Беленюк.
Очевидно, що керівництву держави зараз не до спорту, тож погодження кандидатури як такої у випадку з виборами голови НОК не було.
Так чому ж спорт зламався?
Давайте одразу відкладемо в сторону системне питання функціонування українського спорту - тут теж велика біда, але про неї в інших текстах. А зосередимось на практичних моментах.
Причина перша. Такої кількості скандалів, які заполонили український спорт за останній рік, не було ніколи. І головне, що більшість з цих сварок - організаційні, управлінські та фінансові. А не суто спортивні.
Про ці історії ми вже неодноразово згадували на “Трибуні”. Це й футбол (телеправа та павелківщина), баскетбол (Бродський vs “Прометей”), велоспорт (Грівко чи Башенко. Так, той самий), бокс (всі проти Продивуса), хокей (розкол чемпіонату), спортивна гімнастика, біатлон, стрибки в воду, веслування, легка атлетика і безліч іншого.
На фоні війни ці скандали видаються мізерними, однак це доводить, що в управлінні спортом все щонайменше негаразд.
Причина друга. Результати українських спортсменів суттєво погіршились. І знову ж таки - в чому причина і чи винні в цьому конкретні керівники спорту?
На останній Зимовій олімпіаді в Пекіні взяли єдину медаль та посіли 25-те місце лише завдяки неочікуваному сріблу Олександра Абраменка. А у Токіо на Літній олімпіаді - лише 44-те. І те завдяки Беленюку, якого абсолютним фаворитом змагань ніхто не вважав.
Однак очевидно, що просто зміна персони голови НОК з токсичного Бубки на менш токсичного Гутцайта чи поки спортсмена Беленюка нічого не змінить. Потрібен абсолютно новий підхід - з популяризацією масового спорту та ефективним управлінням професійним спортом. В умовах турбулентності спорту час нарешті зрозуміти - вічно держава годувати не буде. Потрібно регулярно шукати спонсорів, а для цього робота федерацій та НОК має бути відкритою та прозорою. Бо якщо так буде продовжуватись, то грошей або взагалі не стане, або їхнє походження буде ще більш сумнівним.
Потрібно припинити гонитву за золотими медалями на Олімпіадах вже і зараз та ретельно зважувати заяви про проведення ОІ чи чемпіонату світу з футболу.
І хто ж кращий: Гутцайт чи Беленюк
Відвертої агітації тут не буде, тому зупинимось на маркерах, які пояснюють, що говорять і роблять кандидати. А краще просто пробігтись по тегах.
1. Закликає зберегти санкції до росіян. “Я впевнений, що на цій посаді я зможу надати ще більше поштовху для того, щоб на рівні олімпійських комітетів інших країн теж підтримували неповернення росіян”.
2. Підтримує те, що робив Сергій Бубка на посаді президента НОК. “Український НОК - один з найкращих у світі”. Тому логічно передбачити, що у випадку обрання нічого мінятись не буде. Бо навіщо міняти те, що й так одне з найкращих у світі.
3. Не афішує програму та команду, з якою буде працювати на новій посаді.
4. Критикує Беленюка. “По роботі я не знаю про цю людину. Ця людина взагалі ніде не працювала. У Міністерстві я працюю 2 роки 9 місяців. Щоб сказати, що була якась допомога як народного депутата до міністерства, до галузі спорту… Жодна людина вам не скаже, що нам була реальна допомога від цієї людини”.
1. Презентував програму та команду, з якою хоче змінювати НОК. Програма Беленюка більш фундаментальна, ніж це охоплює нинішню діяльність НОК і десь зачіпає функції мінспорту. Детальніше про це у матеріалі.
2. Критикує Гутцайта та Бубку за неактивність у питаннях санкцій до росіян.
3. Викликав Гутцайта на дебати, але той не прийшов.
Якщо підбити підсумок того, що наговорили кандидати за останній час, все зводиться до одного: якщо ви хочете мати шанс на зміни, вам за Беленюка; якщо вас все влаштовує - ви за Гутцайта.
І наприкінці важливе: заслужений спортсмен – не обов’язково хороший керівник. Але заслужений спортсмен – не обов’язково поганий керівник. Це стосується обидвох кандидатів - і Беленюка, і Гутцайта.
***
Про механізм виборів читайте у цьому матеріалі: Кінець епохи Бубки. Що з виборами нового очільника НОК України
Фото: сторінки Жана Беленюка і Вадима Гутцайта у фейсбуці, НОК
