За рівнем гри Ракицький має бути в збірній України – явно краще за нього зараз лише Забарний
Аналізуємо ігрові якості поза контекстом біографії Ярослава.
Після повномасштабного вторгнення Ярослав Ракицький отримав статус одного із найбільш контроверсійних персонажів в українському футболі. До 24 лютого захисник мав однозначно негативну репутацію, але своїм поверненням в Україну та своєрідним каяттям заробив кілька балів патріотичної карми.
Проте всі попередні «заслуги» Ракицького були достатньо вагомими, щоб досі не відкривати йому дорогу назад у збірну України.
Ми розуміємо саму контроверсійність особистості Ярослава та не агітуємо за його обов'язковий виклик в збірну. А лише хочемо розглянути гіпотетичний варіант, чи варто було б його викликати в збірну України, якби брався до уваги виключно рівень гри. Бо прямо зараз Ярослав виглядає одним із найкращих по позиції в країні. Особливо помітно це стало на фоні спаду Миколи Матвієнка.
У Ракицького є свої обмеження у грі в захисті. Він помітно просідає за окремими показниками, але має й одну значну перевагу
Якщо взяти усіх центральних захисників, які виходили на поле за Сергія Реброва, а саме – власне Матвієнка, а також Сергія Кривцова та Олександра Сватка, то просадка Ракицького на їх фоні по деяких показниках кидається в очі.
Забарного одразу винесемо за дужки, адже він беззаперечний топ і його місце в основі не піддається сумніву.
🔸 Особливо відчутними тут виглядають фоли та перехоплення, за якими криється найбільший недолік Ракицького прямо зараз – низькі швидкість та мобільність. Саме ці особливості видаються ключовими факторами відсутності більшої кількості ігрової практики у Ярослава у вертикальному, орієнтованому на фізику футболі ван Леувена. Ще й за умови частого паркування автобусів в УПЛ та підвищеного ризику отримати контратаку.
З надто високою ж лінією від захисника однаково потребується великий об'єм бігової роботи через постійну необхідність страхувати партнерів та підтримувати пресинг. Це також не зовсім те, чим Ракицькому комфортно займатись.
🔸 Статистика за єдиноборствами так само не є видатною, але на фоні решти й провальною вона не виглядає. Помітно в цьому компоненті виділяється тільки Сваток, який поєднує великий об’єм із високою якістю.
🔸 Головним оборонним козирем Ракицького є його гра у повітрі. Ярослав помітно перевершує конкурентів як в кількості єдиноборств, так і у відсотку їх успішності.
Загалом видно, що Ракицький не є супертопом по грі в захисті навіть на рівні України. Втім, він аж ніяк не є поганим захисником, а в чомусь просто посереднім зі своїми об'єктивними обмеженнями. Важливо, що ці обмеження Ярослав може компенсувати іншими якостями, які на такому високому рівні розвинені тільки в нього.
Ракицький – абсолютний топ по грі з м’ячем. Він переважає конкурентів за більшістю показників
Найкраще силу та теоретичну цінність Ракицького для національної збірної видно за пасовими метриками. В цьому компоненті йому немає рівних серед українців.
Ярослав дає однаково і великий об’єм просування м’яча, і підкріплює його достатньо високою якістю. Матвієнко близький до свого одноклубника за окремими компонентами, але якщо брати картину в цілому, то Микола відчутно поступається. Про Кривцова та Сватка говорити немає сенсу.
Якщо дивитись на решту дій з м’ячем, то тут домінування вже не таке відчутне.
Однак більш смілива та спрямована на загострення манера гри Ракицького також прослідковується, особливо на фоні Кривцова та Сватка. Матвієнко тут якщо в чомусь і поступається, то мінімально, особливо враховуючи його 3 голи в УПЛ.
Довгі передачі та холоднокровність могли б дуже допомогти у матчі з Італією
З усіх цифр, наведених вище, можна зробити висновок, що прямо зараз Ракицький – це топ гравець для збірної України. Теоретичні проблеми, які він може створити команді своїми слабкими сторонами, він із запасом компенсує сильними.
Цей свій рівень Ярослав яскраво підтвердив у другому матчі проти «Барселони». Навіть сама його поява на полі вже була показовою. Марино Пушич таким чином маніфестував, що буде долати тиск каталонців виключно шляхом пасу та контролю, обравши найкращих доступних кадрів саме для цієї задачі.
Окрім власне пасових навичок та холоднокровності, доречність Ракицького в цій конфігурації була ще і через відсутність необхідності постійно страхувати високу лінію. В малюнку, де «Шахтар» більшість часу проводить на своїй половині поля, не ходячи надто високо та масовано пресингувати, Ярослава почував себе максимально комфортно, раз за разом страхуючи партнерів ближче до воріт та знімаючи усе, що летить у карний майданчик.
Умови проти Італії, якій потрібна тільки перемога, мають бути дуже схожими (що ми пам’ятаємо і по першому матчу). Саме тому цінність Ракицького для такого важливого поєдинку зростає в рази. Особливо його здатність віддати ідеально точну передачу на будь-яку відстань. Цей скіл у поєднанні із в середньому більш класними партнерами, які б могли ефективніше конвертувати такі передачі у небезпеку, виглядає як щось дуже дієве проти пресингу італійців.
Окремо цінним є той факт, що Ракицький – це хороше доповнення до Забарного:
- Ярослав, як і Матвієнко, – лівша
- Сильні сторони Забарного типу швидкості та вміння просувати м'яч на дриблінгу добре накладаються на слабкості Ракицького
- Разом вони нестимуть реальну подвійну загрозу із м'ячем у ногах
- Присутність Ракицького помітно прокачує середній рівень якості гри команди на другому поверсі
***
З точки зору цінності як професіонала більш вдалого моменту для повернення Ракицького в збірну вигадати важко.
Фото: «Шахтар», Vitalii Vitleo/Tribuna.com
