«Шахтарю» потрібно продати Трубіна: чотири європейські клуби, в яких він міг би заграти
Матчі за збірні – вітрина для голкіпера.
Чутки про можливий трансфер Анатолія Трубіна в Європу мають місце щонайменше з минулого літа. Після приходу ж до «Шахтаря» Дмитра Різника та враховуючи всього рік, який залишився по контракту в Трубіна і відсутність в Анатолія бажання його продовжувати, стало зрозуміло, що відхід 21-річного голкіпера – це питання часу.
Тому, враховуючи даний контекст, коли як не зараз, в перші дні літнього трансферного вікна, доречно порозмірковувати, кого саме міг би підсилити український голкіпер. Тим більше, що матчі за основну та молодіжні збірні України, за які Трубін відіграв максимум матчів, мали стати вітриною для потенційних покупців.
Сильні та слабкі сторони
По традиції спочатку розберемося із тим, що саме Трубін може запропонувати своїй новій команді. Детальну інформацію з цього приводу можна знайти у тексті Дмитра Ватраса, де він незабаром після трансферу порівнював Анатолія з Різником.
Тут же можна констатувати, що Анатолій є голкіпером без очевидних слабких місць:
- хороший шотстопер;
- добре грає на виходах;
- якісно працює із м’ячем у ногах під тиском;
- володіє пристойною довгою та середньою передачею;
- може страхувати високу лінію оборони.
Певною проблемою тут є те, що наразі важко сказати, щоб щось із переліченого Трубін робив на елітному рівні. Однак українцю всього 21 і така різноплановість без перекосів видається радше плюсом, адже дає змогу планомірно розвиватись із всеосяжної стартової позиції. А свою схильність до розвитку Анатолій вже продемонстрував під керівництвом Роберто Де Дзербі, коли за досить короткий проміжок сильно додав у грі ногами.
Виходячи з цього можна констатувати, що Трубін міг би проявити себе у клубі приблизно будь-якої стилістичної направленості. Однак, якщо говорити про максимальне розкриття його сильних сторін та саме розвиток, то здається, що команди, які полюбляють контролювати м’яч та активно застосовують короткий розіграш підійшли б українцю краще.
Також традиційно має значення, щоб команді наразі був потрібен саме перший номер, адже чим у такому віці може закінчитися відсутність практики, нехай і у супертоповому колективі, ми вже бачили.
Загалом, клуб найвищого європейського рівня наразі не видається тим, що б ідеально підійшло Трубіну, враховуючи факт відсутності досвіду гри в топлігах та можливий тиск. Так само як і клуби умовно середнього класу та нижче, адже з поточним рівнем та статусом не факт, що для Анатолія це був би крок вперед. Плюс фінансовий аспект. Вже стало очевидно, що «Шахтар» планує заробити на Трубіні, а дозволити віддати умовні 15-20 млн за голкіпера може собі далеко не кожен.
Саме тому нижче перелічені представники радше навколотопового ешелону.
Наявність «чайок» у цьому списку було спрогнозувати чи не найлегше, на що є ряд очевидних причин.
По-перше, персона вже згаданого Де Дзербі, який зробив суттєвий внесок у розвиток Трубіна. І як наслідок добре знайомий стиль, який є фактично ідентичним до того, що італієць ставив у «Шахтарі», в якому Анатолій так добре себе проявляв.
По-друге, у «Брайтона» дійсно незрозуміла ситуація із голкіперами. Рівень гри ногами Роберта Санчеса як і його здатність страхувати високу лінію одразу стали проблемою для Де Дзербі, через що іспанець швидко був відправлений у запас. І заміною йому став 31-річний Джейсон Стіл, який протягом своєї кар’єри виступав здебільшого у чемпіоншипі.
Завершальну частину сезону Стіл провів добре, особливо в тому, що стосується проблемних компонентів Санчеса. В Джейсона цілком вистачає кохонес для гри під тиском у своїй воротарській, а його довгі передачі своєю точністю можуть викликати мурашки.
Питання в тому, наскільки адекватно у довгостроковій перспективі робити ставку на голкіпера із таким бекграундом та в такому віці. Підписання молодого проспекта із високою стелею виглядає як куди більш правильний крок, в тому числі в контексті майбутнього перепродажу. Тим більше під єврокубки.
Про гроші в контексті АПЛ з усіма телеконтрактами зайвий раз говорити не варто.
Ситуація в «жовтій субмарині» дещо подібна до брайтонівської, щоправда, вона має ще більш критичну форму. Тут також основного голкіпера Херонімо Рульї в середині сезону довелось замінити (за інших обставин) на вікового Пепе Рейну, який непогано сезон дограв. От тільки Рейні 40.
І так, є інсайди, що легендарний іспанець перепідпишеться з «Вільярреалом» ще на сезон. Втім, тут вже точно ні в кого не має бути питань стосовно необхідності освіження позиції. До того ж Рейна з об’єктивних причин вже не в змозі запропонувати весь набір навичок необхідних Кіке Сетьєну для повноцінної імплементації свого бачення.
Зокрема, Рейні явно проблематично бігати за межі карного майданчика та перехоплювати м’ячі на далекій від воріт дистанції. А «Вільярреал» – другий в Ла Лізі за оборонними діями у фінальній третині та треті після «Барселони» та «Реала» за середнім володінням, що прямо таки кричить про необхідність мати в команді голкіпера, який здатен страхувати партнерів.
Певні сумніви тут є з приводу тієї ж таки готовності «субмарини» викласти якісь більш-менш серйозні гроші за голкіпера. Бо останнім вагомим підсиленням цієї позиції був власне трансфер Рульї 3 роки тому за 5 млн євро. Коли ж мова йде про саме десятки мільйонів, то такі суми «Вільярреал» зазвичай витрачає на гравців атаки. Тому є відчуття, що і цього разу клуб захоче викрутитись якимось більш елегантним та менш затратним способом.
Втім, саме стилістично Трубін команді Сетьєна має зайти добре, забезпечивши вищу якість довгого пасу, гру на виходах та підстраховку.
Про бергамасків вже йшла мова в контексті можливого нового клубу для Андрія Луніна. Однак якщо там це виглядало як певний аванс для голкіпера, то Трубін для «Аталанти» здається прямо крутим варіантом.
Про нестабільність та проблеми основного голкіпера «богині» Хуана Муссо можна прочитати в тому ж матеріалі про Луніна:
Стилістично Анатолію нова «Аталанта» Джан П'єро Гасперіні має підійти добре. В ній так само залишився інтенсивний персональний пресинг та гра короткими передачами. Відмінністю є більша вертикальність та менша заточеність саме на володіння м’ячем. Плюс саме високий пресинг став застосовуватись більш вибірково аніж це було раніше.
Проблемою ж може знову стати (не)готовність «Аталанти» викласти стільки грошей за голкіпера. І, на відміну від «Вільярреала», бергамаски такий досвід нещодавно мали. Однак саме в цьому досвіді і є проблема, адже мова власне про Муссо, якого взяли за понад 20 мільйонів як залізну опцію на роки вперед. Те, що «богиня» ще раз вирішить так вкластись у голкіпера за такий короткий проміжок, не виглядає надто ймовірним.
З іншого боку, курс на омолодження складу, потенційна стабільність у грі на стрічці, більш класна гра ногами та підстраховка можуть змусити керівництво думати інакше.
Португальський клуб потрапив до списку в останній момент, власне через інсайд про інтерес до Трубіна з його боку. Без цієї інформації почати сумніватись у багаторічному першому номері команди та загалом крутому голкіпері Одіссеасі Влаходімосі підстав не було. Окрім, можливо, досить сумнівних інсайдів про взаємний інтерес між греком та деякими англійськими клубами, які тепер вже виглядають дещо інакше.
Якщо говорити про ігрові принципи, то вони досить близькі до того, що сповідує «Вільярреал» зі значним акцентом на володіння (перші в португальській лізі) та фірмовим високим і інтенсивним пресингом Рогера Шмідта (найбільше відбирань у фінальній третині в португальській лізі та другі за показником в ЛЧ після «Ман Сіті»). Значною відмінністю є дещо більш прямолінійне володіння португальців, яке здебільшого зводиться до подач у штрафну (з відривом найбільше у португальській лізі та топ-10 в ЛЧ).
Трубін своїм приходом може дещо покращити ситуацію із підстраховкою, у якій Влаходімос відверто просідає навіть на рівні усієї Прімейри, та пробустити гру на виходах, де грек також ніколи не демонстрував видатних цифр.
З іншого боку, планка у шотстопінгу тут задрана дуже високо, так само як і пасові навички. Але, враховуючи вік та наявний рівень українця, інвестиція однаково виглядає виправдано. З грошима у «Бенфіки» проблем також не має виникнути, враховуючи їхню схильність за гігантські кошти позбавлятись своїх активів ледь не щороку та потенційний прибуток за самого Влаходімоса.
***
Цей текст – продовження серії про потенційні трансферні можливості для найкращих українських гравців в топових лігах. Раніше ми писали про Віктора Циганкова, Андрія Луніна та Артема Довбика:
Фото: «Шахтар», «Брайтон», JOSE JORDAN/AFP via Getty Images, globallookpress
Інші пости блогу
