«Шахтар» порався з пресингом «Селтіка», але з доведенням м'яча до воріт знову були проблеми. Різницю зробив Мудрик
Розбір нічиєї в Глазго.
Перший матч «Шахтаря» проти «Селтіка» наштовхував на певний скептицизм стосовно перспектив гірників перед другою зустріччю. Підопічні Йовичевича мали проблеми і з проходженням високого пресингу «кельтів», і зі створенням моментів, і з позиційним захистом.
Вселяли певний оптимізм матчі із «Реалом» (здебільшого другий), де були продемонстровані якраз ті навички, які мають бути вкрай необхідні у Глазго.
В підсумку вийшло щось середнє, де і «Шахтар» виглядав значно краще, ніж це було в вересні, але і проблеми нікуди не поділись.
Прогнозовані стартові склади
В стартових складах обох команд було мінімум неочікуваного. Йовичевич зупинився на тому ж поєднанні, що приносило йому успіх проти «Реала» та загалом є оптимально при грі на просторі та під сильним тиском. Вбачається, що хорват відправив Зубкова на рідний фланг одразу, як Траоре набрав більш-менш адекватні кондиції і більше не має потреби в такому розташуванні Олександра.
Могла здивувати поява Лукаса Тейлора з перших хвилин. Однак в ній мало несподіванки, адже позиція правого захисника піддається ротації з боку Йовичевича приблизно з тією ж регулярністю, що і позиція форварда.
Постекоглу також вдався до однієї заміни у стартових 11, порівняно із матчем проти «РБ». Замість швидкісного дриблера Маеди, котрий схильний звалюватись на фланг, вийшов більш фактурний та прикутий до карного майданчика Якумакіс. Логічний розмін, враховуючи кількість вільного простору та швидкість атак «Селтіка», яка очікувалась проти «Лейпцига» та «Шахтаря» відповідно.
Пресингом «Селтік» цілив у Бондаря – певний час це працювало. «Шахтар» зумів підлаштуватись
Наміри шотландців пресингувати українську команду, починаючи з їхнього карного майданчика нікуди не поділись, порівняно із першим матчем. Якумакіса та Фурухасі, розташованих поблизу воріт Трубіна можна було бачити регулярно:
«Кельти» визначили Бондаря слабкою ланкою білд-апу гірників, адже він біля воріт із м’ячем і ногах на фоні Матвієнка та Трубіна виглядає найменш впевнено. Таким чином після першого пасу Фурухасі одразу робив ривок у бік Анатолія та частково перекривав лінію пасу на Миколу. Якумакіс до останнього знаходився поруч зі Степаненком, залишаючи таким чином достатньо простору для пасу на Бондаря і вмикався тільки коли м’яч доходив до нього:
Правому центральному захиснику української команди в підсумку переважно доводилось або робити закидання в боротьбу або складну довгу передачу, що часто завершувалось втратами:
Активність «Селтіка» біля чужих воріт добре ілюструють цифри, які також демонструють звичну пасивність та обережність в пресингу підопічних Йовичевича. Так, «кельти» зробили цілих 6 відбирань у фінальній третині проти всього 1 в гірників. Індекс інтенсивності пресингу PPDA (кількість передач суперника на захисну дію) в шотландської команди дорівнює 12,4, а в української – майже 19.
По значенню PPDA «Селтіка» помітно, що протидія їхньому пресингу з боку «Шахтаря» не завершувалась виключно закиданнями. Українська команда періодично досить успішно долала його виключно короткими передачами або з їх допомогою готувала собі комфортні умови для подальшого закидання.
В цьому аспекті варто відзначити гнучкість підопічних Йовичевича під час розіграшу та сміливість Трубіна. Після пари невдалих спроб розіграшу із залученням Бондаря, більше ініціативи став брати на цьому етапі Анатолій. Часто він сам відправляв м’яч вперед, дочекавшись, коли лінія захисту «кельтів» максимально підніметься.
В цьому епізоді Трубін холоднокровно підпустив до себе Фурухасі та замість простої передачі на Бондаря, яка напрошувалась, зробив ризикований пас на Степаненка, що допомогло трохи відкинути пресингуючих та включити у розіграш Матвієнка, котрий потім підготував та зробив точне закидання на Мудрика, котрий відкрився вглиб:
Подібні опускання від Михайла та Зубкова аналогічно були інструментом подолання першої лінії пресингу господарів. У другому таймі ще можна було побачити певну зміну у структури білд-апу «Шахтаря»: Бондаренко почав спускатися вглиб, займаючи позицію опорника, поруч для створення чисельної переваги також опинявся Судаков, а Степаненко йшов вище та займав правий півфланг:
«Шахтар» не знав, що робити із м'ячем після подолання пресингу. Цьому посприяв і «Селтік», але більше саме гірники
Попри усі ці успіхи на початкових етапах, гірники мали серйозні проблеми при подальшому розвитку атаки та доведення м'яча до воріт суперника.
Більшість епізодів із подоланням пресингу закінчувались для «Шахтаря» тим, що гравець з м’ячем зупинявся та віддавав пас поперек або назад, вбивавши таким чином усю гостроту. Далі гірники просто відкочувались та намагались організувати позиційну атаку з нуля.
Такі проблеми із розвитком атак є зокрема результатом вдалих дій шотландців в перехідних епізодах. Підопічні Постекоглу максимально оперативно повертались за лінію м’яча після прориву першої лінії пресингу. Втім, більш значущим фактором тут вбачається дії самих гірників, які часто не мали змогу знайти ці варіанти. Тут Лукас Тейлор має перед собою багато простору та очевидний варіант пасу на Зубкова у вільну позицію:
Бразилець з рештою прийме рішення його віддати, але буде вже занадто пізно і атаку доведеться розвивати заново.
Про відчуття гравцями часу і простору (точніше, про донесення їм цих принципів тренером) також доводиться говорити. Тут 3 гравці «Шахтаря» замість заповненням вільних зон або спроб атакувати глибину просто вишикувались в лінію:
Цифри команд, що стосуються просування м’яча та присутності біля воріт суперника у порівнянні взагалі виглядають гнітюче: 17 просуваючих пасів проти 51 (!), 13 пасів у фінальну третину проти 73 (!!), 2 (!!!) паси в межах карного майданчику проти 15.
На цьому фоні роль Мудрика у сприятливому результаті зростає кратно.
Мудрик знову приховав проблеми «Шахтаря» індивідуальними навичками. Михайло був головним джерелом небезпеки для гірників
Ми вже звикли до того, що Мудрик найкраще за все вміє користатись вільним простором. Однак коли ти є ледве не єдиним гравцем у команді, який атакує глибину – подібні забіги починають мати вирішальне значення.
Вінгер став адресатом з відривом найбільшої кількості просуваючи передач в команді – 5. Михайло також багато просував м'яч на дриблінгу, що також періодично розбавляло понурі позиційні атаки донеччан.
Дійшло навіть до того, що Мудрик зробив ривок під (напрочуд точну) передачу Траоре, який опинився в районі центрального кола. Саме ця взаємодія призвела до одного із найбільш небезпечних моментів «Шахтаря» (момент на 3:51):
Своїм бажанням атакувати великою кількістю людей та певною втомою ближче до 60-ї хвилини «Селтік» створив лідеру донеччан найсприятливіші умови для демонстрації своїх здібностей. В короткий проміжок вмістився і гол Мудрика і вже легендарний промах Сікана. Обом моментам передували майже ідентичні забіги Михайла по лівому флангу.
Мудрик ще раз продемонстрував, що самостійно здатен витягати дуже складні матчі. І справа тут не тільки в його швидкості, ударі та дриблінгу. Принциповим є відчуття ним часу та простору, яке дає змогу регулярно напружувати оборону суперника та бути орієнтиром для своїх партнерів у створенні атак.
Фото: Megogo, «Шахтар».
В матеріалі використовували дані fbref та wyscout.
