У «Динамо» 1 удар в площину в 3 матчах ЛЧ при рівних складах. Чому за це не варто хвилюватись
У киян є проблеми, але ще більше їх з використанням показника.
З кожним наступним матчем «Динамо» у кваліфікації Ліги чемпіонів став набувати популярності наратив про проблеми киян зі створення моментів. І про такі проблеми дійсно можна говорити, але в якості аргументу в доказ їхньої наявності активно використовувався показник ударів в площину.
Річ у тім, що за 3 матчі у динамівців всього таких 5 ударів, але тільки один з них був нанесений при грі у рівних складах – гол Караваєва «Штурму». І якщо ви сприймаєте даний показник як значущий для цього контексту, то така продуктивність безумовно має викликати питання. Проблема в тому, що сприймання його значущим – це певна омана.
Що не так з ударами в площину
Загалом, із ними все нормально, якщо не намагатися описати з його допомогою ступінь небезпеки біля воріт суперника або об’єм створених моментів.
Удари в площину є корисними для оцінки голкіперських перфомансів. Зокрема, з їх використанням рахують Post-shot expected goals – показник, що оцінює вірогідність відбити воротарем конкретно взятий удар.
Також у них є сенс в оцінці продуктивності польового гравця на дистанції. Так розраховується кількість ударів в площину на 90 хвилин, їхнє співвідношення до загальної кількості ударів та до голів.
Однак у навколофутбольному середовищі часто виникає прагнення описати з їх допомогою саме кількість та якість небезпечних моментів.
В мережі можна знайти яскравий приклад, що подібний підхід в певний момент може призвести до викривлення фактів - це порівняння показників о ударах Рафаеля ван дер Варта та Даріо Цвитанича.
У сезоні 2012/2013 обидва футболісти близько 60 раз пробили в бік воріт та по 29 – в площину. От тільки нідерландець забив 5 голів, а аргентинець – 19. Можна припустити, що Рафа просто гірше реалізовував моменти в тому чемпіонаті (і, ймовірно, так і було), однак куди показовішим є той факт, що Ван дер Варт 56% своїх ударів завдав з-за меж карного майданчику, в той час, як Цвитанич – всього 31%.
Цей приклад наочно показує, що сам по собі удар в площину не говорить про небезпеку біля воріт. Пробити можна з 30 метрів і так, що м’яч ледь докотиться до голкіпера. З іншого боку, трапляється не влучити в пусті ворота з 5 метрів.
І для адептів ударів в площину перший епізод в підсумку може виявитись ціннішими другого. Це стосується і заблокованих пострілів із небезпечних позицій, які також просто залишаться без уваги.
При цьому, досить часто трапляються випадки, коли в окремих матчах (або серіях матчів) кількість ударів у площину адекватно накладається на об'єм створеної небезпеки біля воріт суперника. Але навіть в таких ситуаціях при більш детальному розгляді часто виявляється, що картина дещо спотворена.
Останні матчі «Динамо» один із таких прикладів.
Що не так з «Динамо»
Проблема киян дійсно в тому, що вони створюють не надто багато небезпечних моментів. Якщо зібрати в купу усі базові показники по ударах за три матчі кваліфікації ЛЧ при грі у рівних складах, то положення справ взагалі виглядає гнітюче:
Динамівці завдали в рази менше ударів як загалом, так і з меж карного майданчику, що вилилось менше ніж у півтора очікуваних голи. І всього один удар в площину на цьому фоні здається показовою ілюстрацією певної імпотенції киян в атаці.
Якщо ж зануритись трохи глибше, то з приводу якості гри в атаці «Динамо» точно рано панікувати.
1. Мова про вкрай обмежену вибірку матчів, де всі показники ударів та створених моментів можуть бути в рамках похибки.
2. Два матчі з трьох були зіграні проти суперника зі значно більшим ресурсом та кращою готовністю. Це визначило підхід до створення моментів самих гравців «Динамо», котрий точно не мав на увазі домінування за ударами.
Важливим є і той факт, що в першому матчі динамівці розуміли, як саме вони будуть створювати моменти. Виходи на вільний простір траплялись регулярно і проблема була саме у доведенні цих виходів до ударів, причиною відсутності яких ставав здебільшого той таки кволий ігровий тонус.
3. Проти «Штурму» усе виглядало більш бадьоро. «Динамо», перебило австрійців і по загальній кількості ударів (13:10) і по ударах з меж карного майданчику (6:4).
Перевага ж саме гостей по влучаннях у площину (1:3) тут тільки підтверджує обмеженість показника. З цих трьох ударів небезпечним був тільки один, коли з близької відстані пробивав Гойлунд. При цьому, другий найгостріший удар Ґраца, коли знову Гойлнуд замикав простріл в один дотик, в площину не прийшов.
Своєю чергою, кілька з решти ударів «Динамо», котрі не досягли цілі (як постріл Караваєва одразу після голу та удари Бєсєдіна зовнішньою стороною стопи і після кутового), були достатньо якісними, щоб не звертати увагу саме на показник влучань в площину і бачити потенціал для подальшого розвитку в грі «Динамо» в атаці.
Підсумок
Хоч загальна кількість створених моментів «Динамо» за усі матчі ледве виглядає переконливо, якщо розглядати кожен з них окремо, то все стає не так сумно. Кияни розуміють, як створювати ці моменти у різних сценаріях гри – і їх збільшення має прийти з практикою по ходу сезону.
Удари ж в площину тут не більше ніж яскрава спекулятивна цифра, яка хоч і дає змогу поверхнево оцінити продуктивність киян в атаці, одразу ж розчиняється при більш детальному розгляді.
При цьому, варто усвідомлювати, що стеля динамівців також знаходиться не надто високо – це показали 55 хвилин до вилучення в другому матчі проти «Фенербахче».
Більше цікавого в телеграм-каналі автора.
Фото: «Динамо», The xG Philosophy.
