9 найкращих гравців збірної України у групі відбору на Євро-2024
Без Мудрика та Зінченка у топ-5.
Збірна України завершила свій відбірковий цикл на Євро-2024 надзвичайно прикрою нічиєю проти збірної Італії, яка не дала змогу нашій команді напряму кваліфікуватись на турнір.
Певною особливістю матчу став його мінімальний вплив на загальну оцінку відбору для збірної України. Команда Сергія Реброва провела гру на досить звичному для себе пристойному рівні, не стрибнувши при цьому навіть трохи вище голови.
Так само матч принципово не вплинув на індивідуальні оцінки гравців за підсумками всього турніру. Усі проявили себе плюс-мінус так, як робили це у попередніх матчах, лише за невеликим виключенням.
Основна причина знаходження Зінченка так низько у рейтингу полягає у певній невідповідності очікувань та реальності. За класом та вміннями Олександр, можливо, найкращий український гравець прямо зараз, але це з перемінним успіхом переноситься на матчі саме національної команди. Є відчуття, що вплив Зінченка на гру команди міг би бути суттєвішим.
Так чи інакше захисник/півзахисник «Арсенала» все одно провів цей відбір на рівні важливого гравця команди, чий внесок у результат окремих матчів був дуже відчутним. Тому на свою згадку він безумовно заслужив.
Ситуація з Мудриком певним чином схожа. Щоправда, його контраст між вдалими та невдалими матчами ще більш разючий. В цьому рейтингу Михайло на 90% за поєдинки проти Північної Македонії та Мальти, де він зібрав усі свої результативні дії та мав колосальний вплив на підсумкові перемоги.
Низька ж позиція обумовлена рештою матчів, де його виступи в плані продуктивності були щонайменше посередніми. Вирішальний поєдинок проти Італії виключенням не став.
7. Юхим Конопля
Конопля став справжнім відкриттям цього відбіркового циклу, абсолютно по ділу вигравши конкуренцію в Олександра Тимчика та зберігши за собою місце в основі. Головною заслугою Юхима безумовно є результативні дії у матчах з Північною Македонією та Англією, які сильно допомогли нашій збірній набрати такі важливі залікові бали. У своїх прямих обов’язках Конопля також виглядав пристойно, роблячи в середньому за матч по приблизно одному відбиранню, перехопленню та виносу.
Захисник «Шахтаря» цілком міг би бути в рейтингу і вище, але непереконливий виступ проти Італії нагадав про його обмеження, що стосуються як креативних дій, так і позиційної грамотності.
Трубін протягом відбору не мав видатних перфомансів, де він самотужки витягав результат для своєї команди. До того ж Анатолій був відсутній у надважливих матчах проти Італії й Англії. Ці два факти не дають можливості поставити голкіпера «Бенфіки» вище.
Втім, середній рівень його виступів був більш ніж пристойний, а в реально помітний пасив йому можна записати хіба помилку у другому поєдинку проти Мальти. З іншого боку, є дуже сильні матчі проти Північної Македонії та Італії, які залишають максимально позитивне загальне враження від гри Трубіна в цьому турнірі.
Для Степаненка цей відбір також пройшов без особливих звершень. Тарас провів його на цілком звичному для себе рівні. Однак у випадку опорника «Шахтаря» це говорить про виняткову важливість та корисність для своєї команди. Саме на ньому здебільшого трималась цілісність центра поля під час оборони. Степаненко є четвертим у збірній на відборі за зіграними хвилинами (614), другим за середньою кількістю відбирань (2) та перший за середньою кількістю виграних повітряних єдиноборств (1.4).
Цінність Степаненка, як будь-якого опорника топового рівня, найбільше відчувається, коли його на полі немає. І це абсолютна правда для збірної України. Навіть в поєдинку проти такого суперника як Мальта, в кількох епізодах (включаючи пропущений гол) про Тараса згадати довелось.
Загалом нічого нового – Степаненко в чергове нагадав, як сумно буде національній команді, коли він таки завершить кар’єру.
Циганков мав би зайняти в цьому рейтингу значно вище місце. Цього не сталося здебільшого з двох причин. По-перше, через травму. Вона вплинула на потенційну кількість матчів, в яких Віктор міг мати ключовий вплив на результат. Так виходить, що їх було всього два – перші проти Північної Македонії та Мальти. І в цьому плані він ніби не відрізняється від Мудрика, адже по факту чергував топові перфоманси із розчиненням.
По-друге, через не надто переконливі виступи проти топів. І тут криється ключова відмінність між Циганковим та Михайлом. У матчах, у яких Віктор не виглядав яскраво, він все одно виглядав якісно, залишаючись важливим елементом побудови атак та відпрацьовуючи в обороні. Тому його місце точно не може бути десь поряд із вінгером «Челсі».
Та навіть з цією обмовкою від вінгера «Жирони» хотілось би побачити значно більше (особливо у вчорашньому матчі). Перші тури змусили розглядати Циганкова як більш прокачаного наступника Ярмоленка, який зможе самотужки на класі вирішувати епізоди. Втім, із кожним наступним після Мальти матчем це відчуття стало розвіюватись.
Миколенко – лідер команди за середньою кількістю відбирань (2.8), перехоплень (1.4), другий за виносами (3.4) та зіграними хвилинами (645). Однозначно один із найцінніших гравців відбору, який зацементував за собою місце лівого захисника.
Віталій був звично обмежений в атакувальних здобутках, окрім феноменальної гольової передачі на Мудрика у матчі проти Мальти. Однак легко проти захисника «Евертона» не було жодному із його опонентів, включаючи топів. Вчергове він це підтвердив вчора проти Італії, ставши одним із найкращих гравців матчу.
Забарний протягом цього відбіркового циклу підтвердив свій статус другого після Степаненка гравця збірної, якому немає хоча б приблизно співставної альтернативи. Ілля однозначно закріпився на топовому рівні, отримавши статус захисника, здатного створити проблеми будь-якому супернику. Він є найкращим у команді за кількістю виносів в середньому за матч (3.6) та один із найкращих за середньою кількістю заблокованих ударів (1).
Його цінність вдало ілюструє статус єдиного гравця у команді, який повністю провів усі матчі, які починав (через травму під час першого поєдинку проти Англії таких всього 7). Гол у ворота Північної Македонії після класно виграної боротьби в карному майданчику, з якого почався вже легендарний камбек, красиво доповнює картину.
Найбільш показовий факт про Судакова, що вичерпно показує його рівень та значущість для команди – це лідерство за зіграними хвилинами в збірній у відбірковому турнірі (669). При тому, що на момент початку відбору в активі півзахисника «Шахтаря» було всього 4 матчі за національну команду.
Георгій ідеально вписався у модель Реброва ставши її важливим креативним елементом. Судаков – лідер команди за середньою кількістю пасів під удар (1.3) та обведень (1.5).
Головна цінність та специфіка Георгія в тому, що він був у різній мірі корисним та небезпечним в усіх матчах цього відбору, не маючи при цьому великої кількості результативних дій. Це те, що якісно відрізняє його від Циганкова, який помітно втрачав у впливі на гру проти топів.
З іншого боку цінно, що разом із великою кількістю активності та загострень, які не призводили безпосередньо до голів, Судаков мав і свою хвилину очевидної слави, забивши переможний гол Північній Македонії.
Фото: УАФ, Joris Verwijst/BSR Agency/Getty Images
