«Ніколи не думав, що футбол може зробити боляче». Як Україна примудрилась вилетіти від такого кволого Уельсу
Нагадуємо, що ми заслуговували бути на ЧС.
Збірна Уельсу на цей час виглядає однією із найбільш понурих команд ЧС в Катарі. Всього одне очко в трьох матчах, один забитий гол та шість пропущених.
Валлійців вистачило всього на один адекватний тайм (другий проти США), котрий власне і приніс їм єдиний заліковий бал. Підопічні Пейджа виглядали помітно гірше навіть на фоні далеко не суперзіркового Ірану, що зрештою і вилилось у поразку. Англійці взагалі розбили Уельс у другому таймі.
Зате на фоні цих результатів виникає закономірне питання: «Як Україна примудрилась програти такій кволій команді?». Що як наслідок ставить під сумнів нашу спроможність конкурувати на найвищому рівні збірних.
Однак все точно не так погано. Давайте ще раз згадаємо, чому все так сталося.
Перенесення через війну та щільний графік
За планом плей-оф за вихід на ЧС мав пройти з 24 (півфінал) по 29 (фінал) березня. Однак через російське повномасштабне вторгнення УАФ в терміновому порядку довелось просити про перенесення.
Тобто з об’єктивних причин в нашої збірної не було реальної можливості збиратись разом протягом пів року. При тому, що майже весь цей час футболісти знаходились далеко не в найкращому психологічному стані.
Дещо ускладнили загальну ситуацію ще й нові обрані дати матчів. Найбільш зручним та доступним часовим слотом було червневе вікно для Ліги націй, куди й всунули поєдинки плей-оф. Саме так Україна отримала свій вже легендарний календар із 5 матчами за 2 тижні:
Безумовно, що саме на протистоянні з Уельсом він позначився невеликою мірою, бо цей матч мав бути всього другим. Однак певні корективи в загальний підготовчий процес це точно внесло. Хоча він і так проходив досить дивним чином.
Конфлікт УАФ з «Динамо» та всього 3 спаринги
Враховуючи усі обставини, логічним після визначення дат матчів було б створити максимально комфортні умови для підготовки збірної, поставивши її добробут в пріоритет. Втім, коли мова йде про український футбол, логіка часто відходить на другий план. Так і в цьому випадку замість здорового глузду ми побачили черговий раунд баталії особистих інтересів (тут Суркісів і Павелка).
В її результаті гравці «Динамо» опинились в стані національної команди не 28 квітня, а 4 травня, адже мали відіграти усі заплановані благодійні матчі із «топклубами».
Петраков, на відміну від Суркіса, свою бажану кількість спарингів не отримав. Національна команда провела всього 3 контрольні поєдинки, в той час, як головний тренер розраховував мінімум на 5, якщо вірити інсайдам Вацка: «Два контрольні матчі – знаю, що Петраков скаженіє через цю історію. Він хоче більшої кількості спарингів».
Також важливо, що 2 з них грались 2 дні поспіль (З «Емполі» та «Рієкою»), що змусило Петракова на завершальну зустріч випустити резервістів.
Хоча сам Олександр Васильович, у типовому стилі, слідуючи базовим принципам корпоративної етики, переводив стрілки на себе та обставини, а не на працедавців (хоч місцями це і виглядало дивно): «Варіанти були, але з тих чи інших причин вони нам не підійшли. Це моє рішення як головного тренера».
Жахлива погода та непризначений пенальті
Не спрощували ситуації й обставини, що стосувались вже безпосередньо матчу. Стосунки нашої збірної із негодою вже давно стали сумним мемом, втім сприймати серйозно подібні забобони досить важко (хоча сама тенденція виглядає дотепно). Однак скидати вплив фактору погоди на результат зовсім також не можна, адже саме наша збірна планувала більше часу проводити з м’ячем та будувати атаки здебільшого через короткий пас. Тому мокрий та слизький газон аж ніяк не був для нас бонусом.
Дощ у важливому матчі – ознака біди для збірної України. Греція, Франція, Уельс, а тепер – Шотландія
Так само як і настрій арбітрів ВАР у той вечір. Пояснення рішенню не відправити Лаоса дивитись повтор після епізоду із Ярмоленком ніхто не зміг знайти і після матчу, в тому числі і відомий в минулому арбітр Мирослав Ступар: «Якби Лаос подивився відео епізоду з Ярмоленком, іншого виходу, окрім призначення пенальті, не було б».
Ненормальний Геннессі та дурний автогол
Ігрові аспекти склались також якимось хибним для України чином. По якості гри питань було мінімум, адже моменти створювались із регулярністю, що іноді може викликати заздрощі, при достойному обмеженні суперника. Так, українці мали більш ніш дворазову перевагу за ударами в бік воріт (24:10) та створили небезпеки на майже 2 очікуваних голи проти 0,6 в Уельсу:
Втім, везіння в той вечір в України був явний дефіцит, а Вейн Генессі вирішив провести один із найкращих матчів у кар'єрі.
Кіпер валлійців здійснив 9 сейвів та вберіг свою команду від 1,6 гола. Повз цей факт не зміг пройти й Зінченко, котрий у післяматчевому інтерв’ю назвав Вейна героєм:
Уельс же мав фарту у достатній кількості, що дозволило їм забити навіть за відсутності безпосереднього удару по воротах гравцями їх команди у гольовій атаці. Якби когось з українців ще безглуздо вилучили, то це виглядало б як повний комплект відскоку аутсайдера при тотальній перевазі фаворита по грі.
Найбільш точно у післяматчевих інтерв’ю емоцію вловив Яремчук, сказавши: «Я ніколи не думав, що футбол може зробити боляче». Безумовно, що він вже раніше багато разів робив боляче, в тому числі й українським вболівальникам, але ніколи раніше цього не відбувалось в такій високій емоційній точці.
Сумуючи сказане вище, можна стверджувати, що 5 червня Україна зробила цілком достатньо для того, щоб отримати свою путівку на ЧС в Катар, особливо враховуючи весь об’єм зовнішніх негативних факторів, який на неї вивалився. Втім, це своєю чергою не означає, що наша команда (особливо в актуальному вигляді) виглядала б на турнірі краще за валлійців. Хоча підстави вірити в це цілком вагомі.
Фото: PA Images, УАФ; «Обозреватель»
