Жахлива історія легенди НФЛ: відрізав колишній голову, тікав від 20 автівок поліції. Але не поніс покарання
Культовий злочин США 90-х із легендою НФЛ у головній ролі.
Від редакції: 11 квітня помер О Джей Сімпсон – легенда НФЛ, який став відомий усьому світу завдяки судовому процесу про вбивство його колишньої дружини. Про цю жахливу історію автор блогу Hail Mary написав у 2020 році – піднімаємо його за часом і пропонуємо ще раз прочитати цей хороший матеріал.
***
О Джей Сімпсон – легенда американського футболу. Перший пік драфту-1969 зробив видатну кар'єру в НФЛ, захищаючи кольори «Баффало» та «Сан-Франциско», повну усіляких нагород та регалій. Сімпсон п'ять разів потрапляв до збірної Pro Bowl та символічної команди All-Pro, визнавався MVP ліги, найкращим гравцем нападу року та спортсменом року за версією Associated Press. Він член Зали слави НФЛ та символічних збірних до 75-річчя та 100-річчя ліги.
Але більшість знає про О Джей Сімпсона не тільки, як про крутого раннінбека. Після 1995 року він відомий ще й як убивця, якому все зійшло з рук.
Історія почалася у 1977 році, коли Сімпсон зустрів свою майбутню жертву – Ніколь Браун. Дівчині було 18 років. Вона працювала офіціанткою у приватному заміському клубі, який відвідував футболіст. Попри те, що Сімпсон був одружений, він почав зустрічатися з Ніколь, а пізніше розлучився і одружився з нею. Їхній шлюб тривав 7 років і був «хрестоматійним зразком домашнього насильства», як назвав його один із психологів. О Джей регулярно бив Ніколь. Якось він навіть зламав їй руку. Але дівчина практично не зверталася до поліції, бо фінансово повністю залежала від чоловіка. Про перелом вона збрехала лікарям, сказавши, що отримала його, впавши з велосипеда.
Жахливий для Ніколь шлюб тривав до 1992 року. Через суд вона змогла розлучитися. Але Сімпсон не залишив її у спокої. Екс-футболіст стежив за нею. Він то благав Ніколь повернутися до нього, то обіцяв її убити, якщо побачить з іншим чоловіком. Браун не відчувала себе в безпеці і збиралася сховатися у притулку для жінок. Але не встигла.
***
Ввечері 12 червня 1994 року Стівен Шваб, сусід Браун, вийшов на прогулянку зі своїм собакою. Гуляючи біля будинку Ніколь, він помітив її собаку з закривавленими лапами. Шваб оглянув тварину та не виявив жодних травм. Він забрав його з собою і пішов до друга. Коли за півгодини собаку Ніколь вивели на прогулянку, він різко натягнув повідець і потягнув чоловіка до будинку Браун. Те, що там виявили, було видовищем не для людей зі слабкими нервами.
Ніколь лежала біля сходів, які вели до входу до будинку. Її обличчя було жахливо понівечене. Вона отримала десятки ножових поранень в ділянку голови, шиї та рук. Найстрашнішим було те, що її голову практично відрізали від тіла. Поліцейські виявили на спині Ніколь великий синець, який наштовхнув їх на думку, що вбивця поставив дівчині ногу на спину, після чого відтягнув її голову за волосся і перерізав горло.
Ніколь була не єдиною жертвою. Оглянувши територію біля будинку, поліцейські виявили ще одне тіло з такими ж ножовими пораненнями. Загиблим був Рон Голдман, який виявився не в тому місці і не в той час. Голдман був офіціантом у ресторані, де в свій останній вечір вечеряла Ніколь із сім'єю. І, з чуток, її коханцем. Мати Ніколь забула в ресторані окуляри і Голдман заїхав, щоб повернути їх. Біля тіла Голдмана знайшли важливий доказ – закривавлену рукавичку, яка належала вбивці. Також виявили закривавлені сліди та доріжку із крапель крові. Детективи припустили, що вбивця отримав ножовий поріз. Обидві жертви намагалися захищатися і могли завдати якоїсь шкоди вбивці. Коли поліція встановила, що загинула Ніколь Браун, Сімпсон одразу потрапив до числа підозрюваних.
О Джей у ніч вбивства збирався летіти до Чикаго. Приватний літак вилітав із Лос-Анджелеса о 23:45. Цей переліт мав стати залізним алібі для екс-футболіста, але його поставив під сумнів шофер лімузина, який заїхав до маєтку Сімпсона близько 22:25, щоб відвезти спортсмена до аеропорту. Обираючи зручніше місце для заїзду лімузина, водій об'їхав навколо маєтку Сімпсона, але не виявив його автомобіля – білий «Форд Бронко». Коли шофер припаркувався і почав дзвонити у двері – йому ніхто не відчиняв, а в самому будинку не горіло світло. Шофер не хотів їхати, не виконавши замовлення, тож став дзвонити своєму шефу, щоб прояснити ситуацію. Поки він курив і намагався зв'язатися з начальством, він помітив якусь постать біля іншого входу. Людина зайшла в будинок, і в ньому спалахнуло світло. За кілька хвилин Сімпсон відчинив двері і сказав шоферу, що він заснув, тому не чув дзвінків. Шофер не ставив зайвих запитань і запросив О Джея до лімузина.
Пізніше, на допиті в поліції, він розповідав, що Сімпсон всю дорогу пітнів і скаржився, як йому спекотно, хоча ніч була прохолодною. Також шофер сказав, що Сімпсон запакував у багажник чотири сумки, одну з яких заборонив чіпати шоферу та завантажив її особисто. Але в аеропорту в літак вантажили лише три сумки. Четверта зникла. Поліція припускала, що в ній були знаряддя вбивства та одяг, у якому Сімпсон скоїв злочин.
Підозри поліції посилилися наступного дня після вбивства. Група детективів вирушила до маєтку Сімпсона, щоб повідомити йому про смерть дружини. Там вони виявили «Форд Бронко» екс-футболіста, який був дивно припаркований, і що важливіше – мав пляму крові на дверях. Оскільки їм ніхто не відкривав, детективи вирішили зламати двері та зайти на територію, бо вважали, що в будинку може бути людина, якій потрібна допомога. На території будинку Сімпсона вони знайшли закривавлену рукавичку. Вона була ідентична тій, що була на місці вбивства.
Коли Сімпсон повернувся з Чикаго, поліція викликала його на допит. Детективи помітили, що в О Джея був поріз на пальці. Вони спитали, де він його отримав. Сімпсон сказав, що порізався в Чикаго. Коли детектив уточнив, що на його «Форді» була пляма крові, Сімпсон сказав, що, мабуть, він все ж таки порізався в ніч вбивства, але не пам'ятає де і як. Спортсмен добровільно здав кров для ДНК-аналізу та порівняння зразків із кров'ю з місця злочину, після чого був відпущений.
***
Повернувшись із поліції, Сімпсон одразу почав збирати групу адвокатів для захисту. Пізніше її назвали адвокатською Dream Team. Складалася вона з 13 адвокатів, серед яких був Роберт Кардаш'ян (так-так, батько тієї самої сімейки). Паралельно з цим, Сімпсон впав у депресію, тому адвокати попросили низку лікарів стежити за ментальним здоров'ям спортсмена.
15 червня поліція отримала попередні результати тесту ДНК. Кров на місці вбивства збігалася зі зразком крові Сімпсона. Детективи вирішили дочекатися остаточних результатів, що підтвердили очевидне. 17 червня поліція отримала ордер на арешт Сімпсона. Детективи зв'язались з його адвокатами і запропонували, з поваги до Сімпсона, приїхати йому самому в поліцейську дільницю і здатися добровільно. Поліція навіть погодилася відтермінувати арешт з 9:30 до 12:00, щоб О Джея могли оглянути лікарі.
Сімпсон залишив заповіт, зателефонував мамі та дітям і написав три листи – мамі, дітям та громадськості. Близько тисячі репортерів чекали на прибуття Сімпсона в поліцейську дільницю, але він не приїхав у вказаний час. Тоді поліція вирушила до будинку Кардаш'яна, де залишався Сімпсон, щоб заарештувати його. Але там його теж не було. Кардаш’ян сказав, що Сімпсон поїхав зі своїм другом на білому «Форд Бронко». Такому, яким спортсмен користувався в ніч вбивства. Поліція оголосила О Джея втікачем і почала розшук.
Того ж дня адвокати відкрили лист Сімпсона до громадськості і зачитали його на прес-конференції. Його зміст можна було вважати передсмертною запискою. Один із адвокатів через телебачення звернувся до Сімпсона і попросив його здатися, а тисячі журналістів приєдналися до пошуків екс-футболіста.
Близько 18 години Сімпсон несподівано зателефонував у 911. Дзвінок відстежили та встановили приблизний район знаходження втікача. О 18:45 офіцер патрульної поліції Рут Діксон побачила на шосе білий «Бронко» і поїхала за ним. Коли вона зрівнялася з авто, водій крикнув, що Сімпсон сидить на задньому сидінні, і приставив собі до голови пістолет. Діксон скинула швидкість і продовжила слідувати за «Фордом». Пізніше до неї приєдналися інші патрульні машини. Погоня налічувала 20 авто та стала культовою подією в США.
Її супроводжували 9 гелікоптерів журналістів та транслювали всі провідні національні канали. Вони перервали усі свої програми. NBC, який у той момент транслював п'яту гру фінальної серії НБА між «Нікс» та «Рокетс», звернув картинку матчу у маленький квадратик у куточку екрану, щоб транслювати погоню за Сімпсоном. Пряму трансляцію дивилися близько 95 мільйонів осіб (для порівняння, Супербоул того року подивилися 90 млн осіб). Життя у США зупинилося у буквальному значенні слова. Люди кинули всі свої справи і не відходили від екранів телевізорів.
Дізнавшись, що в авто Сімпсона грає радіостанція KNX-AM, в її ефір вийшов університетський тренер Сімпсона Джон МакКей. МакКей став переконувати Сімпсона не скоювати суїцид і здатися поліції. За словами водія «Форда», О Джей у той момент сказав: «Окей, тренер. Я не робитиму жодних дурниць. Обіцяю».
Погоня тривала більше години і закінчилася біля маєтку Сімпсона. О Джей погодився здатися поліції, але вимагав, щоб йому дали поговорити з матір'ю. Отримавши гарантії, спортсмен вийшов з авто та пішов у будинок. Там він поговорив із мамою. І випив склянку апельсинового соку, як повідомив речник поліції, чим потішив журналістів. Коли Сімпсона виводили, щоб доправити до в'язниці, довкола зібрався натовп чорношкірих, які підтримували Сімпсона. Расове питання в подальшому зіграє важливу роль.
***
20 червня розпочалися попередні слухання у справі Сімпсона. Спортсмен повністю заперечував свою провину. На слуханні з боку звинувачення було допитано двох свідків. Перший свідок стверджувала, що бачила, як у ніч вбивства білий «Бронко» Сімпсона їхав з дому Ніколь у такому поспіху, що мало не врізався в машину, що проїжджала повз. Пізніше з'ясувалося, що цю історію свідок розповіла телевізійникам, які заплатили їй за це 5000 доларів. Через це суд не став брати до уваги її свідчення.
Другий свідок надав чек, за яким Сімпсон купив 30-сантиметровий ніж за 6 тижнів до вбивства. Характер поранень на тілі жертв давав підстави припустити, що вони були завдані ножем, подібним до того, що купив Сімпсон. Це підтвердив коронер. Але й ці свідчення суд у результаті не прийняв. Вгадаєте чому? Так. Свідок також продав цю історію журналістам.
Захист Сімпсона спочатку вирішив перевести стрілки та змінити мотив убивства. Вони стверджували, що Ніколь убили наркоторговці, які шукали її подругу Фей Реснік. Реснік сиділа на кокаїні та заборгувала дилерам велику суму. Суд практично одразу відкинув цю версію, назвавши її спекулятивною та непідтвердженою будь-якими доказами.
Після цього адвокати О Джея викликали для надання свідчень покоївку сусідів екс-футболіста. Та стверджувала, що у час вбивства бачила «Форд» Сімпсона припаркованим біля його будинку. Коли на неї злегка натиснули представники звинувачення, покоївка почала вагатися, чи справді вона точно запам'ятала час. Вона уточнила, що з нею була ще одна покоївка. Поліцейські її допитали, і та сказала, що перша покоївка бреше. Адвокати Сімпсона запропонували їм заплатити по 5000 доларів за «правильні свідчення».
Весь цей парад лицемірства та брехні тривав півроку. У січні 1995-го нарешті розпочався судовий процес. Сімпсона повинен був судити суд присяжних. І сформований він був дивно. У суді присяжних зазвичай намагаються дотримуватися балансу статей і рас, представляючи всі соціальні групи. Але серед 12 присяжних у справі Сімпсона було 10 жінок, 8 із яких були чорношкірими. Вважається, що суд спеціально набрав більше жінок, оскільки вважав, що ті співчуватимуть Ніколь, яка сім років терпіла побої з боку чоловіка. Але він припустився фатальної помилки, забувши про просту, але дуже важливу деталь - Ніколь була білою жінкою, а Сімпсона збиралися судити чорні.
Незрозумілим було й рішення слухати справу Сімпсона не в суді Санта-Моніки, в юрисдикції якого сталося вбивство, а в суді даунтауна Лос-Анджелеса. Через це до журі присяжних потрапили менш освічені люди з низьким рівнем доходу. Більш освічені та багаті жителі Санта-Моніки, швидше за все, взяли б до уваги ті докази, які відкинули присяжні з Лос-Анджелеса.
Звинувачення стверджувало, що вбивство стало кульмінацією довгої історії домашнього насильства у відносинах Сімпсона та Браун. Як доказ вони надали запис дзвінка в 911, на якому Ніколь говорила, що боїться фізичного насильства з боку чоловіка. Також вони допитали як свідка детектива, який прибув на той виклик, і показали присяжним фото побитої Ніколь. Цим звинувачення завоювало симпатії громадськості. Але не присяжних. Ті стверджували, що якщо Сімпсон бив свою дружину, то це не означає, що він міг її вбити. Найдивовижнішим було те, що подібну думку висловила жінка, яка сама в минулому була жертвою домашнього насильства. І ви напевно здогадалися, який у неї був колір шкіри. Після цього адвокати Сімпсона вирішили використати расову карту по максимуму.
Коли справа дійшла до надання доказів, обвинувачення оприлюднило результати ДНК-тестів. Згідно з ними кров Сімпсона була знайдена на місці злочину, а кров Браун і Голдмана була на «Форді» екс-футболіста, рукавичці, знайденій на території його будинку, і шкарпетках, які знайшли в спальні Сімпсона. Імовірність того, що тести були помилковими, становила 1 до 6,8 мільярдів. І тут спрацював фактор малоосвічених присяжних.
ДНК-тести на той час були абсолютно новим видом доказів, який ще не набув загального поширення. Як і все нове, вони сприймалися з великою часткою недовіри. Тим паче людьми з не дуже хорошою освітою (більшість присяжних у справі Сімпсона ніколи не ходили до коледжу). Крім того, адвокати Сімпсона почали тиснути на те, що тести були помилковими, оскільки поліцейські порушили протокол при зборі доказів. На їх щастя, детективи справді припустились низки помилок. Вони занадто довго зберігали зразки крові в автомобілі, а не в спеціальному холодильнику, і використовували для зберігання пластиковий пакет, а не паперовий, як рекомендувала інструкція. Теоретично, це могло зіпсувати зразки крові та зробити результати ДНК-тесту помилковими. Імовірність цього була мала, але адвокати переконали у цьому журі присяжних. Вони не вважали ДНК-тест переконливим доказом.
Коли ж звинувачення, в якості доказу, показало закривавлену рукавичку, знайдену на території будинку Сімпсона, адвокати екс-футболіста обрали маразматичну за змістом, але геніальну у своїй простоті тактику захисту. Вони звинуватили детектива Марка Фурмана в тому, що це він підкинув рукавичку в будинок Сімпсона, бо був переконаним расистом і ненавидів чорних. Захист не мав жодного доказу, що Фурман міг це зробити. А єдиним доказом його «расизму» був запис, зроблений за 8 років до вбивства, на якому Фурман називав чорношкірих «нігерами». І цього виявилося достатньо.
На журі ніяк не вплинули доводи поліції, що до Фурмана, який приїхав за дві години після виклику, на місці вбивства чергували 14 поліцейських та детективів. І ніхто з них не знайшов другої рукавички. Ніяк не вплинули свідчення детектива, який увесь час перебував разом із Фурманом на місці злочину та побачив би, якби Фурман знайшов другу рукавичку. Ніяк не вплинув доказ, що поліція, на той момент, банально не розглядала Сімпсона як головного підозрюваного і не знала, чи має він алібі і чия це взагалі кров на рукавичці. Це все було байдуже. Тому що пролунало сакральне звинувачення у расизмі.
Процес тривав до 3 жовтня 1995 року. Цього дня присяжні мали оголосити вердикт. Побоюючись бунтів через можливий вирок Сімпсону, поліція вжила максимальних заходів безпеки. Усі офіцери поліції Лос-Анджелеса чергували за 12-годинними змінами. Будівлю суду охороняли понад сто кінних поліцейських. Для президента Білла Клінтона навіть провели спеціальний брифінг на випадок, якщо бунт із Лос-Анджелеса перекинеться на інші штати. Після 4-годинної наради присяжні були готові оголосити своє рішення. І їхній вердикт – невинний. Сімпсон був повністю виправданий за звинуваченням у подвійному вбивстві. Коли оголосили вердикт, одна з присяжних підняла руку зі стиснутим кулаком. Це був жест Black Power, який відносно нещодавно використовували активісти руху BLM, а раніше – члени ліворадикальної партії «Чорна пантера». Це трохи підказувало, що було головним при ухваленні рішення присяжними.
Звільнення Сімпсона вбило клин у відносини між білим та чорним населенням США. Якщо чорні вважали, що справедливість перемогла, а детектив Фурман справді був расистом і підробив докази, то білі були переконані, що Сімпсон винний і уникнув заслуженого покарання. Суперечки про вердикт не вщухали довгий час, але зараз і білі, і чорні все ж таки сходяться на думці, що Сімпсон був убивцею (за даними дослідження 2016 року серед білих так вважають 83%, серед чорних – 57%).
Провину Сімпсона всього через рік фактично визнав цивільний суд Санта-Моніки. Він задовольнив позов сімей загиблих Браун і Голдмана і ухвалив стягнути з О Джея на їхню користь 33,5 мільйона доларів. Через це рішення екс-футболістові довелося переїхати з Каліфорнії до Флориди, оскільки її законодавство не дозволяло вилучати майно в рахунок погашення боргів. Хоча частину майна Сімпсон все ж втратив. На одному з аукціонів, де продавали речі О Джея, щоб покрити його борг перед сім'ями загиблих, радіоведучий і християнський пастор за 16 тисяч доларів купив сертифікат Сімпсона про введення його до Зали слави НФЛ, дві ігрові футболки та два трофеї, видані за благодійну роботу. Відразу після аукціону, прямо перед будівлею, де він проходив, пастор спалив сертифікат із футболками та розбив трофеї кувалдою.
Справа Сімпсона була однією з головних подій у США в 90-ті. Її висвітлювали чи не цілодобово, а ефірний час, приділений їй, був більший, ніж час приділений війні в Югославії та теракту в Оклахомі разом узятий. Справу настільки розкрутили, що під час візиту президента рф Боріса Єльціна до США, той запитав в свого колеги Білла Клінтона: «Як вважаєте, О Джей зробив це?»
Інтерес до справи через 10 років після суду підтримало видавництво ReganBooks. Вони оголосили про вихід книги з назвою «Якби я зробив це» (If I Did It), засновану на інтерв'ю автора Пабло Фенвеса з О Джей Сімпсоном. Паралельно з книгою мало вийти спеціальне шоу на FOX за участі екс-футболіста. Але ні книга, ні шоу так і не вийшли. Завадила хвиля критики з боку суспільства. Пізніше книга все ж таки була видана, але в іншому вигляді. Права на її видання були передані сім'ї Голдмана, як частина компенсації за рішенням суду 1996 року (Сімпсон так і не виплатив борг у повному обсязі). Сім'я додала коментарі до оригінального тексту книги та змінила назву на «Якби я зробив це. Зізнання вбивці». Також вони змінили дизайн обкладинки, сховавши слово «if» усередині літери I. Отже, назва книги читалася як «Я зробив це. Зізнання вбивці».
Іронічно, але Сімпсон у результаті все ж таки сів до в'язниці. У 2008 році його визнали винним у збройному пограбуванні, крадіжці та викраденні людини. Максимальний термін за статтями звинувачення становив 33 роки, але Сімпсон провів у в'язниці лише 9 років – мінімально можливий термін за цими статтями. Тож певною мірою і ці злочини зійшли йому з рук.
В історії США О Джей Сімпсон назавжди залишиться не легендою НФЛ і «Баффало Біллз», а людиною, яка змогла практично безкарно вбити двох людей.
