Непробивний захист «Канзас-Сіті» та камбек «Сан-Франциско». Огляд фіналів конференцій плей-офф НФЛ
«Балтимор» – «Канзас-Сіті»
«Балтимор» вперше в своїй історії приймав фінал конференції. Хоча не вперше був першим номером посіву. В 2019 році «Рейвенс» також були переможцями регулярного сезону, але вилетіли вже після першого ж матчу. Цього року, здавалось, «круки» уникнуть провалу в плей-офф. Але ніт. Не уникнули.
Вважалось, що «Балтимор» має ідеально збалансовану команду. В нападі був фаворит на здобуття MVP регулярного сезону Ламар Джексон та потужний новачок-ресивер Зей Флауерс. В захисті не було жодних шпарин і він був найкращим в кожній важливій статистичній категорії. Але все це зникло у найважливішому матчі сезону. «Рейвенс» провалили старт і з самого початку були змушені постійно доганяти суперника. І якщо захист «круків» з часом все ж підлаштувався і показав той рівень, якого від нього очікували, MVP-фаворит Ламар Джексон на полі так і не з’явився.
«Чіфс» провели ідеальну роботу в захисті. Вони агресивно шли в бліц великою кількістю захисників, перевантажуючи лінію «Рейвенс» та швидко створюючи тиск на Джексона, від якого той не міг втекти. Ламар намагався включати фірмову мобільність, але «вожді» закривали всі шпарини. Здавалось, що квотербек був просто не готовий до такого розвитку подій. Замість того, щоб розривати суперника, Джексон відверто поплив та не знав, що йому робити. Його перехоплення, яке стало результатом пасу в зону, де перебувало одразу троє діфенсів беків, було кульмінацією стану потєряшки. І врятувати Джексона було нікому. Бо виносна гра, яка завжди була фірмовою рисою «Балтимора», у фіналі конференції не існувала. Якщо винести за дужки виноси самого Ламара, то «Рейвенс» зробили всього 8 виносів на 27 ярдів. Координатор нападу Тодд Монкен в певний момент взагалі відмовився від виносу, як форми розіграшу. І це ще більше полегшило роботу захисту «Канзас-Сіті», які чудово розуміли, що захищатись їм треба проти пасу. Поганий плейколлінг + поганий день в Джексона = повний провал.
Фанам «Балтимора» було ще більш боляче дивитись на страждання свого нападу після того, як їх захист повернувся до стану невразливих титанів. Після стартового провалу та двох тачдаунів на двох перших драйвах, захист «Рейвенс» дозволив суперникам набрати лише 3 очки. В другій половині матчу «Чіфс» взагалі не набрали жодного очка. Оборона «круків» підчистила за своїм нападом, ліквідувавши наслідки фамблу на межі червоної зони. Потім вони змусили «Канзас-Сіті» бити пант після трьох даунів на половині їхніх драйвів (4 з 8). «Вожді» жодного разу не відірвались більше, ніж на 10 очок. Захист «Балтимора» раз за разом давав своєму нападу можливість повернутися в гру і бути героями. Але героїв так і не знайшлось.
Натомість в «Канзас-Сіті» герой знайшовся. Під пильним поглядом Тейлор Свіфт, Тревіс Келсі не мав іншого шансу, окрім як бути героєм. В перший половині гри тайт-енд був фактично всім нападом «Чіфс». Він прийняв всі 9 пасів, які йому кинув Махоумс, набрав 96 ярдів та заніс перший тачдаун в грі. Щоразу, як «вожді» потребували розіграшу, щоб зберегти драйв живим, Келсі був готовий. Він повністю виграв дуель в сейфті Кайла Хемілтона, і заліз в голову гравцям «Рейвенс», провокуючи їх своїми розмовами, які призвели до порушення Кайла Ван Ноя та халявних 15 ярдів для «Чіфс». Хоч збоку це і виглядало як абсолютно мудацька поведінка, Тревіс досягнув головного – забезпечив своїй команді перемогу.
В середині сезон «Канзас-Сіті» виглядали приреченими на швидкий виліт з плей-офф. Але вони знову тут. Четвертий раз за останні 5 сезонів «Чіфс» виграють Американську конференцію. В них є шанс стати першою з 2004 року командою, яка виграла два чемпіонства поспіль. З огляду на феноменальну гру захисту та напад, який здатен вижити в будь-яких умовах, шанс цей виглядає більш ніж реальним.
РАХУНОК: 17:10 на користь «Канзас-Сіті»
«Сан-Франциско» – «Детройт»
Було б тупо сказати, що комусь може бути не потрібна перемога у фіналі конференції. Але «Детройт» із «Сан-Франциско» потребували її особливо. «Найнерс» – щоб нарешті підтвердити репутацію топ-команди, яка здатна доводити справу до кінця (каліфорнійці в двох останніх сезонах двічі доходили до фіналу конференції і програли їх обидва). «Лайонс» – бо вони ніколи не виходили до Супербоулу і наступної нагоди можуть чекати дуже довго. Обидві команди віддали задля перемоги все, і як завжди, все вирішили маленькі (і не дуже) деталі.
Епічний розвал «Детройта» ще довго будуть згадувати. Найбільш очевидною причиною такого підсумку виглядає те, що «Лайонс» робили весь сезон – були агресивними на четвертих даунах. Кемпбелл зі своїм штабом нічого не змінив навіть у головному матчі сезону. Двічі «леви» могли пробити філдгол з цілком робочої дистанції, але обидва рази грали пасові комбінації, які провалились. Можна звинувачувати Кемпбелла в занадто ризикованому плейколлінгу. Але давайте говорити відверто – перша спроба мала бути успішною, якби не дроп хорошого пасу від Рейнольдса.
За цими четвертими даунами та фамблом Гіббса сховалась ще одна проблема, про яку не всі говорять – «Детройт» нічого не міг зробити з нападом «Сан-Франциско» у відкритому полі. Скільки разів Парді вмикав прискорення і набирав десятки ярдів власними ногами. Скільки разів МакКефрі відскакував від захисників і набирав додаткові ярди, які переростали в перші дауни. Скільки разів у відкритому полі губили Кіттла чи Семуела, які приймали важливі паси. Захист «Лайонс» ніяк не адаптувався до зміни рівня гри в нападі «Найнерс». Хоча спроба була. Координатор захисту Гленн зробив з лайнбекера Анзалоні персонального шпигуна за можливими виносами від Парді. Але все, на що спромігся Алекс – це красиво спостерігати за тим, як Брок оббігає його на третьому дауні вирішального драйву.
Ну і до маленьких деталей, про які було згадано в першому абзаці. Спецкоманда запорола ідеальний пант від свого пантера, і «Найнерс» почали драйв з 20 ярдів, а не з одного. Корнер Вілдор не зміг підлаштуватися під м’яч, який відскочив від його маски прямо до рук Брендона Айюка, і «Найнерс» отримали три дауни в червоній зоні. Кемпбелл двічі ризикував на четвертих даунах, але не ств ризикувати перед перервою, коли до залікової зони «Сан-Франциско» було всього три ярди. «Детройт» намагався. Але не вистачило ні сил, ні класу, на банального везіння.
Можна вважати, що «Сан-Франциско» відскокують другий тиждень поспіль. У «Найнерс» дійсно була доля фарту, як-то при вже згаданому прийому Айюка чи неймовірному порятунку Парді з подальшим пасом на фуллбека Юсчека. Але було б неправильно казати, що «49ті» виїхали лише на фарті. Вони кардинально змінили свою гру після перерви. Парді кинув дурний пас, який став перехопленням, і мав кидати принаймні ще одне. Але при цьому Брок робив рятівні скрембли, кинув прекрасний тачдаун на Айюка та зберігав спокій навіть при 17-очковому відставанні. Кікер-новачок Муді промахнувся в першій чверті, але потім він був бездоганним, забивши все, що можна було. Захист дозволяв супернику робити майже все, що той хотів, але в другій половині не давав «Лайонс» набрати очки аж до самого кінця гри, коли її доля вже була визначена. Крістіан МакКефрі… а от Крістіан МакКефрі був красенем протягом всієї гри. Зрозуміло, що нагороду MVP через два тижні отримає Ламар Джексон, але після такого сезону у виконанні раннінбека «Сан-Франциско» починаєш ще більше підтримувати ідею, що для квотербеків треба створити окрему нагороду, а MVP розігрувати серед всіх інших позицій. Бо те, що робить Крістіан цього сезону, заслуговує на всі можливі нагороди.
«Сан-Франциско» перемогли своїх демонів і нарешті не обісрались у фіналі конференції. Проте один демон все ще тут. В сезоні-2019 «Найнерс» вже були в Супербоулі. І їх суперником теж були «Чіфс». «Сан-Франциско» розвалився в останній чверті і програв. Тепер настав час реваншу.
РАХУНОК: 34:31 на користь «Сан-Франциско»
Ну от і все. Сезон-2023 практично завершено. В нас лишився один матч. Головний матч року. Чи заберуть «Канзас-Сіті» друге чемпіонство поспіль і четверте загалом? Або «Сан-Франциско» наздожене «Нью-Інгленд» та «Піттсбург», вшосте виграви Трофей Вінса Ломбарді? Всі відповіді – менш ніж за два тижні.
СУПЕРБОУЛ LVIII
12 січня, понеділок
01:30, «Канзас-Сіті» – «Сан-Франциско»
