Результати гонок нижніх дивізіонів НАСКАР на Останньому великому колізеї

Нічні перегони на Брістоль Motor Speedway завжди обіцяли щось більше, ніж просто черговий етап календаря, але п’ятничний заїзд Tennessee Army National Guard 250 у квітні 2026 року став справжньою кульмінацією напруги, яка накопичувалася в серії пікапів протягом останніх тижнів. Брістоль, відомий як Останній Великий Колізей, з його крутими віражами під кутом до 28 градусів та бетонним покриттям, що не прощає помилок, став ареною для фінального акту Triple Truck Challenge - спеціальної бонусної програми, яка цього року перетворилася на персональне полювання за історією для одного пілота. Корі Хайм, який домінував на попередніх етапах у Дарлінгтоні та Рокінгемі, приїхав сюди з шансом стати першим в історії гонщиком, який забере всі три бонуси, що сумарно з урахуванням головного призу в 350,000 доларів могло принести йому неймовірні півмільйона доларів за три тижні. Ставки були настільки високими, що навіть присутність семи зірок вищого дивізіону Cup Series, включаючи Крістофера Белла та Кайла Буша, сприймалася лише як додаткова перешкода на шляху Хайма до його історичного тріумфу.

Кваліфікаційна сесія, що відбулася вдень у п’ятницю, продемонструвала неймовірну технічну підготовку команди TRICON Garage та підтвердила, що боротьба за лідерство буде точитися навколо тисячних часток секунди. Кейден Ханікатт, який ділить лідерство в чемпіонаті, зумів вирвати свою другу в кар’єрі поул-позицію, показавши час 15.066 секунди з вражаючою швидкістю 127.360 миль на годину на своєму Toyota Tundra №11.

Його результат став лише на 0.019 секунди швидшим за час Крістіана Еккеса, який застовпив за собою місце в першому ряду, підкресливши свою репутацію одного з найкращих майстрів коротких треків у сучасному дивізіоні. Лейн Ріггс, дворазовий переможець у Брістолі, кваліфікувався третім, випередивши зірку Cup Series Чейза Бріско, який повернувся в серію пікапів спеціально для цього престижного заїзду. Цікаво, що майбутній переможець Крістофер Белл розпочав свій шлях лише з 15-ї позиції, а головний фаворит вечора Корі Хайм показав 12-й час, що змушувало його команду готувати агресивну стратегію прориву крізь щільний трафік середини пелотону. Кваліфікація в Брістолі - це не просто визначення стартового місця, а критичний фактор виживання, оскільки перебування в лідируючій групі дозволяє уникати завалів, які неминуче трапляються в хвості, де пілоти-новачки, такі як Коул Бутчер або Бренден Квін, змушені були боротися за кожний дюйм простору.

Перший етап гонки, що складався з 65 кіл, пройшов під знаком тотального контролю з боку Крістіана Еккеса, який не став відкладати справу в довгий ящик і захопив лідерство вже на третьому колі. Використавши внутрішню траєкторію в третьому повороті, Еккес технічно пройшов Ханікатта і почав методично нарощувати відрив, демонструючи перевагу свого Chevrolet №91 у чистому повітрі. Спокій на трасі був порушений лише на 15-му колі, коли Андрес Перес де Лара втратив контроль над своїм пікапом у четвертому повороті, спричинивши першу жовту завісу вечора, що змусило команди задуматися про передчасні стратегічні маневри. Попри короткочасну паузу, Еккес зберіг самовладання на рестарті та впевнено виграв перший етап, заробивши важливий заліковий бал та підтвердивши статус фаворита. За його спиною точилася запекла боротьба: Лейн Ріггс зумів втримати другу позицію, а Каден Ханікатт фінішував третім, випередивши Бена Роудса та Джейка Гарсію. Корі Хайм протягом цього відрізку поводився обережно, розуміючи, що справжня гонка почнеться пізніше, і фінішував за межами першої десятки, фокусуючись на збереженні гуми для довгої фінальної дистанції.

Другий сегмент перегонів перетворився на справжні стратегічні шахи, де досвід та готовність ризикувати стали вирішальними факторами. Поки Крістіан Еккес продовжував очолювати групу після рестарту на 78-му колі, справжня драма розгорталася в середині пелотону, де Корі Хайм почав свій фірмовий прорив, демонструючи неймовірний темп і здатність проходити суперників як на нижній, так і на верхній траєкторіях. Ключовий момент етапу настав на 118-му колі, коли Френкі Муніз зіткнувся з Тайлером Рейфом, залучивши в аварію ще й Тіммі Хілла, що викликало тривалий період жовтих прапорів. Під час цієї паузи більшість лідерів поїхала на піт-стопи, але Бен Роудс, Кайл Буш та Джастін Хейлі вирішили залишитися на трасі, роблячи ставку на позицію на треку. Корі Хайм виграв гонку на виїзді з піт-лейну завдяки стратегії заправки тільки пальним, що вивело його на четверту позицію перед фінішем етапу. Бен Роудс успішно відбив атаки Кайла Буша і забрав перемогу в другому етапі, показавши, що навіть без найшвидшої машини можна лідирувати в Брістолі, якщо правильно розрахувати вікно зупинок. Еккес, опинившись у трафіку після піт-стопу, зміг пробитися лише на шосте місце, що стало першим тривожним сигналом для його команди щодо втрати переваги.

У сучасному ландшафті серії пікапів Корі Хайм займає унікальне місце, будучи пілотом, який попри відсутність повної зайнятості в 2026 році, залишається головним орієнтиром для всього дивізіону. Хайм, чинний чемпіон серії, який минулого року встановив рекорд із 12 перемогами, цього сезону зосередився на частковій програмі у всіх трьох національних серіях НАСКАР як провідний пілот розвитку 23XI Racing. Його ефективність вражає: маючи лише кілька стартів у сезоні, він уже здобув дві перемоги в перших п’яти гонках, включаючи тріумф у Рокінгемі, де він лідирував 178 з 200 кіл, довівши загальну кількість своїх перемог у серії до 25 лише за 92 старти. У Брістолі Хайм продовжив свою неймовірну серію, очоливши заїзд хоча б на одне коло, що стало тридцятими перегонами поспіль, у яких він виходив у лідери - результат, який ставить його в один ряд із легендами спорту. Попри те, що він не бореться за титул пілотів на повній ставці, його присутність на трасі змушує регулярних учасників діяти на межі можливостей, а його прагнення забрати бонус Triple Truck Challenge зробило його головним об’єктом уваги телекамер та аналітиків. Його здатність миттєво адаптуватися до будь-яких умов треку та витискати максимум із техніки TRICON Garage робить кожну його появу в пікапах подією екстра-класу, перетворюючи звичайні заїзди на майстер-класи з пілотування.

Фінальна стадія перегонів у Брістолі перетворилася на справжній хаос, де амбіції зіткнулися з жорстокою реальністю брістольського бетону. На початку етапу Кайл Буш захопив лідерство, але його надії на перемогу згасли через нетипову помилку: намагаючись зекономити пальне під час коушна, він вимкнув двигун, який відмовився вчасно заводитися, що відкинуло досвідченого ветерана на 10-ту позицію. Це відкрило шлях до вирішальної битви між Корі Хаймом та Крістіаном Еккесом, яка завершилася катастрофою на 180-му колі. Хайм, використовуючи свій бампер, жорстко пройшов Еккеса в третьому повороті, щоб очолити заїзд і наблизитися до заповітного бонусу, але в наступній зв’язці Еккес, намагаючись повернутися на траєкторію за Хаймом, допустив контакт із правою задньою частиною Toyota №1. Пікап Хайма миттєво розвернуло і кинуло в зовнішню стіну першого повороту, що спровокувало масштабну аварію, у якій постраждали також Каден Ханікатт та Лейн Ріггс. Цей інцидент призвів до зупинки гонки червоним прапором і миттєво позбавив Хайма шансу на 350,000 доларів, залишивши домінуючу силу дивізіону з розбитою машиною та 30-м місцем у фінішному протоколі. Еккес після гонки визнав свою провину, назвавши маневр ненавмисним прорахунком, проте для Хайма, чия серія перемог у Triple Truck Challenge обірвалася таким трагічним чином, ці вибачення мали лише символічне значення.

Після відновлення перегонів та усунення наслідків масштабного завалу, ініціативу перехопив Крістофер Белл, який пілотував Toyota №62 команди Halmar Friesen Racing. Скориставшись невдалим рестартом Еккеса, Белл захопив лідерство на 188-му колі та більше його не віддавав, продемонструвавши витримку справжнього чемпіона Cup Series.

Останні 63 кола перетворилися на погоню Чендлера Сміта за Беллом, але досвід Крістофера на коротких треках дозволив йому втримати перевагу в 0.330 секунди до самого фінішу. Для Белла ця перемога стала першою в серії пікапів з 2017 року і восьмою в кар’єрі, що стало важливим психологічним моментом для нього та успіхом для команди Стюарта Фрізена. Чендлер Сміт, посівши друге місце, повернув собі лідерство в загальному заліку чемпіонату, випереджаючи Кейдена Ханікатта на один бал, що обіцяє неймовірну інтригу в наступних гонках. Джованні Руджеро фінішував третім, показавши найкращий результат у сезоні, а Росс Честейн та Крістіан Еккес замкнули першу п’ятірку. Попри розчарування від аварії та втрату бонусу, цей вечір у Брістолі знову довів, що Корі Хайм залишається головним двигуном інтриги в серії, навіть коли він не перетинає фінішну лінію першим, а перемога Белла нагадала всім про високий рівень конкуренції, який робить NASCAR Craftsman Truck Series одним із найбільш видовищних дивізіонів у світі автоспорту.

Суботній вечір на Брістоль Мотор Спідвей став ареною для однієї з найбільш захоплюючих гонок сезону 2026 року в серії NASCAR O'Reilly Auto Parts. Коли сонце сіло за пагорби Теннессі, а штучне освітлення перетворило "Останній великий колізей" на сліпучу чашу з бетону та металу, 38 пілотів вийшли на старт Suburban Propane 300. Головною темою вечора стало протистояння поколінь: досвідчений дворазовий чемпіон Кайл Ларсон проти молодої зірки Коннора Зіліча, який попри свій вік уже мав за плечима 11 перемог у цій серії.

Кваліфікаційна сесія в Брістолі стала справжнім випробуванням для нервової системи пілотів, оскільки бетонне покриття треку не пробачає найменших помилок при боротьбі за чисте повітря попереду пелотону. Вільям Саволіч, представляючи Joe Gibbs Racing, продемонстрував неймовірну концентрацію та зумів вибороти першу стартову позицію, показавши найкращий час і залишивши свого найближчого переслідувача Шелдона Кріда на другому місці стартової решітки. Для Саволіча цей успіх був критично важливим, адже старт попереду дозволяє уникнути хаосу в середині групи, де завали трапляються за лічені секунди.

Перший етап гонки став бенефісом Кайла Ларсона, який швидко продемонстрував, чому він вважається одним з кращих майстрів коротких треків у світі. Хоча Саволіч впевнено прийняв старт і зберіг лідерство в перші хвилини, Ларсон почав свій методичний прорив з шостої позиції. Вже на 28-му колі він здійснив вирішальний маневр по верхній траєкторії, випередивши Саволіча та захопивши лідерство в гонці. Протягом цього етапу виникали жовті прапори через розворот Мейсона Маджіо та зупинку Остіна Гріна, що змушувало лідерів приймати рішення щодо піт-стопів. Ларсон заїхав у бокси на 63-му колі, повернувшись на трасу шостим, проте його перевага в швидкості була настільки відчутною, що він швидко повернув собі перше місце і впевнено забрав перемогу в першому стейджі.

Другий етап лише підкреслив перевагу машини під номером 88, якою керував Ларсон, що продовжував диктувати темп усьому пелотону. Після рестарту він миттєво відірвався від Шелдона Кріда та Джастіна Олгаєра, які вели напружену боротьбу за другу сходинку, але не могли наблизитися до лідера. На 102-му колі виникла затримка через інцидент за участю Логана Бірдена та Гарретта Смітлі, але навіть це не змогло збити ритм лідера. Після відновлення перегонів Ларсон знову продемонстрував ідеальний темп, залишивши конкурентів боротися за його спиною. До кінця 170-го кола він виграв другий етап з вражаючим відривом майже в дев'ять секунд від Олгаєра, що є ознакою абсолютної домінації на такому короткому треку.

Фінальна частина гонки принесла справжню драму, яка розпочалася з вибуху двигуна на машині Мейсона Маджіо, що заповнив арену димом і змусив організаторів вивісити червоний прапор. Після відновлення гонки Ларсон продовжував лідирувати, але на 270-му колі розворот Грея Голдінга кардинально змінив хід подій. Крю-чиф Родні Чілдерс прийняв сміливе рішення залишити Коннора Зіліча на трасі на старих шинах, тоді як Ларсон поїхав за свіжою гумою. Останні 11 кіл перетворилися на запеклу битву: Зіліч героїчно захищався від атак Ларсона, який стрімко проривався з четвертого місця. Ларсон вийшов на другу позицію, але за два кола до фінішу його машина злегка зісковзнула в четвертому повороті, що дало Зілічу необхідний простір, щоб перетнути фінішну лінію першим з перевагою 0,703 секунди.

Для Коннора Зіліча ця перемога стала 12-ю в кар'єрі в серії O'Reilly Auto Parts і першою на короткому треку, що підтвердило його статус одного з найсильніших пілотів чемпіонату. Він став четвертим переможцем від команди JR Motorsports у поточному сезоні. Перемога була емоційною, оскільки Зіліч зізнався, що цей успіх став для нього моментом повернення впевненості після важкого періоду в Кубковій серії . Важливу роль відіграв і Джастін Олгаєр, який, фінішувавши четвертим, забрав бонус у 100 000 доларів у програмі Dash 4 Cash, зміцнивши своє лідерство в загальному заліку, де він тепер випереджає Шелдона Кріда на 130 очок.